Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Управління виробничими витратами як складова управління продуктивністю операційної системи

Название: Управління виробничими витратами як складова управління продуктивністю операційної системи
Раздел: Рефераты по менеджменту
Тип: курсовая работа Добавлен 10:36:32 11 марта 2010 Похожие работы
Просмотров: 537 Комментариев: 4 Оценило: 1 человек Средний балл: 5 Оценка: неизвестно     Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра економіки

і менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Операційний менеджмент»

на тему : «Управління виробничими витратами як складова управління продуктивністю операційної системи»

Д 0201 43 43,3 640 КР

Перевірив

Р.В. Коробський

Виконала

студентка гр.МП-06

Д.Ю. Хрипкова

2010


ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ЕКОНОМІЇ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

1.1Сутність витрат

1.2 Класифікація витрат на підприємстві

1.3 Поняття собівартості продукції

1.4 Визначення калькуляції та розрахунок собівартості продукції

2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА „ЧЕРНІК”

2.1 Характеристика діяльності підприємства

2.2 Техніко-економічні показники діяльності підприємства

2.3 Аналіз витрат приватного підприємства „Чернік”

2.4 Аналіз виробничих витрат на підприємстві

3. ЗАХОДИ ЩОДО ЕКОНОМІЇ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

3.1 Обґрунтування та вибір заходу

3.2 Розрахування витрат на виробництво продукції

3.3 Техніко-економічні показники та порівняльний аналіз витрат діяльності підприємства після введення в експлуатацію автоматизованої лінії

3.4 Аналіз виробничих витрат діяльності підприємства

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ


ВСТУП

Харчова і переробна промисловість України – одна із стратегічних галузей економіки, призвана забезпечувати стійке постачання населення необхідними якісними продуктами харчування.

Хліббувізалишається одним ізосновнихпродуктівхарчування населеннянашоїкраїни. Щоденнеповсюднеспоживанняхлібадозволяєвважатийого одним ізнайважливішихпродуктівхарчування, харчовацінність,якогомаєпершостепеневезначення. Вінзабезпечуєбільш 50% добової потреби в енергіїі до 75% потреби в рослинномубілці.

На етапіпереходудоринкових відносинбагатопідприємств, втратилидержавнупідтримку, стали самостійними суб’єктами економічного життя. Питання виборувида діяльності, організаціївиробничого процесу, випускуізбутуготової продукції стали прерогативою самих підприємств. В умовахсамофінансуванняосновноюзадачею для підприємств стала задача отриманняприбуткуурозмірі, достатнього для виробничого процесу. Основною умовоюзбільшенняприбуткупідприємстваявляєтьсязниженнявитратвиробництваізбутупродукції, участностісобівартостівипускаємоїпродукції. Тому щопитанняуправління витратамиявляються весьма актуальними для підприємств.

Також варто відзначити, що визначення ціни, на основну продукцію – хліб соціальний являється прерогативою міста Красноармійська, Димитрова та інших міст, тому що для максимізації прибутку існує тільки один спосіб – зниження собівартості шляхом впровадження автоматизованої лінії по виробництву хлібобулочних виробів і збільшення обсягів випуску продукції.

Мета даної дипломної роботи являється виявлення, аналіз резервів та впровадження заходів щодо зниження собівартості випускаємої продукції.

Тільки детальне вивчення виробничої і комерційної діяльності об’єкта дослідження дозволять розкрити резерви зниження собівартості і дати економічне обумовлення наступних пропозицій.

Таким чином, для досягненняголовноїметидипломноїроботинеобхіднорозв’язати наступнізадачі:

1. Зробити комплекснийаналіз виробничо-господарської діяльностіпідприємстватаосновнихтехніко-економічних показників за 2005 – 2007 р.р.

2. На основі проведенного аналізувиявити можливі резерви зниження собівартості.

3. Провести техніко-економічне обумовлення виявлених резервів і розробити пропозиції для розв’язання поставленої мети.

4. Визначити шляхи реалізації заходів по зниженню собівартості випускаємої продукції та зниженню витрат на підприємстві.

5. Розрахувати економічний ефект від реалізації запропонованих заходів.

Об’єктомданогодослідженняявляється процес управління витратами на ПП „Чернік”.

Предметом дослідження являються витрати підприємства на виробництво продукції.

Робота складаєтьсяізвступу, трьохосновнихрозділів, висновка, списку використаних джерел, додатків.

При написанідипломної роботивикористовувалисьяк методичні посібники та закони України, так іпублікаціївітчизняних та зарубіжних авторів, присвяченихдисциплінам: фінансовий менеджмент, економіка підприємства, економічний аналіз, управління витратами, фінанси підприємства та інші.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ЕКОНОМІЇ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

1.1 Сутність витрат

Уперше визначення терміна "Витрати" у національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку подано у пункті 1 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". При цьому під витратами мають на увазі зменшення економічних вигод у вигляді вибуття або амортизації активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками), це визначення подається у книзі „економіка підприємства” автором, якої є Гетьман О.О. [1, c.373].

А у книзі „економіка підприємства”, яку видали автори З.О.Манів та І.М.Луцький поняття витрат має таке формулювання: це сукупні витрати підприємства в грошовому вираженні на виробництво і реалізацію продукції [2, c.461].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, зі змінами і доповненнями, визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і розкриття її у фінансовій звітності. Норми цього П(С)БО поширюються на підприємства, організації та інших юридичних осіб незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ). Однак дія цього П(С)БО не поширюється на витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів і наданням послуг з їх виконання. Водночас П(С)БО 16 фактично замінило всі типові положення, що існували раніше, з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, обліку витрат обігу тощо [1, c.373].

Організаційно-правовою основою формування витрат підприємства та визначення собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) є нормативні документи законодавчої та виконавчої влади держави, зокрема: Закони України „Про підприємництво”, „Про підприємства в Україні”, „Про господарські товариства”, „Про власність”, „Про оплату праці”, „Про відпустки”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про податок на додану вартість”, „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, різноманітні методичні рекомендації.

Важливе місце у сфері формування витрат підприємства належить бухгалтерському обліку. Суттєвість Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” полягає в тому, що він надає право підприємству самостійно:

- визначити облікову політику підприємства – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для узагальнення інформації про витрати підприємства та собівартість продукції;

- обирати форми бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад та з урахуванням особливостей своєї діяльності технології обробки облікових даних;

- розробляти систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності контролю господарських операцій, визначати права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені структурні підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік витрат.

Витрати підприємства формуються в процесі використання ресурсів при здійсненні певної його діяльності. Вони мають різну цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на операційні, фінансові, інвестиційні та надзвичайні витрати, а також податок на прибуток і дивіденди.

В процесі господарської діяльності формуються витрати підприємства в цілому та його структурних підрозділів. Витрати підприємства в цілому визначаються як сума зменшення вартості активів або зменшення власного капіталу (збиток). Джерелом покриття витрат підприємства є його доходи, які збільшують вартість активів на суму витрат, здійснених для отримання цих доходів, і суму одержаного чистого прибутку [3, c.8-12].

Структура П(С)БО 16 "Витрати" складається з таких розділів:

- загальні положення, де подаються визначення термінів, що використовуються у цьому Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку;

- визнання витрат, де визначено порядок визнання витрат у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності;

- склад витрат, де визначено номенклатуру статей та елементів витрат;

- розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності, що містить перелік показників, які мають бути розкриті у примітках до річної фінансової звітності;

- приклад розподілу загальновиробничих витрат;

- розрахунок суми витрат від надзвичайних подій для відображення у звіті про фінансові результати;

- розрахунок втрат від участі у капіталі.

У пункті 4 П(С)БО 16 подано такі визначення термінів:

- елемент витрат - це сукупність економічно однорідних витрат;

- непрямі (опосередковані) витрати - витрати, які неможливо віднести безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом;

- нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умови звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Витрати визнаються у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. До витрат, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів, відносять:

- списання матеріалів у виробництво, для ремонту основних фондів, на адміністративні цілі;

- нарахування зносу (амортизації);

- списання основних засобів, МШП, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

- втрати від знецінення запасів;

- недостачі запасів (сировини, матеріалів, товарів, готової продукції тощо);

- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути погашена;

- доброчинні внески;

- визнані економічні санкції (штрафи, пені сплачені).

Витратами, що збільшують зобов'язання, є нарахування:

- зарплати, податків, зборів, обов'язкових платежів;

- відрахувань на обов'язкове і добровільне страхування;

- транспортних витрат;

- оренди, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;

- послуг сторонніх організацій (аудиторських, консультаційних, юридичних, медичних тощо);

- інші нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань.

Відповідно до п. 6 П(С)БО 16 „Витрати” визначає: витратами звітного періоду визнаються зменшення активів або збільшення зобов'язань (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) тільки за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Це означає, що обов'язковою умовою визнання витрат, як і інших активів або зобов'язань, є їх достовірна оцінка.

Елементами витрат визнається сукупність їх економічно однорідних потоків.

Об’єктом витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом коштів [1, c.373].

Але вже згідно з п. 7 П(С)БО 16 „Витрати” визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам міжнародних стандартів фінансової звітності і застосовуваному у національних П(С)БО принципу відповідності витрат доходам. З цього випливає, що витрати, які неможливо прямо зв'язати з доходами певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує отримання економічних вигод протягом декількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами, що регулюється пунктом 8 П(С)БО 16 „Витрати”. Це стосується, передусім, амортизації.

Необхідно відзначити, що не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати згідно з п. 9:

1. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт і послуг.

2. Погашення отриманих позик.

3. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента або принципала.

4. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

5. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16 „Витрати”, тобто якщо порушені обов'язкові умови достовірності оцінки витрат.

Склад витрат у найбільш загальному вигляді визначається двома П(С)БО: 3 "Звіт про фінансові результати" і 16 "Витрати", але докладно структуру (або номенклатуру) статей та елементів витрат подано тільки у П(С)БО 16 „Витрати”.

Підставою для формування витрат підприємства є первинні документи, які фіксують фактичне здійснення господарських операцій.

Інформація про витрати з первинних документів переноситься до облікових регістрів (журнали, відомості), які призначенні для хронології, систематичного накопичення, групування та узагальнення інформації. Інформація про витрати з облікових регістрів переноситься у груповому вигляді до форм фінансової та статистичної звітності.

Користувачами інформаційних ресурсів про витрати є:

1. Власники зацікавлені в оцінці здатності підприємства збільшувати власний капітал та дивідендні платежі при мінімальному рівні виплат.

2. Керівництво, щоб визначати стратегію і тактику бізнесу.

3. Існуючі та потенційні інвестори.

4. Працівники.

5. Позикодавці зацікавлені в інформації, яка дозволяє визначати чи будуть позики та відсотки сплачені своєчасно.

6. Постачальники та кредитори, замовники, клієнти.

1.2 Класифікація витрат на підприємстві

Побудова обліку витрат на виробництво продукції підприємств здійснюється згідно з чинними основними положеннями про склад витрат виробництва, типовими положеннями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції за видами діяльності, галузевими інструкціями та методичними рекомендаціями відповідно до особливостей та організації виробництва [4, c.116-117].

Загальноприйнята класифікація витрат за різними ознаками та властивостями наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 –

Класифікація витрат

Ознаки Витрати
1 2
1. За місцем виникнення витрат

витрати виробництва

витрати цеху

витрати дільниці

витрати служби

2. За видами продукції (робіт, послуг)

витрати на вироби

витрати на типові зразки виробів

витрати на групи однорідних виробів

витрати на валову продукцію

витрати на товарну продукцію

витрати на реалізовану продукцію

3. За видами витрат

витрати за економічними елементами

витрати за статтями калькуляції

4. За способами перенесення вартості на продукцію

прямі витрати

непрямі витрати

5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат

умовно-змінні витрати

умовно-постійні витрати

6. За календарними періодами

поточні витрати

одноразові витрати

7. За єдністю однорідних витрат

одноелементні витрати

комплексні витрати

8. За доцільністю витрачання

продуктивні

непродуктивні

1 2
9. За визначенням відношення до собівартості продукції

на продукцію

витрати певного періоду

10. Відносно характеру зв’язку з процесом виготовлення продукції

основні

накладні

11. За часом виникнення

минулого періоду

звітного періоду

майбутнього періоду

12. За можливістю регулювання

регульовані

нерегульовані

13. По відношенню до джерел покриття

вхідні

вихідні

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв. Слід нагадати, що залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництва поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство. До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції. Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт з ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділі. До непромислового господарства належать: не заводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів.

Залежно від виду витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат вони поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

За календарними періодами витрати на виробництво поділяються на поточні та одноразові. Поточні, тобто постійні – звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша, ніж місяць. Одноразові, тобто однократні – витрати, які здійснюються періодично (періодичність менша, ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу [1, c.374-375] .

На підприємстві розрізняють угрупування витрат за економічними елементами:

1. Матеріальні витрати. У склад цього елементу включається вартість витрачених у виробництві сировини та основних матеріалів, закуплених напівфабрикатів та комплектуючих, палива та енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари та тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів. Вартість матеріальних витрат формується виходячи з цін їх придбання, націнок, комісійних винагород, сплачених постачальникам і зовнішньоекономічним організаціям, вартості послуг товарних бірж, мита і митних зборів, витрат на транспортування, зберігання та доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, без урахування податку на додану вартість. Витрати на транспортно-заготівельні роботи, послуги, що виконуються власними силами, включаючи до собівартості розгорнуто за відповідними елементами витрат (витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів тощо).

2. Затрати на оплату праці. У склад цього елементу включається основна та додаткова заробітна плата. Заробітна плата включає всі форми оплати штатного та позаштатного виробничого персоналу підприємства, тобто персоналу, що зайнятий виробництвом продукції, обслуговування виробничого процесу та управлінням. Не включаються в собівартість виплати працівникам, що фінансуються з джерел спеціального призначення.

3. Відрахування на соціальні заходи. До них належать: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальні заходи, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

4. Амортизація. У склад цього елементу включається сума нарахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів.

5. Інші операційні витрати. У склад цього елементу включаються витрати операційної діяльності, які не ввійшли у склад попередніх елементів, а саме: витрати на відрахування, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Групування витрат за наведеними елементами дає можливість сформувати кошторис витрат на виробництво та визначити ресурсну структуру собівартості на підприємстві, що надзвичайно важливо для факторів формування та зниження собівартості продукції.

Групування витрат за калькуляційними статтями використовується при калькулюванні собівартості різних об’єктів (продукції, робіт, послуг) і здійснюється відповідно до чинних типових положень з калькулювання собівартості продукції, які затверджуються урядом.

Об’єкт калькулювання – це та продукція чи роботи, собівартість яких обчислюється. До об’єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи. Але головним об’єктом калькулювання є готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення. Для кожного об’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця, тобто одиниця його кількісного вибору (кількість у штуках, маса, площа, об’єм).

У світовій практиці господарювання застосовуються різні методи калькулювання, що насамперед, зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньо фірмового управління. Найчастіше використовується калькулювання за повними та неповними витратами.

Метод калькулювання за повними витратами передбачає, що всі види витрат, які стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних підприємств.

В інших країнах більше застосовується метод калькулювання за неповними витратами. Класичним методом калькулювання за неповними витратами є метод „direct-cost”, коли на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі на повний період.

Істотно впливають на методи калькулювання номенклатура продукції та специфіка виробництва.

До типової номенклатури статей калькуляції в установленому порядку можуть вноситися до зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі та питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, в тому числі можуть виділятися з однієї або об’єднуватись декілька типових статей калькуляції. Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт 16) перелік та склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції встановлюється самим підприємством.

Орієнтований типовий перелік калькуляційних статей витрат більшості промислових підприємств виглядатиме наступним чином, які наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 –

Типова номенклатура статей калькуляції собівартості одиниці продукції на виробничому підприємстві

Калькуляційні статті витрат Спосіб визначення та зміст статті
1 2
Сировина та матеріали Сума добутків норм витрат на матеріали на один виріб та вартості одиниці маси відповідних сировини та матеріалів.
Зворотні відходи (віднімаються) Сума добутків кількості (в натуральних одиницях) та ціни (повної або зниженої) вихідного матеріального ресурсу.
Закуплені напівфабрикати та комплектуючі Сума добутків кількості (за специфікацією на виріб) напівфабрикатів, комплектуючих виробів і послуг та їхньої вартості за одиницю.
Паливо та енергія на технологічні цілі Сума добутків витрат палива та енергії та відповідних тарифів (цін) їх постачання.
1 2
Витрати на оплату праці (основна та додаткова) Розраховується на підставі тарифних ставок, відрядних розцінок з урахуванням (в процентах до тарифу) надбавок і доплат за відпрацьований та невідпрацьований час.
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування Розраховується за допомогою кошторисних (нормативних) ставок, визначених на зведену машино-годину або на одиницю вартісного візиру тарифної заробітної плати основних виробничих робочих.
Загальновиробничі витрати Розраховуються пропорційно до суми основної заробітної плати основних виробничих робітників і витрат на утримання та експлуатацію устаткування або до тарифної заробітної плати основних виробничих робітників на основі визначеного процента.
Втрати внаслідок технічного неминучого браку Розраховується за собівартістю остаточного або поправного браку, виходячи з прямих витрат і частини витрат на утримання та експлуатацію устаткування та загально виробничих витрат.
Загальногосподарські витрати Розраховуються пропорційно до суми основної заробітної плати основних виробничих робітників і витрат на утримання та експлуатацію устаткування або до тарифної заробітної плати основних виробничих робітників на основі визначеного процента.
Інші виробничі витрати Розраховується пропорційно до суми попередніх статей на основі визначеного процента.
Позавиробничі витрати Розраховується прямим методом або пропорційно до виробничої собівартості на основі визначеного процента.
Позавиробничі витрати Розраховується прямим методом або пропорційно до виробничої собівартості на основі визначеного процента.

Сума перших дев’яти статей становить виробничу собівартість продукції [4, c.117-121].

1.3 Поняття собівартості продукції

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут – повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено ст. 9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” [1, c.375].

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості. Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування.

Планування собівартості продукції є складовою частиною планування діяльності промислового підприємства і представляє собою систему техніко-економічних розрахунків, які відображають величину або зміну поточних витрат чи витрат, що склалися протягом усього промислового циклу.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, в також контроль за використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Дані обліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків. У зв’язку з цим слід забезпечити повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об’єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за плановими (звітними) періодами.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включається заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції, зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшення якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загально виробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо)пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при змінні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загально виробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством самостійно.

Відповідно до п. 17 П(С)БО 16 „Витрати”, пов’язані з операційною діяльністю, включаються до собівартості реалізованої продукції.

Вони в свою чергу поділяються на:

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі;

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут включають витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції, зокрема:

- витрати пакувальних матеріалів для упакування готової продукції на складах готової продукції;

- витрати на ремонт тари;

- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торгівельним агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

- витрати на передпродажну підготовку товарів;

- витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

- витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції відповідно до умов договору поставки;

- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

- витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції, що зберігається на складі підприємства;

- витрати на транспортування готової продукції між складами підрозділів підприємства;

- інші витрати, пов’язані зі збутом продукції.

До інших операційних витрат включаються:

- витрати на дослідження та розробки відповідно до П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”;

- собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курси валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі й втрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пеня, неустойка;

- витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

- інші витрати операційної діяльності.

Класифікація витрат операційної діяльності за економічними елементами відбувається в такій послідовності:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Витрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій);

- собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

- собівартість реалізованих майнових комплексів;

- витрати від не операційних курсових різниць;

- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

- залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

- інші витрати звичайної діяльності.

Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно.

Класифікація витрат за елементами використовується при визначенні собівартості продукції в середньому по галузі, по промисловості, на окремих підприємствах незалежно від типу виробництва, номенклатури продукції, виробничої структури [1, c.375-379].

На практиці не має відповідальності між дійсними витратами на виробництво й собівартість продукції. Водночас є і такі витрати, які включаються в собівартість продукції, але не мають прямого зв’язку з виробництвом: оплата часу виконання обов’язково працівникам підприємства, скорочення робочого дня для підлітків.

Непродуктивні витрати підприємства пов’язанні з виробничою діяльністю у межах встановлених норм включаючи у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення вимог з іншими підприємствами відшкодовується за рахунок прибутку.

Склад витрат, які включаються в собівартість можуть змінюватися, але загальна тенденція таких змін має бути, як омога повністю відображатися в собівартості дійсних витрат на виробництво продукції. Таке уточнення необхідне з огляду на те, що трапляється калькуляція одиниці продукції. Слід відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді (списання на неї) і реальні грошові виплати.

1.4 Визначення калькуляції та розрахунок собівартості продукції

Калькуляція – це класифікація відповідного розподілу затрат для визначення собівартості продукції (обчислюється окремо виробнича собівартість).

Основною ознакою калькуляції є отримання інформації про виробничу собівартість для організації управління процесом виробництва і контролю за рівнями витрат.

Калькуляція потрібна для вирішення економічних завдань:

1. Обґрунтування цін на виробництво.

2. Обчислення рентабельності виробництва.

3. Для аналізу витрат на виробництво одиниці виробів на різних підприємствах.

4. Для визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів.

На підприємстві складаються планові та фактичні калькуляції. Різновидом планової калькуляції є проектно-кошторисна калькуляція, яка розробляється на разові замовлення, на нові виробництва. Особливістю цієї калькуляції є те, що обчислення в них є приблизним.

Незалежно від конкретного особливого виробництва і продукції калькуляції передбачається визначення об’єкта калькуляції, вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат та методів їхнього обчислення.

Об’єкт калькуляції та продукції собівартості, яких обчислюється. До них належить: основна, допоміжна продукція, послуги та роботи, головним об’єктом калькуляції – готові вироби.

Калькуляційна одиниця – це одиниця його кількісного виміру. Обчислення виробничої собівартості здійснюється за схемою:

1. Формують виробничі витрати та визначають обсяги господарської діяльності за центрами витрат.

2. Визначення витрат, які формують виробничу собівартість звітного періоду.

3. Визначення витрат за об’єктом калькуляції та виробнича собівартість одиниці продукції.

Під час калькуляції витрати групуються за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливого виробництва. Установлення статей витрат необхідно дотримуватися таких вимог:

1. Максимальну частку витрат, які включають собівартість треба обчислювати прямо на окремі вироби.

2. Статті непрямих витрат необхідно формувати так, щоб їх можна цілком обґрунтувати розподілом між виробництвом.

При умовному випускі різних видів продукції калькуляція ускладнюється і є менш точною, оскільки виникає проблема розподілу непрямих витрат.

Існує два вида розрахунку калькуляційних витрат:

- система обліку і калькуляція за змінними витратами;

- система обліку і калькуляція за повними витратами.

Система обліку і калькуляція за змінними витратами ґрунтується на розподілі всіх затрат на змінні і постійні і передбачають, що собівартість продукції визначається тільки за змінними витратами. До виробничої собівартості належать прямі витрати, в яких є змінні. За змінними витратами оцінюють і залишають готову продукцію.

Постійні витрати не включають у собівартість продукції, а зараховуються до витрат періоду. Вони підлягають обліку окремих і їх списують на фінансові результати звітного періоду.

Калькуляційні затрати за змінними витратами є доповненням калькуляції повних витрат. Використовують її в управлінні обліку для планування, контролю, для прийняття управлінських рішень про виготовлення нових видів продукції.

Система обліку і калькуляція за повними витратамипередбачає, що в собівартість продукції включаються усі затрати пов’язані з процесом виробництва: прямі матеріали, пряма заробітна плата, накладні загальновиробничі витрати, інші прямі витрати.

Калькуляційна собівартість з повним розподілом затрат здійснюється:

1. Згідно з замовленням.

2. Згідно з процесом.

3. На основі виробничої діяльності.

Згідно з замовленням об’єктом обліку є певні окремі замовлення. В кожному замовленні надають окремий номер, за яким здійснюється групування первинних документів. Загальновиробничі витрати, які є непрямим врахуванням непрямих рахунків, а в кінці місяця відносяться на собівартість окремих замовлень через їх розподіл. Фактична собівартість замовлення визначається після його виконання.

Згідно з процесом використовується у тих виробництвах, де вихідна сировина проходить низку технологій виробничих процесів. На кожному етапі отримуються напівфабрикати, які є сировиною для подальшого етапу. На останньому етапі отримуємо готову продукцію. Витрати за цим методом враховуються по етапах і видах продукції. Об’єктом калькуляції є готова продукція і напівфабрикати кожного етапу.

Виробнича діяльність підприємства орієнтується на контролі і скороченні тривалого виробничого процесу особливо тих операцій, які не збільшують цінність виробу. При цьому методі виробничі накладні обліковуються за центрами виробничої діяльності, а потім розподіляються між видами продукції на основі баз розподілу.

На практиці найбільш широке розповсюдження отримали два метода визначення собівартості: нормативний метод та метод по техніко-економічним факторам. Як правило, вони використовуються у тісному взаємозв’язку.

У випадку переважного використання нормативного метода при визначенні собівартості продукції використовуються норми і нормативи використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, тобто нормативна база підприємства [5, c.349].

Визначаючи собівартість випускаємої продукції, на підприємствах, як правило, складається відповідний план, який включає:

- кошторис витрат на виробництво, який складають за еконономічним елементом;

- величину собівартості усієї випущеної, товарної і реалізованої продукції;

- планові калькуляції окремих виробів;

- розрахунок зниження собівартості випущеної або товарної продукції по техніко-економічним факторам.

При цьому важливими якісними показниками плана по собівартості продукції являються:

- собівартість випущеної, товарної і реалізованої продукції;

- собівартість одиниці важливих видів продукції;

- витрати на 1 грн. випущеної, товарної або реалізованої продукції;

- відсоток зниження собівартості по техніко-економічним факторам;

- відсоток зниження собівартості порівнюємої продукції [5, c.350].

У кошторис витрат на виробництво включаються витрати, величина яких визначається на основі розрахунку по кожному елементу. Витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо і енергію у кошторис витрат встановлюються у розрахунку на виробничу програму виходячи з планового обсягу виробництва, норм та цін. Загальний розмір амортизаційних відрахувань розраховується на основі діючих норм по групам основних фондів. На основі кошторису витрат визначаються витрати на всю випущену або товарну продукцію.

Узагальнені результати виробничої діяльності підприємства знаходять відповідне відображення у плані собівартості продукції. Його функціональне призначення – формування ведучих критеріїв оцінки ефективності виробництва.

Основу визначення собівартості складає вільний кошторис витрат на виробництво і встановлення величин досягнення основних показників собівартості. У цілому планування виконується в наступній послідовності:

1. Визначаються витрати базисного року на гривню товарної продукції або собівартість одиниці продукції.

2. Шляхом множення витрат базисного року на обсяг товарної продукції плануємого року або на кількість товарної продукції у натуральному вираженні розраховується її собівартість при збереженні умов виробництва і реалізації продукції у базисному році. Збільшення обсягу товарної продукції повинно відображати зміну обсягу її виробництва у натуральному вираженні.

3. Обчислюється зниження витрат, включаємих у собівартість продукції, обумовлене впливом окремих техніко-економічних факторів.

4. З раніше визначеної собівартості товарної продукції плануємого року віднімається загальна сума зниження витрат і визначається собівартість товарної продукції в умовах плануємого року.

5. Встановлюються витрати на гривню товарної продукції або собівартість одиниці продукції плануємого року.

6. Розраховується планове зниження собівартості продукції у порівнянні з витратами базисного року у сопоставимих цінах і умовах оплати праці і т.п. Вплив змінення цін і умов на собівартість плануємого року визначається за допомогою спеціальних розрахунків.

Метод складення кошторису витрат на виробництво і реалізацію переслідує мету виявлення загальної величини планових витрат підприємства.

У вільний кошторис витрат на виробництво і реалізації продукції включаються видатки усіх структурних підрозділів підприємства, які беруть участь у виробництві продукції. Крім того, у вільному кошторисі витрат на виробництво і реалізацію продукції відображаються видатки, пов’язанні з виконанням виробничим персоналом підприємства робіт, не включаємих у склад випуску продукції (будівельно-монтажні роботи для капітального будівництва, роботи для капітального ремонту будівель та споруд). У кошторис витрат на виробництво включаються також витрати на виробництво і опанування виробництва нових видів продукції, які відшкодовуються за рахунок собівартості і інших цільових джерел.

Основою для розробки кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції є наступні розрахункові документи:

- розрахунок витрат на сировину, матеріали, технологічне паливо і енергію у основному виробництві;

- розрахунок видатків на оплату праці виробничих робітників основного виробництва;

- кошторис видатків (калькуляція собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва;

- кошторис видатків на підготовку і опанування виробництва нових видів продукції, матеріалів, технологічних процесів;

- кошторис видатків, пов’язаних з опануванням нових виробництв, цехів, агрегатів;

- кошторис видатків на спеціальне технологічне оснащення;

- кошторис інших спеціальних видатків;

- кошторис загальновиробничих видатків по основних цехах (крім видатків на утримання та експлуатацію обладнання);

- кошторис видатків по утриманню та експлуатації машин і обладнання основних цехів;

- кошторис загальногосподарських видатків;

- кошторис транспортно-заготівельних видатків;

- кошторис комерційних видатків.

На практиці найбільшу складність при складанні кошторису, як правило, уявляє визначення загальногосподарських видатків. Обчислення витрат по статтям кошторису ведеться шляхом складання окремих розрахунків або окремих комплексних кошторис з розкриттям видатків по елементам, за виключенням послуг допоміжних цехів, включаємих окремо. Видатки на оплату праці робітників апарату управління підприємством визначаються на основані штатного розкладу, посадових окладів, а також з обліком прийнятої на підприємстві системи доплат і надбавок, преміювання за виробничі результати.

Представницькі видатки визначаються спеціальним кошторисом, розробляємої виходячи з плану відповідних заходів і встановлених законодавством норм на оплату послуг перекладачів, видатків по проведенню спеціальних прийомів іноземних представників (включаючи представників країн СНД). Видатки на службові відрядження розраховуються по кожній службі структури управління виходячи з наміченої їх кількості, тривалості і діючих норм відшкодування видатків. До видатків на відрядження також відносяться фактичні видатки по оформленню закордонних паспортів і інших виїзних документів, оплати державного мита, зборів іноземних представників, а також комісійні при обміні у банку засобів на іноземну валюту.

Канцелярські, типографічні, поштові, телеграфні і телефонні видатки розраховуються на основі даних попередньо проводимого аналізу склавшихся за попередній період відповідних витрат. Видатки на утримання і ремонт будівель, споруд, інвентаря визначаються також на основі відповідного кошторису, включаючи витрати на освітлення, опалення, водопостачання, газопостачання, утримання всередині будівель усіх сітей і комунікацій. Амортизація основних фондів загальнозаводського характеру визначається виходячи з їх балансової вартості (з обліком увести і вибуття у плануємому році) і затверджених норм амортизації по видах основних фондів.

Видатки на проведення досвіду, дослідження визначаються на основі кошторису утримання заводських лабораторій і відповідних договорів зі сторонніми організаціями. Видатки на утримання протипожежної і сторожової охорони розраховуються на основі договорів з обслуговуючими організаціями, затвердженого штатного розкладу охорони і норм видатку на утримання спеціального транспорту і особистого складу охорони, а також на базі кошторис видатків на заходи по забезпеченню протипожежної охорони.

Видатки на утримання службового автотранспорту також плануються на основі відповідного кошторису. Видатки по охороні праці загальнозаводського характеру, видатки на підготовку кадрів і організаційний набір робочої сили планується за допомогою кошторисів по кожному виду цих видатків.

При визначені інших загальногосподарських видатків слід виходити з розрахунків по кожному їх виду у відповідності з передбаченою номенклатурою.

Кошторис комерційних видатків складаються по відповідним статтям видатків виходячи з умов реалізації продукції, визначаючих кон’юнктурою ринку і договорами поставок.

Вихідними даними для складання кошторису являються:

- плани поставок виробленої продукції на внутрішній і зовнішній ринок і умови її реалізації;

- норми матеріальних, трудових і грошових видатків на виготовлення (придбання) тари і упаковки на складах відділу збута;

- норми і нормативи витрат на доставку продукції у випадках, передбаченими договорами поставок;

- розміри комісійних зборів і винагород, встановлених договорами зі снобженческо-збутовими і торгово-посередницькими організаціями;

- кошториси видатків, пов’язаних з участю у виставках, ярмарках і т.д.

Оплата послуг сторонніх організацій по маркетингу включається у кошторис у відповідності з вартістю цих робіт по договорам.

Основою для складання кошторису загальновиробничих і загальногосподарських видатків являються:

- встановлена структура управління цехом і підприємством у цілому, їх штатні розклади;

- норми видатків палива і енергії для опалення, освітлення і інших господарських потреб;

- норми видатків допоміжних матеріалів на утримання та ремонт будівель та споруджень;

- норми зносу малоцінного та швидкозношуючогося характеру господарчого приладдя;

- норми амортизаційних відрахувань;

- кошториси розходів на ремонт основних фондів, охорону праці, випробовування, раціоналізацію та винаходження і таке інше [5, c.351-356].

Комерційні видатки, пов’язані з роботами, які виконуються персоналом підприємства, передбачаються у кошторисі витрат на виробництво у складі витрат на роботи та послуги, котрі не включаються в обсяг продукції (робот, послуг).

Данні, які визначаються у звітному кошторисі витрат на виробництво та збут продукції, дозволяють здійснити комплексний аналіз видатків, які утворюють собівартість продукції.

Порядок розроблення кошторису може бути різним залежно від стадії планування. На стадії прогнозування оцінок кошторису складається корегування фактичних витрат. Елементи витрат корегуються на прогнозування коефіцієнтом зміни обсягу виробництва кількості персоналу, вартість основних фондів з урахуванням динаміки витрат, зміни норм і цін.

На малих підприємствах таке обчислення відразу є узагальнюючим; на середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складається підсумовуванням кошторису витрат.


2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА „ЧЕРНІК”

2.1 Характеристика діяльності підприємства

Приватне підприємство Чернік знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Шота, 163.

ПП „Чернік” виготовляє хлібобулочні вироби. Ця пекарня працює з 1993 року, на базі одного цеху з випікання хлібу, який займає територію 0,1689 га. Земля знаходиться в оренді. Обладнання цеху експлуатується понад 15 років, а деяке обладнання закупили півроку тому назад (рогликова машина).

Виходячи із маючого обладнання, підприємство для виробництва випускаємої продукції застосовує класичні технологічні схеми виробництва, що дозволяє мати високу якість випускаємої продукції.

Підприємство спеціалізується з випікання 14 видів хліба, батонів та булочок з різною начинкою.

На підприємстві працює 20 чоловік, цех працює у чотирьох змінному режимі.

Укладено договорів: на доставку сировини та матеріалів 8. Основні постачальники: Оленівський борошномельний завод, ООО „Тріал” допоміжної сировини.

Реалізовують готову продукцію у різні магазини міста Красноармійська ( магазини „Берізка”, „Струмок”, „САМ”, „Ягідка” „Діана” ПП „Норд”, ПП „Глебський” „Смак”, „Ливадія”, ПП „Надія”, магазин № 21 „Космос”, магазин № 20 „Космос-2”, магазин № 31 „Космос-3”, ПП „Людмила”, ПП „Гомас”, ПП „Піддубна” та інші), Родинського ( магазини „Родинський”, „Лиман”, ПП „Шалотенко”,) та Димитрово ( ПП „Отечка-1”, ПП „Отечка-2”, ПП „Свистунова-1”, ПП „Свистунова-2”, ПП „Успіх”, магазин „Візит”).

Технологічний процес виготовлення хлібних виробів на ПП „Чернік” складається з наступних стадій:

1. Підготовка сировини.

2. Заміс тіста.

3. Бродіння тіста.

4. Випікання хліба.

5. Охолодження і зберігання хліба.

В асортиментний план ПП Чернік входять більш 14 найменувань хліба, серед яких найбільшим попитом користуються: хліб шахтарський, хліб соціальний, хліб формовий, хліб житній, хліб нарізний.

З10найменуваньбулкинайбільшим попитом користуються: булка з повидлом, булка з маком, ріжок, плюшка.

Повний перелікасортиментувипускаємої продукції зведемо до таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 –

Асортиментний план ПП „Чернік”

Хлібобулочні вироби Вага, кг Вартість, грн. Питома вага, %
1 2 3 4 5
1. Хліб подовий 0,7 1,55 11,4
2. Хліб нарізний 0,7 1,55 10
3. Хліб шахтарський 0,8 1,60 14,3
4. Хліб соціальний 0,7 1,55 11,4
5. Хліб домашній 1,0 1,68 2,9
6. Хліб формовий 0,720 1,68 4,3
7. Хліб ромашка 0,850 1,68 0,9
8. Хліб житній 0,5 1,20 2,3
9. Хліб чесночний 0,5 1,20 3,4
10. Хліб гірчичний 0,5 1,55 0,7

Продовження таблиці 2.1.

1 2 3 4 5
11. Сайка 0,6 1,60 1,6
12. Батон 0,5 1,50 1,9
13. Батон особовий 0,450 1,50 0,3
14. Тостерний хліб 0,3 1,20 1,1
15. Булка з повидлом 0,1 0,65 8,6
16. Булка з маком 0,1 0,65 8,6
17. Булка з родзинками 0,1 0,65 4,3
18. Ріжок з повидлом 0,4 1,20 1,4
19. Плюшка 0,1 0,65 2,9
20. Плетінка 0,6 1,80 2,9
21. Коровай 1,5 18,00 0,1
22. Шишки 0,3 0,65 2,3
23. Пиріжки з повидлом 0,150 0,65 1,4
24. Дорожня булочка 0,1 0,65 1,1

Цінова політика на підприємстві регулюється директором.

У місті Красноармійськ працює декілька міні-пекарень, які розташовані за адресою: вулиця 40 років Жовтня працює хлібний цех, вулиця Свердлова працює хлібний та кондитерський цех, які складають конкуренцію даному підприємству.

Для приватного підприємства „Чернік” самим головним конкурентом є ЗАТ „Красноармійській хлібозавод”.

Ухлібопекарнізастосовується допоміжнасировинабагатьохвидів, для якихвстановленірізністрокиіумовизберігання.

Цукорзберігають у сухих, чистих, добревентиліруюмихприміщеннях при відноснійвологостіповітря не вище 70%.

Мішкизцукромвкладають на дерев’яністелажі, на яківідноснорозстилають брезент.

Швидкопсувнасировина - дріжджі, маргарин, яйця, таіншезберігаються в упаковках, прийнятої для кожноговидусировини (ящиках, бочках, картонних, жерстяних коробках таіншійтарі), ухолодильниках зтемпературоювід –2 до +4-6С. Не можназберігатиціпродуктиразомз сильно пахучими веществами, наприкладзваніллюабопрянощами.

Рослиннемаслозберігаютьу цистернах або закритихметалевих бочках утемнихпрохолоднихприміщеннях при температурівід 4 до 6С.

Повидло, варення, джем зберігаютьудерев’янихящикахабометалевих банках. Умовизберігання – сухе, добрепровітренеприміщеннязвідносноювологістю до 75%. Температура приміщення – від 2 до 20С.

На ПП „Чернік”використовуєтьсяенергіяпостачальником,якоїявляються районі електричні мережі у місті Красноармійська. Тариф електроенергії у 2005 році складав 0,35 грн., у 2006 році – 0,40 грн., а у 2007 році – 0,47 грн.

Для випікання хліба і булочних виробів зазвичай застосовуються на підприємстві дві печі, у яких теплота передається випікаємої тістової заготовки термовипрамінюванням і конвекцією при температурі тепловідображення поверхонь 3000 -4000 С і пароповітряної середи пекарної камери 2000 - 2500 С.

Технічне обслуговування обладнання, як текуче, так і аварійне, здійснюється відповідно графіком ППР (планово-попереджальної роботи).

ППР включає організацію, планування і здійснення щоденного, місячного, піврічного і річного технічного обслуговування.

Так якроботахлібного цеха ведется цілодобово, то для усунення текущих неполадок залучаютьсяелектрик, слюсар.

Через кожні півріччя на складі відбувається санітарне прибирання приміщення, огляд і дезінфекція ємностей та іншого обладнання.

2.2 Техніко-економічні показники діяльності підприємства

Економічний аналіз діяльності підприємства починається з огляду техніко-економічних показників, які характеризують кінцеві результати робіт підприємства. На основі такого аналізу формується загальна оцінка розвитку підприємства протягом періодів, що розглядаються.

Основні техніко-економічні показники що характеризують роботу підприємства, приводяться у таблиці 2.2. (додаток А, Б, В).

Таблиця 2.2 –

Техніко-економічні показники ПП „Чернік”

Показники 2005 2006 2007

Випускпродукціїукількісномувиражені, штук.

Утомучислі:

Хліба, штук

Булочок, штук

655200

655200

-

1001000

837200

163800

1274000

982800

291200

Вартістьфактичновипущеноїпродукції, грн.

Утомучислі:

Хліба, грн.

Булочок, грн.

1015560

1015560

-

1437800

1339520

98280

1874600

1670760

203840

Собівартість товарної продукції, грн. 955117 1281661 1632595,1
Обсяг товарної продукції, грн. 1015560 1437800 1874600
Витрати на 1 гривню товарної продукції, грн. 0,94 0,89 0,87
Виробнича спроможність праці, штук/чол. 32760 50050 63700
Рентабельність, % 6,33 12,18 14,82
Прибуток, грн. 60442,7 156139 242004,9

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що випуск продукції у кількісному виражені у 2007 році у порівняні з 2005 роком збільшився приблизно на 618800 штук, так як попит на продукцію збільшився, однак за підвищення цін прибуток збільшився майже на 181562,2 грн.

Аналізпідсумківдіяльностіпідприємствапоказав, щовціломуупорівняніз2005рокомпоказникироботипідприємствапокращились. На цепоказуєзбільшеннярентабельностіпідприємства.

З таблиці видно, що обсяг товарної продукції у 2007 році у порівняні з 2006 роком збільшився на 436800 грн., тоді як рівень цін на продукцію збільшився значною мірою.

Витрати на 1 гривнювипускаємоїпродукції у 2007 році у порівняні з 2005 роком зменшились на 0,07 грн.,відповіднозбільшиласьсобівартість на 677478,1 грн., рентабельністьвиробництвазбільшилась на 8,49%.

На основі даних таблиці побудуємо рис. 2.1.

Рис. 2.1 – Техніко-економічні показники.

Отже, можна зробити остаточний висновок, що на мою думку підприємство працює добре, але з таблиці видно і з графіку 1, що підприємство у 2005 році не виробляло булочок, тому був і низький прибуток.

2.3 Аналіз витрат приватного підприємства

На підприємстві є основні види витрат: витрати виробничої собівартості продукції, адміністративні витрати та витрати на збут.

До витрат виробничої собівартості продукції включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Даний вид витрат ми будемо детально розглядати далі у дипломній роботі у розділі 2 пункт 2.4.

До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, що направлені на обслуговування і управління підприємством:

1. Витрати, пов’язані з управлінням підприємством:

- на оплату праці працівників апарату управління підприємства – відсутні витрати, вони не здійснюються;

- відрахування на соціальні заходи – витрати також відсутні, тому не має апарату управління підприємства;

- витрати на транспортне обслуговування – відсутні витрати, тому що на підприємстві немає транспортного засобу;

- витрати на оплату службових відряджень працівників апарату управління – витрати відсутні, так як на підприємстві немає службових відряджень;

- витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства – відсутні витрати, так як підприємство не купує ніяку література та не виписує поштою;

- витрати на оплату витрат з врегулювання суперечностей у судових органах – відсутні витрати;

- представницькі витрати відсутні, тому на підприємство не приїжджали ніякі іноземні представники та делегації;

- витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ – такі витрати також відсутні.

2. Витрати на утримання та обслуговування основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення:

- витрати на ремонти, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані: витрати на ремонтні роботи планові у 2005 році склали 2000 грн. (0,2 %), у 2006 році – 2300 грн. (0,18 %), у 2007 році – 2600 грн. (0,16 %); косметичний ремонт склав у 2005 році – 6000 грн. (0,63 %), у 2006 році – 8000 грн. (0,62 %), у 2007 році – 10000 грн. (0,61 %);

- витрати на оплату праці робітників, зайнятих ремонтами – відсутні витрати, тому що ремонт роблять самі робітники, що працюють на підприємстві;

- витрати на сторожову охорону об’єктів загальногосподарського призначення відсутні, так як на підприємстві немає ніякої охорони;

- витрати на забезпечення працівників загальногосподарського персоналу спеціальним одягом, взуттям – витрат на це немає, тому самі працівники купують собі спеціальний одяг і взуття за свої кошти;

- витрати зі страхування майна підприємства загальногосподарського призначення – витрат немає, тому що власник не страхує своє майно.

3. Витрати на обслуговування виробничого персоналу:

- витрати на придбання сировини складали у 2005 році – 501965 грн. (52,5 %), у 2006 році – 714622 грн. (55,7 %), у 2007 році – 915911,1 грн. (56,1 %); витрати на електроенергію складають у 2005 році – 37000 грн. (3,87 %), у 2006 році – 39000 грн. (3,04 %), у 2007 році – 82118,4 грн. (4,9 %);

- витрати на санітарно-гігієнічний аналіз хліба складає у 2005 році – 1050 грн. (0,1 %), у 2006 році – 1158 грн. (0,09 %), у 2007 році – 1296 грн. (0,08 %).

4. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі:

- податок з власників транспорту – витрат немає, так як на підприємстві транспорту немає;

- єдиний податок склав у 2005 році – 60933,6 грн. (6,4 %), у 2006 році – 143780 грн. (11,2 %), у 2007 році – 187460 грн. (11,5 %).

5. Витрати, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою працівників апарату управління та іншого загальногосподарського персоналу – відсутні витрати, тому на підприємстві персонал навчається самостійно.

Адміністративні витрати ми зведемо до таблиці 2.3, яка буде представлена нижче. (додаток А, додаток Б, додаток В).

Таблиця 2.3 – Адміністративні витрати

Витрати, тис. грн. 2005 рік 2006 рік 2007 рік
план факт план факт план факт
1. Витрати на утримання та обслуговування основних засобів:
- витрати на ремонтні роботи планові 2 2 2,3 2,3 2,6 2,6
- косметичний ремонт 6 6 8 8 10 10
2. Витрати на обслуговування виробничого персоналу:
- витрати на сировину 501,96 501,965 600 714,622 800 915,911
- витрати на електроенергію 36 37 37,5 39 60 82,1184
- витрати на санітарно-гігієнічний аналіз хліба 1,05 1,05 1,158 1,158 1,296 1,296
3. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі:
- єдиний податок 60,9336 60,9336 85 143,78 160 187,46

Проаналізуємо показники адміністративних витрат 2006 та 2007 років та отримані дані зведемо до таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 –

Аналіз адміністративних витрат

Витрати, тис. грн. 2006 рік 2007рік +/- %
1. Витрати на утримання та обслуговування основних засобів:
- витрати на ремонтні роботи планові 2,3 2,6 0,3 13,04
- косметичний ремонт 8 10 2 25
2. Витрати на обслуговування виробничого персоналу:
- витрати на сировину 714,622 915,911 201,289 28,17
- витрати на електроенергію 39 82,1184 43,1184 110,56
- витрати на санітарно-гігієнічний аналіз хліба 1,158 1,296 0,138 11,92
3. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі:
- єдиний податок 143,78 187,46 43,68 30,38
Разом 908,86 1199,3854 290,5254 -

На основі даних, які зведено до таблиці 2.4 побудуємо рис. 2.2.

Рис. 2.2 – Адміністративні витрати.

На основі табличних даних та наочного відображення у рис. 2.2 можна зробити висновок, що на підприємстві витрати з кожним роком збільшуються за рахунок зростання цін на сировину, матеріали та послуги, а також зростання обсягу виробництва. Також на підприємстві витрати на планові ремонти зростають з кожним роком внаслідок технічного зносу обладнання; витрати на сировину збільшуються внаслідок зростання обсягів виробництва (виробничі витрати збільшують, а умовно-постійні зменшуються внаслідок зростання обсягу виробництва при однаковій кількості працівників і сталих витрат на оренду, санітарну обробку); єдиний податок також з кожним роком збільшується, тому що в різних роках відсоткова ставка різна, внаслідок зростання коштів випуску продукції.

До витрат на збут належать витрати, пов’язані з реалізацією продукції, зокрема:

- витрати пакувальних матеріалів для упакування хліба – витрати відсутні, тому що хліб на підприємстві не упаковують;

- витрати на ремонт тари відсутні, їх на підприємстві немає;

- витрати на рекламу та дослідження ринку – цих витрат на підприємстві немає;

- витрати на транспортування готової продукції. Витрати відсутні, тому що на підприємстві транспорту немає, а за хлібом приїжджають самі замовники готової продукції;

- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування відсутні на підприємстві;

- витрати на транспортування готової продукції між складами філій підприємства – відсутні, так як у цього підприємства немає окремих своїх філій, підрозділів.

Витрати на збут не формують собівартості виробленої і реалізованої продукції, а покриваються за рахунок валового прибутку підприємства.

2.4 Аналіз виробничих витрат на підприємстві

На виробництво продукції на будь-якому підприємстві більшу частину витрат складають виробничі витрати, які відносяться безпосередньо на виробництво продукції. До таких витрат належать наступні види:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Витрати, пов’язані з виробництвом продукції, групуються за статтями калькуляції. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції установлюються підприємством. Приватне підприємство „Чернік” формує виробничу собівартість за наступними статтями калькуляції:

- сировина та матеріали: борошно, яйця, маргарин, цукор, олія, дріжджі, сіль, вода;

- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби: повидло, мак, родзинки, згущене молоко;

- енергія на технологічні цілі: електроенергія;

- основна заробітна плата: заробітна плата робітникам підприємства;

- відрахування на соціальні заходи: соціальне страхування з тимчасовою втратою праці, соціальне страхування від нещасного випадку, пенсійний фонд;

- витрати на утримання та експлуатацію устаткування: ремонт обладнання, оновлення обладнання;

- загальновиробничі витрати: накладні витрати;

- втрати від браку.

При аналізі виробничих витрат застосовується методика горизонтального і вертикального порівняльного аналізу та складається наступна таблиця 2.5 порівнюючи 2005 та 2006 роки та побудуємо рис. 2.3.

Таблиця 2.5 –

Фактичні витрати на виробництво продукції за 2005 – 2006 р.р.

Статі калькуляції Сума, тис. грн. Структура, %
2005рік 2006рік абсолютне відхилення +/- 2005рік 2006рік відносне відхилення %
Матеріальні витрати (М) 501,965 714,622 212,657 57,25 63,97 11,74
Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби (КПтаКВ) 3,024 3,336 0,312 0,34 0,30 -11,76
Енергія на технологічні цілі (Е) 37 39 2 4,22 3,49 -17,30
Основна заробітна плата (ФОП) 91,2 111,36 20,16 10,41 9,97 -4,23
Відрахування на соціальні заходи (ВСЗ) 173,0976 211,3615 38,2639 19,74 18,92 -4,15
Витрати на утримання та устаткування експлуатації (ВУтаУЕ) 50,5 7 -43,5 5,76 0,63 -89,06
Загальновиробничі витрати (ЗВ) 0,35 0,4 0,05 0,04 0,03 -25
Втрати від браку (ВБ) 19,656 30,03 10,374 2,24 2,69 20,09
Разом 876,7926 1117,1095 240,3169 100 100 -

Факторний аналіз виробничих витрат згідно з наступною моделлю:

В = М + КПтаКВ + Е + ФОП + ВСЗ + ВУтаУЕ + ЗВ + ВБ, (2.1)

де М – матеріальні витрати;

КПтаКВ – купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

Е – енергія на технологічні цілі;

ФОП – фонд оплати праці або основна заробітна плата;

ВСЗ – відрахування на соціальні заходи;

ВУтаУЕ – витрати на утримання та устаткування експлуатації;

ЗВ – загальновиробничі витрати;

ВБ – втрати від браку;

В1 - В8 – умовні розрахунки шляхом послідовної заміни факторів з базової величини на фактичну величину;

В1 – зміна матеріальних витрат;

В2 – зміна купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

В3 – зміна енергії на технологічні цілі;

В4 – зміна фонду оплати праці або основна заробітна плата;

В5 – зміна відрахування на соціальні заходи;

В6 – зміна витрат на утримання та устаткування експлуатації;

В7 – зміна загальновиробничих витрат;

В8 – зміна втрати від браку.

В1 =714,622+3,024+37+91,2+173,0976+50,5+0,35+19,656=1089,4496 тис. грн.;

В2 =714,622+3,336+37+91,2+173,0976+50,5+0,35+19,656=1089,7616 тис. грн.;

В3 =714,622+3,336+39+91,2+173,0976+50,5+0,35+19,656=1091,7616 тис. грн.;

В4 =714,622+3,336+39+111,36+173,0976+50,5+0,35+19,656=1111,9216 тис. грн.;

В5 =714,622+3,336+39+111,36+211,3615+50,5+0,35+19,656=1150,1855 тис. грн.;

В6 =714,622+3,336+39+111,36+211,3615+7+0,35+19,656=1106,6855 тис. грн.;

В7 =714,622+3,336+39+111,36+211,3615+7+0,4+19,656=1106,7355 тис. грн.;

В8 =714,622+3,336+39+111,36+211,3615+7+0,4+30,03=1117,1095 тис. грн.

В1 =1089,4496 - 876,7926=212,657 тис. грн.;

В2 =1089,7616 - 1089,4496=0,312 тис. грн.;

В3 =1091,7616 - 1089,7616=2 тис. грн.;

В4 =1111,9216 - 1091,7616=20,16 тис. грн.;

В5 =1150,1855 - 1111,9216=38,2639 тис. грн.;

В6 =1106,6855 - 1150,1855=-43,5 тис. грн.;

В7 =1106,7355 - 1106,6855=0,05 тис. грн.;

В8 =1117,1095 - 1106,7355=10,374 тис. грн.


Рис. 2.3 – Виробничі витрати 2005 – 2006 р.р.

За рахунок збільшення матеріальних витрат затрати на виробництво продукції збільшилося на 212,657 тис. грн. За рахунок збільшення витрат купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів на виробництво продукції збільшилося на 0,312 тис. грн. За рахунок збільшення витрат електроенергії на технологічні цілі на виробництво продукції збільшилися на 2 тис. грн. За рахунок збільшення витрат на оплату праці затрати на виробництво продукції збільшилися на 20,16 тис. грн. За рахунок збільшення відрахувань на соціальні заходи витрати на виробництво продукції збільшилися на 38,2639 тис. грн. За рахунок зменшення витрат на утримання та устаткування експлуатації витрати на виробництво продукції зменшилися на 43,5 тис. грн. За рахунок збільшення загальновиробничих витрат на виробництво продукції витрати збільшилися на 0,05 тис. грн. За рахунок збільшення втрат від браку витрати збільшилися на 10,374 тис. грн. В цілому по витратах у порівнянні 2005 та 2006 років спостерігалися позитивне збільшення витрат на собівартість повного обсягу продукції, окрім витрат на утримання та устаткування експлуатації.

Для того, щоб проаналізувати виробничі витрати за 2006 рік та 2007 рік застосовується таж методика горизонтального і вертикального порівняльного аналізу, яка проводилася у таблиці 2.5. Отже, складається наступна таблиця 2.6, а також побудуємо рис. 2.4.

Таблиця 2.6 –

Витрати на виробництво продукції за 2006 - 2007р.р.

Статі калькуляції Сума, тис. грн. Структура, %
2006рік 2007рік абсолютне відхилення +/- 2006рік 2007рік відносне відхилення %
1 2 3 4 5 6 7
Матеріальні витрати (М) 714,622 915,9111 201,2891 63,97 62,83 -1,78
Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби (КПтаКВ) 3,336 3,504 0,168 0,30 0,24 -20
Енергія на технологічні цілі (Е) 39 82,1184 43,1184 3,49 5,63 61,32
Основна заробітна плата (ФОП) 111,36 132 20,64 9,97 9,05 -9,23
Відрахування на соціальні заходи (ВСЗ) 211,3615 250,536 39,1745 18,92 17,19 -9,14

Продовження таблиці 2.6

1 2 3 4 5 6 7
Витрати на утримання та устаткування експлуатації (ВУтаУЕ) 7 35 28 0,63 2,41 282,54
Загальновиробничі витрати (ЗВ) 0,4 0,5 0,1 0,03 0,03 0
Втрати від браку (ВБ) 30,03 38,22 8,19 2,69 2,62 -2,6
Разом 1117,1095 1457,7895 300,5616 100 100 -

Факторний аналіз виробничих витрат згідно з наступною моделлю:

В = М + КПтаКВ + Е + ФОП + ВСЗ + ВУтаУЕ + ЗВ + ВБ, (2.2)

де М – матеріальні витрати;

КПтаКВ – купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

Е – енергія на технологічні цілі;

ФОП – фонд оплати праці або основна заробітна плата;

ВСЗ – відрахування на соціальні заходи;

ВУтаУЕ – витрати на утримання та устаткування експлуатації;

ЗВ – загальновиробничі витрати;

ВБ – втрати від браку;

В1 - В8 – умовні розрахунки шляхом послідовної заміни факторів з базової величини на фактичну величину;

В1 – зміна матеріальних витрат;

В2 – зміна купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

В3 – зміна енергії на технологічні цілі;

В4 – зміна фонду оплати праці або основна заробітна плата;

В5 – зміна відрахування на соціальні заходи;

В6 – зміна витрат на утримання та устаткування експлуатації;

В7 – зміна загальновиробничих витрат;

В8 – зміна втрати від браку.

В1 =915,9111+3,336+39+111,36+211,3615+7+0,4+30,03=1318,3986 тис. грн.;

В2 =915,9111+3,504+39+111,36+211,3615+7+0,4+30,03=1318,5666 тис. грн.;

В3 =915,9111+3,504+82,1184+111,36+211,3615+7+0,4+30,03=1361,685 тис. грн.;

В4 =915,9111+3,504+82,1184+132+211,3615+7+0,4+30,03=1382,325 тис. грн.;

В5 =915,9111+3,504+82,1184+132+250,536+7+0,4+30,03=1421,4995 тис. грн.;

В6 =915,9111+3,504+82,1184+132+250,536+35+0,4+30,03=1449,4995 тис. грн.;

В7 =915,9111+3,504+82,1184+132+250,536+35+0,5+30,03=1449,5995 тис. грн.;

В8 =915,9111+3,504+82,1184+132+250,536+35+0,5+38,22=1457,7895 тис. грн.

В1 =1318,3986 - 1117,1095=201,2891 тис. грн.;

В2 =1318,5666 - 1318,3986=0,168 тис. грн.;

В3 =1361,685 - 1318,5666=43,1184 тис. грн.;

В4 =1382,325 - 1361,685 =20,64 тис. грн.;

В5 =1421,4995 - 1382,325 =39,1745 тис. грн.;

В6 =1449,4995 - 1421,4995 =28 тис. грн.;

В7 =1449,5995 - 1449,4995 =0,1 тис. грн.;

В8 =1457,7895 - 1449,5995 =8,19 тис. грн.

За рахунок збільшення матеріальних витрат затрати на виробництво продукції збільшилося на 201,2891 тис. грн. За рахунок збільшення витрат купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів на виробництво продукції збільшилося на 0,168 тис. грн. За рахунок збільшення витрат електроенергії на технологічні цілі на виробництво продукції збільшилися на 43,1184 тис. грн. За рахунок збільшення витрат на оплату праці затрати на виробництво продукції збільшилися на 20,64 тис. грн. За рахунок збільшення відрахувань на соціальні заходи витрати на виробництво продукції збільшилися на 39,1745 тис. грн. За рахунок збільшення витрат на утримання та устаткування експлуатації витрати на виробництво продукції збільшилися на 28 тис. грн. За рахунок збільшення загальновиробничих витрат на виробництво продукції витрати збільшилися на 0,1 тис. грн. За рахунок збільшення втрат від браку витрати збільшилися на 8,19 тис. грн. В цілому по витратах у порівнянні 2006 та 2007 років спостерігалися позитивне збільшення витрат на собівартість повного обсягу продукції.


Рис. 2.4 – Виробничі витрати 2006 – 2007 років.


Отже, остаточний можна зробити висновок, що з кожним роком на підприємстві зростають витрати на виробництво продукції за рахунок збільшення цін на сировину, матеріали та послуги. Окремо можна сказати, що незначно зростають витрати на купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, витрати на електроенергію, витрати на оплату праці, витрати на відрахування соціальних заходів, а також спостерігалось зменшення витрат від браку продукції у 2007 році. А у 2006 році зменшились витрати на утримання та устаткування експлуатації, тому що підприємство не оновлювало обладнання.

Для остаточного висновку побудуємо рис. 2.5.

Рис. 2.5 – Питома вага виробничих витрат 2005 – 2006 роки.

У системі техніко-економічних розрахунків важливе місце займає калькуляція, тобто розрахунок у грошовому вигляді витрат на здійснення будь-якого господарського процесу: придбання основних засобів, виробництво продукції, реалізація активів, визначення втрат від браку.

Подальші розрахунки калькуляції ми будемо вести за системою обліку

і калькуляцією за повними витратами.

Дані калькуляції хліба „соціальний” на 1000 штук виробленої продукції ми зведемо до таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 – Калькуляція хліба „соціальний” за 2007 рік

Матеріальні витрати.
Назва витрат ресурсів Норми витрат Облікова ціна на одиницю Витрати, грн.
один. виміру на один. прод. на план. обсяг вир-ва на один. прод. на план. обсяг вир-ва
1 2 3 4 5 6 7
Мука кг. 0,5 500 1,7 0,85 850
Сіль кг. 0,0075 7,5 0,9 0,00675 6,75
Дріжджі кг. 0,00375 3,75 4 0,015 15
Усього 0,51125 511,25 0,87175 871,75
Витрати на оплату праці.
Катег. праців-в Норми витрат Розцінка за один. викон. прац-м Витрати, грн.
один. виміру на один. прод. на план. обсяг вир-ва на один. прод. на план. обсяг вир-ва
Робітники цеху чол. 0,005714 5,714 18,1327 0,10361 103,61
Усього 0,005714 5,714 0,10361 103,61
Витрати на соціальні заходи.
Назва витрат База для нарахування витрат Ставка для нар-ня витр., % Витрати, грн.
один. виміру на один. прод. на план. обсяг. вир-ва на один. прод. на план. обсяг. вир-ва
Єдиний податок грн. 1,4714 1471,4 0,1 0,14714 147,14
Соц. страх. з тимчасової втрати працезд. грн.. 0,103611 103,6107 0,5 0,0518 51,8
Соц. страх від нещасного випадку грн. 0,103611 103,6107 1,08 0,1119 111,9
Пенсійний фонд грн. 0,103611 103,6107 0,318 0,03295 32,9482
Усього 1,782233 1782,233 0,34379 343,79

Продовження таблиці 2.7

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.
Види витрат Норми витрат Облікова ціна, грн. Витрати, грн.
один. виміру на один. прод. на план. обсяг вир-ва на один. прод. на план. обсяг вир-ва
Ремонт обладнання грн. 0,007849 7,8493 - 0,007849 7,8493
Оновлення обладнання грн. 0,019623 19,6232 - 0,019623 19,6232
Усього 0,027472 27,4725 0,027472 27,4725
Витрати на паливо та енергію.
Назва витрат Норми витрат Тариф, грн. Витрати, грн.
один. виміру на один. прод. на план. обсяг вир-ва на один. прод. на план. обсяг вир-ва
Плата за електроенергію кВт 0,13714 137,14 0,47 0,06445 64,45
Усього 0,13714 137,14 0,06445 64,45
Загальновиробничі витрати.
Види витрат Норми витрат Облікова ціна, грн. Витрати, грн.
один. виміру на один. прод. на план. обсяг вир-ва на один. прод. на план. обсяг вир-ва
Накладні витрати грн. 0,000392 0,39246 - 0,000392 0,39246
Сан. гіг-й аналіз хліба грн. 0,001017 1,01726 - 0,001017 1,01726
Обробка від хробаків грн. 0,000433 0,43328 - 0,000433 0,43328
Усього 0,001843 1,843 0,001843 1,843
Разом 2,465652 2465,6525 1,412915 1412,92

Більш наглядно усі вище приведенні витрати ми відобразимо на рис. 2.6.


Рис. 2.6 – Калькуляція хліба «соціальний» за 2007 рік.

Отже, на основі зробленої калькуляції можна зробити висновок, що при виробництві хліба „Соціальний” на матеріальні витрати іде більше 63 %, на оплату праці 8 % витрат, на соціальні заходи 25 % витрат, на утримання та експлуатацію устаткування 2 % витрат, на паливо та енергію іде 5 % витрат і на загальновиробничі витрати 0,01 %.

Проаналізувавши техніко-економічні показники роботи підприємства можна зробити висновок, що найбільшу долю у загальній кількості займають витрати на матеріали, більше 50%. Взагалі всі статті витрат з кожним роком зростають внаслідок збільшення цін на сировину та матеріали, та роботи, зростанням середньої заробітної плати у державі (внаслідок впровадження різних соціальних заходів, інфляції та підвищення прожиткового мінімуму).

Аналізпідсумківдіяльностіпідприємствапоказало, щовціломуупорівняніз2005рокомпоказникироботипідприємствапокращились. На цепоказуєзбільшеннярентабельностіпідприємства.

З таблиці 2.2 видно, що обсяг товарної продукції у 2007 році у порівняні з 2006 роком збільшився на 436800 грн., тоді як рівень цін на продукцію збільшився значною мірою.

Витрати на 1 гривнювипускаємоїпродукції у 2007 році у порівняні з 2005 роком зменшились на 0,07 грн.,відповіднозбільшиласьсобівартість на 677478,1 грн., рентабельністьвиробництвазбільшилась на 8,49%.

Взагалі-ж відсоткове співвідношення витрат за три роки зберігається на одному рівні; тільки матеріальні витрати з кожним роком займають більшу частку у загальній кількості, це обумовлено тим, що обсяги виробництва зростають, витрачається більше сировини та матеріалів, а кількість працівників та виробничі площі не змінюються. Також збільшується доля витрат на утримання та експлуатацію устаткування з кожним роком, це зумовлено тим, що фізичний знос обладнання з кожним роком стає більшим, і потрібно більше коштів на підтримання працездатного стану обладнання, також має місце „моральний” знос (виникнення більш технологічного обладнання), що потребує його оновлення.


3. ЗАХОДИ ЩОДО ЕКОНОМІЇ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

3.1 Обґрунтування та вибір заходу

На даний момент потреби хлібу значно більші ніж може виробити дане підприємство, це обумовлено тим, що обладнання, яке встановлене на підприємстві, не витримує такого виробничого навантаження, а також велику частку має фізична праця. На цей час на підприємстві працює 50% працівників пенсійного віку, тому при скороченні штату немає необхідності впровадження якихось соціальних заходів щодо подальшого працевлаштування скорочених працівників.

Виходячи з вище сказаного для зменшення витрат на виробництво одиниці продукції ми пропонуємо ввести у роботу на даному підприємстві автоматичну лінію по випуску хлібобулочних виробів, у склад якої входить тунельна піч. Навантаження цієї лінії складає 9000 буханок хліба та 1000 булочок на добу. Особливістю цієї лінії є те, що працює на природному газі, який зменшує витрати за паливо, яке використовується для виготовлення продукції.

Нова лінія по виробництву подовихіформовихсортівхлібакоштує 1,5млн. грн., а монтажно – налагоджувальні роботи коштують 200000 грн. Отже, загальні витрати на введення в експлуатацію лінії складають 1,7 млн. грн. Виробнича спроможність нової лінії - до 12 т хліба на добу.

Для складу лінії входить: тістомісильна машина, формувальна машина, конвеєр з випічки хлібу, тунельна піч Г4-ХПН-25, і машина вивантаження готової продукції з форм.

Тунельна піч Г4-ХПН-25 призначена для випікання широкого асортименту хлібобулочних виробів зпшеничноїтажитньо – пшеничної муки. Тунельна піч сквозна з сітчастим піддоном шириною 2100 мм з продовженим розташуванням топочної секції.

Таблиця 3.1 –

Технічні параметри тунельної печі Г4-ХПН-25.

Площина поду, м2 25,0
Ширина сітчастого поду, мм 2100
Встановлений розхід палива:
- природного газу, Нм. куб/час 16,9
- умовного палива, кг/час 20,3
Габаритні розміри:
- довжина, мм 14795
- ширина з приводом, мм 3500
- висота, мм 2915
Вага печі з теплоізоляцією, кг 24000
Вага теплоізоляції, кг 8500

Теплова схема печі передбачає регулювання температури в пекарній камері за трьома зонами випікання.Встановленні заслінкита шибери нової конструкції.Автоматика, яка використовується дозволяє контролювати час випікання.

Також удосконалена зона гідротермічноїобробки. Установленіобліцовачніпанелібільшжорстокої конструкції.

По бажаннюзамовникапічкомплектуєтьсягазовимигорілкаминизькоготискувиробництвафірмБілорусії, швейцарськоїфірми „ELKO”, а такожгорілками на рідкомупаливі (дизпаливо). Можлива поставка механізмуобприскуванняготовоїпродукції.

Для придбання цієї лінії кошти беруться із прибутку підприємства.

3.2 Розрахування витрат на виробництво продукції

Визначимо доход з реалізації продукції після впровадження автоматизованої лінії, який розраховується за формулою:

, (3.1)

де Ni – обсяг випуску продукції і- го виду, шт.;

Ці – ціна і – го виду продукції, грн.

Д= 9000*364*1,7+1000*364*0,7=5824000 грн.

Єдиний податок розраховується за наступною формулою:

, (3.2)

де Кє – відсоткова ставка єдиного податку, для нашого випадку складає 10 %.

Пє =5824000*0,1=582400 грн.

Оренда землі складає 2520 на рік.

Заробітна платня робітників розраховується за формулою:

, (3.3)

де Зпр – заробітна плата робітника за місяць, 550 грн.;

Чр – чисельність робітників, 10 чол.

Зп =550*10*12=66000 грн.

Соціальне страхування від нещасного випадку розраховується за формулою:

=66000*1,08=71280 грн. (3.4)

Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності:

грн. (3.5)

Розрахуємо виплати до пенсійного фонду:

грн. (3.6)

Витрати на паливо та енергію:

, (3.7)

де Ni – обсяг витрачання і- го виду палива та енергії, кВт, м3 ;

Ці –тариф і – го виду, грн.

Впе =16,5*24*364*0,686+10*24*364*0,47=139942 грн.

Вода та каналізація складає 18000 грн.

Санітарно-гігієнічний аналіз хлібу складає 1296 грн.

Обробка від хробаків складає 552 грн.

Переробка браку складає:

Пб =5824000*0,01=58240 грн.

Ремонтні роботи планові складають 2600 грн.

Косметичний ремонт складає 10000 грн.

Накладні витрати – 500 грн.

Витрати на сировину та матеріали розраховується за наступною формулою:

, (3.8)


де Ni – обсяг випуску і – го виду продукції, шт.;

Рі – розхід і – го виду сировини на виробництво одиниці і – го виду продукції, кг;

Ці – ціна одиниці і – го виду сировини, грн.

Таблиця 3.2 – Розхід та вартість сировини

Найменування сировини Одиниця виміру Розхід сировини Вартість сировини,грн.
на один. за рік за один. за рік
1 2 3 4 5 6
Хліб
Мука Кг 0,5 1638000 1,7 2784600
Дріжджі Кг 0,00375 12285 4 49140
Сіль Кг 0,0075 24570 0,9 22113
Разом 2855853
Булочки
Мука Кг 0,07143 26000,52 1,7 44200,88
Дріжджі Кг 0,0014285 519,974 4 2079,90
Цукор Кг 0,01143 4160,52 2,5 10401,3
1 2 3 4 5 6
Маргарин Кг 0,005 1820 4,5 8190
Сіль Кг 0,00071429 260,00156 0,9 234
Яйце шт. 0,00714 2598,96 3,4 883,65
Разом 65989,73
Усього 2921842,73

Амортизаційне відрахування розраховується прямолінійним методом за наступною формулою:

, (3.9)

де Ар – річна сума амортизації, грн.;

Фп – первісна вартість основних фондів певної групи, 1700000 грн.;

Фл – ліквідаційна вартість основних фондів цієї ж групи, 200000 грн.;

Тсл – термін корисної служби основних фондів, 5 років.

Норма амортизації розраховується за формулою:

. (3.10)

Розрахунки зведемо до таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 –

Розрахунок амортизаційних відрахувань прямолінійним методом

Рік Норма амортизації, % Вартість на початок року, грн. Амортизаційні відрахування, грн. Вартість на кінець року, грн.
1 20 Фп 1700000 - 300000 = 1400000
2 20 1400000 - 300000 = 1100000
3 20 1100000 - 300000 = 800000
4 20 800000 - 300000 = 500000
5 20 500000 - 300000 = 200000 Фл

Усі витрати зведемо до таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 –

Витрати на виробництво продукції

Найменування витрат Сума, грн.
Доход з реалізації продукції після впровадження 5824000
Єдиний податок 582400
Оренда землі 2520
Заробітна платня робітників 66000
Соціальне страхування від нещасного випадку 71280
Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності 33000
Виплати до пенсійного фонду 20988
Витрати на паливо та енергію 139942
Вода та каналізація 18000
Санітарно-гігієнічний аналіз хлібу 1296
Обробка від хробаків 552
Амортизаційне відрахування 300000
Переробка браку 58240
Ремонтні роботи планові 2600
Косметичний ремонт 10000
Накладні витрати 500
Витрати на матеріали 2921842,73
Загальна сума витрат 4229160,73

З таблиці видно, що після впровадження автоматизованої лінії збільшились витрати, тому що ми придбали цю лінію за 1700000 грн. (тобто у цю ціну входять витрати на монтажно-налагоджувальні роботи), також за кожний рік відбувається амортизаційне відрахування за 5 років. На підприємстві збільшаться витрати на сировину та матеріали, так як випуск продукції збільшиться на 6500 штук хліба за добу.

3.3 Техніко-економічні показники та порівняльний аналіз витрат діяльності підприємства після введення в експлуатацію автоматизованої лінії

Розрахуємо випускпродукції за наступною формулою:

, (3.11)

де ВП – випуск продукції у кількісному вираженні, шт.;

Ni – обсяг випуску продукції і- го виду, шт.

ВП=9000*364+1000*364=3640000 шт.

Визначимо доход з реалізації продукції, який розраховується за формулою:

, (3.12)


де Ці – ціна і – го виду продукції, грн.

Д= 9000*364*1,7+1000*364*0,7=5824000 грн.

Собівартість товарної продукції складає 4229160,73 грн.

Обсяг товарної продукції – 5824000 грн.

Розрахуємо витрати на 1 гривню товарної продукції за такою формулою:

, (3.13)

де Ст – собівартість товарної продукції, 4229160,73 грн.;

Qт – обсяг товарної продукції, 5824000 грн.

=0,73 грн.

Розрахуємо виробничу спроможність праці за формулою:

, (3.14)

де Чр – чисельність робітників, 10 чол.

=582400 шт/чол.

Визначимо прибуток за формулою:

П=Qтт , (3.15)

П=5824000-4229160,73=1594839,27 грн.

Розрахуємо рентабельність за формулою:

, (3.16)

37,7 %.

Розраховані техніко – економічні показники зведемо до таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 –Техніко-економічні показники ПП „Чернік”

Показники 2007 рік Після впровадження

Випускпродукціїукількісномувиражені, штук.

Утомучислі:

Хліба, штук

Булочок, штук

1274000

982800

291200

3640000

3276000

364000

Вартістьвипущеноїпродукції, грн.

Утомучислі:

Хліба, грн.

Булочок, грн.

1874600

1670760

203840

5824000

5569200

254800

Собівартість товарної продукції, грн. 1632595,1 4229160,73
Обсяг товарної продукції, грн. 1874600 5824000
Витрати на 1 гривню товарної продукції, грн. 0,87 0,73
Виробнича спроможність праці, штук/чол. 63700 582400
Рентабельність, % 14,82 37,7
Прибуток, грн. 242004,9 1594839,27

Після проведення розрахунків видно, що завдяки залучення в експлуатацію автоматизованої лінії збільшиться виробництво хлібобулочних виробів, таким чином підприємство задовольняє потреби споживачів, що не було неможливим на виробничих потужностях підприємства до впровадження заходу.

Для порівняння витрат складемо наступну таблицю 3.6.


Таблиця 3.6 –

Порівняльний аналіз адміністративних витрат ПП „Чернік”

Витрати, тис. грн. 2007рік Після впровадження +/- %
1. Витрати на утримання та обслуговування основних засобів:
- витрати на ремонтні роботи планові 2,6 2,6 0 0
- косметичний ремонт 10 10 0 0
2. Витрати на обслуговування виробничого персоналу:
- витрати на сировину 915,911 2921,84273 2005,93173 219,01
- витрати на паливо та енергію 82,1184 139,942 57,8236 70,41
- витрати на санітарно-гігієнічний аналіз хліба 1,296 1,296 0 0
3. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі:
- єдиний податок 187,46 582,4 394,94 210,68
Разом 1199,3854 3658,08073 2458,69533 -

У даному випадку не спостерігається значне збільшення витрат на введення в експлуатацію автоматизованої лінії, внаслідок того, що дана лінія розташовується у вже існуючій будівлі, і не потрібні додаткові витрати на капітальне будівництво. Також частина витрат повертається завдяки розпродажу обладнання, яке експлуатувалося раніше, що буде складати ліквідаційну вартість нового обладнання.

Також відсутні витрати на оновлення обладнання від морального зносу, і зменшуються витрати на ремонт та експлуатацію даного обладнання.

Разом зі збільшенням обсягів виробництва також зростає прибуток підприємства, це відбувається завдяки тому, що при меншій чисельності робітників та менших витратах палива та енергії збільшується випікання хлібобулочних виробів. Внаслідок того, що практично всі технологічні процеси автоматизовані та механізовані.


3.4 Аналіз виробничих витрат діяльності підприємства

При аналізі виробничих витрат після впровадження автоматизованої лінії застосовується методика горизонтального і вертикального порівняльного аналізу та складається наступна таблиця 3.7 порівнюючи 2007 рік та після впровадження.

Таблиця 3.7 – Витрати на виробництво продукції 2007рік та після впровадження заходу

Статі калькуляції Сума, тис. грн. Структура, %
2007рік після впровадження абсолютне відхилення +/-

2007

рік

після впровадження відносне відхилення %
Матеріальні витрати (М) 915,9111 2921,84273 2005,93173 62,83 88,13 25,3
Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби (КПтаКВ) 3,504 3,504 0 0,24 0,10 -0,14
Енергія на технологічні цілі (Е) 82,1184 139,942 57,8236 5,63 4,22 -1,41
Основна заробітна плата (ФОП) 132 66 -66 9,05 1,99 -7,06
Відрахування на соціальні заходи (ВСЗ) 250,536 125,268 -125,268 17,19 3,78 -13,41
Витрати на утримання та устаткування експлуатації (ВУтаУЕ) 35 0 -35 2,41 0 -2,41
Загальновиробничі витрати (ЗВ) 0,5 0,5 0 0,03 0,02 -0,01
Втрати від браку (ВБ) 38,22 58,24 20,02 2,62 1,76 -0,86
Разом 1457,7895 3315,29673 1857,50733 100 100 -

Отже, як видно із таблиці після впровадження автоматизованої лінії на виробництво хлібобулочних виробів збільшились витрати на матеріали та сировину і на енергію, а значно зменшились витрати на оплату праці робітникам, витрати на соціальні відрахування, тому що скоротився на 50 % штат робітників, і зменшились витрати на утримання та устаткування експлуатації. Для того, щоб меншими були витрати на матеріали та сировину необхідно будувати мукамольний комплекс, що потребує великих капіталовкладень на будівництво.

Проведемо калькуляцію хліба „соціальний” на 1000 штук виробленої продукції, згідно отриманих даних у цьому розділі та побудуємо наступну таблицю 3.8.

Таблиця 3.8 –

Калькуляція хліба „соціальний” після впровадження автоматизованої лінії на виробництво продукції

Матеріальні витрати.
Назва витрат ресурсів Норми витрат Облікова ціна на одиницю Витрати, грн.
один. виміру на один. прод. на план. обсяг вир-ва на один. прод. на план. обсяг вир-ва
1 2 3 4 5 6 7
Мука кг. 0,5 500 1,7 0,85 850
Сіль кг. 0,0075 7,5 0,9 0,00675 6,75
Дріжджі кг. 0,00375 3,75 4 0,015 15
Усього 0,87175 871,75
Витрати на оплату праці.
Катег. праців-в Норми витрат Розцінка за один. викон. прац-м Витрати, грн.
один. виміру на один. прод. на план. обсяг вир-ва на один. прод. на план. обсяг вир-ва
Робітники цеху чол. 0,001813 1,8132 18,1327 0,018132 18,132
Усього 0,001813 1,8132 0,018132 18,132
Витрати на соціальні заходи.
Назва витрат База для нарахування витрат Ставка для нар-ня витр., % Витрати, грн.
один. виміру на один. прод. на план. обсяг. вир-ва на один. прод. на план. обсяг. вир-ва

Продовження таблиці 3.8

1 2 3 4 5 6 7
Єдиний податок грн. 1,6 1600 0,1 0,16 160
Соц. страх. з тимчасової втрати працезд. грн. 0,01814 18,14 0,5 0,00907 9,07
Соц. страх від нещасного випадку грн. 0,01813 18,13 1,08 0,01958 19,58
Пенсійний фонд грн. 0,01813 18,13 0,318 0,00576 5,76
Усього 1,6544 1654,4 0,19441 194,41
Витрати на паливо та енергію.
Назва витрат Норми витрат Тариф, грн. Витрати, грн.
один. виміру на один. прод. на план. обсяг вир-ва на один. прод. на план. обсяг вир-ва
Плата за електроенергію кВт 0,024 24 0,47 0,01128 11,28
Природний газ м3 0,0396 39,6 0,686 0,02716 27,16
Усього 0,03844 38,44
Загальновиробничі витрати.
Види витрат Норми витрат Облікова ціна, грн. Витрати, грн.
один. виміру на один. прод. на план. обсяг вир-ва на один. прод. на план. обсяг вир-ва
Накладні витрати грн. 0,000137 0,137 - 0,000137 0,137
Сан. гіг-й аналіз хліба грн. 0,000356 0,356 - 0,000356 0,356
Обробка від хробаків грн. 0,000152 0,152 - 0,000152 0,152
Усього 0,000645 0,645 0,000645 0,645
Разом 1,123377 1123,377

Більш наглядно усі вище приведенні витрати ми відобразимо на рис. 3.1.

Рис. 3.1 – Калькуляція хліба «соціальний» після впровадження заходу.

Розрахуємо річний економічний ефект від впровадження автоматизованої лінії по виробництву хлібобулочних виробів – Ер (у %) визначається по формулі:

, (3.17)

де С1 , С2 – собівартості одиниці продукції (робіт) до і після впровадження заходів (поточні витрати), грн.;

В2 – річний обсяг продукції (робіт) після впровадження заходів у натуральному вираженні (т, м, м2 і ін.);

Ен – нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (дорівнює 0,15);

Зед – одноразові витрати, зв'язані з розробкою й впровадженням заходів, грн.

Ер =(1,412915-1,123377)* 3276000-0,15*0=948526,49 грн.

На основі розрахованих даних можна зробити зведену таблицю 3.9.

Таблиця 3.9 –

Значення прибутку та рентабельності до і після провадження заходу

Показники До впровадження Після впровадження
Прибуток, грн. 242004,9 1594839,27
Рентабельність, % 14,82 37,7

Отже, можна зробити висновок, що після впровадження заходу прибуток збільшиться на 1352834,37 грн. та рентабельність на 22,88 %, а також в основному йдуть витрати на матеріали та сировину, тобто 78 % від усіх витрат. Менше стало йти витрат на оплату праці, які складають 2 %, витрати на соціальні заходи – 17 %, витрати на паливо та енергію – усього 3 % та загальновиробничі витрати майже відсутні.

Уходівиконання роботибувпроведенкомплексний аналізвиробничо – господарської діяльності підприємства, на базіякогопроведенідослідження. Розкритізовнішніівнутрішніфактори, які мали вплав на економічний станпідприємства ПП „Чернік”, такі як зріст закупочних цін на сировину, а також зріст цін на електроенергію і водопостачання, високий рівень оподаткування.


ВИСНОВКИ

У теперішній час, в умовах важкої економічної ситуації, необхідно шукати шляхи раціонального виробництва шляхом зниження собівартості.

Для ПП „Чернік” – як допоміжного виробника хлібобулочних виробів важко використовувати усі резерви для підвищення ефективної роботи підприємства.

Уходівиконання роботибувпроведенкомплексний аналізвиробничо – господарської діяльності підприємства, на базіякогопроведенідослідження. Розкритізовнішніівнутрішніфактори, які мали вплав на економічний станпідприємства ПП „Чернік”, такі як зріст закупочних цін на сировину, а також зріст цін на електроенергію і водопостачання, високий рівень оподаткування.

Усі ці фактори призводять до збільшенню собівартості випускаємої продукції і підприємство підвищує ціни на хлібобулочні вироби.

Урезультаті проведеного аналізувиявилисянаступні резерви зниження собівартості:

-збільшення обсягів виробництва та економія всіх видів ресурсів, які використовуються на виробництві;

- впровадження механізованого комплексу;

- зменшення навантаження на обладнання та устаткування;

- зменшення витрат на матеріали та сировину (у нашому випадку дана позиція не була задіяна, тому що необхідно практично повна реструктуризація виробничих потужностей та площин підприємства, що викликає великі витрати на впровадження даного комплексу заходів).

Ми пропонуємо комплекс заходів, що передбачає ведення та експлуатацію нової автоматизованої лінії, заміну електричних печей на газову, зменшення штату робітників.

Після впровадження заходів зменшилися витрати на оплату праці, податки до соціальних фондів, паливо та енергія, а також зменшились питома вага практично усіх статей витрат, крім матеріальних витрат, це обумовлено тим, що ціни на купівлю сировини не змінились.

У результаті проведених розрахунків було виявлено, що економічний ефект впровадження заходів складає 1 млн. грн. на рік, а прибуток підприємства збільшився в тричі.

Таким чином , головна мета дипломної роботи досягнена і реалізація пропонуємих заходів на ПП „Чернік” приведе до збільшенню ефективності роботи підприємства і собівартість випускаємої продукції буде знижена.

Але за умов зростання випуску продукції (тобто розширення ринку збуту) можна впровадити більш дієві заходи, які потребують більших капітальних витрат на їх залучення (будівництво мукомольного комбінату, укладання контрактів з підприємствами на більш вигідних умовах внаслідок збільшення замовлень на сировину, побудова цеху по виготовленню макаронних виробів та кондитерського цеху).


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Київ, Центр навчальної літератури, 2006. – 488 с.

2. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 580 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

3. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. – 656 с.

4. М.В. Володькіна. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. 196 с.

5. Экономика предприятия: Учеб. пособие/ В.П. Волков, А.И. Ильин и др.; Под общ. ред. А.И. Ильина. – 2-е изд., испр. – М.: новое знание, 2004. – 672 с.

6. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. А.В. Шегди. – К.: Знання, 2006. – 614 с.

7. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Вікар 2003. – 213 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

8. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник:/ За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 496 с.

9. Костенко Т.Д. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навч. посіб. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

10. Турило А.М., Кравчук Ю.Б. Управління витратами підприємства: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 120 с.

11. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр; Эльга, 2001. – 528 с.

12. Грещак М.Г. , Коцюба О.С. Управління витратами: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002.

13. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – 2-ге вид., стереотип. – К.: НАУП, 2001.

14. Мякота В. Собівартість продукції: від випуску до реалізації. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор, 2003. – 268 с.

15. Плєшонкова Л. Формування витрат згідно з П(С)БО 16// Баланс. – 2000. - № 10(291) від 7 березня. – с. 32.

16. Юровский Б. Себестоимость продукции: Методические рекомендации по калькулированию// Энциклопедия бухгалтера и экономиста. – 2002. - № 6.

17. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2003 – 278 с.

18. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посіб. – К.: Знання – Прес, 2000. – 207 с.

19. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 412 с.

20. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь,1998. – 312с.

21. Экономика предприятия/ Под ред. В.Я. Горфинкеля и др. – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ. – 1998.

22. Зимакова Л.А. Управление затратами. Как его осуществить// Экономический анализ: теория и практика. – 2004. - № 12(27). – с. 55 – 56.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:25:46 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
18:06:50 25 ноября 2015
почта sibilek2009@mail.ru
Яна12:21:18 21 мая 2011
Работа просто класс! не могли бы вы скинуть на почту приложения! очень нада! заранее спасибо!
Яна12:20:47 21 мая 2011Оценка: 5 - Отлично

Работы, похожие на Курсовая работа: Управління виробничими витратами як складова управління продуктивністю операційної системи

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(149953)
Комментарии (1829)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru