Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Доклад: Інвестиційний клімат України: проблеми та шляхи їх подолання

Название: Інвестиційний клімат України: проблеми та шляхи їх подолання
Раздел: Рефераты по экономике
Тип: доклад Добавлен 10:33:40 17 декабря 2008 Похожие работы
Просмотров: 77 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Міністерство освіти і науки України

Одеський державний економічний університет

Доповідь

з дисципліни „Господарське законодавство”

на тему:

„Інвестиційний клімат України:проблеми та шляхи їх подолання.”

Виконали студентки

37 групи ФЕУВ

Каманіч О.Д.

Пасюк К.В

Омелянчук О.С.

Викладач: Тесля Л.В.

Одеса

2005


АКТИВІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В РАМКАХ ПРОЕКТУ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Досягнення стабільного соціально - еко­номічного розвитку в Україні потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послі­довного збільшення частки капітальних вк­ладень у ВВП, поліпшення структури інвес­тиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення.

З цією метою Уряд має забезпечити стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до визначених пріорите­тів економічного зростання, зокрема перспе­ктив інноваційного розвитку. Передумовою для цього має стати макроекономічна стабі­льність, що сприятиме акумулюванню внут­рішніх і зовнішніх ресурсів через підвищен­ня довіри інвесторів до економічної політи­ки та зменшення рівня ризику інвестування.

Інвестиційний клімат в Україні знаходи­ться у прямій залежності і з виправленням деформацій у відносинах власності, забезпе­ченням надійного державного захисту приватної власності, інтересів ділових парт­нерів, інвесторів та кредиторів, стимулюван­ням приватної ініціативи. Водночас ми має­мо постійно дбати про зміцнення позицій національного капіталу (фінансового,банків­ського, промислового), його концентрацію та централізацію. Потрібно виходити з того,що лише великий національний капітал у союзі з малим та середнім бізнесом можуть стати основою реальної суверенності національної економіки,її базовою конструкцією.

На сучасному етапі розвитку економіки України потреба в залученні іноземних інве­стицій обумовлена низкою причин, зокрема, вони мають поповнити обмежені внутрішні заощадження та забезпечувати фінансуван­ня як окремих підприємств, так і галузей національного виробництвам також необхід­ністю імпорту капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому економічному зростанню та розвитку. Крім того, вони ма­ють використовуватись для фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу,який характерний для країн з пере­хідною економікою.

Тобто, Україна розглядає прямі іноземні інвестиції як засоби для забезпечення необ­хідних розмірів фінансових ресурсів із ме­тою здійснення великих інвестиційних прое­ктів, а також, як засоби, що дозволяють компенсувати нестачу внутрішніх джерел для покриття необхідних витрат, і тим са­мим прискорити процес перетворення еко­номіки країни.

Залучення прямих іноземних інвестицій дозволяє підприємствам України поліпшити своє положення на технічному і технологіч­ному рівнях та зобов'язує їх застосовувати нові і прогресивні методи роботи і управлін­ня виробництвом, що сприяє збільшенню продуктивності і стимулюванню інновацій­них процесів.

Крім того, співробітництво з іноземними компаніями надає можливість українським виробникам мати нові ринки збуту своєї продукції за межами митної території України. У свою чергу,розвиток експортних операцій дозволяє розширювати виробницт­во й одержувати максимальні прибутки від господарської діяльності.

Незважаючи на те, що Україна з перших днів незалежності реалізує послідовну від­криту політику, направлену на входження у світове співтовариство, обсяг іноземних інвестицій, залучених в економіку Україци залишається одним із найнижчих серед країн з "перехідною" економікою.

За даними Держкомстату на 1 січня 2000 року в економіку України іноземними інвес­торами було внесено 3,248 млрд. долл. США прямих інвестицій. За даними Європейсь­кого банку реконструкції і розвитку в розрахунку на одного громадянина України в 1999 році припадало 65 доларів прямих інвестицій (у США - 1000 долл. США на душу населення, Чехії • 400, Естонії • 320, Польщі • 110). Серед 26 країн із перехідною економікою по сукупних об'ємах прямих інвестицій Україна займає 24 місце.

Отже, іноземні інвестори поки що не дуже зацікавлені в довгостроковому вкладені коштів та співпраці з Україною. Основні причини, що обумовлюють таке ставлення іноземних інвесторів до інвестицій в Укра­їну, можна об'єднати в дві групи на макро-та мікрорівні.

На макрорівні: стан економіки, законо­давство та принципи його регулювання, по­літична та економічна нестабільність,відсут­ність системи поширення інформації, яка була б легкодоступною для вітчизняних і закордонних підприємців та охоплювала широкий спектр питань щодо можливості інвестування в Україну.

На мікрорівні: характер взаємовідносин між вітчизняними підприємцями та їх закордонними партнерами, а також із державними організаціями, відсутність дос­віду роботи з іноземними партнерами, відповідних норм та стандартів, бюрокра­тична процедура вирішення практично всіх питань.

Зокрема, аж ніяк не сприяє підвищенню інвестиційної привабливості України чинна законодавча база з її постійними змінами. Із більше як 300 нормативних актів, прийня­тих різними органами законодавчої та ви­конавчої влади у галузі інвестиційної діяльності, немає жодного, який би не зазнав змін та доповнень.

Багато часу в іноземних інвесторів від­бирає і процедура реєстрації інвестицій, оскільки їх потрібно зареєструвати в міській адміністрації, в Мінекономіки, в Мінфіні за наявності великої кількості документів.

Серед показників, що використовуються для розрахунку рейтингу інвестиційної при­вабливості країни є також кількість вве­дених податків і зборів, обсяги фактичних надходжень до бюджету, заборгованість пла­тників по податках і зборах тощо. Адже традиційно визначальним чинником у про­цесі прийняття рішень інвестором вважає­ться рівень розвитку інфраструктури краї­ни, і, у тому числі,її фінансова складова.

Рівень інвестиційної привабливості Укра­їни за результатами досліджень спеціалізо­ваних інститутів є надто низьким. Так, швейцарський Міжнародний інститут Роз­витку Менеджменту щорічно публікує звіт про міжнародну конкурентоспроможність 47 країн світу. Перша трійка країн вигля­дала так: США, Сінгапур і Фінляндія. 47 місце серед цих країн займає Росія. Що ж стосується України,то вона навіть не потра­пила в перелік цих 47 країн.

За результатами досліджень інвестицій­ного клімату 60-ти національних економік міжнародною організацією Economist Int.(Лондон) кращою країною для ведення бізнесу в 2000-2004 роках визнана Голландія. Україна при цьому зайняла 56-е місце, пропустивши вперед на три сходинки Російську Федерацію.

Разом з цим, хоча наша країна залиша­ється регіоном високого ризику, вона потен­ційно приваблива для іноземних інвесторів, їхнє бажання вкладати капітал в нашу економіку зумовлено метою закріпитися на перспективному ринку збуту України; прагненням отримувати прибутки на довго­строковій основі; доступом до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продук­ції за рахунок економії витрат виробництва і наближеності до джерел сировини; викори­стання відносно дешевої і кваліфікованої робочої сили, як важливого фактору зниження витрат виробництва і, відповідно, собівартості продукції.

Тому основними напрямками поліпшення інвестиційного клімату країни повинно бути:

- формування сприятливого інвестицій­ного іміджу через організацію та участь в міжнародних виставках, ярмарках, інвести­ційних проектах, публікації в міжнародних друкованих виданнях відповідного профілю;

- сприяння розвитку інвестиційної інфра­структури (інвестиційних фондів, аудиторсь­ких та страхових компаній);

• покращання інформаційного забезпечен­ня іноземних інвесторів про потенційні мо­жливості інвестування;

- розробка та подання пропозицій у вищі органи державної влади України щодо вдос­коналення державного регулювання сфери іноземного інвестування;

- підтримка малого підприємництва, оскі­льки малий та середній бізнес дозволяють використовувати інвестиційний потенціал територій, створювати конкурентне ринкове середовище, швидко реагувати на споживчі потреби і кон'юнктуру ринку, розширюють мережу видів діяльності, орієнтуються на регіональну і місцеву специфіку;

• сприяння розвитку фондового ринку з метою активізації участі іноземних інвесто­рів у процесах приватизації, зокрема шля­хом здійснення портфельних інвестицій.

Створення сприятливого середовища для розвитку вітчизняного підприємництва, по­жвавлення ділової активності та поліпшен­ня Інвестиційного клімату в державі повин­ні вирішуватись також і за допомогою пода­ткової політики.

Існуюче податкове навантаження на виро­бників в Україні значно вище того рівня, який застосовується в провідних зарубіж­них країнах і тому назріло питання його зниження.

Звідси винятково важливе значення для формування інвестиційної привабливості країни має її податкова система.

Головною метою податкової системи будь-якої держави є об'єднання воєдино інтере­сів держави, виробників і громадян. Держава міцна не високим податками, а процвітаючими підприємствами. Тому, розмір податкових вилучень повинен бути таким,щоб підприємець не втратив бажання працювати, щоб податок не набув регресивного характеру.

Тому, основна увага на даному етапі зосереджена на забезпеченні зниження податкового навантаження, розширення бази оподаткування, вдосконалення практики податкового адміністрування та стимулю­вання інноваційно • інвестиційної діяльно­сті.

Вдосконалення податкового законодавст­ва, передбачене проектом Податкового коде­ксу України, має на меті створення умов для подальшого інтегрування України до світо­вої спільноти,адаптації податкового законо­давства України до законодавства Європей­ського Союзу.

Це документ, у якому передбачені страте­гія та шляхи реформування податкової сис­теми України і який являє собою комплекс радикальних заходів, спрямованих насампе­ред на стимулювання економічного росту України.

З метою зниження податкового наванта­ження на платників податків у проекті Податкового кодексу запропоновано знизити з 30 до 25 процентів ставку податку на прибуток підприємств.

Замість діючих п'яти ставок оподаткуван­ня доходів громадян - 10,15,20,30 і 40 про­центів передбачається введення лише трьох ставок - 10, 15 і 25 процентів. Гранична ставка пропонується на рівні ставки оподат­кування прибутку підприємств • 25 проце­нтів. При цьому помітно розширено діапа­зон шкали доходів для оподаткування за мі­німальною ставкою 10 процентів.

Розмір ставки податку на додану вартість пропонується знизити з 20 до 17 процентів.

Таким чином, проект Податкового кодек­су, який готується до третього читання,усьо­го передбачає 21 вид податків і зборів (без обов'язкових відрахувань у державні соціа­льні фонди), проти 39, передбачених нині діючою системою оподатковування.

Зниження податкових ставок і, зокрема, ставки податку на прибуток підприємств, буде безпосередньо сприяти залученню в економіку інвестицій як вітчизняних так і іноземних інвесторів. Крім того, у проекті Кодексу не передбачене будь-яке вилучення амортизаційних відрахувань суб'єктів під­приємницької діяльності.

Одним із важелів, спрямованим на акти­візацію інвестиційної діяльності, є створення спеціальних (вільних) економічних зон різ­них функціональних типів: вільні митні зони і порти, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі та туристсько-рекреаційні зони тощо. Тому, проектом Податкового кодексу збережена можливість

застосування спеціальних пільгових режи­мів оподатковування для суб'єктів підпри­ємницької діяльності вільних економічних зон. Це сприятиме активізації спільно з іно­земними інвесторами підприємницької дія­льності для нарощування експорту товарів, постачань на внутрішній ринок високоякіс­ної продукції і послуг,упровадженню нових технологій, ринкових методів господарюван­ня, розвитку інфраструктури ринку, поліп­шенню використання природних і трудових ресурсів, прискоренню соціально-економіч­ного розвитку України.

У Кодексі передбачені також сприятливі умови для залучення міжнародної технічної допомоги, стимулювання розвитку транзит­них послуг, розробки і видобутку корисних копалин та ін.

Істотним стимулом для залучення інозе­мних інвестиційних ресурсів є передбачена в проекті Кодексу норма, яка дозволяє відно­сити на валові витрати платника витрати по страхуванню:

- ризику втрати врожаїв;

- транспортування продукції;

• цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що знаходяться в складі основних фондів плат­ника податку;

- кредитних і інших комерційних ризиків платника податку.

У разі його прийняття, в нашій держав: буде запроваджено оптимальну, чітку, прозо­ру систему оподаткування, зробить стабіль­ним податкове законодавство, а це в свою чергу сприятиме діяльності української ле­гальної економіки, зробить її привабли­вішою для вітчизняних та іноземних інвес­торів.

Безумовно сприятиме підвищенню інвес­тиційної діяльності і прийнятий нещодавно Закон України від 04.07.2002 >6 40 - IV "Про інноваційну діяльність", яким перед­бачено пільгове оподаткування об'єктів ін­новаційної діяльності,пов'язаних з виконан­ням інноваційних проектів.


МОНІТОРИНГ ІНВЕСТИЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ

В Україні відбуваються всебічні економічні перетворення, що потребує залучення довгострокового капіталу стратегічних іно­земних інвесторів. Однак іноземні інвестиції потрібно розглядати як стимулятор економічного розвитку та політичної стабілізації за умов, якщо основні напрями інвестиційних процесів знаходяться в руслі загальної економічної стратегії держави.

Однією з проблем становлення інвестиційного середовища є його стабілізація, що набуває особливого значення. Іноземні інвес­тиції здатні позитивно впливати на платіжний баланс країни, рівень зайнятості населення, структурну перебудов)' економіки, впровад­ження новітніх технологій та ін.

Отже обов'язкова і об'єктивно необхідна умова виходу України з економічної кризи — це наявність коштів, потрібних для уникнення бюджетного дефіциту та для активної інвестиційної діяльності у сфе­рі виробництва. Активізація цієї діяльності в Україні — вкрай важли­ве завдання, розв'язання якого в умовах, що склалися, неможливе без ефективного державного втручання. Саме держава відповідає за створення сприятливого інвестиційного середовища, тому подальший розвиток загальноекономічної ситуації в Україні значною мірою залежатиме від результативності державної інвестиційної політики і від ступеня зміни на краще несприятливих тенденцій, накопичених у сфері інвестування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій відомих науков­ців — В. Іейця, Б. Кваснюка, А. Яценко, О. Завгородньої, В. Тарасович [1-6] та інших визначає низку заходів, які передусім потрібні для по­долання взаємної недовіри між іноземними інвесторами, місцевими підприємцями та урядом. Серед основних факторів, що заважають цьому, можна зазначити такі

• орієнтація українського уряду на залучення фінансових ресурсів переважно від міжнародних фінансових організацій (МВФ, МБРР), що призводить до недооцінки необхідності стимулювання дій приватних іноземних інвесторів;

• домінування урядової політики в Україні та вплив на неї політико-економічних угруповань, орієнтованих на отримання не еконо­мічного прибутку, а рентних доходів, що стимулює закритість та викликає негативне ставлення до "чужинців": як національних, так і іноземних потенційних інвесторів;

• в урядових структурах та на регіональному рівні управління збері­гається поділ інвесторів на "своїх" (вітчизняних) та іноземних; од­наче зрозуміло, що сьогодні від бюрократичного свавілля потер­пають як перші, так і другі.

Іноземні інвестори лобіюють активізацію трансформаційних процесів, розраховуючи на те, що в більш знайомому середовищі їм буде легше працювати. Почасти це відповідає дійсності, адже підпри­ємства з прямими іноземними інвестиціями (ПП) не потерпають від дефіциту фінансових ресурсів та оборотного капіталу, мають доско­наліший порівняно з українськими рівень поточного та стратегічно­го аспектів менеджменту.

Проте останнім часом почали складатися умови, за яких віт­чизняний стратегічний та іноземний інвестори можуть стати потен­ційними союзниками у питанні формування нового бізнес-середовища, сприятливого для відтворення ка­піталу.

Іноземці, що прагнуть інвестувати свій капітал в українську економіку з мс­тою здобуття конкурентних переваг у світовому просторі, переважно зацікав­лені в створенні сприятливих умов для розвитку національного товаровиробництва, оскільки їхні технологічні про­цеси, як правило, передбачають міцну співпрацю з українськими підприємства­ми різних галузей економіки. Водночас реалізація їхньої продукції відбувати­меться здебільшого на світовому ринку, тож українські підприємства навряд чи розглядатимуться цими інвесторами як конкурентні [4].

Сьогодні іноземні інвестори як ле­гальні платники податків намагаються вступити у відкритий діалог із владою та | переконати її у необхідності перегляду всього комплексу питань, який стосуєть­ся інвестиційної активності та ведення бізнесу в Україні.

Мета статті. Таким чином, існує нагальна потреба в стратеги, що має бути спрямованою на суттєві зрушення у стосун­ках з потенційними та діючими інвесто­рами, які нарешті забезпечили б підпо­рядкування іноземних інвестицій потре­бам структурної перебудови вітчизняної економіки та прискореного економічного зростання

Проте активізацію іноземного інвес­тування можна розглядати лише як наслі­док пожвавлення економіки, але не як його причину. Відповідно для залучення іноземних інвестицій необхідно перш за все вирішити проблеми макроекономічної стабілізації та активізувати дію всіх важелів економічного стимулювання ін­вестиційної діяльності безвідносно до національної належності інвестицій.

Необхідно зазначити, що обсяг іно­земних інвестицій в українську економі­ку зумовлений з одного боку позитивни­ми факторами, що збільшують потік інве­стицій, з іншого — факторами, що стри­мують цей потік, До перших можна від­нести такі, що роблять Україну прива­бливою в очах іноземних інвесторів:

• дешева та висококваліфікована робоча сила;

• вигідне географічне розташування країни,

• місткий ринок високоякісної й віднос­но недорогої сировини та високоякісних сільськогосподарських ресурсів;

• просторий і фактично конкурентно необмежений для імпортерів ринок товарів, послуг, технологій тощо;

• значні промисловий та аграрний по­тенціали;

• відсутність усталеної ринкової конку­ренції серед національних товарови­робників;

До другої, більш чисельної групи факторів, які стримують приплив інвес­тицій, належать такі соціально-політичні фактори:

• відносна політична нестабільність, пов'язана зі значним розшаруванням населення України та недостатньою політичною структурованістю суспіль­ства;

• сильні бюрократичні традиції, що не тільки залишилися Україні в спадок і гальмують реалізацію інвестиційних проектів, але й набули нового поштов­ху під час розбудови української дер­жавності;

• корумпованість органів влади, в тому числі і відповідальних за прийняття рі­шень у галузі іноземного інвестування та причетних до їх практичної реалі­зації;

• надзвичайно високий рівень економіч­ної злочинності та загальної криміналізації суспільства;

• організаційні, з яких найвагоміші — фактична відсутність спільної із захід­ними країнами системи подання і об­грунтування ділових пропозицій, біз­нес-планів, інвестиційних програм, їх практична невідповідність загально­прийнятим світовим стандартам, як за формою, так і за змістом та ін.;

• недостатня відпрацьованість в Україні механізмів обслуговування іноземних інвестицій та їх ув'язки з процесами приватизації, а також системи моніто­рингу інвестиційного клімату в країні та недостатня розгалуженість інфра­структури за регіонами і низька відно­сно світового рівня кваліфікація кон­кретних виконавців;

• економічні — відсутність високоефек­тивного та автономного недержавного сектору економіки (наприклад, Євро­пейський банк реконструкції і розвитку не менш як 60% інвестицій, призначених для конкретної' країни, спрямовує ви­нятково в недержавний сектор);

• неплатоспроможність великої кількості українських підприємств, низький рівень відповідальності щодо дотри­мання договірних умов тощо;

• невисока купівельна спроможність більшості населення України.

Україна сьогодні переживає інве­стиційну кризу приплив іноземного ка-піталу в її економіку за світовими мірка­ми дуже незначний і не відповідає потре­бам країни в інвестиціях. Аналіз стану ін­вестиційного процесу дає змогу зазначи­ти ряд його характерних особливостей:

• багато виробничих потужностей не можуть бути використаними: значна частина основних виробничих фондів зношена і потребує заміни найближ­чим часом; для випуску конкурентос­проможної продукції потрібно ство­рення нових потужностей . Для реального процесу інвестування необхідна стабілізація багатьох пара­метрів (обмеження інфляції, стабіліза­ція цін і валютних курсів, зменшення інвестиційних ризиків, зміцнення ін­ститутів державної влади, створення ефективної інфраструктури ринку цін­них паперів тощо);

• держава повинна стимулювати тран­сформацію накопичень в інвестиції, спрямування коштів із сфери фінансо­вих спекуляцій на інвестиції у вироб­ничі галузі економіки;

• ефективне залучення інвестицій потребує створення досконалих правових засад і ефективної ринкової інфраструктури.

Головні, з погляду автор», особли­вості інвестиційного середовища, що об­межують надходження іноземних інве­стицій в українську економіку, полягають в наступному. Основні причини гальму­вання інвестиційних процесів — це еко­номічні і соціально-політичні обстави­ни, що склалися. Іноземні інвестори сприймають Україну як країну з виключно високими ризиками. Причому усі групи інвестиційних ризиків (соціально-полі­тичні, внутрішньо-1 зовнішньоекономіч­ні) и уяві зарубіжних інвесторів постійно погіршуються)(5).

Соціально-політична нестабільність — один з основних факторів, який гальмує інвестиційну діяльність. Суперництво різ­них зацікавлених груп і політичних сил навколо економічної реформи (її масшта­бів, темпів, черговості тощо) не сприяє створенню необхідних умов для функціо­нування надійної системи регулювання цієї діяльності

До того ж відсутні адекват­на структурна політика в інвестиційній сфері, довгострокові і стабільні «правила гри» (щодо податків, митного режиму, реінвестування, репатріації прибутків тощо).

Для активного залучення інозем­них інвестицій необхідно досягти стабі­лізації економічного середовища і перш за все — комплексу законодавчих актів, які регулюють підприємницьку діяльність, утому числі із залученням іноземного ка­піталу Зараз більшість інвесторів (дію­чих і потенційних) головним чином — дрібні капіталовкладники, які шукають швидкого прибутку. Солідні інвестори, котрих потребує Україна і могла б потен­ційно залучати, чекають суттєвого поліп­шення інвестиційного оточення.

В цьому питанні вирішальна роль належить Верховній Раді України, авто­ритет якої в очах іноземних політиків і бізнесменів зростатиме після прийняття низки відповідних законів. Однак треба мати на увазі, що теперішня законодавча база регулювання ринкової економіки, в тому числі і інвестиційної політики в Ук­раїні, перебуває в процесі розвитку [6).

Отже заохочення іноземних інве­сторів має стати органічною складовою інвестиційної політики. Держава повин­на передбачити низку узгоджених рі­шень уряду щодо реформування держав­ної економічної політики, спрямованої на економічне зростання та досягнення необхідного рівня інвестиційної діяль­ності всіх підприємницьких структур, а також реалізації таких дій;

• вжиття дієвих заходів з розширення попиту на продукцію вітчизняного товаровиробництва як запоруки ефек­тивності здійснення інвестиційних проектів; розвиток внутрішнього рин­ку та його інфраструктури має призве­сти до суттєвого зменшення стимулів спекулятивної діяльності;

• проведення амністії некримінальних "тіньових" капіталів, яка позбавить під­приємців необхідності здійснювати "псевдоімпорт капіталу", а державу — створювати для цього додаткові пільги;

• повне або значне звільнення від подат­ків на прибуток, що реінвестується;

• запровадження митних пільг та пільг щодо сплати ПДВ на конкретний обме­жений перелік товарів, які мають суто виробниче призначення або передба­чені інвестиційним проектом • сприяння розвиткові малих підпри­ємств, утому числі — на засадах інозем­них інвестицій, у галузях, визначених як пріоритетні, для полегшення виходу на ринок, здобуття досвіду, необхідно­го для масштабнішого інвестування;

• стимулювання розвитку фондового ринку, кредитних, інвестиційних фон­дів та інших фінансових інститутів, що повинні забезпечити можливість кор­поративного (спільного) фінансуван­ня інвестиційних проектів вітчизняни­ми та зарубіжними інвесторами:

• забезпечення послідовності та прозоро­сті державної стратегії і тактики еконо­мічної політики, формування інститу­тів гласного впливу підприємницьких структур на процес прийняття рішень;

• безумовне скасування пільг, які стосу­ються засобів нстарифного регулю­вання внутрішнього ринку, зокрема — системи стандартизації та сертифіка­ції, відповідності і безпеки продукції; це з одного боку сприятиме підвищен­ню безпеки підприємницької діяльно­сті, а з іншого — дасть змогу ретельні­ше контролювати рух товарів через митні кордони України навіть за наяв­ності пільг зі сплати мита та акцизів.

Слід пам'ятати, що вивозячи капітал за національні кордони, його власники керуються такими мотивами:

• зниженням собівартості та підвищен­ням конкурентоспроможності продук­ції внаслідок диверсифікації вироб­ництва, підвищення ефективності кор­порації та економії на масштабах; раціоналізацією окремих операцій, змен­шенням податкового навантаження;

• отриманням доступу до природних чи людських ресурсів для надійного за­безпечення власного виробництва;

• подоланням Імпортних бар'єрів та за­воюванням нових ринків збуту своєї продукції, встановленням контролю над цими ринками, диверсифікацією форм конкурентної боротьби на них;

• міркуваннями геостратегічного характе­ру: посідання перспективно вигідної по­зиції відносно джерел ресурсів, ринків збуту, ресурсних потоків тощо, в тому числі — з метою створення підґрунтя для здійснення політичного впливу на країну-реципієнта на державному рівні;

• прагненням економічного знищення ре­альних або потенційних конкурентів.

Для проведення адекватної політики щодо регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні слід насамперед виз­начити співвідношення інтересів конкрет­ного інвестора та країни його базування і інтересів краши-рецилієнта та її суб'єктів господарювання, визначити категорію "добросовісної інвестииції, за якої ці інте­реси набувають взаємного узгодження

Відповідно, інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, для ре­алізації яких інвестори претендують на одержання додаткових пільг та гарантій, мають бути представленими лише "доб­росовісними" інвесторами і належати до встановлених державною пріоритетних сфер соціально-економічного розвитку, а саме мати довгострокове спрямування, бути орієнтованими на високий рівень реінвестування прибутку; сприяти ство­ренню нових робочих місць на підприєм­ствах, які здійснюють інвестиції, і в еконо­міці України загалом; передбачати висо­кий ступінь використання сировини, ком­плектуючих, обладнання українського ви­робництва, раціональне використання сировинної бази України і зниження імпортозалежносгі; сприяти розвиткові ек­спортного потенціалу; технологічному та інноваційному аспектам розвитку країни, впровадженню сучасних ресурсозбері­гаючих та екологічно безпечних техноло­гій розвиткові українських торговельних марок і технологій; пом'якшувати міжга­лузеві та міжрегіональні диспропорції внутрішніх ринків України.

Спеціальні заходи щодо стимулю­вання припливу іноземних інвестицій мають передбачати:

• зниження рівня оподаткування підпри­ємств з іноземними інвестиціями за пе­ревищення певного розміру інвести­цій, збільшення зайнятості;

• введення жорсткішого регулювання процесу репатріації капіталу, обмежен­ня тієї його частки, яку дозволено для репатріації;

• розвиток практики надання гарантій під іноземні кредити та страхування ризиків комерційними банками та їх­німи об'єднаннями шляхом створення відповідної інфраструктури;

• розробку дійових механізмів публічно­го контролю над наслідками діяльності іноземних інвестицій, вкладених на пільгових умовах, дотримання інвести­ційних зобов'язань; варто запровадити персональну відповідальність урядов­ців за терміни і напрями використання іноземних інвестицій, з яких надано пільги, а також широке інформування про цс громадськості:

• запровадження обов'язкового контро­лю походження інвестиції, вивчення надійності інвестора, введення обме­жень на термін діяльності фірми-інвестора та інші показники її надійності щодо інвестицій, які претендують на пільгові умови;

• докладання постійних зусиль для по­кращання міжнародного іміджу країни, широке розповсюдження інформації про її виробничий, технологічний, ре­сурсний потенціали та інвестиційні перспективним співпраці з вітчизняними підприємства­ми, та здійснювала 6 повний правовий супровід в Україні. Висновки. З метою поліпшення економічної ситуації та створення сприятливого інвестиційного клімату бу­ло б доцільно створити в Україні єдину спеціалізовану державну структуру, в якій було б зосереджено базу даних щодо всіх підприємств (включаючи сферу середнього та малого бізнесу), яка б надавала конкретну інформацію про можливості інвестування в Україні разом з пропози­ціями конкретних проектів і пошуком потенційних партнерів

Сьогодні країнами, що розвивають­ся, нагромаджено значний досвід еконо­мічного впливу на діяльність Іноземного капіталу. Йдеться про законодавство сто­совно іноземних капіталовкладень, меха­нізми митного і податкового регулюван­ня, антимонопольної політики, держав­ного контролю цін та захисту споживача, передачі технологій, захисту інтелекту­альної власності тощо. Загалом в Україні необхідно сформувати національну мо­дель інвестиційного законодавства на зразок Кодексу іноземних інвестицій, який існує в багатьох країнах Однак успіх таких ініціатив залежить не лише від підтримки з боку українських чиновників та урядовців, але й від можливості українського капіталу долу­читися до "просування" економічних вимог іноземних стратегічних інвесторів.

Наступним дійовим кроком у спів­праці вітчизняних та іноземних інвесто­рів могла б стати спільна програма ство­рення умов для повернення вивезеного з України капіталу та його легального інве­стування в реальний сектор української економіки. Створення та реалізація такої програми мають призвести до посилен­ня позицій стратегічних інвесторів у діа­лозі з українським урядом та парламен­том стосовно створення в країні сприят­ливого бізнес-клімату та підвищення конкурентоспроможності України на міжнародному ринку інвестицій.

Мають сприяти встановленню парт­нерських стосунків України із зарубіжни­ми інвесторами, переходу цих стосунків у сферу економічного прагматизму та ус­відомленої взаємоповаги економічних інтересів, цінностей та пріоритетів [7].

Висновки. З метою поліпшення економічної ситуації та створення сприятливого інвестиційного клімату бу­ло б доцільно створити в Україні єдину спеціалізовану державну структуру, в якій було б зосереджено базу даних щодо всіх підприємств (включаючи сферу середнього та малого бізнесу), яка б надавала конкретну інформацію про можливості інвестування в Україні разом з пропози­ціями конкретних проектів і пошуком потенційних партнер

ЛІТЕРАТУРА

1. Економіка України. Підсумки перетворень та перспективи зростання / За ред акад. НАН України В>і Іесця. - Хар­ків: Форт. 2004. - 392 с

2. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред акад НАН України ВК ЇЬєця. - Ю Ін-т економічного прогнозування: Фенікс, 2004 — 1008 с

4. Макроекономічне моделювання та короткострокове прогнозування / За ред кандсяжлаук Д В Срючковоі - Хар­ків: Форт, 2005. - 336с

5. Яценко А Передумови та особливості формування інвестиційного клімату в Україні // Економіка, фінанси, права -2005. -М>3.-С 15-17. 6 Завгородня 0.0. Тарасович ВМ. Фіскальні ресурси держави та їх роль в активізації інвестиційних процесів // Фінан­си України. - 2004. - №3. - С 18-25.

7. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2003 ро­ці - К. Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України. 2004 р. - 472 с

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:13:22 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
17:17:25 25 ноября 2015

Работы, похожие на Доклад: Інвестиційний клімат України: проблеми та шляхи їх подолання

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150048)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru