Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Фармакологічне обґрунтування використання препарату "рексод" при цукровому діабеті

Название: Фармакологічне обґрунтування використання препарату "рексод" при цукровому діабеті
Раздел: Рефераты по медицине
Тип: реферат Добавлен 00:25:16 13 апреля 2009 Похожие работы
Просмотров: 42 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУХТІЯРОВА ІРИНА ПЕТРІВНА

УДК: 615.24.244

Фармакологічне обґрунтування використання препарату “рексод” при цукровому діабеті

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата фармацевтичних наук

за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фармакології Національного фармацевтичного університету, Міністерство охорони здоров’я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, Деримедвідь Людмила Віталіївна.

Національний фармацевтичний університет, професор кафедри фармакотерапії

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Маслова Наталія Федорівна, ДП “Державний науковий центр лікарських засобів” МОЗ України, завідувачка лабораторії біохімічної фармакології, доктор біологічних наук, старший науковий співробітник.

Горбенко Наталія Іванівна

завідувачка відділом експериментальної фармакології та токсикології Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. ДанилевськогоАМН України.

Захист відбудеться ”” лютого 2008 року о год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.605.01 при Національному фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4).

Автореферат розісланий “” грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор біологічних наук, професор Л.М. Малоштан

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Цукровий діабет (ЦД) визнано у світі неінфекційною епідемією, що належить до 5 головних причин смертності населення в більшості країн світу (Zimmet P.Z., 1999). За останні 10 років кількість хворих на цукровий діабет в Україні збільшилась більш ніж у 1,5 рази і складає близько 1 млн. чоловік. У той же час при активних масових обстеженнях населення на кожного раніше виявленого хворого на ЦД виявляють 3-4 нових, раніше не зареєстрованих хворих (Тронько Н.Д., 2005).

Серед значної кількості факторів, які сприяють розвитку ЦД та його ускладнень, особливе місце приділяється розвитку оксидативного стресу (Baynes J.W., Thorpe J.W., 1999). Утворення продуктів вільнорадикального окислення (ВРО) та пероксинітриту спричиняє розвиток ендотеліальної дисфункції, призводить до активації тромбоцитів та моноцитів, проліферації гладко-м’язових волокон, що викликає прогресування діабетичних ангіопатій (Балаболкин О.А., 2005). В останні роки процес ВРО розглядають у якості універсального механізму, що об'єднує основні біохімічні шляхи токсичного впливу гіперглікемії на судини (Brownlee M., 1995; Bonnefont-Rousselot D., Bastard J.P., Jaudon M.C., 2000). Залежно від місця утворення вільні радикали можуть пошкоджувати як внутрішньоклітинні структури (мітохондрії, ендоплазматичний ретикулум, ДНК та ін.), так і мембрани клітин (Пасечник И.Н., 2004).

Для запобігання ВРО- обумовлених пошкоджень при цукровому діабеті виправданим є використання лікарських препаратів, здатних коригувати розвиток цукрового діабету шляхом послаблення токсичної дії вільних радикалів кисню та продуктів ВРО. Тому в комплексну фармакотерапію ЦД включають антиоксиданти (Траєшко А.В. 2006), що дозволяє знизити надмірну активність процесів ВРО, зокрема в b-клітинах підшлункової залози та клітинах ендотелію.

Найчастіше при лікуванні ЦД та його ускладнень використовують тіоктову кислоту, кверцетин, б-токоферолу ацетат. Однак, ці антиокисники переважно гальмують перекисне окислення ліпідів і майже не впливають на ініціацію ВРО. Головна ж роль у захисті клітин на початкових стадіях ВРО від активних форм кисню відводиться ферментам супероксиддисмутаз (СОД), які перетворюють супероксидний аніон-радикал (О2 · ) в менш реакційно-здатний перекис водню. На сьогодні клас ферментів супероксиддисмутаз є єдиними серед інших антиокисних ферментів, які безпосередньо гальмують вільнорадикальні реакції на так званій “нульовій” стадії. Тому, зважаючи на значну роль вільнорадикальних механізмів розвитку інсулінової недостатності та ускладнень діабету, є патогенетично обґрунтованим використання препаратів супероксиддисмутази, зокрема препарату рекомбінантної Cu-Zn СОД – рексод, у комплексній фармакотерапії ЦД.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася згідно з планом науково-дослідних робіт Національного фармацевтичного університету (НФаУ) “Створення нових лікарських препаратів на основі рослинної та природної сировини, зокрема продуктів бджільництва, для дорослих та дітей” (№ державної реєстрації 0198U007008), а також госпбюджетної тематики кафедри фармакології "Створення на основі супероксиддисмутази препарату для корекції цукрового діабету і його ускладнень" (№ Державної реєстрації 0198U007001).

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень є фармакологічне обґрунтування доцільності застосування рексод на різних етапах розвитку інсулінової недостатності. Для досягнення поставленої мети були визначені та вирішені такі завдання :

1. Теоретично обґрунтувати доцільність застосування препарату супероксиддисмутази – рексод при цукровому діабеті.

2. З’ясувати доцільність використання рексод за умов первинної інсулінорезистентності на стадії переддіабету.

3. Дослідити ефективність рексод при відносній інсуліновій недостатності.

4. Визначити ефективність рексод при абсолютній інсуліновій недостатності.

5. Встановити оптимальні комбінації рексод з традиційними цукрознижувальними препаратами та антиоксидантами за умов первинної інсулінової резистентності.

Об'єкт дослідження. Препарат рекомбінантної супероксиддисмутази –рексод.

Предмет дослідження. Фармакологічна активність рексоду тварин з відносною та абсолютною інсуліновою недостатністю.

Методи дослідження . При виконанні роботи були використані фармакологічні, патофізіологічні, біохімічні, статистичні методи досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів . Уперше експериментально встановлено ефективність використання рексод на різних етапах формування інсулінової недостатності. Експериментально доведена ефективність комбінованого застосування рексод з антиоксидантами та пероральними цукрознижувальними препаратами. На основі комплексних досліджень встановлено, що рексод відновлює про/антиоксидантний баланс, зменшує прояви інсулінорезистентності та інтолерантності до вуглеводів, виявляє ангіопротекторні і мембранопротекторні ефекти.

Практичне значення отриманих результатів .На підставі фармакологічних досліджень рексод доведено перспективність її застосування у комплексній терапії різних проявів інсулінової недостатності. Дані дослідження є фрагментом звіту про доклінічне вивчення рексод. Результати проведених досліджень впроваджено в науково-педагогічну діяльність кафедр фармакології, клінічної фармакології та фармакотерапії, ендокринології НФаУ, ХДМУ, ДонНМУ, ХМАПО.Результати дисертації з комбінованого застосування рексод з цукрознижувальними препаратами та антиоксидантами увійшли до інформаційних листів №350/07 “Критерії використання антиоксидантів при цукровому діабеті” та №22-2007 “Можливості використання препарату рекомбінантної супероксиддисмутази – рексод – при цукровому діабеті” і можуть бути експериментальним обґрунтуванням для подальших досліджень з оптимізації лікарської профілактики та фармакотерапії оксидативного стресу при цукровому діабеті.

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею. Автором був здійснений патентно-інформаційний пошук, проведений аналіз даних літератури за темою дисертації, експериментальні дослідження, статистична обробка отриманих даних, аналіз і систематизація отриманих результатів, сформульовані висновки. Разом з науковим керівником розроблена програма, визначені мета і завдання досліджень, методичні підходи до експериментальних досліджень. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертантом наведені результати власних досліджень.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи були представлені на: Міжнародній науково-практичній конференції “Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономічні дослідження лікарських засобів та біологічно активних добавок” (м. Харків, 2006); Міжвузівській науковій конференції “Актуальні питання створення нових лікарських засобів” (м. Харків, 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичної конференції “Підготовка клінічних провізорів в Україні: досвід, проблеми та перспективи” (м. Чернівці, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 статті в центральних наукових журналах, 3 тези, 2 інформаційних листки.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 145 сторінках машинописного тексту і складається з огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, аналізу результатів досліджень, висновків, списку джерел літератури. Робота містить 8 рисунків, 40 таблиць, 3 схеми. Бібліографія включає 252 джерела інформації, з них 72 – іноземною мовою.


Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження . Об’єктом дослідження був препарат рексод, що містить рекомбінантну людську Cu-Zn СОД, отриману у ВАТ "РЭСБИО” (м. Санкт-Петербург) методом генної інженерії з культури штаму дріжджів-продуцентів Saccharomyces cerevisiae Y 2134. Рексод являє собою ліофільно висушений білий порошок із блакитнуватим відтінком, без запаху і смаку, гігроскопічний, розчинний у воді та етанолі.

Для вирішення поставлених завдань використовували таку схему дослідження (схема 1):

Усі досліди на тваринах проводили згідно з вимогами Європейської конвенції із захисту тварин, що використовуються для експериментальних і наукових цілей (м. Страсбург, 1985), та національних “Загальних етичних принципів експериментів на тваринах” (Україна, 2001).

На першому етапі дослідження оцінювали антиокислювальні та цукрознижувальні ефекти рексод у інтактних тварин. Рексод щоденно вводили внутрішньом’язово у дозі 0,065 мг/кг протягом 2-х місяців. Контрольна група тварин отримувала внутрішньом’язово 0,2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (що був аналогічним об’єму введеної рексод).

Наступним етапом експериментальних досліджень було встановлення впливу рексод на основні метаболічні прояви первинної інсулінорезистентності на стадії переддіабету.

Інсулінорезистентність відтворювали у безпородних білих щурів - самців шляхом перорального введення фруктози (200 г/л) з питною водою протягом 2 місяців. Дана модель відображає метаболічні зміни, які характерні для метаболічного синдрому (МС): гіпертригліцеридемію, інсулінорезистентність та зниження толерантності до глюкози. Рексод вводили внутрішньом’язово у лікувально-профілактичному режимі протягом 2-х місяців.

Для відтворення первинної інсулінорезистентністі іншого ґенезу використовували дексаметазонову модель шляхом введення щурам віком 3 місяці дексаметазону у дозі 0,125 мг/кг підшкірно протягом 13 діб (Okamoto H., 1981). Рексод вводили внутрішньом’язово у лікувально-профілактичному режимі протягом 15 діб.

Для дослідження ефективності рексод при відносній інсуліновій недостатності використовували модель неонатального стрептозотоцинового діабету (Portha В., 1985), яку відтворювали шляхом внутрішньоочеревинного одноразового введення стрептозотоцину у дозі 100 мг/кг щурам на другу добу після народження. Для вивчення терапевтичної дії рексод на розвиток даної патології тварини отримували препарат впродовж 60 діб, починаючи з п’ятого дня після ін’єкції стрептозотоцину.

Для відтворення абсолютної інсулінової недостатності використовували моделі високодозового стрептозотоцинового діабету (дорослим щурам одноразово внутрішньоочеревинно вводили 1% розчин стрептозотоцину у дозі 70 мг/кг) та модель дитизонового діабету (внутрішньовенне одноразове введення дитизону в дозі 35 мг/кг маси тіла самцям кролів породи "Шиншила").

Стан глюкозного гомеостазу оцінювали за показниками базальної глікемії, інсулінемії та внутрішньовенного тесту толерантності до глюкози – ВВТТГ (0,5 г глюкози на кг маси тіла у кролів) та внутрішньоочеревинного тесту толерантності до глюкози у щурів – ВЧТТГ (3,0 г/кг). Вміст глюкози у крові визначали глюкозооксидазним методом за допомогою ферментативного аналізатора глюкози "Ексан-Г". Площину під глікемічними кривими при проведенні ВВТТГ розраховували за допомогою комп'ютерної програми "Mathlab". Базальну інсулінемію визначали радіоімунологічним методом "подвійних антитіл", використовуючи набори “Беларіс”. Коефіцієнти інсулінорезистентності та функції b-клітин розраховували за допомогою алгоритму "HOMA" (математичної моделі інсуліно-глюкозного зв’язку). Рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c ) досліджували колориметричним методом, а фруктозаміну – за методом Johnson R.N. (1982). Рівень мікроальбумінурії в сечі визначали імуноферментним методом (Пушкарев И.А., 1985), креатиніну – за методом Кондрахина И.П. (Кондрахин И.П. и др., 1985).

Активність процесів ВРО досліджували за вмістом ТБК-активних продуктів (Стальная И.Д., Гаришвили Г.Т., 1977) та дієнових кон’югатів (ДК). Стан антиокисної системи оцінювали за рівнем відновленого глутатіону (Beutler E. еt аl., 1963), активністю каталази (Королюк М.А. и др., 1988) глутатіон-пероксидази (Герасимов А.М. и др., 1976). СОД-подібну активність вивчали за реакцією окислення кверцетину. Активність аланін- та аспартатамінотрансфераз визначали за методом Reitman S., Francel S. (1957). У гомогенатах печінки активність глюкозо-6-фосфатази (Г-6-Ф) визначали за методом Swanson М. (1950).

Для оцінки ліпідного та білкового обміну використовували біохімічні набори фірми “Lachema” (Чехія). Креатинін крові та сечі досліджували за реакцією Яффе, загальний білок визначали біуретовим методом (камышников В.С., 2003). Усі досліди проводили відповідно до методик і вимог ДФЦ МОЗ України з доклінічного дослідження лікарських засобів (Київ, 2001).

На всіх етапах дослідження рексод вводили внутрішьом’язово у дозі 0,065 мг/кг (ЕД50 за антиоксидантною активністю). Як препарат порівняння використовували класичний антиоксидант (Сало Н.Д., 2001) – a-токоферолу ацетат (виробник ІCN “Октябрь”, РФ), який вводили внутрішьом’язово в дозі 50 мг/кг (ЕД50 за антиоксидантною активністю). Вибір інших препаратів порівняння (нікотинамід, емоксипін, корвітин, розиглітазон, метформін) було обумовлено характером патології та вимогами ДФЦ МОЗ України з доклінічного вивчення лікарських засобів.

Статистичну обробку отриманих результатів здійснено методами варіаційної статистики за допомогою стандартних пакетів програм Exсel на персональному комп’ютері Pentium ІІІ. При порівнянні результатів між двома групами використовували модифікований параметричний t- критерій Ст’юдента для виборок з нерівними дисперсіями.

Усього відтворено 5 експериментальних моделей інсулінової недостатності та інсулінорезистентності, використано 310 щурів та 48 кролів.

Результати досліджень та їх обговорення

Одним із розповсюджених патологічних станів, пов'язаних з порушеннями вуглеводного обміну, є метаболічний синдром. Зважаючи на те, що складовою метаболічного синдрому є активація ВРО та інсулінорезистентність, нами проводилося порівняльне дослідження ефективності використання рексод і a- токоферолу ацетату при метаболічних ознаках інсулінорезистентності щурів.

Встановлено, що при використанні рексод порівняно з нелікованими тваринами спостерігалось достовірне зменшення рівнів ТБК-АП, АлАТ та тригліцеридів в 1,3 рази (р≤0,05). Ці зміни супроводжувались збільшенням рівня ВГ на 35% (р≤0,05), що свідчить про збереження функціональної активності антиокисної системи при застосуванні рексод, що опосередковано призвело до поліпшення вуглеводного обміну. Останнє підтверджується зменшенням в 1,5 рази в порівнянні з нелікованим контролем базальної інсулінемії та зменшенням активності Г-6-Ф в 1,6 рази (р≤0,05).

Також слід зазначити, що при ЦД підвищений рівень АлАТ свідчить не тільки про активність цитолітичних процесів, але й є непрямим маркером розвитку печінкової інсулінорезистентності (Колб В.Г., Камышников В.С., 2001; Балаболкин О.А., 2005). Отже зменшення рівня АлАТ на фоні використання рексод свідчить про зменшення проявів інсулінорезистентності, зокрема в печінці.

Таким чином, результати дослідження свідчать про зниження оксидативного стресу при даній патології на фоні використання рексод, що в свою чергу підвищує чутливість периферичних тканин до дії інсуліну. Слід зазначити, що ефективність рексод була в середньому на 20% вище ефективності a-токоферолу ацетату.

Дезадаптація антиокисних систем, інсулінорезистентність та інтолерантність до глюкози може виникати також внаслідок тривалого використання глюкокортикостероїдів (Buren J., Ereksson J., 1999).

Встановлено, що використання рексод за рахунок зниження виразності окидативного стресу гальмує розвиток інсулінорезистентності, індукованої введенням дексаметазону (ДМ). Так, рівень ТБК-АП при введенні препарату рексод знизився порівняно з нелікованим контролем у 1,7 разів (р≤0,05). Аналогічною була дія і на рівень ДК: рексод зменшувала цей показник у 1,4 рази.

При цьому спостерігається достовірне (р≤0,05), в порівнянні з нелікованими тваринами, збільшення рівня ВГ та збереження СОД - подібної активності (рис. 1). Встановлено, що у тварин, яким вводили рексод, спостерігалось зниження інтолерантності до глюкози, про що свідчили результати тесту ВЧТНГ: площина під глікемічною кривою при лікуванні рексод була достовірно нижче (р≤0,05) відносно показників групи контрольної патології. Крім того, коефіцієнт чутливості до інсуліну при застосуванні рексод збільшився на 35%.

Ці зміни супроводжувались не тільки покращенням стану вуглеводного обміну на фоні використання рексод, але й покращенням стану білкового обміну (збільшенням рівня білка в крові 1,2 рази) та зменшенням рівня тригліцеридів в 1,4 рази (р≤0,05).

Як відомо, підвищена концентрація вільних жирних кислот (ВЖК) чинить токсичний вплив на b-клітини (феномен ліпотоксичності) та асоціюється з інсулінорезистентністю, метаболічним синдромом і цукровим діабетом ІІ типу (Heijer T., Vermeer S.E., van Dijk E.J., 2003).

Крім того, ВЖК як інгібітори активності піруватдегідрогенази знижують утворення АТФ (головного регулятора секреції інсуліну), викликаючи порушення функції b-клітин (Ceriello A., Motz E., 2004). Встановлено, що при застосуванні рексод рівень тригліцеридів зменшився в 1,4 рази (р≤0,05) в порівнянні з нелікованими тваринами, що свідчить про нормалізацію ліпідного обміну.

Ефективність a-токоферолу ацетату при даній патології була на 25% меншою, ніж рексод.

Дослідження, проведені на тваринах з неонатально-індукованим діабетом, викликаним введенням стрептозотоцину, показали, що антиоксидантний механізм дії рексод є основним в її лікувальних властивостях при відносній інсулінової недостатності.

Встановлено, що на 8 тиждень після індукції діабету (на цей час у дослідних тварин розвивається відносна інсулінова недостатність з помірною базальною гіперглікемією та порушенням толерантністі до глюкози, що за патогенетичними ознаками наближається до ЦД ІІ типу у людини) використання рексод у лікувальному режимі на 2-й місяць експерименту призвело до зменшення інтенсивності процесів ВРО на 55% (р£0,05) та покращення антиоксидантного захисту в середньому на 30-45% (р£0,05).

Наступним етапом наших досліджень стало вивчення впливу рексод на інтенсивність процесів ВРО та стан вуглеводного обміну в умовах абсолютної інсулінової недостатності, викликаної введенням дитизону у кролів. Як відомо, дитизон утворює хелатні комплекси з іонами цинку, блокуючи утворення проінсуліну (Полторак В.В., Горбенко Н.И., 2000).

В результаті проведених дослідів встановлено, що лікувальна дія рексод при даній патології реалізується шляхом зниження інтенсивності вільно-радикального окислювання та покращення функціональної активності антиокисних систем. Так, на фоні використання рексод рівень ТБК-АП в порівнянні з нелікованим контролем зменшився у 1,2 рази (через 1 міс.) і 2,1 рази (через 2 міс.); рівень ДК зменшився у 1,2 та 1,9 разів, відповідно. Також при застосуванні рексод спостерігалось достовірне (р£0,05) збільшення рівня відновленого глутатіону, який відіграє важливу роль у регуляції секреції інсуліну, зростання СОД-подібної активності протягом всього терміну експерименту (протягом 2 місяців).

Зменшення інтенсивності процесів ВРО-деструкції опосередковано призвело і до покращення функції панкреатичних b-клітин. Про це свідчить поступова динаміка процесу відновлення їх функціональної активності (рис. 2).

Слід зазначити (рис. 2), що починаючи з 6 тижня застосування рексод, у кролів з дитизоновим діабетом (ДД) спостерігалось зниження базальної гіперглікемії на 36%, а через 8 тижнів від початку експерименту рівень глікемії при введенні рексод зменшився на 61% (р£0,05).

Також через 8 тижнів застосування рексод в порівнянні з нелікованим контролем зареєстровано підвищення в 1,7 разів базальної інсулінемії (p<0,05) та коефіцієнта функції панкреатичних в-клітин в 6 разів (p<0,02) (табл. 1). Про поліпшення толерантності до вуглеводів під впливом 2-місячного застосування рексод також свідчило вірогідне зменшення площини під глікемічними кривими на 50,5% відносно нелікованих тварин та збільшення коефіцієнта функції b- клітин у 6,1 рази (табл. 1).

Таблиця 1. Показники глюкозного гомеостазу у кролів з дитизоновим діабетом, які отримували рексод та a-токоферолу ацетат протягом 2-х місяців, (М±м)

Умови досліду n Базальна інсулінемія, пмоль/л Коефіцієнт функції панкреатичних b-клітин Коефіцієнт інсулінорезис-тентності Площина під глікемічними кривими, ммоль/л· хв-1
Інтактний контроль 5 159,8±8,8 670,3±135,2 4,93±0,50 324,0±16,0
Дитизоновий діабет (ДД) 7 90,9±7,0* 19,6±3,7* 12,25±0,61* 1413,0±127,0*
ДД + рексод 8 149,9±16,5** 120,1±26,8*/** 8,34±0,51*/** 699,0±58,0*/**
ДД+ a-токоферолу ацетат 7 126,4±13,2 ** 102,5±8,7 */** 9,34±0,65 */** 720,1±61,2*/**

Примітки: 1. n – кількість тварин у групі;

2.* р≤0,05 – відхилення вірогідне відносно інтактного контролю;

3.**р≤0,05 – відхилення вірогідне відносно групи нелікованих тварин з дитизоновим діабетом.

Аналогічна тенденція спостерігалась і при застосуванні a-токоферолу ацетату, але він у середньому в 1,2 рази поступався рексод (р≥0,05) за впливом на функцію b-клітин підшлункової залози.

Одним із тяжких ускладнень ЦД є діабетична нефропатія, раннім прогностичним фактором якої є мікроальбумінурія (Дедов И.И., Шестакова М.В, 2003). Встановлено, що в експериментальних тварин з дитизоновим діабетом спостерігається збільшення екскреції альбуміну з сечею в 6,8 разів (р≤0,05). В той же час 2-х місячне застосування препарату рексодпризводило до зниження альбумінурії в 3,7 разів (р≤0,05), зниження рівня креатиніну сечі в 3 рази (р≤0,05) у порівнянні з нелікованим контролем. Нефропротекторна активність a-токоферолу ацетату була дещо нижчою, ніж при застосуванні препарату СОД, що, очевидно, пов’язано з різним механізмом антиокисної дії препаратів.

Одним із факторів пошкоджуючої дії гіперглікемії на судини є процес неферментативного глікозилювання білків, маркерами якого є глікозильований гемоглобін HbA1c та фруктозамін.

На фоні введення рексод спостерігалось достовірне (р≤0,05) покращення глікемічного контролю та гальмування початкових реакцій неферментативного глікозилювання: рівень HbA1c зменшився в 1,9 разів; а фруктозаміну – в 2,3 рази, а при використанні a-токоферолу ацетату – в 1,8 та 1,65 разів (р≤0,05) відповідно.

Через 8 тижнів після індукції дитизонового діабету у кролів, які отримували рексод також спостерігалось зменшення рівнів атерогенних ліпопротеїдів (ЛПНЩ, ЛПДНЩ) і збільшення рівня ЛПВЩ (р≤0,05). Зважаючи на те, що в умовах надлишку продуктів ВРО ліпопротеїди можуть піддаватися ліпоперекисній модифікації (це є одним із чинників розвитку атеросклерозу), покращення показників ліпідного обміну свідчить про доцільність використання рексод для профілактики макроангіопатій при ЦД.

Ефективність використання рексод при абсолютній інсуліновій недостатності також було вивчено на моделі високодозового стрептозотоцинового діабету (СТД) у щурів. Як відомо, стрептозотоцин – протипухлинний антибіотик, який використовують при онкологічний патології підшлункової залози, і зокрема її острівцевого апарату. Встановлено, що у тварин, яким вводили рексод спостерігались менш виражені процеси ліпопероксидації та прояви інсулінової недостатності. На фоні введення рексод рівні ТБК-активних продуктів зменшився на 58%, рівень відновленого глутатіону збільшився на 40%, спостерігалось зростанням СОД-подібної активності на 50% та активності каталази на 61% (р≤0,05). Отримані результати корелюють (r= 0,02; р≤0,05) зі зменшенням рівнів базальної гіперглікемії при застосуванні рексод. Площина під глікемічними кривими у тварин, які одержували рексод, була на 58% менше, ніж у щурів із СТД (р≤0,05), що свідчить про зниження інтолерантності до глюкози.

Таким чином, результати експериментів показали, що не зважаючи на багатофакторність патогенезу ЦД, застосування рексод на різних етапах розвитку інсулінової недостатності, починаючи зі стадії переддіабету і завершуючи стадією абсолютної інсулінової недостатності, виявляє виразні антидіабетичні властивості, а саме: поліпшення глікемічного контролю та зниження виразності окидативного стресу (табл. 2).


Таблиця 2. Порівняльний аналіз ефективності рексод та a-токоферолу ацетату на різних етапах розвитку інсулінової недостатності

Стадія Етап розвитку інсулінової недостатності/модель Препарат Нормалізація показників вуглеводного обміну Антиокси-дантна активність Антицитолітична активність
Переддіабет

Первинна інсулінорезистентність /фруктозна

модель

Рексод + +++ ++
a-токоферолу ацетат + ++ ++
Первинна інсулінорезистентність /дексаметазонова модель Рексод ++ ++++ ++
a-токоферолу ацетат + +++ ++
Діабет Відносна інсулінова недостатність /неонатальний стрептозотоциновий діабет Рексод ++ ++++ +++
a-токоферолу ацетат + +++ ++
Абсолютна інсулінова недостатність /дитизонововий діабет Рексод ++ ++++ +++
a-токоферолу ацетат + ++ ++
Абсолютна інсулінова недостатність /високодозовий стрептозотоциновий діабет Рексод + ++ ++
a-токоферолу ацетат ± + +

Примітки: + – наявність ефекту (»25%); ++ – ефект помірний (25%); +++ –виразний ефект (» 50%); ++++ – сильно виражений ефект (> 50%); ± – ефект незначний (< 25%).

Аналізуючи ефективність використання рексод та референс-препарату – a-токоферолу ацетату встановлено, що за більшістю досліджених показників ефективність рексод була вища, ніж a-токоферолу ацетату.

З метою оцінки безпосереднього впливу рексод на стан глюкозного гомеостазу ми проводили вивчення впливу рексод на рівень глюкози у інтактних тварин, так і у тварин з глюкозним навантаженням (одноразове внутрішньоочеревинне введення 40% розчину глюкози). В результаті проведених дослідів встановлено, що рексод не змінює як базальну глікемію, так і постпрендіальну (тобто при навантаження дослідних тварин глюкозою).

Отримані результати свідчать про відсутність у рексод безпосереднього гіпоглікемічого ефекту. Також встановлено, що застосування рексод у вивченій дозі у інтактних тварин не викликає достовірного зниження рівня ТБК-АП та змін активності системи глутатіону. Таким чином, отримані результати свідчить про те, що рексод проявляє антигіперглікемічні властивості лише за умов наявності патології, що супроводжується оксидативним стресом та порушеннями вуглеводного обміну.

У зв’язку з тим, що основною патогенетичною ланкою розвитку ЦД ІІ типу є інсулінурезистентність, яка потребує фармакокорекції, одним із завдань нашої роботи було встановлення ефективності комбінації антиоксидантів з цукрознижувальними препаратами, які безпосередньо впливають на інсулінорезистентність.

В результаті проведених експериментів встановлено, що при комбінованому застосуванні рексод з іншими антиокисниками при первинній інсулінорезистентності, викликаній введенням дексаметазону, спостерігається явище комбінованого синергізму антиоксидантної дії. Так, рівень ТБК – АП найбільше виразно зменшився при комбінації рексод з корвітином (водорозчинна форма ін’єкційного кверцетину) та рексод з емоксипіном (похідне 3-оксипіридину) – в 1,4 рази і корвітину з емоксипіном – в 1,2 рази. При комбінації рексод з емоксипіном у тварин з первинної інсулінорезистентністю спостерігалось достовірне покращення стану антиокисної системи (за показниками СОД-подібної активності, каталази, ВГ) та нормалізація толерантності до вуглеводів (р≤0,05).

Сумація антиокислювальних ефектів препаратів на наш погляд обумовлена тим, що досліджені антиоксиданти діють на різних етапах ВРО, а саме: рексод діє на “нульовій” стадії ВРО, а в основі антиоксидантної дії похідного 3-оксипіридину – емоксипіну та флавоноїду кверцетину лежить їхня здатність гальмувати стадії продовження та обриву ланцюга реакцій перекисного окислювання ліпідів (Клебанов Г.И. та ін., 2001). Рексод запобігає деструктивному впливу супероксидного аніон-радикалу та інших АФК (в тому числі, й ферил- та перферил-радикалів), які блокують активні центри ферментів-антиокислювачів (у т.ч. й СОД, системи глутатіону).

Підсилення антиоксидантного захисту, на наш погляд, пояснюють і отримані дані з комбінованого використання рексод з цукрознижувальними препаратами – метформіном та розиглітазоном) – при первинній інсулінорезистентності, викликаної застосуванням дексаметазону (рис. 4).

Встановлено, що при комбінації рексод з метформіном і розиглітазоном інтенсивність процесів ВРО (за рівнем зниження ТБК-АП) зменшилась в 1,3 та 1,4 рази відповідно, інтенсивність цитолітичних процесів (за рівнем зниження АлАТ) – в 1,2 та 1,3 рази відповідно.

При поєднанні рексод з цукрознижувальними засобами спостерігається тенденція до підсилення впливу препаратів на прояви інсулінорезистентності, про що свідчить зменшення площі під відповідними глікемічними кривими в 1,7 разів, відповідно (при монотерапії метформіном та розиглітазоном – в 1,4 та 1,3 рази, відповідно). Це призводить до потенціювання протекторної дії цукрознижувальних препаратів та рексод – явища потенційованого синергізму (рис. 4).

Отримані результати свідчать про доцільність комбінації рексод з метформіном та розиглітазоном з метою запобігання оксидативного стресу та зменшення інсулінорезистентності.

Узагальнюючи результати проведених досліджень, можна зробити висновок про перспективність застосування рексод з метою покращення антиоксидантного статусу та глікемічного контролю при цукровому діабеті.

Висновки

У дисертаційній роботі теоретично та експериментально обґрунтовано доцільність застосування рексод для профілактики та лікування метаболічного синдрому, цукрового діабету та його судинних ускладнень.

1. Встановлено, що рексод гальмує метаболічні прояви синдрому інсулінорезистентності, індукованого хронічним уведенням фруктози, за рахунок поліпшення толерантності до вуглеводів та підвищення чутливості до інсуліну, пригнічення вільнорадикального окислення ліпідів, зниження рівня жирних кислот і тригліцеридів у сироватці крові та глюконеогенезу в печінці експериментальних тварин.

2. Застосуваня рексод запобігає розвитку первинної (неіндукованої гіперглікемією) інсулінорезистентності, відтвореної введенням дексаметазону. Превентивний ефект рексод реалізується шляхом зниження інтенсивності процесів ВРО, підвищення активності систем антиокидантного захисту та поліпшення ліпідного обміну.

3. Профілактичне введення рексод гальмує розвиток відносної інсулінової недостатності за умов неонатального стрептозотоцинового діабету, знижуючи базальну гіперглікемію, поліпшуючи толерантність до вуглеводів, зменшуючи виразність оксидативного стресу.

4. Рексод за умов абсолютної інсулінової недостатності (модель дитизонового діабету) чинить нефропротекторну дію, яка проявляється в зниженні мікроальбумінурії та креатиніну сечі, що свідчить про перспективність використання рексод із метою попередження або ослаблення розвитку діабетичної нефропатії.

5. Рексод проявляє антиатерогенний ефект у кролів із абсолютною інсуліновою недостатністю, поліпшуючи глюкозний гомеостаз, знижуючи концентрацію НЕЖК, ЛПНЩ, ЛПДНЩ та підвищуючи рівень ЛПВЩ в сироватці крові.

6. Комбіноване застосування рексод з антиоксидантами (a-токоферолу ацетатом, корвітином та емоксипіном) сприяє сумації антиокислювального ефекту за умов оксидативного стресу, індукованого інсулінорезистентністю.

7. Використаня рексод у комбінації з цукрознижувальними препаратами – метформіном та розиглітазоном – приводить до підвищення позитивного впливу антидіабетичних препаратів на розвиток первинної інсулінорезистентності.

8. Виявлені антиоксидантні та антигіперглікемічні властивості рексод зумовлюють доцільність його клінічної апробації як препарату для корекції інсулінорезистентних станів, зокрема метаблічного синдрому, з метою гальмування проявів відносної та абсолютної інсулінової недостатності, запобігання або ослаблення діабетичних мікро- та макроангіопатій.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Деримедвідь Л.В., Бухтіярова І.П. Антиокислювальна та ангіопротекторна дія рекомбінантної суперокиддисмутази при дитизоновому діабеті //Клінічна фармація. – 2005. – Т.9 – №4. – С. 44-47. (Внесок здобувача: участь у теоретичному обґрунтуванні дослідження, проведення експерименту, аналіз отриманих результатів, участь у підготовці статті до друку).

2. Деримедвідь Л.В., Бухтіярова І.П. Дослідження ангіопротекторних і цукрознижуючих властивостей рекомбінантної супероксиддисмутази при дитизоновому діабеті у кролів // Експериментальна і клінічна медицина. – 2006. – №1. – С.17-20 (Внесок здобувача: участь у теоретичному обґрунтуванні дослідження, проведення експерименту, аналіз отриманих результатів, участь у підготовці статті до друку).

3. Деримедвідь Л.В., Бухтіярова І.П., Дрововоз С.М. Ефективність використання рекомбінантної супероксиддисмутази при цукровому діабеті // Клінічна фармація. – 2007. – №1. – С. 42-45. (Внесок здобувача: участь у теоретичному обґрунтуванні дослідження, проведення експерименту, аналіз отриманих результатів, участь у підготовці статті до друку).

4. Деримедведь Л.В., Бухтиярова И.П. Антиоксиданты в терапии сахарного диабета // провизор. – 2007. – №24. – с. 40-43. (Внесок здобувача: аналіз літературних джерел, участь у підготовці статті до друку).

5. Деримедвідь Л.В., Бухтіярова І.П., Цубанова Н.А. Порівняльний аналіз імунокоригуючих властивостей антиоксиданту “Рексод” при дитизоновому діабеті. / Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. “Підготовка клінічних провізорів в Україні: досвід, проблеми та перспективи” 3-4 жовтня 2007. – Чернівці: Буковинський державний медичний університет, 2007. – С. 42-43.

6. Деримедвідь Л.В., Бухтіярова І.П. Ефективність препарату “Рексод” при стрептозотоциновому діабеті //Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономічні дослідження лікарських засобів та біологічно активних добавок: Тези доп. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (12-13 жовтня 2003 р.).– Х.: Вид-во НФаУ, 2006. – С. 178-180.

7. Бухтіярова І.П., Бєлік Г.В. Вивчення впливу антиоксидантних препаратів на стан серцево-судинної системи в умовах дитизонового діабету у кролів // Тези доп. Міжнар. медико-фармац. конгр. “Ліки та життя” 6-9 лютого 2007. – Київ, 2007. – С.58.

8. Бутенко О.А., Деримедвідь Л.В., Бухтіярова І.П. Ангіопротекторна дія рекомбінантної супероксиддисмутази // Актуальні питання створення нових лікарських засобів: Тези доп. Міжвуз. студ. наук. конф. (27 квітня 2006 р.). – Х.: Вид-во НФаУ, 2006. – С. 182.

9. Деримедвідь Л.В., Дроговоз С.М., Бухтіярова І.П., Смирнова О.С. Критерії використання антиоксидантів при цукровому діабеті. Інформаційний лист. № 350/07. – К.: Вид-во Укрмедпатентінформ, 2007. – 4 с.

10. Деримедвідь Л.В., Бухтіярова І.П. Можливості використання препарату рекомбінантної супероксиддисмутази – рексод при цукровому діабеті.Інформаційний лист №22-2007. – Відділ оперативної поліграфії ЗАТ “ХЦНТЕІ“. – Х., 2007. – 4 с.

Анотація

Бухтіярова І.П. Фармакологічне обґрунтування використання препарату “Рексод” при цукровому діабеті. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 14.03.05. – фармакологія. – національний фармацевтичний університет, Харків, 2008.

Дисертація присвячена фармакологічному обґрунтуванню доцільності застосування рексод на різних етапах розвитку інсулінової недостатності.

На основі комплексних експериментальних досліджень встановлено, що рексод відновлює антиоксидантний баланс, виявляє ангіопротекторні і мембранопротекторні ефекти.

Встановлено, що при застосуванні рексод в умовах експериментальної відносної та абсолютної інсулінової недостатності спостерігається достовірне покращення функціональної активності b-клітин підшлункової залози, збільшення чутливості до інсуліну, покращення толерантності до вуглеводів.

Рексод за умов експериментальної абсолютної інсулінової недостатності зменшує розвиток діабетичної нефропатії та проявляє антиатерогенні властивості.

Встановлено, що рексод проявляє антигіперглікемічні властивості лише за умов наявності патології, що супроводжується оксидативним стресом та порушеннями вуглеводного обміну.

Експериментально доведена ефективність комбінованого застосування рексод з антиоксидантами та пероральними цукрознижувальними препаратами.

Таким чином, на підставі фармакологічних досліджень рексод доведена доцільність її клінічної апробації як препарату для корекції інсулінорезистентних станів, зокрема метаболічного синдрому, з метою гальмування проявів відносної та абсолютної інсулінової недостатності, запобігання або ослаблення діабетичних мікро- та макроангіопатій.

Ключові слова : рексод, антиоксидант, цукровий діабет, відносна та абсолютна інсулінова недостатність.

Аннотация

Бухтиярова И.П. Фармакологическое обоснование использования препарата Рексод при сахарном диабете. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата фармацевтических наук по специальности 14.03.05. – фармакология. – Национальный фармацевтический университет, Харьков, 2008.

Диссертация посвящена фармакологическому обоснованию целесообразности применения рексод (препарата на основе рекомбинантной Cu-Zn супероксиддисмутазы, полученной методом генной инженерии из культуры штамма дрожжей-продуцентов Saccharomyces cerevisiae Y 2134) на разных этапах развития экспериментальной инсулиновой недостаточности.

Установлено, что при применении рексод в условиях экспериментальной абсолютной инсулиновой недостаточности наблюдается достоверное улучшение функциональной активности b-клеток поджелудочной железы, увеличение чувствительности к инсулину, улучшение толерантности к углеводам.

Рексод тормозит метаболические проявления синдрома инсулинорезистентности, индуцированной хроническим введением фруктозы, за счет улучшения толерантности к углеводам, повышения чувствительности к инсулину, угнетения свободнорадикального окисления липидов, снижения уровня жирных кислот и триглицеридов в сыворотке крови и глюконеогенеза в печени экспериментальных животных.

Установлено, что использование рексод в условиях первичной инсулинорезистентности, индуцированной введением дексаметазона, тормозит развитие инсулинорезистентности путем снижения выраженности процессов свободнорадикального окисления, сохранения активности систем антиоксидантной защиты и улучшения липидного обмена.

При профилактическом введении у животных с неонатальным стрептозотоциновым диабетом рексод тормозит возникновение относительной инсулиновой недостаточности, снижает базальную гипергликемию, улучшает толерантность к углеводам.

В условиях абсолютной инсулиновой недостаточности у кролей рексод оказывает нефропротекорное действие, которое проявляется в снижении микроальбуминурии и креатитина в моче, что обусловливает целесообразность использования рексод для профилактики диабетической нефропатии.

Наличие антиатерогенных свойств у рексод, выявленное при абсолютной инсулиновой недостаточности у кролей на модели дитизонового диабета, делает целесообразным ее использование для профилактики диабетической макроангиопатии.

Экспериментально доказана эффективность комбинированного применения рексод с антиоксидантами (эмоксипином, корвитином и a-токоферола ацетатом) и пероральными сахароснижающими препаратами (розиглитазоном и метформином), что способствует потенцированию антиоксидантного, антицитолитического эффекта комбинаций и улучшению показателей гликемического контроля.

На основе комплексных исследований установлено, что рексод восстанавливает антиоксидантный баланс, уменьшает проявления инсулинорезистентности и интолерантности к углеводам, проявляет ангиопротекторные и мембранопротекторные эффекты.

Рексод проявляет антигипергликемические свойства только при наличии патологии, сопровождающейся оксидативным стрессом и нарушениями углеводного обмена.

Таким образом, на основании фармакологических исследований рексод доказанна целесообразность ее использования для профилактики и лечения сахарного диабета и его сосудистых осложнений.

Ключевые слова: рексод, антиоксидант, сахарный диабет, относительная и абсолютная инсулиновая недостаточность.

Summary

Buchtyarova I.P. Pharmacological substantiation of Recsod usage for treatment diabetes mellitus. – Manuscript.

Thesis for reaching the scientific degree of the candidate of pharmaceutical sciences (PhD) on speciality – 14.03.05. – pharmacology. – National University of Pharmacy. – Kharkiv, 2008.

Dissertation is about the pharmacological substantiation of advisability of Recsod usage in the different stages of insulin deficiency development.

On the base of complex experiments it was proved that Recsod restores antioxidant balance and has angioprotective and membrane protective properties. It was established, that while Recsod is used in experimental relative and absolute insulin deficiency the significant improvement of the functional activity of pancreatic в-cells, increase of the sensitivity to insulin and improvement of tolerance to carbohydrates are observed.Recsod causes hypoglycemic effect only in pathologic state accompanied by oxidative stress and disorders of carbohydrate metabolism.

Recsod in experimental relative and absolute insulin insufficiency inhibits development of diabetic nephropathy and causes antiatherogenic properties.

During experiments the effectiveness of combined usage of Recsod with antioxidants and oral hypoglycemic drugs was studied.

Thus, pharmacological investigations proved that Recsod is useful for treatment insulin-resistant states (for example, metabolic syndrome) as drug for decrease relative and absolute insulin deficiency, prevention or decrease diabetic micro- and macroangiopathies.

Key words : Recsod, antioxidant, diabetes mellitus, relative and absolute insulin deficiency.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:00:22 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
17:09:28 25 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Фармакологічне обґрунтування використання препарату "рексод" при цукровому діабеті

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150024)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru