Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Дипломная работа: Вдосконалення міжнародних розрахунків ВАТ "Коломийське АТП"

Название: Вдосконалення міжнародних розрахунків ВАТ "Коломийське АТП"
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: дипломная работа Добавлен 09:49:01 12 октября 2010 Похожие работы
Просмотров: 2125 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

ВСТУП

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в Україні пов’язаний з докорінною зміною їх форм і методів, які використовувалися раніше. Десятки тисяч підприємств, незалежно від їх приналежності до державного чи приватного секторів, організаційної форми, розмірів майна, сфери діяльності, складу власності, мають можливість активної участі у міжнародному економічному співробітництві.

Проте цей позитивний процес має суттєві недоліки, що об'єктивно стримують широкомасштабне та економічно вигідне залучення до світової торгівлі вітчизняних підприємств. Один з таких недоліків - відсутність необхідного досвіду і знань про умови та особливості діяльності на міжнародному ринку. Попередній досвід та підходи виявились не лише бездієвими в умовах економічної системи побудованої на законах ринку, але інколи і шкідливими, такими що відволікають увагу від вирішальних елементів, ускладнюють взаєморозуміння і взаємодію з іноземними партнерами.

Ключове місце серед проблем, що перешкоджають інтенсифікації і оптимізації міжнародної торгівлі, займають міжнародні розрахункові операції. Будучи складним по своїй суті, вони вимагають конкретних знань в галузях міжнародного права, особливостях банківського обслуговування операцій, існуючих методах страхування валютних ризиків, форми розрахунків тощо. Незнання і недооцінка будь-якого з вищеперелічених елементів призводить до значних втрат фінансових ресурсів, а інколи і до повної неможливості отримання підприємством вже оплаченої продукції чи коштів за експортовані власні товари.

У магістерській роботі показується можливість вдосконалення міжнародних розрахунків ВАТ «Коломийське АТП». З цією метою вивчається структура вартості міжнародних перевезень, доходів, проводиться аналізу собівартості рейсу і облік витрат, пов’язаний з його здійсненням., що дозволяє встановити, за рахунок яких статей і в якій мірі можуть бути раціоналізовані розрахунки для того, щоб зменшити кредиторську заборгованість підприємства.

Метою цього проекту є дослідити і вдосконалити міжнародні розрахунки у діяльності підприємства.

Об’єкт дослідження у роботі – форми міжнародних розрахунків, які здійснює підприємство. На сьогодні підприємство працює в основному на внутрішніх автомобільних перевезеннях, а з 2005 року розпочало здійснювати пасажирські перевезення на міжнародному маршруті. Міжнародні розрахунки підприємство здійснює при обслуговуванні транспортних засобів, при відправленні автобусів за кордон, у розрахунках з іноземними постачальниками.

Предмет дослідження у роботі – сфера діяльності підприємства, що стосується міжнародних автоперевезень та оплати наданих іноземними контрагентами послуг. Вдосконалення предмета дослідження дасть змогу покращити роботу підприємства і досягти кращих показників його діяльності.

Для досягнення мети роботи треба виконати такі завдання, які послідовно вирішуються у роботі:

1) дослідити теоретичні доробки з питань міжнародних розрахунків підприємств;

2) вивчити нормативну базу, яка регулює здійснення міжнародних розрахунків підприємств;

3) дослідити і проаналізувати сьогоднішню ситуацію на ВАТ „Коломийське АТП” у сфері здійснення зовнішньоекономічної діяльності, дослідити показники, які є її результатами і виявити резерви для їх покращення;

4) запропонувати заходи для вдосконалення міжнародних розрахунків у ВАТ„Коломийське АТП”;

5) розробити механізм реалізації запропонованих заходів та показати їх вплив на результуючі економічні показники діяльності організації.

Робота складається з трьох розділів – теоретичної, аналітико-дослідницької та проектно-рекомендаційної частин.

Теоретична частина містить аналіз літературних джерел та думок різних авторів стосовно сутності міжнародних розрахунків підприємств, висвітлено проблемні місця у здійсненні такої діяльності, які можуть перешкоджати ефективному розвитку фірми; запропоновано рекомендаційний захід, який дасть змогу покращити стан міжнародних розрахунків підприємства і знизити його кредиторську заборгованість на 4,87%.


Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Огляд наукової та навчально-методичної літератури за проблемою здійснення міжнародних розрахунків діяльності підприємства

1.1.1 Поняття та організація валютних операції на підприємствах

Питання регулювання валютних операції має глобальне народногосподарське значення. Адже недоотриманні нашими підприємствами валютні кошти і товари негативно впливають на стан платіжного балансу України, що створює необхідність використання додаткових джерел погашення сальдо. Крім того, держава як власник частини підприємств, що є суб'єктами міжнародних операцій, змушена підтримати свої підприємства, у випадку суттєвих фінансово-економічних втрат, через надання пільгових кредитів чи субсидій. Такі фінансові “ін’єкції” проводять з державного бюджету України, а отже скорочуються витрати на інші соціально-економічні важливі цілі.

В існуючій практиці українських підприємств валютні операції пов’язані переважно з отриманням коштів та купівлею продукції на умовах передоплати чи акредитива. Це зумовлено перш за все бажанням гарантувати отримання коштів і продукції у міжнародних торгівельних операціях. Проте маючи таку очевидну перевагу наші підприємства відчувають втрати щодо обсягів зовнішньої торгівлі, оскільки для зарубіжних партнерів деколи невигідно і обтяжливо застосовувати лише ці дві форми розрахунків. Водночас, існує реальна можливість гарантування платежу і поставок через різноманітні допоміжні засоби. Це: страхування валютних ризиків, форма платежу, визначення різних валют ціни і платежу, умови розрахунку, засоби платежу тощо.

Використовуючи вищеперелічені елементи, які поширені в практиці діяльності іноземних кампаній, українська сторона розширює коло партнерів і в той час отримає тверді гарантії виконання умов контракту.

Валютні операції являють собою систему організації і регулювання платежів по грошовим вимогам і зобов’язанням, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, організаціями і громадянами, які перебувають на території різних країн. Основними посередниками в валютних операціях виступають банки, які забезпечують міждержавний рух грошових засобів своїх клієнтів - учасників зовнішньоекономічної діяльності на основі кореспондентських рахунків. Переважна частина міжнародних платежів проводиться шляхом безготівкових розрахунків.

На стан валютних операції комплексно впливають наступні фактори: стан на товарних і грошових ринках, степінь використання і ефективність державного регулювання, регулювання міждержавних потоків товарів, послуг і капіталів, відмінності в темпах інфляції в окремих країнах, стан платіжних балансів, а також умови зовнішньоекономічних контрактів, міжнародні правила та звичаї, особливості банківської практики, валютне законодавство і т.п.[3.25-27]

Суб’єктами валютних операції є експортери, імпортери і банки. Вони вступають в взаємовідносини пов’язані з рухом товарно-розпорядчих документів і операційним оформленням платежів. Валютні операції регулюються міжнародними правовими нормами. Суттєву роль відіграють банківські традиції і правила.

Валютні операції здійснюються через кореспондентські відносини банків різних країн шляхом безготівкових міжнародних розрахунків. При цьому застосовують практику рахунків “лоро” і “ностро”.

Велике значення в практиці валютних операції відіграють валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних контрактів. Вони включають настанні поняття: ціна валюти і спосіб її визначення; валюта платежу; курс перерахунку валюти ціни в валюту платежу (при їх неспівпадінні); валютні обумовлення, які застраховують від ризику валютних втрат на випадок зміни курсу валют; умови розрахунків (готівковий платіж чи в кредит); форма розрахунків (інкасо, банківський переказ, відкритий рахунок, акредитив); засоби платежу (векселі, чеки і т.п.). [8.36-39]

Правильність визначення валютно-фінансових умов при заключенні контракту дозволяє забезпечити своєчасність отримання платежу, оплату всієї суми контракту, котра була передбачена в момент укладання контракту. Неправильний вибір окремих умов може призвести до певних втрат.

При укладанні контрактів слід звернути увагу на мінімізацію валютного ризику, що виникає у зв’язку з коливанням курсів валют. З цією метою змінюються захисні обумовлення, а також проводяться форвардні операції, валютні опціони, ускладнюються ф’ючерсні угоди. Необхідно забезпечити точне виконання умов контракту, підвищення рентабельності операцій, прискорення обіговості засобів.

Валюта ціни (валюта контракту) - валюта, в якій виражена ціна товару в контракті. Як правило, в якості валюти ціни вибирають найстабільнішу в момент укладання угоди валюту (або набір валют - валютний “кошик”).

Валюта платежу - валюта, в якій проходить оплата контракту (або погашення кредиту, якщо у контракті передбачено його застосування). Валюта платежу може не співпадати з валютою ціни, особливо при здійсненні операцій по клірингу чи при встановленні контрактних цін у традиційних валютах (в торгівлі біржовими товарами, на аукціонах і т.п.). При неспівпадінні з валютою платежу валюта ціни є формою страхування ризику зміни курсу валюти платежу, так як при падінні курсу останньої ціна одиниці товару залишається незмінною. [6.35-42]

Вибір умов валютних операціїзалежить від країни контрагента, кон’юнктури товарного ринку, характеру товару, торгових звичаїв, наявності міжурядових угод, які регламентують окремі валютно-фінансові умови, діючих міжнародних договорів, традицій в сфері розрахунків у зовнішній торгівлі.

Курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу визначається по поточному ринковому курсу на день платежу чи передуючу дату.

Валютні операції можуть проводитися як за готівку так і в кредит. Під готівковими розрахунками розуміють повну оплату товару до часу чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця. Під розрахунком в кредит (з відстрочкою платежу) розуміють комерційний кредит (кредит експортера імпортеру або видача авансів імпортером експортеру). Оплата товарів за рахунок банківського кредиту не розглядається як відтермінування платежу, так як покупці розраховуються з постачальниками готівкою, але за рахунок отриманих від банку чи інших кредитних інститутів кредитів.[12.65-68]

Готівкові розрахунки доцільніші при експортних операціях оскільки вони дозволяють швидко залучити в обіг валютну виручку, що підвищує ефективність операції. По імпорту слід користуватися комерційними кредитами (з урахуванням умов його надання), хоча за умов інфляції в країні доцільно здійснювати форвадні закупки валюти платежу. Комерційний кредит є однією з важливих умов посилення конкурентної боротьби на товарних ринках. Умови комерційного кредиту обумовлюються при укладанні контракту з врахуванням особливостей валютного законодавства країн-контрагентів.

Комерційний кредит надається у двох формах - вексельній і по відкритому рахунку.

Вексельний кредит оформляється строковою траттою. Експортер, відвантаживши товар, виписує на імпортера строкову тратту і передає її разом з товаророзпорядчими документами у свій банк. Імпортер отримує у своєму банку документи лише після акцепта тратти. Векселі, виписані на термін до одного року залишаються в банку імпортера, на термін понад один рік - передаються в банк експортера.[10.41-48]

Кредит по відкритому рахунку. В контракті обумовлюють умови кредиту - суму основного боргу, процент, загальну суму платежу, строки погашення і графік платежів. Після настання строку платежу банк іноземного покупця переводить суму зобов'язань і проценти банку кредитора без надання будь-яких додаткових документів експортерам.

Кредитом покривають, як правило, 80-90% вартості угоди.

У таблиці 1.1 наведено переваги та недоліки здійснення різних форм міжнародних розрахунків

Таблиця 1.1 - Переваги та недоліки основних міжнародних розрахунків

Умови оплати Ознаки Переваги Недоліки
Попередня оплата/аванс Імпортер платить ще до відвантаження товару Експортер отримує свої гроші негайно і не несе ризику Імпортер несе повний ризик, тому що отримує товар після оплати, навантаження на ліквідність
Оплата проти документарного акредитива Імпортер відкриває акредитив через свій банк Експортер отримує платіжну обіцянку банку імпортера Виникають банківські витрати. Відсутній огляд товару перед оплатою
Оплата проти документів Документи знаходяться у банку імпортера. Видача документів при оплаті Експортер отримує свої гроші при передачі товару, імпортер отримує товар негайно при оплаті Імпортер платить без огляду товару. Виникають витрати
Документи проти акцепту При отриманні документів імпортер повинен акцептувати вексель Імпортер отримує товар до оплати, йому надається кредит Обмежується ліквідність експортера. За кордоном – чуже право, вищі витрати
Оплата після отримання товару Експортер постачає товар і після цього отримує гроші Імпортер виключає свій ризик, тому що при оплаті вже володіє товаром Експортер не знає, чи отримає свої гроші і коли. Навантаження на ліквідність
Оплата з відстрочкою платежу Імпортер платить після отримання товару і закінчення певного терміну Імпортер виключає свій ризик, тому що при оплаті вже володіє товаром, який вже, можливо, проданий Експортер не знає, чи отримає свої гроші і коли. Бере участь у фінансуванні запасів імпортера

1.1.2 Страхування валютних ризиків при здійсненні валютних операції

Валютні ризики виникають при експортно-імпортних операціях і при реалізації товарів у кредит в зв’язку зі зміною курсу іноземних валют щодо національної або з падінням її покупної здатності пов’язаним з погіршенням торгівлі.

Падіння курсу валюти платежу при експорті призводить до зменшення суми національної валюти при обміні виручки порівняно з обумовленою на момент заключення угоди сумою. Зміна покупної здатності валюти призводить до зміни цін. З їх підвищенням експортеру потрібно заплатити більшу суму, з їх зниженням - меншу.

В найбільшій степені валютним ризикам підлягає експорт і імпорт готових виробів, особливо машин і обладнання.

Для мінімізації валютних ризиків в міжнародній практиці застосовують: валютні обумовлення (захисні та індексні); хеджування ризиків (укладання строкових валютних угод, проведення форвадних та опціонних операцій).

Захисні обумовлення застосовують для мінімізації валютних ризиків. Розрізняють двостронні обумовлення, які захищають інтереси покупця і продавця, і одностронні обумовлення. Перші передбачають перерахунок сум платежу за умов зміни курсу валюти платежу і використовуються у торгівлі з розвинутими країнами та країнами, що розвиваються. Другі використовуються в основному у відносинах з розвинутими країнами, і на основі цих обумовлень у випадку зміни валютного курсу перераховується сума платежу.

В практиці розрахунків застосовують два види валютних обумовлень: одновалютна і мультивалютна. Перша змінюється при співпадінні валюти ціни і платежу, яка ставиться в залежності до курсу будь-якої другої валюти.

Другий вид обумовлення коректує суму грошових зобов’язань залежно від зміни середньоарефметичного курсу кількох валют.

Індексне обумовлення використовують для захисту від падіння покупної здатності валют. В цьому випадку сума платежу змінюється залежно від руху індексу цін (загального чи по окремим товарним групам). Використовують також “плаваючі ціни”, тобто зміна ціни товару і суми платежу паралельно до руху ринкових цін на даний товар.

В банківський практиці застосовують різні методи страхування ризиків шляхом створення зустрічних вимог і зобов’язань в національній валюті. Найрозповсюдженішим методом є укладання форвардних контрактів. При їх здійсненні проводиться покупка однієї валити по курсу “спот” (поточний курс готівкових валютних угод) і одночасний продаж другої валюти по курсу “форвард”, який, як правило, відрізняється від курсу “спот”. Можлива також форвардна покупка однієї валюти і одночасний продаж другої по курсу “спот”. [8.54-59]

Курс “спот” відрізняється від курсу “форвард” на величину премії, якщо перший нижче ніж другий, чи на величину дисконта - якщо перший вище ніж другий.

Валютні опціони забезпечують велику гнучкість при операціях і/чи фінансовими інструментами та мінімізують степінь валютного ризику. При купівлі опціона за певну величину премії одна особа (банк, фірма чи фізична особа) надає іншій особі право купити (опціон “кол”) чи продати (опціон “пут”) валюту по узгодженню курсу в будь-який день на протязі визначеного періоду або взагалі відмовитися від угоди без відшкодування збитків. На відміну від форвадних операцій, що дозволяють фінансувати обмінний курс валюти по планованій валютній трансакції (“в майбутньому”), валютний опціон дає його покупцю також право вибору між виконанням угоди чи відмовою від виконання зобов’язань при обставинах, обумовлених договором.


1.1 .3 Ф орми валютн их операції на підприемствах

В практиці української та зарубіжних компаній застосовуються такі форми розрахунків:

Акредитивна форма.

Інкасована форма.

Банківський переказ.

Акредитивна форма. Акредитив, що використовується в розрахунках по комерційним операціям учасників зовнішньоекономічних угод, являє собою одностороннє, умовне грошове зобов’язання банку, що видається ним за дорученням клієнта-наказодавача акредитиву (імпортера). Акредитив відкривається на користь бенефіціара (експортера). Контрактом передбачається, що банк-емітент акредитиву повинен здійснити платіж (негайно чи з відтермінуванням) або акцептувати тратти бенефіціара і оплатити їх своєчасно. Банк-емітент може уповноважити інший банк здійснити такий платіж, акцепт чи негоціацію тартт бенефіціара за умов надання їм документів, передбачених в акредитиві, і при виконанні решти умов акредитиву.

Акредитиви бувають відзивними і невідзивними, перевідними (трансферабельними) і револьверними, покритими і непокритими (напідтвердженими).

Згідно нових “Уніфікованих правил і звичаїв по документарним акредитивам” (редакція 1993 р.) банк-емітент має право виставлення акредитиву не лише на прохання і на основі інструкцій клієнта (заявника), але і від власного імені, на власний розсуд (стаття 2).

До переліку видів виконання акредитивного зобов’язання додається право уповноваження банком-емітентом іншого банка негоціювати (п.”ІІІ” ст.2). Під негоціацією розуміють облік (чи оплата) векселя і/чи документів уповноваженим до негоціації банком. Проста перевірка документів без врахування (обліку) не є негаціацією (п.”ІІІ” ст.10).

Всі акредитиви повинні чітко вказувати, чи є вони відзивними або невідзивними. У випадку відсутності такої вказівки, акредитив буде вважатися невідзивним (п.”с” ст.6).

Згідно Правил детально регламентується процедура внесення змін до акредитиву. Згідно з нею умови акредитива залишаються дійсними для бенефіціара, доки бенефіціар не повідомить про прийняття ним змін банку, що авізував ці зміни.

При цьому бініфіціар повинен у письмовій формі акцептувати чи відмовитися від змін. Якщо ж він не зможе дати так письмове підтвердження і пред'являє документи вказаному банку чи банку-емітенту, які відповідають акредитиву, а не змінам, то таке представлення документів вважатиметься акцептом таких змін і з даного моменту зміни включаються в акредитив (п.“ІІІ” ст.9). Часткове прийняття змін, що містяться в такому авізуванні змін, не допускається і немає сили (п.IV ст.9).

Термін для перевірки документів і прийняття рішення про їх прийняття чи повернення, а також для повідомлення відповідного рішення особі, надавшій документ встановлюється в межах семи (7) днів (банківських) від дня наступного після прийняття документації (п. “В” ст.13).

Уніфіковані правила редакції 1993 р. вміщують чіткий перелік вимог по кожному виду транспортних документів: морському океанському коносаменту (ст.23): морський транспорт накладний (ст.24); коносаменту чартерного перевезення (ст.25); документу по змішаному перевезенню (ст.26); документу перевезення повітряним транспортом (ст.27), а також автомобільних, залізничних чи внутрішніх транспортних документів (ст.28) і документів про відправлення товарів поштою (ст.29).

В банківській практиці використовують покриті і непокриті акредитиви.

Покритими вважаються акредитиви, при виставленні яких банк-емітент попередньо надає у розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) на суму акредитива протягом терміну дії зобов'язань банка-емітента з умовою можливості їх використання по акредитиву. Валютне покриття може забезпечуватися шляхом: кредитування сумою акредитива кореспондентського рахунку виконуючого банка в банку-емітенті чи другому банку; надання виконуючому банку права списати всю суму акредитива з існуючого у нього рахунку банка-емітента в момент отримання акредитива на виконання; відриття банком-емітентом у виконуючому банку депозитів покриття чи страхових депозитів.

Платіж по непокритих акредитивах здійснюється на користь бенефіціара після отримання банком компенсації від банка емітента чи підтверджуючого банка.[6.78-85]

Інкасова форма. При проведенні інкасових операцій уповноважені банком керуються Уніфікованими правилами по інкасо (в подальшому - Уніфіковані правила чи Правила), розроблені і затверджені Міжнародною Торговою Палатою.

Інкасо являє собою розрахункову банківську операцію, при якій банк-ремітент, що діє у строгій відповідності х інструкціями свого клієнта (довірителя), приймає на себе зобов’язання здійснити операції з наданими довірителем документами з метою отримання від імпортера акцепта і/чи платежу, або видачі комерційних документів проти акцепту і/чи платежу, або видачі документів на інших умовах в залежності від випадку. Для виконання інструкцій довірителя банк-емітент, як правило, користується послугами інших банків (інкасуючих банків). Інкасуючим банком, згідно Правил, є будь-який банк, який не є банком-ремітентом і приймає участь в операції інкасового доручення. Таким чином, можна передбачити, що інкасуючий банк може бути як спочатку вказаний довірителем, так і вибраний банком-ремітентом чи іншими інкасуючими банками в країні платежу чи акцепта.

Інкасуючий банк, який безпосередньо надає (представляє) документи платнику, називається представляючим банком. Банки, які користуються послугами інших банків для виконання інструкцій довірителя, роблять це за рахунок і на ризик останнього. Довіритель зобов’язаний також надати компенсацію банкам по всім зобов’язанням, які покладаються на них зарубіжними законами і звичаями.

Будь-які документи, що відсилаються на інкасо повинні супроводжуватися інкасовим дорученням, в якому наводяться повні і детальні інструкції.

Банкам, що приймають участь в інкасових розрахунках, дозволяється діяти лише у відповідності з цими інструкціями і Уніфікованими правилами.

Крім загальних обов’язків діяти добросовісно і проявляти розумну турботу (ст.1 Правил), важливим обов’язкам банків є обов’язок переконатися в тому, що отримані ним документи по зовнішнім ознакам відповідають тим, які переличені в інкасовому дорученні. У випадку відсутності будь-якого документа банк повинен негайно повідомити сторону, від якої було отримане інкасове доручення. Інших зобов’язань щодо перевірки документів банки не мають (ст.2 Правил).

Згідно положень Уніфікованих правил, банки, що приймаються участь в інкасації, не несуть ніяких зобов’язань і жодної відповідальності за наслідки, що виникають через затримку і/чи втрат по дорозі будь-яких повідомлень, листів або документів, чи за затримку, викривлення або інші помилки, що виникають при передачі каблограм, телеграм, телексів чи при повідомленні через електронні системи, чи за помилки в перекладі і трактуванні технічних термінів.

Згідно ст.6 Уніфікованих правил товари не повинні відправлятися безпосередньо на адресу банка чи на консигнацію банку без попередньої згоди на це зі сторони такого банка.Закон України “Про власність” від 26.03.91 р. спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України Метою цього Закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів республіки для підвищення рівня життя її народу.

Інкасо може бути чистим і документраним.

Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів (перевідних і простих векселів, чеків, платіжних розписок і інших подібних документів, які використовуються для отримання платежів), коли вони не супроводжуються комерційними документами. До комерційних документів відносять рахунки, транспортні і страхові документи, документи про право власності і будь-які інші документи, що не є фінансовими.

Документраним називається інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, а також інкасо лише комерційних документів.

Банківські перекази. Банківські перекази проводяться за допомогою платіжних доручень, адресованих одним банком іншому, а також за допомогою банківських чеків чи інших платіжних документів.

Платіжне доручення являє собою наказ банка, адресований своєму кореспонденту про виплату визначеної суми на прохання і за рахунок перевододавача іноземному отримувачу (бенефіціару) з вказанням способу компесації цієї суми банку-платнику. Платіжні доручення направляються банками один одному поштою, по телеграфу (телексу) або з використанням телетрансмісійного зв’язку.

Згідно з законом України “Про підприємництво” від 26.02.91 р., підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно бу-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Загальним для всіх ці категорій користувачів звітної інформації є прагнення розібратися у вже зроблених операціях.

Перевагою розрахунків платіжними дорученнями є те, що вони виступають універсальною формою розрахунків і застосовуються при розрахунках по товарним і нетоварним операціям, для оплати отриманого товару і попередньої оплати, авансів. В цій формі закладена можливість максимального зближення моментів відвантаження товару і його оплати, якщо доручення негайно передано до банку для перерахунку коштів. Одначе, при цих розрахунках немає відповідної гарантії оплати.

Різновидом виступають розрахунки платіжними дорученнями акцептованими банком. Доручення акцептуються банком за умов депонування платником доручення по окремому балансовому рахунку. Акцептоване доручення може бути прийнято до виконання лише в повній сумі. [11.45-55]

Розрахунки акцептованими платіжними дорученнями гарантують платіж, проте можливим є сповільнення оборотності грошових коштів через необхідність попереднього депонування коштів.

Крім цього, існує можливість розрахунків за допомогою чеків. Чек - це безумовний письмовий наказ чекодавця установі банку здійснити платіж вказаної суми чекоотримачу.

Для проведення розрахунків чеками платник повинен придбати чекову книжку з певною кількістю чеків (10, 20, 25 чи 50). Розрахунки чеками пов’язані з депонуванням коштів платника на окремому рахунку; тому банк видає йому чекову книжку лише за умови наявності коштів на розрахунковому рахунку в сумі, достатній для депонування.

Для проведення платежу, платник випускає чек на певну суму в розрахунковій грошовій одиниці, яка діє в країні на момент встановлення суми платежу за отриманий товар, і передає його отримувачу платежу. Отримувач платежу здає отриманий чек в обслуговуючий його банк, який відсилає чек (після перевірки) в банк-платника для оплати.

Переваги розрахунків чеками:

можливість максимального наближення платежу до моменту отримання товару;

гарантія своєчасного отримання платежу отримувачем або за рахунок заброньованих коштів в сумі ліміту, або за рахунок коштів банку;

прискорення оборотності коштів в розрахунках за рахунок швидкого оформлення розрахунків і надходження платежу.

До недоліків цієї форми розрахунків відносять:

тривалий термін дії чек (10 днів), що дозволяє регулювати термін його пред’явлення і може викликати сповільнення оборотності коштів.

1.1 .4 Гарантійні операції банків в системі валютн их операції підприємств

Банківські гарантії є складовою частиною міжнародних розрахунків. Вони виконують функцію гарантування платежу за зовнішньоекономічним контрактом. Банківські гарантії є присутніми при різних формах проведення міжнародних розрахунків (акредитив, інкасо і т.п.). Українські банки можуть забезпечувати у гарантованій формі виконання зобов’язання українських, іноземних і міжнародних розрахункових операцій. Гарантійні операції проводяться банком за дорученням і за рахунок українських, іноземних та міжнародних організацій при наданні ними відповідного забезпечення. Уповноважені банки можуть видавати наступні гарантії по експортним і імпортним операціям зовнішньоекономічних та інших господарських і бюджетних організацій:[16.89-102]

платіжні гарантії - в забезпечення виконання платіжних зобов’язань імпортерів (принципалів) перед експортерами (бенефіціарами);

договірні гарантії (тенедерні, повернення авансу та інших платежів, відповідного виконання контракту) - в забезпечення зобов’язань українських експортерів перед іноземними імпортерами чи замовниками.

1.2 Оцінка законодавчої та нормативно-довідкової бази для здійснення міжнародних розрахунків підприємства

Діяльність суб’єктів господарювання, в тому числі зовнішньоекономічна, обов’язково регулюється нормативними актами. Основним законом, який регулює в Україні цю діяльність є Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (далі – Закон про ЗЕД). У статті 1 цього закону дається визначення, що зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [ 22, ст.1].

Підприємство, яке є об’єктом дослідження у даній роботі, займається імпортною діяльністю. У статті 1 Закону про ЗЕД дається також визначення, що таке імпорт: імпорт товарів – це купівля (в тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності з ввезенням або без ввезення їх на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами і організаціями України за її межами [ 23, ст.1].

Підприємство, яке займається зовнішньоекономічною діяльністю, повинно бути суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності. Згідно зі статтею 3 Закону про ЗЕД таким суб’єктом є юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації, об’єднання всіх видів, асоціації, спілки, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кредитно-фінансові установи, міжнароджні об’єднання та інші), в тому числі особи, майно та капітал яких є повністю власністю іноземних суб’єктів господарської діяльності. Підприємство, діяльність якого досліджується у цій роботі є дочірнім підприємством, яке повністю належить іноземній фірмі.

Існує спеціальний Порядок обліку суб’єктів ЗЕД, згідно з яким фірма повинна стати на облік в митному органі, в зоні діяльності якого вона знаходиться. Це робиться для того, щоб могти проводити митне оформлення вантажів [25, п.2.1]. Як записано в пункті 2.1 Порядку обліку суб’єктів ЗЕД, оформлення на митниці відбувається за поданням двох примірників Облікової картки суб’єкта ЗЕД, що заповнена друкарським способом.

Для розрахунку з бюджетом, іншими контрагентами, суб’єкт господарювання, який є юридичною особою, повинен мати рахунки в установі банку. Підприємствам можуть відкриватись рахунки як у національній валюті, так і в іноземній. Порядок відкриття рахунків викладений у Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженій Постановою НБУ.

Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” регулює порядок купівлі резидентом іноземної валюти для оплати товарів, наданих нерезидентом. Спочатку резидент подає до установи банку заявку на купівлю інвалюти, яку банк приймає і при наявності коштів на рахунку фірми, зобов’язаний виконати. У статті 3 цього Закону говориться, що резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання своїх зобов’язань перед нерезидентами, зобов’язані здійснювати перерахунок таких сум протягом 5 робочих днів з дня зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів [32, ст. 3]. Якщо резидент порушив обумовлені терміни, то валюта продається уповноваженим банком протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України [32, ст. 5].

Отже, з наведеного вище, можна сказати, що нормативно-правова база діяльності підприємства є достатньою для нормального його функціонування і підприємство дотримується у своїй діяльності встановлених законом рамок і обмежень.

Крім того, здійснення міжнародних

- інкасових розрахунків регламентується Уніфікованими правилами по інкасо, затверджених Міжнародною промисловою палатою МТП;

- акредитивних розрахунків - Уніфікованими правилами та звичаями по документарних акредитивах, також виданих МТП.

Якщо стандартизовані процедури не використовуються, то можуть бути застосовані такі платіжні угоди:

- попередня оплата (завдаток);

- авансовий платіж або під час поставки;

- чистий платіж;

- оплата з відстроченим терміном платежу.

РОЗДІЛ 2. Аналітико-дослідницька частина

2.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ “Коломийське АТП”

ВАТ „Коломийське автотранспортне підприємство” засноване в 1947 році. На підприємстві було 10 машин, 2 автобуси і 8 вантажних машин. З часом воно поповнювалося машинами ГАЗ-51, ЗІЛ-150, ГАЗ-93, автобусами ПАЗ-651, ЛАЗ-695Б, ГАЗ-21.

Підприємство обслуговує вантажними і пасажирськими перевезеннями місто Коломию, навколишні райони і здійснює міжміські, міжобласні, міжнародні перевезення. В 1995 році підприємство було приватизовано. Теперішня назва підприємства ВАТ ”Коломийське АТП”. Вданий час на балансі підприємства є 81 автобус, 6 легкових машин і 1 вантажний. Територія становить 7,2 гектара. На території є ремонтна база для технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, і також знаходиться автозаправочна станція.

Метою діяльності товариства є одержання прибутків від фінансово-господарської діяльності і задоволення на їх основі інтересів акціонерів, а також економічних і соціальних інтересів трудового колективу товариства.

Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Воно здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та його статуту. Майно товариства складається з основних засобів, оборотних коштів і цінностей.

Товариство є власником:

– майна, переданого йому Засновником у власність;

– доходів від основної діяльності та інших видів послуг.

ВАТ ”Коломийське АТП” має право у встановленому чинним законодавством порядку:

– випускати цінні папери;

– засновувати об’єднання та брати участь в об’єднаннях з іншими суб’єктами підприємницької діяльності;

– створювати на території України свої філії, представництва, дочірні підприємства.

ВАТ ”Коломийське автотранспортне підприємство” засноване у відповідальності з рішенням від 30. 11.95 року регіонального відділення державного майна України по Івано-Франківській області, шляхом перетворення державного підприємства „Коломийське автотранспортне підприємство 12639” у відкрите акціонерне товариство.

Місцезнаходження товариства: Україна 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, проспект М. Грушевського,94.

У ВАТ ”Коломийське АТП” нараховується 134 одиниці пасажирського транспорту і 1 одиниця вантажного. Організацією роботи пасажирського і вантажного транспорту займається відділ експлуатації. Головною метою управління автотранспортним підприємством являється забезпечення ефективного використання всіх техніко-технологічних, соціальних, організаційних, економічних ресурсів. Основною функцією автомобільного транспорту являються вантажні і пасажирські перевезення.

Автобусні перевезення бувають:

– приміські – зв’язують «примісто» з містом;

– міські – характеризуються невеликою відстанню маршруту;

– міжміські – характеризуються великою довжиною.

Предметом діяльності товариства є:

1) організація перевезень вантажів згідно замовлень і договірних зобов’язань;

2) організація процесу перевезень пасажирів в міському, приміському, міжміському, міжнародному сполученнях;

3) надання послуг ремонту автомобілів та агрегатів;

4) зовнішньоекономічна діяльність;

5) організація та виконання туристично-екскурсійних перевезень;

6) організація громадського харчування.

Управління товариством здійснюють: загальні збори акціонерів; вищий орган товариства; правління товариства і ревізійна комісія.

Вищим органом товариства є загальні збори акціонерів.

Правління товариства складається з п’яти членів. До складу правління входять:

· Голова Правління;

· Перший заступник Голови Правління;

· Головний економіст;

· Начальник майстерні;

· Головний бухгалтер.

Метою діяльності товариства є одержання прибутків від фінансово-господарської діяльності і задоволення на їх основі інтересів акціонерів, а також економічних і соціальних інтересів трудового колективу товариства.

Доходи транспортного підприємства формуються з коштів, отриманих за перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, за надані вантажовідправникам і пасажирам додаткові послуги з перевезень.

Доходи від перевезень враховуються за джерелами надходження: від перевезень вантажів, від перевезень багажу, пасажирських перевезень тощо.

Загальні доходи транспортного підприємства включають, крім того, доходи від здачі в оренду рухомого складу та іншої діяльності, супутньої перевезенням.

Продукцією транспортного підприємства є обсяг перевезень в умовно натуральному або вартісному вираженні. Обсяг виконаних перевезень у вартісному вираженні є обсягом реалізації або доходами підприємства за період.

ВАТ «Коломийське АТП» здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність.

Товариство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, вступаючи при цьому у відносини з різними підприємствами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами іноземних країн у відповідності з метою та предметом своєї діяльності. В процесі здійснення ЗЕД товариство користується повним обсягом прав юридичної особи у відповідності з чинним законодавством України та статутом.

Статутний фонд становить 660500 гривень. Статутний фонд розділений на 2642000 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривень кожна. Розмір статутного фонду може бути збільшений шляхом збільшення номінальної вартості випущених акцій. Зменшення статутного фонду приймається за рішенням загальних зборів і за погодженням з кредиторами товариства.

Колективний договір укладається на основі чинного Законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників підприємства.

Колективний договір укладається, як двостороннє зобов'язання між адміністрацією в особі Голови правлінняВАТ "Коломийське АТП" Атаманова Миколи Павловича і трудовим колективом в особі профспілкового комітету і його голови – Мельничука Миколи Михайловича. Трудовий колектив визнає профспілковий комітет, як єдиний орган, що представляє його інтереси у вирішенні економічних. соціальних і трудових питаньі надає йому свої повноваження у веденні колективних переговорів щодо укладання і підписання колективного договору.

Колективний договір вступив в силу з травня 2005 року і діє до часу укладання нового договору.

Сторони визнають юридичне значення і правовий характер теперішнього договору і зобов'язуються його виконувати.

Сторони зобов'язуються вирішувати розбіжності в показниках договору шляхом переговорів.

Підведення підсумків виконання колективного договору проводиться на протязі року.

Протягом дії колективного договору кожна із сторін може вносити зміни до окремихположень договору в установленому порядку.

Організація практичної господарської діяльності проводиться у відповідності до Статуту підприємства і чинного Законодавства і є виключним правом Правління АТ.

Профспілковий комітет має право втручатися в господарську та іншу діяльність тільки у випадку, передбаченому Законодавством. Правління підприємства несе відповідальність за організацію і результати фінансово-господарської діяльності підприємства реалізацію за рахунок одержаних прибутків соціально-економічних інтересів членів трудового колективу.

Адміністрація проводить роботу по розширенню пасажирської сітки для перевезення пасажирів в міському, приміському, міжміському і міжнародному сполученні.

Для перевезення народногосподарських вантажів адміністрація проводить заключення договорів з організаціями і підприємствами-замовниками вантажного транспорту, а також з разовими замовниками.

При наявності прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, розприділення його проводиться у відповідності до Статуту підприємства.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких зони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.

Реєстрація акціонерів - власників акцій на пред'явника здійснюється на підставі пред'явлення ними цих акцій (сертифікатів акцій) або виписок з рахунку у цінних паперах. Право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів).

Передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до законодавства. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути посвідчена реєстратором або правлінням акціонерного товариства.

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, та/або Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, про що вони до початку реєстрації письмово повідомляють виконавчий орган акціонерного товариства.

До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства;

в)обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);

г)обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

д)затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

є) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж)затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з)вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану н статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом. (Частину п'яту статті 41 доповнено пунктом "й" згідно із Законом N 3107-ІУ від 17.11.2005)

Повноваження, передбачені пунктами "б", "д", "є", "ї" "й", належать до виключно» компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства. (Частина шоста статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3107-ІУ від 17.11.2005)

Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніш як через три робочих дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства. (Стаття 41 в редакції Закону N 769/97-ВР від 23.12.97)

На підприємстві встановлена почасова форма оплати праці. Удосконалення форм і систем оплати праці працівникам проводиться адміністрацією по узгодженню з профспілковим комітетом. Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці, визначається тарифними ставками, посадовими окладами і надбавками у розмірах передбачених чинним Законодавством.

На основі тарифікації робіт, а також тарифної системи, що передбачена галузевою тарифною угодою встановлені конкретні розміри тарифних ставок, місячних окладів працівникам. Тарифні ставки по розрядах визначаються на основі тарифної сітки, що встановлює співвідношення коефіцієнтів в оплаті до першого роз ряду відповідної кваліфікаційної категорії.

Заробітна плата працівника підприємства, при умові відробки місячного балансу робочого часу не може бути нижча місячної ставки, але не нижче мінімального розміру заробітної плати.

Встановлена робітнику відповідно з кваліфікацією тарифна ставка визначає рівень гарантованого йому заробітку за виключенням переводу на нижчеоплачувану роботу, внаслідок грубих порушень трудової, транспортної та фінансової дисципліни. Заробітну плату виплачувати працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Положення по оплаті праці додається.

Працівникам, які проходять перекваліфікацію, підвищують свій професійний рівень по направленню підприємства за весь час навчання виплачується середній заробіток.

Робота по сумісництву дозволяється працівнику тільки за його згодою. Розмір доплати встановлюється по домовленості між адміністрацією і працівником.

Оплата праці по тарифних ставках для ремонтних працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці проводиться відповідно з галузевим положенням по оцінці умов праці на робочих місцях. Перелік професій з шкідливими умовами праці і розмірами доплат додається.

Зміни в оплаті праці підлягають перегляду на підставі підвищення цін, розміру мінімальної заробітної плати на основі Постанов Кабінету Міністрів, Верховної Ради України.

Втрата частини заробітної плати, яка пов’язана з порушенням термінів її виплати. компенсується працівникам згідно з чинним законодавством.

Нарахування заробітної плати працівникам підприємства проводиться механізованим способом на ЕОМ. Працівникам щомісячно видаються розрахункові карточки з розміром нарахованої їм заробітної плати, її складу та проведених відрахувань.

Для ремонтно-допоміжних робітників, керівників спеціалістів, і службовців встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Продовжність щоденної робочої зміни визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності затвердженими адміністрацією та узгодженими з профспілковим комітетом. В разі важкого фінансового стану в підприємстві надається право Правлінню встановлювати скорочений баланс робочого часу.

Робочий час і час відпочинку водіїв визначається згідно графіків роботи. Для водіїв допускається сумарний облік робочого часу.

Підготовчо-заключний час встановлюється для водіїв у розмірі 18 хвилин в зміну для проходження передрейсового медичного огляду. Цей час включається в робочий час водія.

При роботі двох водіїв на міжнародних перевезеннях пасажирів, встановлюється тривалість робочого часу в розмірі 50 відсотків від нарядного часу на маршруті (згідно положення про робочий час і час відпочинку водіїв, затвердженого наказом Міністерством транспорту України від 17 січня 2002 року № 18).

Людина з істотного соціального, тобто такого, існування яке можливе лише за умови перебування в середовищі інших людей. Соціальне середовище людини глобальне і охоплює соціальних мас, певний прошарок суспільства, а також колектив, у якому людина працює. Основні соціальні контакти і взаємовідносини людини складаються у трудовому колективі, де працівник проводить більшу частину свого життя і формується як особистість.

Таким чином, ВАТ «Коломийське АТП» постає в суспільстві не тільки як виробничо – економічна ланка, але і як соціальний фактор. В трудовому колективі організація відбувається формування працівників як особистостей: реалізуються їх знання, здібності, воля, характери, шліфуються наявні і кристалізуються нові якості їх особистостей. Тут реалізуються також соціальні відносини, система взаємозв’язків і співробітництва між людьми. Практика роботи показує, що чим міцніший і змістовніший зв’язок між членами колективу, тим яскравіше проявляються індивідуальні особливості кожного члена колективу і тим успішніше колектив в цілому вирішує виробничі та інші проблеми.

При управлінні працівниками менеджер вирішує цілий ряд завдань: удосконалення планування і поділу праці, методів праці, їх охорони, постановка завдань, контроль, надання допомоги, організація заробітної плати і мотивація працівників.

Управління – складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети.

Успіх управління персоналом визначається за основними чинниками:

1. Здатність керівництва чітко визначити, яка поведінка працівників потрібна для досягнення його стратегій;

2. Наявність ефективних управлінських важелів для спрямування працівників на бажану поведінку.

Кадрова політика – система правил і норм, які покликані провести кадровий потенціал у відповідність до стратегії розвитку підприємства.

Розрізняють наступні типи кадрової політики:

1. Пасивна

2. Реактивна

3. Превентивна

4. Активна

Керівництво підприємства відслідковує симптоми негативних явищ, здійснює діагностику виникнення конфліктних ситуацій, виявляє причини кризових явищ у сфері управління персоналом, володіє ситуацією та оперативно докладає зусиль для локалізації кризи.

Роблячи висновок з цього, я можу впевнено підтвердити, що на ВАТ «Коломийське АТП» застосовується реактивна і активна кадрова політика.

Розробка ефективної кадрової політики на підприємстві вживає наступні аспекти:

1.Створення концепцій управління персоналом, вироблення загальних принципів кадрової політики на підприємстві та її першочергові пріоритети;

2.Розробка напрямків організаційно штатної політики, що включає формування структури штатного розпису, створення кадрового резерву;

3.Визначення принципів фінансової політики в сфері персоналу, яка б забезпечувала функціонування ефективної системи стимулювання праці.

4.Формування напрямків розвитку персоналу, включаючи програми розвитку, адаптації, перенавчання кадрового росту, підвищення кваліфікації.

5.Створення системи оцінки персоналу.

Підприємство залучає потрібні для досягнення її цілей людські ресурси, тобто здійснює підбір і поділ співробітників. Здійснює оцінку участі кожного із працівників у досягненні існуючих підприємством цілей. Винагороджує своїх співробітників.

Ефективність виробничо – господарських та управлінських процесів в кінцевому рахунку визначається не тільки цілими, вірно визначеними плановими орієнтирами чи якісно розробленими рішеннями та обґрунтованими діями по їх виконанню, а й залежить від людей, які втілюють у життя цілі соціально – економічної системи, реалізують плани та виконують прийняті рішення, ту чи іншу роботу. Однак примусове виконання їх має певні межі, як правило, визначені системної організації спільної праці та контролю за її здійсненню.

У ВАТ «Коломийське АТП» при перевезенні пасажирів чи якогось вантажу – водій з маршруту привозить подорожню документацію, в якій зафіксована величина реалізації пасажирських квитків, і інші витрати. Документи здаються в касу підприємства, реєструються, а потім поступають в бухгалтерію для обробки і накопичення. На основі первинного обліку проводяться розрахунки, взаєморозрахунки з іноземними державами і банками.

Формою організації складових елементів підприємства як системи, є структура управління, що відображає його форму, тобто будова, устрій управління, спосіб його внутрішньої організації, зв'язків елементів підприємства між собою що дозволяють виявити необхідні функції управління.

Організаційна структура підприємства створена для досягнення організаційних цілей і в міру зміни цих цілей, або умов їхньої реалізації (стан зовнішнього середовища), може і повинна перетерплювати зміни з метою недопущення зниження ефективності організації. Структура управління відображає об'єктивно складні відносини в границях певної виробничої системи, що визначає склад, взаємодію і підпорядкованість складових її елементів з розподілом по вертикалі функцій, обов'язків, прав і відповідальності. Управлінський персонал підрозділяється на лінійний, що забезпечує безпосереднє управління підприємством, і функціональний, що робить допомога лінійним службам і керівникам на основі здійснення певних організаційних зв'язків. Характер цих зв'язків, між виробничими і функціональними підрозділами, визначає відповідний тип організаційної структури управління.

На рисунку 2.1 наведено організаційну структуру автотранспортного підприємства.


Рис 2.1 - Організаційна структура автотранспортного підприємства

2.2 Дослідження економічних показників діяльності ВАТ “Коломийське АТП”, їх динаміки та тенденцій

Найважливішою стороною діяльності підприємства є забезпечення грошових надходжень підприємства, які потрібні для відшкодування витрат виробництва і обігу, своєчасного виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб’єктами господарювання, формування доходу і прибутку.

Вхідні грошові потоки підприємства за джерелами поділяються на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносяться кошти, які надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві. До зовнішніх джерел належать кошти за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку.

Внутрішні грошові надходження включають:

· Виручку від реалізації послуг;

· Виручку від іншої реалізації;

· Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності;

· Доходи від інших позареалізаційних операцій;

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни. На “Коломийському АТП” застосовуються вільні та фіксовані ціни. Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою), переважно на послуги першої необхідності і на послуги, які монопольно надаються державою.

На рівень цін, які встановлені на підприємстві впливають: якість і споживчі властивості, строки реалізації послуг, попит і пропозиція на ринку. На даному етапі якість і споживчі властивості послуг ВАТ “Коломийському АТП” відповідають світовим стандартам, що дає змогу реалізовувати послуги не тільки на території України, але і за її межами.

Для визначення ефективності зроблених витрат за звітний період на ВАТ “Коломийському АТП” здійснюється калькулювання собівартості наданих послуг. До того ж при калькулюванні доцільно порівняти здійснені витрати у звітному періоді з витратами минулого періоду, та якщо є різниця, то це повинно бути обґрунтовано у пояснювальній записці.

Під час калькулювання проводиться перевірка обґрунтованості витрат, уточнюються обсяги наданих послуг. При визначенні калькуляції необхідно спочатку визначити вид наданих послуг, при чому спочатку визначається загальна сума затрат на паливо, також визначаються аналогічно суми фонду оплати праці, відрахування на соціальні заходи, витрати на обслуговування основних засобів, на обслуговування виробництва, амортизація, адміністративні витрати тощо. Останнім кроком розрахунку калькуляції є визначення загальної собівартості у повній сумі.

Виходячи з фактичного звіту „Про фінансові результати” за 2005 – 2006 роки зробимо аналіз витрат на реалізацію послуг. Результати подані у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Аналіз витрат на реалізацію послуг на ВАТ “Коломийське АТП” за 2005-2006 роки

Вид витрат Сума, тис. грн. Питома вага, % Відхи-лення, тис. грн. Темп росту %
2005 2006 2005 2006
1.Матеріальні витрати, в т.ч. 1286,8 1155,9 50,76 43,46 -131 89,82
2. Фонд оплати праці 531,7 678,1 20,97 25,5 146,4 128
3. Відрахування на соціальні заходи 198,7 254,3 7,8 9,7 55,6 128
4. Амортизація 167,8 149,2 6,6 5,6 -18,6 88,91
5. Інші витрати 350,4 422,1 13,87 15,74 71,7 120
Всього: 2535,5 2659,6 100 100 124,1 10,9

Як бачимо з вищенаведеної таблиці найбільша питома вага належить таким витратам як “Матеріальні витрати”: у 2005 році – 50,76%, у 2006 році – 43,46%. Другою за величиною є стаття “ Фонд оплати праці ” – 20,97 і 25,5% відповідно. Наступною за величиною є сума інших витрат – 13,87 і 15,74 % відповідно. Достатньо високою є питома вага статті на амортизацію – 6,6 і 5,6 %. Взагалі, як видно з аналізу, структура витрат залишилась практично незмінною, спостерігаються лише незначні зміни.

Шляхами підвищення обсягів реалізації послуг можна назвати наступні: по-перше, це збільшення кількості нових маршрутів, підвищення продуктивності праці робітників, за рахунок впровадження нових технологій; також необхідно достатньо уваги приділяти маркетинговій діяльності підприємства, а саме пошук споживачів, клієнтів за найвигідніших умов купівлі, розширення ринків збуту послуг.

Що стосується шляхів зниження витрат, то такими є:

– покращення організації виробництва, праці і управління, а саме поліпшення організації обслуговування виробництва; поліпшення організації праці, зменшення витрат на управління виробництвом;

– пошук постачальників, які пропонують сировину, матеріали, паливо, газ тощо за найнижчими цінами;

– зниження позавиробничих витрат тощо.

Фінансовий контроль за витратами на виробництво та реалізацію послуг проводять безпосередньо працівники фінансового відділу. В кінці звітного періоду проводяться перевірки за обґрунтованим витрачанням грошових коштів контрольно – ревізійним бюро та бюро внутрішнього аудиту головної бухгалтерії. Виявлені недоліки відображаються в бухгалтерському і податковому обліку, затверджуються заходи з усунення виявлених недоліків.

Інформація відносно руху грошових коштів наведено у формі №3 “Звіт про рух грошових коштів” (Додаток Д). Зміст і форма звіту, вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 4 „Звіт про рух грошових коштів”. Даний звіт може бути представлений прямим та непрямим методом. При використанні прямого методу для визначення чистої зміни у грошових коштах у звіті наводяться послідовно всі статті надходжень та витрат, різниця яких показує приріст або зменшення грошових коштів. Непрямий метод передбачає відображення у звіті чистого прибутку або збитку, який шляхом коригувань доводиться до грошових коштів, це стосується відображення інформації в сфері операційної діяльності. Рух коштів в результаті інвестиційної та фінансової діяльності при цьому методі відображається прямим шляхом.

Вхідні потоки від операційної діяльності – це виручка від реалізації, виручка від надання послуг тощо, при цьому вихідні потоки – це сплата постачальникам, заробітна плата робітникам (витрати, що формують собівартість), податки, проценти за кредит

Вхідними потоками від інвестиційної діяльності є прибуток від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, отримані відсотки, дивіденди тощо. Вихідні потоки від інвестиційної діяльності – це придбання фінансових інвестицій, необоротних активів та майнових комплексів, надання позик.

Що стосується вхідних потоків від фінансової діяльності, то такими є: надходження власного капіталу, отримання кредитів, інші надходження; вихідні потоки – сплата дивідендів, викуп власних акцій, погашення облігацій, погашення кредитів тощо.

Діяльність підприємства вважається ефективною у разі перевищення находжень над видатками. Тому ефективною є операційна діяльність.

Таким чином, вхідні грошові потоки підприємства поділяються на внутрішні та зовнішні. При чому внутрішніми потоками ВАТ “Коломийському АТП” є виручка від реалізації послуг. Найбільша частка внутрішніх грошових надходжень підприємства припадає на виручку від реалізації. Виручка від реалізації залежить від обсягів продажу, а також від встановлених цін. Ціни ВАТ “Коломийському АТП” встановлює в залежності від якості продукції, її споживчих властивостей, попиту і пропозиції на ринку тощо. Для визначення ефективності затрат на ВАТ “Коломийському АТП” здійснюється калькулювання собівартості одиниці продукції, найбільша питома вага належить матеріальним витратам. Фінансовий контроль за витратами на виробництво та реалізацію послуг проводять начальники певних структурних підрозділів, а також працівники фінансового відділу. Виходячи з аналізу складу вхідних та вихідних потоків ВАТ “Коломийському АТП” можна зробити висновки, що найбільшу частку в надходженні коштів підприємство отримало від операційної діяльності – 174,1тис.грн. у 2005 році і 73,7тис.грн. в 2006 році.

Порядок оподаткування ВАТ “Коломийське АТП” здійснюється згідно чинного законодавства, насамперед Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.91 № 1251-ХІІ, а також на загальних підставах.

Підприємство сплачує наступні податки та обов’язкові платежі: податок на прибуток, податок на додану вартість, прибутковий податок з громадян, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, збір до фонду зайнятості, відрахування на страхування від нещасних випадків.

Згідно Закону України “Про систему оподаткування” з вище перелічених податків і зборів, що сплачує ВАТ “ Коломийське АТП” всі є загальнодержавними.

Серед прямих податків слід приділити увагу податку на прибуток. При цьому об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника та суму амортизаційних відрахувань. Обчислення оподаткованого прибутку покладено на бюро розрахунків з бюджетом, працівники якого керуються Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Слід відмітити, що валовий дохід підприємства – це загальна сума доходів його від всіх видів діяльності, одержаних протягом звітного періоду у будь – якій його формі як на території України, так і за її межами. Виключенням з валових доходів є суми акцизного збору і податку на додану вартість, які отримані підприємством при формуванні ціни продажу послуг. Валові витрати – це сума будь – яких витрат платника протягом звітного періоду у будь – якій формі.

У 2005 році ВАТ „Коломийське АТП” сплатило до бюджету податок на прибуток у розмірі – 49,1 тис. грн. Податок, що підлягає сплаті до бюджету зменшується на вартість придбаних торгових патентів та суму сплачених протягом звітного періоду авансових внесків. Протягом звітного періоду до 20 числа другого і третього місяця кварталу відповідно за перший та другий місяці сплачуються авансові внески, виходячи із очікуваного розміру оподаткованого прибутку. По закінченні кварталу, виходячи із фактичного розміру об’єкта оподаткування визначається фактична сума податку на прибуток, яка співставляється із сумою сплачених авансових внесків і визначається сальдо розрахунків з бюджетом. Кінцева сплата податку здійснюється протягом 10 днів з кінцевого строку подання декларації. Зайве сплачені суми авансових внесків зараховуються в рахунок майбутніх платежів по податку на прибуток.

Серед непрямих податків ВАТ “ Коломийське АТП” сплачує лише ПДВ. Сума цього податку розраховується як різниця між податковим зобов’язанням та податковим кредитом. Якщо різниця від’ємна, то бюджет відшкодовує суму переплати або зараховує в наступні податкові періоди. У 2005 році ВАТ „Коломийське АТП” сплатило 748,4 тис. грн. ПДВ, а у 2006 році – 846,1 тис. грн., ці суми відображені у декларації з ПДВ, а також у „Звіті про фінансові результати”. Термін подання декларації по даному податку до 20 числа місяця наступного за звітним. Сплата податку здійснюється протягом 10 днів з кінцевого строку подання декларації.

Серед відрахувань у цільові централізовані фонди слід приділити увагу збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, збору на обов’язкове державне соціальне страхування. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування підприємство сплачує за ставкою 33,2 %, при цьому об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці. Законодавчо встановлені розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування:

– у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням – 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці;

– на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 2,1% суми фактичних витрат на оплату праці.

Штрафні санкції застосовуються ДПІ до підприємства на основі вище вказаного Закону. Так, в разі, якщо платник податку не подає податкову декларацію в строки, передбачені законодавством, то до нього застосовується штраф в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання чи затримку; в разі коли по результатах документальних перевірок встановлено заниження суми податкового зобов’язання і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання, передбачено штраф – 5% від суми недоплати за кожний з податкових періодів.

До шляхів зниження податкового тиску слід віднести своєчасну та в повному обсязі проплату всіх податків та зборів з метою запобігання утворенню заборгованості, по якій нараховується пеня.

Таким чином, порядок оподаткування ВАТ „Коломийське АТП” здійснюється згідно чинного законодавства. Підприємство сплачує наступні податки та обов’язкові платежі: податок на прибуток, податок на додану вартість, прибутковий податок з громадян, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, збір до фонду зайнятості, відрахування на страхування від нещасних випадків. З метою уникнення штрафних санкцій підприємство повинно своєчасно і у повному розмірі розрахуватись по своїм податкам і зборам.

Наступним етапом оцінки фінансово-господарської діяльності є оцінка власного капіталу та платоспроможності підприємства.

Власний капітал є головним індикатором кредитоспроможності підприємства, підставою для визначення фінансової незалежності, фінансової стійкості та стабільності підприємства. Складовими власного капіталу є статутний капітал, резервний фонд, додатковий капітал, інший додатковий капітал, нерозподілений прибуток (непокриті збитки).Інформація про власний капітал підприємства знаходиться в І та ІІ розділах пасиву балансу.

Статутний капітал – залишковий інтерес в активах підприємства, в межах якого засновники матеріально відповідальні перед кредиторами. Тому зменшення статутного фонду за наявності заперечень кредиторів не допускається. Статутний фонд акціонерного товариства поділяється на певну кількість акцій однієї й тієї є номінальної вартості. Формування статутного фонду регулюється Законом України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 № 1576-XII. Згідно цього Закону розмір статутного фонду відкритого акціонерного товариства не може бути меншим суми еквівалентної 1250 мінімальним зарплатам.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної. Збільшення статутного фонду відбувається наступними методами: шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій в порядку, передбаченому законодавством та статутом підприємства; обмін облігацій на акції товариства. Джерелами збільшення статутного капіталу є додаткові внески акціонерів і учасників, реінвестування дивідендів, індексація основних фондів. Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Додатковий капітал поділяється на два види: по-перше, безпосередньо додатковий, а саме – це сума коштів, яку отримує підприємство як результат емісії цінних паперів у разі перевищення ринкової ціни акцій над номінальною; по-друге, інший додатковий капітал – сума приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінки (індексації) активів.

Резервний капітал формується за рахунок відрахувань з чистого прибутку з метою страхування від форс-мажорних обставин. За Законом України “Про господарські товариства” резервний капітал має складати не менше, ніж 15% статутного капіталу, для досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу, розмір щорічних відрахувань повинен бути не менше 5% суми чистого прибутку на рік. За Законом резервний капітал є джерелом коштів тільки для покриття збитків.

Відмітимо, що з 2000 року підприємства повинні складати форму №4 “Звіт про власний капітал”. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №5 “Звіт про власний капітал” визначає зміст і форму звіту, а також вимоги до розкриття його статей. Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу.

Проаналізуємо на основі даних форми №4 “Звіт про власний капітал”і „Баланс ” за 2005-2006 роки, динаміку та структуру власного капіталу. Результати аналізу наведено у таблиці 2.2.


Таблиця 2.2 - Аналіз динаміки і структури власного капіталу ВАТ “ Коломийське АТП” за 2005-2006 рр.

Показник Сума, тис. грн. Питома вага, % Відхи-лення, тис. грн. Темп росту%
2005 2006 2005 2006
1. Статутний капітал 660,5 660,5 37,8 39,2 0,00 100,00
2. Інший додатковий капітал 2787,7 2787,7 159,6 166 0,00 100,00
3. Непокритий збиток -1701,6 -1767,2 -97,4 -105,2 65,6 103,9
Всього 1746,6 1681 100,00 100,00 65,6 101,3

Як видно з таблиці 2.2 із складових власного капіталу на ВАТ „Коломийське АТП” за період 2005-2006 роки були лише статутний капітал, інший додатковий капітал та непокритий збиток. За результатами аналізу інший додатковий капітал займає найбільшу питому вагу, а саме 159,6 % у 2005 році і 166 – у 2006 році. На другому місці за величиною знаходиться статутний капітал – 37,8 та 39,2% відповідно у 2005 та 2006 році.

Прибутковість - доходність, окупність вкладених затрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства. Вона характеризується кількістю отриманою прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства.

Сума отриманого прибутку - показник, який найбільш повно характеризує результативність роботи підприємства, рівень його доходності.

Прибуток, хоч і є результатом діяльності підприємства, але характеризує рівень ефективності роботи, вкладених затрат, використаного майна. Тому в практиці господарювання для більш повної оцінки ефективності роботи підприємства, вкладених затрат, використання майна застосовується відносний показник - рентабельність.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

У практиці господарювання обраховуються такі показники рентабельності: рентабельність послуг; рентабельність продажу; рентабельність виробничих фондів; рентабельність власного капіталу та ін.

Наступним кроком аналізу є розрахунок показника рентабельності власного капіталу, який характеризує частку чистого прибутку, що припадає на 1 грн. власного капіталу:

на 2006 рік: .

Як бачимо із розрахунків коефіцієнт рентабельності власного капіталу на кінець 2006 року становив 0,92%, причиною чого є те, що чистий прибуток зростав швидшими темпами, ніж власний капітал.

Рентабельність послуг (всієї або окремих її видів), а також виробництва загалом можна розраховувати за формулою:

Р = П / С * 100,

де Р - рівень рентабельність послуг, %;

П - прибуток від реалізації послуг грн;

С - собівартість наданої послуги (всієї або окремих видів), грн.

Р2005 = (4926,6/3566,9)*100%= 138,3%

Р2006 = (5478,1/4132,3)*100% = 132,5%

Отже, ми бачимо, що рентабельність продукції є змінною, тобто як за попередній період вона становила 138,3 %,а за звітній - вона становила 132,5 %. Тобто вона зменшилась на 5,8 %.

Таким чином, власний капітал є головним індикатором платоспроможності. Його складовими є статутний капітал, резервний фонд, додатковий капітал, інший додатковий капітал, нерозподілений прибуток (непокриті збитки).

Досліджуваним показником діяльності підприємства, який потрібно вдосконалити є валовий дохід. Нижче у таблицях 2.3-2.4 наведено динаміку валового доходу за півріччями 2005-2006 років, тому що підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність з 2005 року.

Таблиця 2.3 - Фінансові показники автомобільних перевезень ВАТ „Коломийське АТП” у 2005 р, грн.

Фінансові показники за 2005 рік, грн.
Всього Вантажні автомобілі Легкові таксомотори Автобуси погодинні Автобуси маршрутні
Доходи 4759835 5627 1470 193880 4558858
Податок на додану вартість 793306 938 245 32313 662327
Витрати 4079197 7736 39 160105 3911317
Прибутки/Збитки -15185 -3047 1186 1462 -14786

Таблиця 2.4 - Фінансові показники автомобільних перевезень ВАТ „Коломийське АТП” у 2006 р, грн.

Фінансові показники за 2006 рік, грн.
Всього Вантажні автомобілі Легкові таксомотори Автобуси погодинні Автобуси маршрутні
Доходи 4832611 6522 1820 202156 4622113
Податок на додану вартість 863111 1087 303 33693 650352
Витрати 4079197 8835 562 173200 3954128
Прибутки/Збитки 10451 -3400 955 -4737 17633

Як видно з таблиць, загальний дохід фірми від надання транспортних послуг зростає. Якщо у 2005 році підприємство мало збиткові результати, то у 2006 воно вже вийшло на прибуток у розмірі 10451 грн., що свідчить про позитивну тенденцію. Найбільшу частку в структурі валового доходу займають маршрутні автобусні перевезення. Частка їх у 2005 році склала 95,6%, а в 2006 знизилась до 89%, але разом з тим зросла частка міжнародних автомобільних перевезень. Частка витрат на маршрутні перевезення у сумі загальних витрат зросла з 95,8% до 96,5%. Проте у структурі маршрутних перевезень збільшились міжнародні перевезення.

Отже, найбільший дохід підприємству приносять маршрутні автобусні перевезення, тому надалі досліджуватимуться і вдосконалюватимуться саме вони. Підприємство здійснює маршрутні перевезення трьох видів – міські, приміські, міжміські та міжнародні.

У таблиці 2.5 наведено піврічні дані фінансових показників про маршрутні автобусні перевезення підприємства за 2005-2006 роки.

Таблиця 2.5 - Фінансові показники маршрутних автобусних перевезень ВАТ „Коломийське АТП” за півріччями 2005-2006 рр., грн.

2005 рік 2006 рік
І ІІ І ІІ
Доходи 2157269 2401589 2256111 2366002
Податок на додану вартість 359544,8 302782 376018,5 274334
Витрати 1845320 2065997 1956222 1997906
Прибутки/Збитки -47595,83 32809,83 -76129,5 93762,5

Як видно з табл. 2.5 і в другому кварталі 2005 і 2006 років підприємство отримувало прибуток, щоправда 2005 рік у підсумку був збитковим, а вже 2006 – з прибутком у 17 тис. грн.

На рисунку 2.2 наведено загальну динаміку доходів підприємства у 2005-2006 роках.


Рис. 2.2 - Динаміка валового доходу за маршрутні перевезення ВАТ „Коломийське АТП” у півріччях 2005-2006 рр.

На рисунку 2.3 наведено лінію тенденції показника валового доходу підприємства. Зважаючи на малий ряд даних і невисоке значення коефіцієнта варіації не можна стверджувати про саме таку динаміку в майбутньому. Автомобільні перевезення тяжіють до сезонних коливань, коли у другому півріччі вони зростають, тому потрібно дослідити структуру маршрутних автомобільних перевезень та виділити тенденції зміни міжнародних автоперевезень.

Рис. 2.3 - Динаміка валового доходу за маршрутні перевезення ВАТ „Коломийське АТП” у півріччях 2005-2006рр


Як видно з попередніх даних, динаміка валового доходу від здійснення основної діяльності підприємством є позитивною. У таблицях 2.6, 2.7наведено дані про структуру обсягів діяльності та структуру міжнародних розрахунків у загальному розрізі відповідно доходів і витрат у 2005-2006 рр.

Таблиця 2.6 - Структура міжнародних розрахунків у загальному розрізі доходів у 2005-2006 рр.

Структура доходів
Вид діяльності 2005 2006
гривні % гривні %
Перевезення
Вантажні 5627 0,12 6522 0,13
Таксомоторні 1470 0,03 1820 0,04
Автобусні погодинні 193880 4,07 202156 4,18
Автобусні міські 359373 7,55 357441 7,40
Автобусні приміські 2075505 43,60 2183501 45,18
Автобусні міжміські 1558734 32,75 1328445 27,49
Автобусніміжнародні 565246 11,88 752726 15,58
Всього 4759835 100,00 4832611 100,00

Таблиця 2.7 - Структура міжнародних розрахунків у загальному розрізі витрат у 2005-2006 рр.

Структура витрат
Вид діяльності 2005 2006
гривні % гривні %
Перевезення
Вантажні 7736 0,16 8835 0,21
Таксомоторні 39 0,00 562 0,01
Автобусні погодинні 160105 3,36 173200 3,58
Автобусні міські 512567 10,77 434954 9,00
Автобусні приміські 1585001 33,30 1700275 35,18
Автобусні міжміські 1330211 27,95 1225780 25,36
Автобусніміжнародні 483538 10,16 593119 12,27
Всього 4079197 100,00 4136725 100,00

Результуючим показником, який потрібно покращити, є кредиторська заборгованість. Це кошти, які належать іншим одиницям господарювання, але якими певний час користується підприємство, через те, що вже їх або отримало, або не настав строк сплати.


Розділ 3. пРОЕКТНО- Рекомендаційна частина

3.1 Логічно-структурна схема досягнення зростання валового доходу ВАТ “Коломийське АТП”

Коломийське АТП здійснює перевезення вантажів, у тому числі міжнародні. Як видно з таблиць 2.7-2.8, підприємство дуже неефективно використовує вантажні перевезення, особливо міжнародні. Тому як рекомендаційний захід для вдосконалення міжнародних розрахунків, підприємство може підписати контракт з російською стороною на перевезення вантажу. Перевезення здійснюються протягом трьох місяців, причому Коломийське АТП надає відстрочку платежу строком на 3 місяці, тобто комерційний кредит російській стороні. Проте надання послуг з післяоплатою створює для підприємства навантаження на його оборотні кошти. Такими чином воно фінансує свого контрагента.

Аналіз практики проведення міжнародних розрахунків по експортно-імпортних операціях на Коломийському АТП показав, що на підприємстві не використовуються можливості строкового валютного ринку України. Оплата за відвантажену продукцію робиться шляхом простого банківського переказу. Така ситуація призводить до затримки надходження коштів на підприємство у зв’язку з технічними проблемами і зростання спонтанної дебіторської заборгованості.

Тому підприємство для надання послуг російській стороні може скористатися факторинговою операцією. У результаті операції сплачується певний відсоток обслуговуючому банкові, який фактично фінансує свого клієнта. А російський контрагент має в свою чергу відтер мінування платежу.

Використанння факторингової операції дасть можливість підприємству отримати виграш від зниження курсу національної валюти протягом часу дії послуги. Цей виграш буде одержаний завдяки різниці в курсах. Тобто фактично це будуть поза операційні доходи підприємства, за рахунок яких він зможе повернути певні прострочені платежі і знизити таким чином свою кредиторську заборгованість. А сам рекомендований захід покращить стан міжнародних розрахунків фірми.

На рисунку 3.1 наведено логічно-структурну схему досягнення очікуваного показника зниження кредиторської заборгованості на 4,87%.

На кінець 2006 року вона становила 62,8 тис. грн. Очікуване зниження її становитиме 3058 грн.:

Зкз = 62800*4,87/100% = 3058 грн.

3.2 Характеристика заходу

Розглядаючи економіки західних країн, можна побачити, що строковий ринок покликаний насамперед підтримувати макроекономічну рівновагу та стабілізувати фінансовий стан суб’єктів господарської діяльності в умовах зміни коньюнктури ринку. Він складається з таких основних сегментів, як форвардний та ф’ючерсний ринки, ринки опціонів та своп - контрактів. Вітчизняна строкова торгівля фактично представлена тільки ф’ючерсним валютним ринком, оскільки з форвардами та опціонами проводяться лише окремі операції, а своп - контрактів не укладають узагалі.

Обсяги строкової торгівлі в Україні мінімальні, спреди дуже широкі, вибір похідних фінансових інструментів обмежений. Термін “ ринок строкових угод ” у нашій країні можна застосовувати лише умовно, маючи на увазі перш за все ф’ючерсну торгівлю та пам’ятаючи про те, що даний сегмент фінансового ринку тільки - но починає формуватися.

У світовій практиці зародження строкової торгівлі пов’язане з появою насамперед її позабіржової форми - форвардних контрактів. Оскільки збагатитися, спекулюючи на позабіржовому строковому ринку, досить проблематично, основною метою укладення більшості таких угод стало хеджування.

Спочатку на ф’ючерсних біржах переважали контракти з торгівлі товарними активами. Такий ринок виник і розвивався з нагальної потреби усунути протиріччя між циклічністю коливань ринкової конь’юнктури та необхідністю забезпечити стабільність фінансового стану суб’єктів господарювання. Спекулятивна складова за таких умов відходила на другий план.

Біржова торгівля ф’ючерсами стала своєрідним “ вінцем “ розвитку строкового ринку, який відповідає високому рівню ринкової економіки. Звісно, у цьому контексті про Україну не йдеться.

Ф’ючерсні біржі розвинулися найперше у тих країнах, де в різних інвестиційних фондах та банківських системах були акумульовані величезні фінансові ресурси. Високий рівень інформаційних технологій та лібералізація фінансового сектора економіки сприяли швидкому поширенню та популяризації деривативів.

На відміну від західного, вітчизняний строковий ринок одразу почав формуватися як біржовий. Проведені у 1994 році на Придніпровській товарній біржі (м. Дніпропетровськ) перші торги валютними ф’ючерсами проходили зовсім не так, як узвичаєно світовою практикою роботи з деривативами.

Згодом ф’ючерсну торгівлю було організовано на Київській універсальній біржі (КУБ), а з грудня 2002 року - на строковій секції УМВБ. Результати торгівлі покажемо графічно на рисунках3.1 та 3.2.


Рис 3.1 - Обсяги торгівлі ф’ючерсними контрактами на Київській універсальній біржі

Рис 3.2 - Результати роботи строкової секції Української міжбанківської валютної біржі

Як видно з графіків, жодна із спроб не стала настільки успішною, щоб ф’ючерсний ринок перетворився у високоліквідний.

Такі ринки у розвинутих країнах організовували з метою створення незалежних умов для проведення операцій хеджування цінових ризиків. Як наголошував М.Е. Стрейт, “історія розвитку індивідуальних ф’ючерсних ринків не знає випадків, коли б мотиви спекуляції, а не бажання уникнути комерційних ризиків, були рушійною силою відкриття таких ринків”.

Практикою доведено, що ринки, на яких переважають спекулянти (трейдери), не можуть довго існувати - вони приречені. На відміну від хеджерів, трейдери не мають балансових позицій, за рахунок яких можна було б компенсувати збитки за ф’ючерсами (позабалансова позиція). Трейдери беруть на себе ризик хеджерів, сподіваючись отримати винагороду за це у вигляді прибутків у вигляді прибутків за відкритими ф’ючерсними позиціями. Хеджери, навпаки прагнуть уникнути ризиків, пов’язаних із зміною ціни базисного активу, і згодні за це платити, тобто змиритися з недоодерженням прибутків. Тому на ф’ючерсних біржах відбувається вільне переливання капіталів від хеджерів до трейдерів, без чого проведення спекулятивних операцій втратило б сенс.

В умовах економічної кризи, перерозподілу власності та політичної нестабільності спекулятивні тенденції охопили всю сферу економічної діяльності. Сучасна стратегії бізнесу з об’єктивних і суб’єктивних причин не націлена на налагодження цивілізованих відносин, тому й потенційних хеджерів небагато.. Спеціалісти, які ще недавно не підозрювали про існування строкового ринку, дістали змогу випробувати свої сили на біржових торгах та набути практичних навичок роботи на біржі. Можна сподіватись, що згодом ці учасники торгів стануть кваліфікованими консультантами з питань хеджування ризиків на внутрішньому ринку, а новостворені фінансові інститути - центрами строкового ринку України.

Щодо перспектив розвитку строкового сегмента фінансового ринку в Україні, то він, на мою думку, безумовно розвиватиметься. І якщо і виникатимуть питання стосовно того, чи потрібен внутрішній строковий ринок за успішної діяльності багатьох стабільних міжнародних центрів торгівлі деривативами, відповідь на нього буде ствердною - хедж потрібен усім.

Отже, необхідність формування в Україні ринку деривативів як невід’ємної складової розвинутого фінансового ринку не викликає сумнівів. Але для його успішного функціонування необхідні такі об’єктивні передумови:

1. Строковий ринок справді отримає поштовх до розвитку, коли на нього в масовому порядку прийдуть хеджери, а спекулятивні мотиви матимуть підпорядкований характер. Найбільшими хеджерами є підприємства, тому нарощування обсягів випуску конкурентоспроможної продукції та активніша зовнішньоекономічна діяльність обумовлять об’єктивну потребу в проведенні операцій хеджування цінових ризиків. Створити строковий ринок можуть лише банки. Він значно розширює спектр банківських продуктів та послуг. Можливостями, наданими строковим ринком, комерційні банки можуть скористатись як для проведення власних операцій, так і для виконання посередницьких функцій між клієнтами та ринком, що сприятиме підвищенню банківських доходів.

2.Строковий ринок є надбудовою над спотовим, тому останній має бути добре розвинутим - тоді ефективніше функціонуватиме ринок деривативів. Необхідною умовою успішного розвитку будь-якого ринку є економічна та політична стабільність. Нині в Україні відсутні серйозні пеердумови для економічної стабілізації, оскільки рішення у сфері економіки часто тісно пов’язані з політикою, а ризики зміни законодавства, правил оподаткування та валютного регулювання значно перевищуюють прийнятий рівень. За таких умов функцію макроекономічної стабілізації, яка в класичній економічній теорії та практиці розвинутих країн відведена строковому ринку, вітчизняний ринок деривативів виконувати неспроможний. У результаті внутрішній фінансовий ринок, включаючи й строковий, нагадує гру на удачу в казино.

3. Не створивши інфраструктури строкового ринку, яка б відповідала цивілізованим стандартам та підкріплювалась адекватною законодавчою базою, не варто розраховувати на прогрес у цьому сегменті. Змінити становище можуть владні та державні структури, рішучими діями підтримуючи ринок деривативів. Як показала практика зусилля, окремих груп, спрямовані на організацію ф’ючерсної торгівлі,виявилися недостатніми: високої ліквідності контрактів забезпечити не вдалося, а без цього їх функціонування втрачає сенс.

Дуже важливою у цьому питанні є позиція Національного банку України. В даний час тут створюють методичну базу проведення строкових операцій та порядку їх обліку. Відповідні проекти розіслано комерційним банкам для ознайомлення. На жаль, фінансова криза не дала змогу завершити цю справу - оскільки на перший план виступили нагальніші проблеми, а строкову торгівлю було призупинено. Але той факт, що формування теоретичних основ строкового ринку розпочато, вселяє надію.

4. На вітчизняному ринку операції з деривативами залишаються екзотичним видом діяльності, особливо з точки зору підприємств, тому інформація про можливості, які надає хеджування, потребує популяризації та поширення. У процесі роботи над Податковим кодексом та Законом “Про бухгалтерський облік” мають бути сформульовані методичні основи хеджування ризиків, розроблено порядок бухгалтерського обліку та оподаткування операцій із деривативами для всіх суб’єктів господарювання.

Залишається сподіватися, що вже найближчим часом ці проблеми будуть вирішені і внутрішній строковий ринок розвиватиметься за цивілізованими стандартами.

Об’єктивна необхідність розвитку ринку ф’ючерсних контрактів в Україні існує давно. За своїм призначенням строковий ринок має слугувати механізмом страхування фінансових ризиків в умовах нестабільної економічної конь’юнктури. Функціонування цього ринку дає змогу суб’єктам господарювання максимально мінімізувати свої ризики. Приваблює також тим, що пропонує високоприбуткові інструменти інвестування вільних коштів. Особливо важливого значення це набуває за умови портфельного підходу до інвестування.

Строковий ринок - молодий сегмент ринкової економіки, який динамічно розвивається, має відлагоджену організаційну інфраструктуру. Торгівля строковими контрактами концентрується переважно у великих міжнародних фінансових центрах, зокрема на провідних світових біржах Америки, Європи та Азії. Річні обсяги операцій на цьому ринку обчислюються у сотнях мільярдів доларів.

Строковий ринок України розвивається дуже повільно і має багато недоліків. Власне кажучи повноцінного ф’ючерсного ринку в країні взагалі не існує, хоч і було кілька спроб його започаткувати. Першою такою спробою можна вважати організацію торгівлі ф’ючерсними контрактами на Українській фондовій біржі. Проте ринок тоді так і не запрацював - переважали сумніви щодо його доцільності.

Однак розвиток подій на фінансових ринках України свідчив, що робота з деривативами вкрай необхідна. Цього разу вже фахівці Української міжбанківської валютної біржі зробили спробу організувати в себе торгівлю ф’ючерсними контрактами. З кінця грудня ринок почав функціонувати. Нині на біржі проходять торги ф’ючерсними контрактами з різними строками виконання на курс гривні відносно долара США, німецької марки і російського рубля. Торгівля контрактами здійснюється без постачання базового активу. В подальшому передбачається запровадити контракти з постачанням, а також використати нові базові активи, такі як облігації внутрішньої державної позики, процентні ставки, фондові індекси.

Розрахунковим центром і гарантом виконання угод, які укладаються в секції строкового ринку УМВБ, є банк “Кліринговий Дім”. Саме він відкриває маржеві рахунки учасників торгів, робить перерахунок позицій наприкінці кожного торгового дня та перераховує суму виграшу з рахунку сторони, яка програла, на рахунок сторони, яка виграла.

Згідно з правилами торгів на цьому ринку можуть працювати як юридичні особи зі статусом членів секції строкового ринку, так і фізичні - індивідуальні торговці. За станом на 26 лютого 1999 року членами секції були 16 банків і компаній, у тому числі такі, як Credit Lyjnnais Ukraine Bank, Кредитний інвестиційний банк, Перший інвестиційний банк, Укркредитбанк. Із першого дня участь у торгах бере Львівська філія УМВБ. Нині ведеться робота щодо залучення до торгово-клірингової системи філій у Харкові і Дніпропетровську.

На превеликий жаль, функціонування ринку строкових контрактів на УМВБ із точністю до навпаки повторює досвід роботи ф’ючерсного майданчика Київської універсальноі біржі: якщо на КУБ працювали здебільшого дрібні спекулянти, то на УМВБ укладаються в основному хеджингові угоди, Причому, внаслідок низької ліквідності ф’ючерсного ринку у його операторів виникає спокуса маніпулювати цінами контрактів, Біржі вже довелося мати справу з подібною практикою, отож вжито певних заходів щодо її запобігання - таких зокрема, як перегляд цін відкритгя, лімітів зміни ціни і зміни розрахункової ціни в доларових контрактаx.

Зазначимо, що УМВБ докладає багато зусиль для розвитку ринку строкових контрактів. Однак цього замало - необхідно вирішити низку питань, пов’язаних із його регулюванням на державному рівні, по-перше, активній роботі на ринку строкових контрактів перешкоджає відсутність обгрунтованої законодавчої бази, яка б відповідала реальній економічній ситуації в Україні та загальноприйнятим у світовій практиці поняттям і регулятивним механізмам, що діють на ринку деривативів, - починаючи від самого тлумачення ф’ючерсного контракту до вирішення проблем держмита і оподаткування (нині прибуток, який обкладається податком, не зменшується на суму від’ємної варіаційноі маржі), Розроблені Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку закони і положення часом суперечать як самій суті строкового ринку, так і одне одному.

По-друге, досі не вирішено питання бухгалтерського обліку операцій із ф’ючерсними контрактами та іншими похідними фінансовими інструментами, В основі проблеми - нерозуміння того, що при обліку ф’ючерсів без постачання базового активу не потрібно відкривати і враховувати валютну позицію.

Значного імпульсу розвиткові ринку ф’ючерсів могла б надати співпраця Національного банку України, Державної комісії із цінних паперів та фондового ринку, податкових органів, фахівців бірж у розробці моделей функціонування строкового ринку в цілому, його структури і взаємодії складових, можливих форм і засобів регулювання.

Звичайно, вирішення перелічених проблем іще не гарантує швидкого приходу на ринок усіх його суб’єктів. Адже для того, щоб він запрацював, необхідні певні об’єктивні умови, які в Україні ще не склалися, Наявність традиційних джерел прибутків, таких як операції з валютою, надання кредитів, проведення депозитних операцій тощо, не стимулює укрїінські банки до розширення спектра послуг. Тим більше, що робота на біржовому строковому ринку потребує відволікання значних коштів під початкову маржу, Але ті ж депозитні, кредитні і форвадні операції, не кажучи вже про експортно-імпортні, можуть бути успішно захеджовані від кон’юнктурних змін через валютні ф’ючерси, Навіть при тому, що "Кліринговий Дім" поки що застосовує "грубу" систему маржування за повними ставками початкової маржі, а не за спредовими, як це робиться у світі, і не нараховує щоденних відсотків за депозитними вкладами, за умови грамотної роботи оператора на строковому ринку прибутковість за такими операціями може досягати 100% за кілька місяців, особливо якщо проводити арбітражні операції. Саме через доларові ф’ючерси можуть бути захеджовані ризики, пов’язані з можливою несприятливою зміною курсу гривні щодо долара США на час отримання виплат як за ОВДП, так і за єврооблігаціями.

Крім того, потенційні учасники ще не усвідомлюють таких принципових моментів:

відсутність форвардного ринку не є перешкодою для розвитку строкових операцій, а організація ринку форвардів і свопів (та підвищення їхньої ліквідності) лише розширить спектр фінансових інструментів і дасть змогу заробляти гроші шляхом проведення арбітражних операцій на міжбанківському і біржовому ринках, становлення і розвиток біржового ринку деривативів може відбуватися не лише за участі Національного банку Ук-раїни. Існує чимало великих операторів, спроможних задовольняти крупні заявки клієнтів. Цих операторів треба лише залучити до роботи на ринку;

проблему підвищення ліквідності строкового ринку можна вирішити, лише беручи участь у торгах. Тільки так удасться розірвати замкнуте коло: не торгують, тому що нема необхідних обсягів.

Зазначимо, що більшість потенційних учасників не бере участі у торгівлі строковими контрактами через слабку інформаційну підтримку ринку, відсутність практичного досвіду у використанні ф’ючерсів як інструментів хеджування, В Украіні практично немає фахівців із досвідом торгівлі ф’ючерсами на міжнародних ринках. Курси з підготовки таких фахівців проводяться на УМВБ. Їх могли би пройти не лише трейдери ринку, а й вищі категорії службовців, відповідальних за формування фінансового портфеля організації.

Водночас розвиток ринку строкових контрактів залежить не тільки від фінансових установ. До певної міри їхня поведінка зумовлена стагнацією виробничої сфери і відсутністю інтересу в головних на поточний момент учасників ринку - підприємств та аграрних структур, які здійснюють експортно-імпортні операції. Адже саме вони потребують хеджування ризиків, Звичайно, в часи гіперінфляцї в Україні і різких коливань курсу валют потреба у ринку строкових контрактів була дуже великою, Але існує вона і сьогодні, незважаючи на те, що курсові коливання впродовж двох останніх років були незначними, Необхідність хеджування ризиків обумовлена нерозвинутістю і слабкою кон’юнктурою національного ринку, ціновими коливаннями і кризовими ситуаціями на міжнародних фінансових ринках,

В Україні пік торгівлі валютними контрактами припадає на кінець 1996 - першу половину 2001 року, коли Національний банк України проводив заходи щодо стабілізації валютного курсу. Зрозуміло, що в умовах жорсткої монетарної політики великих курсових стрибків бути не могло, тож інтерес до торгівлі постійно знижувався. У зв`язку із цим на біржі почали запроваджувати контракти, базовим активом для яких слугують державні облігації. Головною перевагою використання цього виду ф’ючерсних контрактів є те, що в інвесторів з’являється можливість вибору оптимальної стратегії роботи на ринку внутрішніх запозичень, а також планування рентабельності таких операцій.

Крім того, на УМВБ розробляються специфікації контрактів, основу яких становитимуть кредитні й депозитні ставки. Проблема страхування процентних ризиків залишається досить актуальною, оскільки волатильність на цих ринках значно перевищує волатильність на валютному ринку. Так, від початку минулого року до жовтня, коли відбувалося зниження ставки рефінансування, депозитні ставки знизились у середньому з 34 до 16%, а з листопада 1997 року і дотепер, у процесі підвищення ставки рефінансування до41%, депозитні ставки зросли до 28%. При зростанні облікової ставки негайно підвищуються кредитні, а при її зменшенні - відразу знижуються депозитні. Тому в хеджуванні процентних ризиків зацікавлені як кредитори, так і позичальники. Валютні операції банків пов’язані з купівлею - продажем валюти за власні кошти та на замовлення клієнтів.

Проведення валютних опціонів безпосередньо пов’язано із купівлею банком валюти за власні кошти. Дана ситуація пов’язана із підвищеним ризиком втрат від несприятливої зміни валютного курсу.

Для того, щоб банк міг застрахуватися від можливих втрат, я пропоную використовувати методику прийняття рішень щодо купівлі - продажу валюти на основі обчислення плинних середніх.

За даною методикою точки перетину плинних різних порядків є точками можливої купівлі або продажу валюти.

Економічні передумови попиту на кредити в іноземній валюті зі сторони субєктів господарювання.

Кредити в іноземній валюті є визначальною складовою кредитного портфелю банку. Насамперед даний факт свідчить про наявність попиту на кредити в іноземній валюті. Існує два чинники, які стимулюють субєктів господарювання отримувати кредити в іноземній валюті:

Низькі, в порівнянні з кредитами в національній валюті, процентні ставки;

Оплата по міжнародних контрактах.

Проте існують і стримуючі фактори. Перш за все це девальвація гривні, в результаті якої втрати від курсових різниць можуть значно перевищувати еконмію від зниження процентної ставки.

Крім того, можливі додаткові витрати у випадку отримання кредиту для розрахунків в Україні, оскільки в даному випадку потрібно продати отриману валюту на валютному ринку, або у випадку відсутності експортної виручки при поверненні кредиту і сплаті процентів в зв’язку з купівлею валюти. Вплив даного фактору оберненопропорційний терміну кредитування

Ідеальним варіантом звичайно є випадок коли кредит в іноземній валюті отримується для оплати імпортного контракту і підприємство має експортну виручку. Вигода позичальника від застосування нижчої процентної ставки становить:

Сг.е.*T*і гр. - Сг.е.*T*і в. = Сг.е.*T*(і гр -ів.) (1), де

Сг.е – Сума кредиту в гривневому еквіваленті;

T – термін кредитування в роках (при терміні, який не виражається в цілих роках Т=t/12, де t –термін в місяцях)

і гр. – річна процентна ставка за користування кредитом у національній валюті;

і в – річна процентна ставка за користування кредитом у іноземній валюті;

Набагато привабливіше в аналізованому періоді було кредитування у німецьких марках і євро – при процентній ставці 20% реальні ставки з врахуванням девальвації гривні становили 39,74% і 40,18% річних відповідно. А враховуючи те, що євро пропонувалося банком під 18% річних, реальна процентна ставка за кредитами у євро становила 38,02% річних.

Безпосередній вплив на вибір валюти кредиту для позичальника має розмір витрат на купівлю / продаж іноземної валюти. При цьому вплив може бути як позитивний, так і негативний. Визначальними факторами в даному випадку є об’єкт кредитування і ринок збуту продукції позичальника, від комбінації яких можна виділити чотири групи позичальників (рис.3.4).

Таблиця 3.1 - Групування позичальників за об’єктами кредитування і ринками збут

Ринок Збуту

Об’єкт

Кредиту

Збут продукції на внутрішньому ринку Наявність експорту продукції в розмірах співрозмірних з сумою кредиту.
Кредит отримано для розрахунків з резидентами А Б
Кредит отримано для плати контракту на імпорт продукції В Г

Дамо характеристику кожній з груп:

А. Підприємства даної групи не здійснюють зовнішньоекономічної діяльності. Отримані у іноземній валюті кредитні кошти будуть направлені на продаж. Погашення кредиту буде здійснюватися за рахунок валютних коштів, придбаних за гривню на валютному ринку. Отже при кредитуванні в іноземній валюті позичальники даної групи нестимуть значні витрати пов’язані з продажем / купівлею іноземної валюти.

Б,В Для даної групи конвертаційні витрати існуватимуть незалежно від того в якій валюті – іноземній чи національній вони кредитуватимуться. Отже рішення про валюту кредитування не залежить від витрат на купівлю/продаж іноземної валюти.

Г. В даному випадку кредитування в іноземній валюті дозволить уникнути додаткових витрат, пов’язаних з купівлею і продажем валюти.

Сила впливу згаданих витрат напряму залежить від терміну кредитування, оскільки при більшому терміні кредитування одні і ті ж витрати рівномірно розподіляються на більший період часу.

Підсумовуючи вищесказане на вибір позичальником валюти кредитування впливають наступні фактори (рис 3.3):

Рис 3.3 - Вибір валюти кредитування для підприємств

Важливим фактором, який впливає на ефективність кредитування в іноземній валюті є вірне визначення процентної ставки. Завищення процентної ставки неодмінно призводить до скорочення попиту на кредити зі сторони субєктів господарювання. Як результат утворюється надлишок ресурсів, які розміщуються в низькодоходні активи. З іншої сторони заниження процентної ставки не дозволяє банку відшкодувати витрати понесені на кредитування і отримати прибуток, що призведе до занепаду банку.

Вартість валютних ресурсів для кожного конкретного банку залежить від вартості кожної складової кредитних ресурсів і їх співвідношення.

ці - вартість виду ресурсів;

рі – питома вага кожного виду ресурсів в загальній їх сумі.

При розрахунку вартості ресурсів сформованих за рахунок валютних депозитів необхідно враховувати необхідність резервування коштів в гривні на кореспондентському рахунку в Національному банк. На сьогодні норма резервування складає 16%. А це означає, що вартість даної групи ресурсів зросте ще на 4-5% річних.

Облікова ставка Національного банку впливає на процентну ставку по валютних кредитах опосередковано, оскільки гривневі кредити є альтернативою валютним, і співвідношення між процентами за гривневі і валютні ресурси визначають попиту на кожен з них.

При оцінці впливу інфляційних процесів на процентну ставку по кредитах в іноземній валюті необхідно виділити з індексу інфляції, частину яка пов’язана з девальвацією національної валюти. Тобто на рівень процентної ставки в іноземній валюті впливає лише зростання рівня цін в валютному еквіваленті.

Кредитування як правило є лише однією з послуг яку надається клієнту. Тому зважаючи на те, який характер співпраці між банком і позичальником банк може йти на зниження процентної ставки, оскільки втрати від зниження будуть компенсовані додатковими доходами від інших операцій (комісії за конвертацію, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо).

У випадку якщо норми прибутку від валютного кредитування нижча від норми прибутку по інших активних операціях банк буде схильний до переміщення ресурсів в більш прибуткові активи. Це неодмінно призведе до падіння пропозиції валютних кредитів і вирівнювання норми прибутку.

На практиці як правило ставка по кредитах встановлюється за методом вартість ресурсів + маржа.

З метою максимального задоволення інтересів клієнта банки поряд з традиційними кредитами як альтернатива пропонуються кредитні лінії. Суть даного продукту полягає в тому, що з моменту відкриття кредитної лінії позичальник може в будь який момент отримати кредит на суму в межах встановленого ліміту.

Даний продукт має ряд позитивних і негативних моментів як для банку, так і для позичальника.

У випадку, якщо підприємство мало б відкриту кредитну лінію погашення заборгованості по ній, і подальше отримання нового кредиту в її межах, вимагало б лише підписання додаткової угоди.

Крім того, більшість підприємств має циклічну потребу в кредитних коштах з коротким циклом (1-3 місяця) Оформлення кредиту під кожен цикл трудомістке і фінансово неефективне.

При отриманні кредиту на рік підприємство визначаючи необхідну суму кредиту повинно орієнтуватися на максимальну потребу в оборотніх коштах. Проте на протязі року будуть періоди часу, коли підприємству не лише буде достатньо власних коштів, але й буде їх надлишок. Тобто, підприємство не маючи потреби в кредитних коштах, змушене буде користуватися ними і сплачувати проценти, що може негативно вплинути на його фінансовий стан.

Вищезгаданих додаткових витрат підприємство може уникнути, якщо підприємство замість звичайного кредиту буде користуватися кредитною лінією. В даному випадку підприємство буде отримувати кошти по мірі потреби, а вивільнені оборотні кошти направляти на погашення кредитної лінії. Це дозволить більш ефективно використовувати кредитні кошти.

В той же час банк при використанні позичальником кредитної лінії зіштовхується з рядом додаткових проблем.

По-перше часто підприємства звертаючись з клопотанням про кредитну лінію, керуються принципом “на всяк випадок”. Тобто як правило їм достатньо власних оборотніх коштів, проте з метою забезпечити собі у випадку непередбаченої ситуації термінове отримання кредитних коштів. Банк же маючи зобов’язання по кредитній лінії змушений резервувати валютні кошти на випадок вимоги. При активному використанні кредитної лінії розрахунок комісії за недовикористання кредитної лінії дуже трудомісткий, і її варто замінити на комісію за адміністрування, яка встановлюється або в грошових одиницях в місяць, або в процентах від ліміту кредитної лінії. На базі методики А.І. Шеремета розробляємо рейтингову оцінку ВАТ „Коломийське АТП” з врахуванням зовнішньоекономічної діяльності. Враховуючи то, що Коломийське АТП на зовнішньоекономічному ринку працює 2 роки наведемо порівняльну рейтингову оцінку по показниках.

Показник тривалості використання кредиту характеризує середнє число днів користування позичковим капіталом і є зворотньою величиною обіговості кредиту, тобто чим менша довготривалість користування позикою, тим менше позичкових засобів необхідно для одного і того ж обсягу виробництва.

Показник кількості оборотів кредиту визначають шляхом ділення загальної суми наданих позичок, що підлягають погашенню, на середній їх залишок. Економічний зміст цього показника свідчить про кількість оборотів, здійснених кредитом у період, за який розраховується ефективність.

Серед методичних інструментів поширеним є застосування відносних показників, або коефіцієнтний метод. Внаслідок відсутність єдиного підходу до визначення ефективності кредитної діяльності комерційного банку немає узагальнюючого показника оцінки доходності кредитних операцій. На практиці банки самі визначають підходи і критерії щодо оцінки своєї діяльності. Перелік найбільш поширених коефіцієнтів, які характеризують ефективність кредитних операцій в іноземній валюті та методику їх розрахунку наведено в таблиці

Таблиця 3.2

№ п/п Назва коефіцієнта Методика розрахунку коефіцієнта
1. Коефіцієнт використання депозитів

Середня заборгованість по кредитах в іноземній валюті

Середні залишки по всіх валютних депозитах

2. Коефіцієнт доходності кредитних операцій

Доходи від надання валютних кредитів

Середні залишки по валютних кредитах

3. Коефіцієнт збитковості кредитних операцій

Збитки від списання валютних кредитів.

Середня заборгованість по кредитах в іноземній валюті

4. Коефіцієнт оборотності кредиту

Сума до погашення короткострокових валютних кредитах

Середні залишки по кредитах

5. Питома вага несвоєчасно повернутих кредитів

Сума несвоєчасно повернутих кредитів

Загальна сума погашених кредитів

6. Чистий спред (% отримані: кредити - % сплачені: депозити) * 100%

До числа важливих показників, на підставі яких можна дати оцінку кредитної діяльності банку, відноситься коефіцієнт співвідношення кредитів і депозитів, який показує процент від загального обсягу депозитів, який показує процент від загального обсягу депозитів, розміщених у кредити. Світовий досвід банківської діяльності свідчить, що коефіцієнт вищий за 75%, говорить про агресивну кредитну політику банку, а рівень у 45-65% - про його нестійке фінансове становище, коли банк не користується довірою у клієнтів. Коефіцієнт не відображає ймовірності погашення боргу позичальником

Ще однією задачею кредитного менеджменту є прогнозування ймовірності появи збитків від надання кредиту та обгрунтування засобів попередження ризику.

Виходячи зі специфіки кредитного менеджменту, яка обумовлена договірними відносинами і тим, що при наданні позички, при оформленні кредитної угоди передбачається довіра і взаємовигідність. Тому наступне завдання кредитного менеджменту – максимальне задоволення потреб клієнта, дотримання інтересів кредитора і позичальника.

Метою тактики і стратегії кредитного менеджменту є розширення та зміцнення позицій на кредитному ринку, що в кінцевому результаті повинно сприяти прибутковості банківської установи. З точки зору кредитування освоєння ринку означає активне використання залучених банком коштів через кредитування суб’єктів підприємницької діяльності. Початковим етапом зусиль є маркетингові дослідження щодо бажаного складу позичкового портфелю і галузей потенційного бізнесу банку, мета яких – передбачити попит на банківський кредит з урахуванням бажаного стану кредитного портфелю.

Проводиться дослідження факторів зовнішнього середовища (стан економіки, прогнозована кон’юктура окремих сегментів ринку капіталів) і прогнозується їх розвиток, що дозволяє оцінити кредитну привабливість окремих галузей економіки, регіонів та сегментів фінансового ринку з позиції ефективності здійснення кредитної діяльності банку.

3.3 Обгрунтування ідеї заходу

Кредиторська заборгованість збільшує оборотні активи підприємства. У таблиці 3.3 наведено структуру кредиторської заборгованості Коломийського АТП як одного з показників господарської діяльності підприємства.

Таблиця 3.3 - Структура кредиторської заборгованості Коломийського АТП та її динаміка

Структура кредиторської заборгованості, тис грн
Статті 2003 2004 2005 2006
За товари, роботи, послуги 5,4 14,1 54,9 62,8
з одержаних авансів 1,1 - - -
з бюджетом 4,8 66,2 50 59,4
з позабюджетних платежів - - - -
зі страхування 6,4 15,3 15 18,3
з оплати плати 9,5 31,6 32,8 37,2
з учасниками - - - -
інші зобов'язання 2,2 9,7 48 61
Всього 29,4 136,9 200,7 238,7
Приріст, % - 365,6 46,6 18,9

Як видно з таблиці динаміка кредиторської заборгованості позитивна, а це погано. Проте темпи приросту заборгованості зменшились протягом 4 років, що є позитивною тенденцією. У наступному розділі буде проведено розробку заходу з вдосконалення міжнародних розрахунків, які дадуть змогу знизити кредиторську заборгованість.

3.4 Обгрунтування проектних рекомендацій

Аналіз діяльності ВАТ „Коломийське АТП” и за ряд років показує значне зростання обсягів експортно-імпортних операцій підприємства у 2003-2006 рр. У 2004 підприємство не здійснювало взагалі зовнішньоекономічних операцій в 2005 р. питома вага експорту в воловій виручці підприємства становила 11% а в 2006 р. вже майже 16% Активізація зовнішньоекономічної діяльності Коломийське АТП у 2005-2006р.р. пояснюється, тим що саме в ці роки підприємство освоїло новий напрямок діяльності. Так у 2006 Коломийське АТП заключило договори на транспортні перевезення в Росію на загальну суму 43200 дол., а також ведуться переговори з польськими партнерами.

Аналіз практики проведення міжнародних розрахунків по експортно-імпортних операціях на Коломийське АТП показав, що на підприємстві не використовуються можливості строкового валютного ринку України. Оплата за надані послуги робиться шляхом простого банківського переказу. Така ситуація призводить до затримки надходження коштів на підприємство у зв’язку з технічними проблемами і зростання спонтанної дебіторської заборгованості. Так період обороту грошових засобів ВАТ у 2005 р. збільшився у порівнянні з 2004 р на 12 дн., з 2006 р. на 21 день, з період обороту дебіторської заборгованості у 2006 р. зріс у порівнянні з 2005 р. на 25 дн., з 2004 р. на 30 дн. Такий стан речей свідчить про деяку спонтанність проведення експортних операція на підприємстві, що може негативно вплинути на фінансові результати діяльності підприємства. Також аналіз окремих угод укладених Коломийське АТП за кордон показав, що на підприємстві також не існує єдиного підходу щодо визначення валютно-фінансових умов контрактів. Зважаючи на прогнозне зростання питомої ваги експортних та імпортних операцій в основній діяльності Коломийське АТП в якості основних напрямів вдосконалення було обрано валютно-фінансові умови реалізації міжнародних розрахункових операцій. Серед них:

- ціна валюти і спосіб її визначення;

- валюта платежу;

- курс перерахунку валюти ціни в валюту платежу;

- валютні обумовлення, що страхують від ризику валютних втрат на випадок коливань валютних курсів;

- умови розрахунків;

- форма розрахунків;

- засоби платежу.

В умовах конкуренції яка існує на ринку Польщі та Росії при умові розширення своєї діяльності Коломийське АТП зіштовхнеться з проблемою надання відстрочки платежу своїм клієнтам (комерційний кредит). Тому перспективними напрямками вдосконалення здійснення валютних операцій є на мою думку саме визначення форм проведення розрахунків при експортно-імпортних операціях.

Іншим перспективним напрямком удосконалення предмету дослідження стають таким чином оптимізація системи міжнародних міжбанківських розрахунків та взаємодії у системі “банк - клієнт”. Обравши у якості обслуговуючого банка АКБ “Аваль” (поштово-пенсійний акціонерний банк) ми спробуємо удосконалити систему валютних операцій даного банку та його взаємовідносини з Коломийське АТП

Зважаючи на викладене, ми пропонуємо удосконалити валютні операції ТзОВ “Плес” за такими напрямками:

1. Удосконалення валютно-фінансових умов організації валютних операцій на Коломийське АТП по таких напрямках:

2. Експортна діяльність;

4. Удосконалення системи проведення міжнародних розрахунків у АКБ “Аваль”;

5. Пошук шляхів покращання взаємодії у системі “банк - клієнт”.

Реалізація намічених заходів Коломийське АТП дозволить:

- збільшити валові доходи у 2007 на 43200 дол, реалізації укладених зовнішньоекономічних угод,збільшення обсягів реалізації продукції Коломийське АТП за кордон дозволить підвищити рентабельність активів ВАТ завдяки вищій маржі прибутку по експортній продукції. Також цьому сприятиме проведення переоцінки основних та оборотних активів підприємства з метою виявлення надлишкових товарно-матеріальних запасів і окремих основних активів невиробничого призначення по яких можлива передача їх у фінансову оренду;

- проведення інвентаризації майна Коломийське АТП крім виявлення надлишкових товарно-матеріальних запасів і основних фондів використання яких на підприємстві є сумнівним, дозволить оцінити склад нематеріальних активів і виявити окремі нематеріальні активи які підлягають переоцінці або списанню.

Здійснюючи валютні розрахункові операції по імпорту перед кожним підприємством і зокрема перед Коломийське АТП постає питання страхування валютних ризиків, відповідь на яке дозволить організувати процес міжнародних розрахунків без втрат для підприємства.

Страхування валютних ризиків може проводитися низкою способів розглянутих у теоретичній частині проекту. З усіх можливих варіантів доцільним буде використати страхування за допомогою форвардних операцій. Це зумовлено:

1. відносно кращим розвитком форвардного ринку (ринку форвардних контрактів) ніж ринку ф’ючерсних і опціонних контрактів;

2. бажанням підприємства отримати реальний товар (валюту) за форвардним контрактом, а не лише хеджування ризику;

3. можливість отримання спекулятивного доходу при правильному прогнозі динаміки руху валютних курсів

При експортних розрахунках заключення форвардного контракту на валюту необхідно при наданні імпортеру відстрочки платежу.

Економічний ефект від укладання форвардної угоди можна показати на прикладі поставки пластмасової тари у Росію на суму 1186000 російських рублях. Валюта платежу - російський рубль. Продаж здійснюється 1-ого червня, а платіж 1-ого липня одного року. Обмінні курси російського рубля до гривні на 1-ше червня: курс “спат” 1 RUR = 0,18-0,19 грн. Особливістю форвардних угод з “плаваючими” валютами є те, що курсові ціни по форвардних операціях носять договірний характер; по строкових угодах з російським рублем трьохмісячний курс “форвард” становить 0,2-0,3 RUR дисконту.

Якщо б рахунок-фактура були б виписані в гривнях, то сума її повинна б дорівнювати

Однак при наявності рахунку-фактури в російських рублях експортер може укласти одномісячний форвардний валютний контракт на продаж 186000 RUR банку по курсу 3,00 RUR за 1 грн. щоб отримати

Це на 1252,8 дол. більше, ніж експортер отримав би виписавши рахунок-фактуру в гривнях.

Водночас, якщо б передбачалось знецінення гривні щодо долара чи іншої іноземної валюти український експортер зможе отримати спекулятивний прибуток виписуючи рахунок-фактуру в іноземній валюті, але не заключаючи форвардної угоди.

Доцільність заключення або незаключення форвардної угоди, а також розподіл прибутків і збитків при різних валютних курсах зображено на рис. 3.4.

Як зазначалось у теоретичній частині даного проекту міжнародні розрахунки можуть проводитися у двох формах: за готівку; в кредит.

Для експортної діяльності зручнішим є використання умови готівкової оплати поставки. Це дозволяє швидко залучити в обіг валютну виручку, що в свою чергу підвищує ефективність розрахункової операції.

Рис. 3.4 - Форвардний контракт як засіб страхування валютних ризиків у міжнародних розрахункових операціях Коломийське АТП

При готівкової оплаті (незалежно від форми платежу) розрахунок за поставку проходить до часу чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця. Тобто, при використанні передоплати чи акредитиву, як форм платежу, підприємство отримує гроші безпосередньо з поставкою товару. В той же час, надаючи комерційний кредит, підприємство втрачає на строк кредиту конкретні грошові суми, а отже не отримує по них прибутку.

Економічний ефект від використання готівкової оплати порівняно з комерційним кредитом для експортера обчислюється виходячи з депозитних ставок комерційних банків та строків відстрочення платежу.

Різні комерційні банки пропонують різні умови депонування коштів підприємств. Для Коломийське АТП” оптимальним було б розміщення валютних коштів (надлишкових) на депозитних вкладах з максимальною процентною ставкою. Таким чином, підприємство отримало б найвищий дохід на власні кошти. Така ситуація була можливою аж до початку 1997 року, коли підприємством України дозволялось розміщення власних коштів у кількох банках. Проте, згідно інструкцій НБУ (вступила в дію з грудня 1996 року), усім підприємствам України дозволено мати рахунки (як у національній валюті так і в іноземній валюті) лише в одному банку.

Обслуговуючим банком Коломийське АТП є АКБ “Аваль”.

Виходячи з цих депозитних ставок для угоди вартістю 43200 $ (сума угод в Росію в $) прямий виграш від проведення готівкової оплати покупки становитиме залежно від терміну окупності поступної суми (див. таблицю 3.4).

Таблиця 3.4 - Виграш експортера при отриманні ним готівкового платежу за контрактом

Термін комерційного кредиту Процент по депозиту Сума виграшу (USD)
1 місяць 6% 259
3 місяці 9% 972
6 місяців 12% 380
9 місяців %15 711
1 рік %18 1138,5

Як бачимо, використання готівкового платежу порівняно до видачі комерційного кредиту, дозволяє експортеру отримати значний фінансовий ефект.

Водночас, гостра конкурентна боротьба на товарних ринках вимагає від експортера гнучкості у визначенні умов платежу. Для того щоб отримати контракт, експортер інколи змушений йти на укладання угоди на умовах надання комерційного кредиту покупцеві. В цій ситуації для підприємства-експортера необхідно визначити в контракті умови надання комерційного кредиту (збільшення суми платежу, черговість виплат тощо).

Одним із засобів надання комерційного кредиту і уникнення збитків для експортера є використання документарного акредитиву як форми платежу та векселів як засобу платежу.

Документарні акредитиви використовуються в міжнародних розрахунках не лише тому, що вони є безпечним методом платежу для експортера, але й тому, що вони можуть забезпечувати короткострокове фінансування експортером шляхом використання строкових векселів або фінансування перед відвантаженням. Акредитиви дозволяють експортеру надати іноземному покупцю кредит на певний строк і в той же час отримати платіж після пред’явлення документів згідно умов акредитиву.

Акредитивну форму розрахунків доцільно застосовувати лише за умов вимоги з боку імпортера про забезпечення гарантій платежу та надання короткострокового комерційного кредиту. В іншому випадку для експортера ефективнішим з точки зору затрат та часу проходження виступає банківський переказ. Банківський переказ є фінансово рентабельнішим порівняно з акредитивною формою розрахунку, оскільки при його проведенні відсутні витрати пов’язані з відкриттям, авізуванням, підтвердженням, зміною, прийняттям і перевіркою документів і т.п. Водночас, проводячи розрахунки на умовах банківського переказу, але з використанням комерційного кредиту, експортер втрачає значні суми пов’язані з відстрочкою платежу. Ці витрати можна уникнути використовуючи так звані “акцептні акредитиви”.

Термін “акцептні акредитиви” використовується для опису документарних акредитивів, коли бенефіціар (в нашому випадку Коломийське АТП виписує строкові векселі на банк-емітент ви виконуючий банк (наприклад, авізуючий банк). Банк акцептує ці векселі і повертає їх бенефіціару, який може обліковувати їх для отримання негайного платежу.

Облік (зараховування) векселів дає експортеру негайні грошові кошти. Оскільки бенефіціар (експортер) не повинен розраховуватися з банком-емітентом негайно, то таке фінансування, що надається експортеру, є одночасно і фінансуванням покупцю, оскільки банки перекривають “часовий проміжок” між платежем експортеру і оплатою зі сторони покупця.

Вищенаведені описи “акцептного акредитиву” дають суттєвий фінансовий результат для підприємства-експортера. Так, Коломийське АТП” за умовами контракту підприємство терпить значні збитки при відермінуванні платежу (наданні комерційного кредиту покупцеві). Дані збитки можуть частково бути компенсовані покупцем. Проте така ситуація вимагає додаткових витрат зі сторони імпортера, що може негативно вплинути на його бажання підписати контракт. Крім того, підприємство-експортер може відчути нагальну потребу в коштах, що змусить його взяти кредит в банку і потягне за собою ще зайві витрати.

Для контракту на поставку продукції оплата якого буде проводитись у формі готівкового платежу з відстрочкою у 3 місяці і сумою поставки 43200 $ уявні втрати від отримання відтермінованого в часі платежу становили 972 $ США. Ця сума впливає з процентної ставки по тримісячному депозиту в американських доларах для юридичних осіб.

Використовуючи “акцептні акредитиви” з подальшим проведення факторингової операції Коломийське АТП не несе жодних витрат і водночас отримує негайний платіж (поступлення коштів).

Підписавши контракт з імпортером на вищезазаначених умовах бенефіціар виписує строкові векселі на банк-емітент або виконуючий банк. Юанк акцептує ці векселі і повертає бенефіціару. Строк оплати векселів встановл.ється згідно домовленості сторін контракту на термін комерційного кредиту (в нашому випадку 30 днів).

Схема організації “акцептного акредитиву” зображена на рис. 2

Таким чином, експортер на сьомому кроці (див. рис. 2) отримав акцептований вексель з терміном оплати через 3 місяці. Він може розпорядитися ним у два способи:

1 - провести зарахування (облік) векселя до терміну настання оплати за ним;

2 - отримати платіж пред’явивши вексель до оплати у зазначений у векселі термін.

Для експортера (Коломийське АТП)другий спосіб є неефективним, оскільки він аналогічний наданню комерційного кредиту і призводить до втрат описаних вище.

Щодо першого способу, то зарахування (облік) векселя доцільно провести за факторинговою угодою між Коломийське АТП та АКБ “Аваль”.

Факторингова операція полягає в наданні кредиту під боргові вимоги експортера чи зобов’язання платника. Основна ціль факторингу - забезпечити експортеру своєчасну оплату відвантаженої продукції. Факторингові послуги надаються банками своїм клієнтам у зв’язку з їх розрахунково-платіжним обслуговуванням.

Для проведення факторингової операції підприємство-експортер (ТзОВ Коломийське АТП заключає з фактором (факторингові відділення банку або спеціалізовані фірми, які є звичайно дочірніми компаніями банків) договір про факторингове обслуговування, за яким воно уступає право отримання платежу за своїми борговими зобов’язаннями на певних умовах. Для укладання договору фактор детально вивчає економічний фінансовий стан підприємства, сферу його діяльності, характер зв’язків і т.п. Це необхідно для визначення, наскільки обгрунтовано підприємство надає відстрочку платежів своїм споживачам і наскільки великим є ризик його кредитування. З врахуванням цих оцінок встановлюється доцільність, а також умови і вартість факторингового обслуговування.

Виходячи з високої кредитоздатності Коломийське АТП його репутації як добросовісного партнера та довготривалих стосунків з банком “АКБ “Аваль”, а також з акцептованості векселів банком-емітентом, можна сподіватися на високий рівень оплати розрахункових документів, низьку ставку процента за кредит і розмір комісійної винагороди фактору.

Різні банки по-різному визначають розмір плати за здійснення операції через факторингові відділи. Так, установи Промінвестбанку періодично розраховують для кожного підприємства розмір плати, виходячи з процентної ставки за кредит і фактичної обіговості грошових коштів факторингу по конкретному підприємству.

Методика визначення плати за проведення розрахунків через факторинг в системі АКБ “Аваль” відрізняється певними особливостями. Постачальник оплачує банку за послуги по факторингу 0,3-0,5% суми платежу, а також процентну ставку за користування кредитними ресурсами банка. Ця ставка визначається за наступною формулою:

, де

- процентна ставка за використання кредитними ресурсами банка;

- процентна ставка за використання банківського кредиту, збільшеня на кілька пунктів за ризик несвоєчасного повернення коштів платником факторинговому відділу банка;

- середній термін документуобороту по рахункам з покупцям, прийнятий по факторингу.

Середній термін документообороту по факторингу визначається наступним чином: сума строків нормального документообігу (термін поступлення платежу на рахунок постачальника з врахуванням часу акцепта вимог, або повідомлення про причини неоплати) з покупцями поділена на кількість покупців.

Плата за розрахункову операцію становить у нашому випадку:

Як бачимо економічний ефект становить 612 $ (972$ -360$). Він обчислений, як різниця між сумою втрат для експортера при використанні ним комерційного кредиту і платежу через банківський переказ та вартістю факторингових послуг при розрахунках по формі “акцептований акредитив”.

Результатом пропозицій по оптимізації міжнародних розрахунків Коломийське АТП стало отримання (заощадження) конкретних сум валютних коштів. Економічний ефект від нововведень по експортним розрахунковим операціям наведено у таблиці.

Таблиця 3.5 - Економічний ефект від оптимізації міжнародних розрахунків по експорту на ВАТ „Коломийське АТП”

запропоноване нововведення вартість контракту економічний ефект в % від суми контракту
форвадний контракт терміном 3 міс. 118600 RUR 612дол. 1,4%
готівкова оплата 43200USD
поставки порівняно з наданням комерційного кредиту терміном на:
1 міс………………….. 259 0,4 %
3 міс………………….. 972 2,25 %
6 міс………………….. 1380 6,0 %
9 міс………………….. 2711 USD 11,2 %
надання комерційного кредиту на умовах акцептного акредитиву з факторинговим зарахуванням векселів 43200 USD (термін кредиту 3 місяці) 972 USD 1,4 %

Проводячи міжнародні розрахункові операції по імпорту перед кожним підприємством, і зокрема перед ВАТ „Коломийське АТП” постає ряд першочергових питань, відповіді на які дозволять оптимізувати процес міжнародних розрахунків найкращим чином..

Середній розмір платежу по проведенню телеграфного переказу становить 10 USD; по системі SWIFT - 20-30 USD.

4. Страхування валютних ризиків - не проводиться.

Значно ширші можливості економії на проведенні міжнародних розрахунків виникають у випадку надання експортером комерційного кредиту нашому покупцеві.

Так, заключивши договір на поставку поліуретану та поліпропелену з Польщі, ТзОВ “Плес” отримало 3-місячну відстрочку платежу. Сума контракту: 3000 USD. Форма розрахунків - акцептний акредитив. Метод розрахунків - платіж за допомогою банківської тратти.

Отримавши відстрочку платежу ВАТ „Коломийське АТП” має змогу застрахуватися від валютного ризику придбавши форвардний контракт терміном виконання через 3 місяці.

Якщо обмінні курси USD до гривні на даний момент часу становлять:

курс “спот”USD 5,38-5,45

тримісячний курс фарворд0.25

Як бачимо при падінні курсу української гривні щодо долара виграш покупця форвардного контракту становить 1500 грн. Ця сума отримана виходячи з наступних обчислень:

- для купівлі 13000$ на даний момент по форвардному контракту необхідно:

- наприкінці третього місяця цю ж суму валюти можна купити на “спот” ринку за

Отже економічний ефект від придбання контракту становить 210 грн.

Водночас, підприємство може використати додаткові арбітражні можливості, що відкриваються на валютному ринку.

Арбітражні можливості обчислюються виходячи з рівня теоретичної ціни (майбутньої ціни на “спот” ринку). Якщо , де - теоретична ціна, - фактична ціна, то арбітражер (підприємство) придбає форвардний контракт, візьме в кредит базовий актив і реалізує його на спотовому ринку та інвестує грошові кошти під процент без ризику на період дії контракту. По закінченню строку контракту він отримає базовий актив, заплативши ціну , поверне його кредитору з процентами. Прибуток арбітражера складе:

, де

- арбітражний прибуток;

- включає в себе арбітражний прибуток і суму кредиту з процентами.

Дана операція фактично аналогічна описаній вище, проте в останньому випадку у підприємства відсутні кошти на даний момент і воно проводить купівлю форвардного контракту за рахунок кредиту в банку.

У випадку, якщо , арбітражеру слід продати форвардний контракт, взяти кредит і купити базовий актив. При настанні дати закінчення контракту арбітражер поставить базовий актив, отримає суму і поверне кредит. Його прибуток складе:

, де

- включає в себе суму кредиту з процентами.

Як бачимо, арбітражний прибуток, який може отримати підприємство залежить від розміру процентів по кредитам і депозитам. Між ними існує деяка різниця (процент за кредитами вищий ніж процент по депозитам). Тому перед проведенням арбітражної операції по страхуванню ризиків в міжнародних розрахунках слід визначити верхню і нижню межі теоретичної ціни (так званий арбітражний коридор).

Нижній рівень ціни визначається за формулою:

, де

- процент без ризику по гривневим вкладам;

- процент по валютному кредиту;

- ціна спот долара.

Також слід чітко обумовити, що платники та комерційні банки повинні самостійно нараховувати в обов’язковому порядку пеню за несплачену суму і подавати банку доручення на її перерахування при наявності коштів на рахунку.

Згідно існуючого штатного розкладу на ВАТ „Коломийське АТП”проведенням міжнародних розрахунків займаються дві особи: головний бухгалтер ВАТ „Коломийське АТП”- та його помічник. Під безпосереднім керівництвом головного бухгалтера перебуває організація і проведення розрахунків ВАТ „Коломийське АТП”з зарубіжними партнерами. Він приймає участь і розробляє розділи зовнішньоекономічних контрактів пов’язаних з оплатою продукції та організації платежів між сторонами.

На даному етапі розвитку експортно-імпортних операцій ВАТ „Коломийське АТП” існуючий штат є достатнім для виконання усіх завдань, що стосуються організації міжнародних розрахунків.

Єдині затрати полягають у інстилюванні програмного пакету у комп’ютерну мережу ВАТ „Коломийське АТП” та вартістю програмного пакету. Орієнтовно дані видатки становлять 400-500 грн.

Система проста в роботі та обслуговуванні і отже не потребує додаткової штатної одиниці.

Крім того, підприємство отримає додатковий ефект пов’язаний з прискоренням руху платіжних документів, а отже зможе ефективніше оперувати власними коштами (в тому числі і валютними).

Впровадження системи електронних платежів важливе також з точки зору виконання намічених заходів по удосконаленню експортно-імпортних розрахункових операцій підприємства. Операції на валютному ринку, організації акредитивного платежу і т.п. вимагають оперативності зв’язку підприємства з банком.

Залежно від кількості банків-кореспондентів, які випадають з розрахунково-платіжного обороту, чистий економічний ефект для платежу у сумі 3000 USD наведений у таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 - Економічний ефект скорочення кількості банків-кореспондентів у системі проходження платежу між АКБ “Аваль” та банком-отримувачем (платником)

скорочення кількості банків-кореспондентів (одиниць) сума платежу (USD) зменшення вартості проходження платежу (USD) у % до суми платежу
на один банк-кореспондент 3000 6 0,2
на два банки-кореспондента 3000 12 0,4
на три банки-кореспондента 3000 18 0,6

У таблиці 3.6 наведено економічний ефект від скорочення кількості банків – кореспондентів у системі проходження платежу між АКБ “Аваль” та банком – отримувачем.


3.5 Економічна оцінка ефективності впровадження заходу

Виконання контракту на суму 43200 дол дозволить збільшити валовий дохід фірми на

Вд = 43200*5 = 216000 грн.

Економія на умовно-постійних витратах:

% УПВ = 29,2%

Супв = 0,292*4079197 = 1191125 грн

% зростання валового доходу:

%ВД = 216000/4832611*100% = 5,29%

Економія УПВ = 1191125*0,0529 = 63071 грн (Дужка УПВ)

При умові дострокової інкасації суми на яку партнери з Росії виписали вексель (42300 дол.) плата банку за послуги складатиме 1800грн..

Від ризику зміни курсу російського рубля по відношенню до грнивні ВАТ може застрахуватись купивши форвардний контракт на поставку американських доларів через 3 місяці.

Рентабельність фірми = 15%

Додатковий прибуток, який отримає фірма = 43200*5,0*0,15 = 32400 грн. прибутку від реалізації

Неопераційні витрати по ці й угоді – це витрати на оплату послуг банку у випадку дострокової інкасації, шляхом факторінгової операції, їх величина становить 360 дол. або 1800 грн. Отже прибуток який одержить підприємство від зростання валових доходів становитиме 32400-1800 грн. = 30600 грн.

Витрати на паливо складуть = 17000*28/100*3,6 = 17136 грн

Витрати на Амортизацію = 273125*0,4*25/100*0,034= 3600 грн

Витрати на заробітну плату = 17000/100*(42+350)*0,396 = 5452 грн.

Нарахування у ПФ = 5452*0,32 = 1744 грн

Нарахування на соцстрахування = 5452*0,029 = 158 грн.

Нарахування на випадок безробіття = 5452*0,025 = 136 грн

ТО і ПР = 10% від суми витрат на паливо = 0,1*17136 = 1714 грн

Передбачається до проведення переговорів за використання факс і факсимільного зв’язку витратити – 35 хв.. При вартості однієї хвилини міжнародного зв’язку 0,8 грн. витрати на послуги зв’язку складуть 28 грн.

Покупка трьох місячного форвардного контракту на продаж RURпо курсу 3,00 RURза 1 грн. при фактичних затратах 43200 грн. дозволить одержати. Прибуток від реалізації курсових різниць:

Кр = 972*5,0-360*5,0 = 3050 грн.

Розмір кредиторської заборгованості у 2006р = 62800 грн.

Отриманою курсовою різницею можна буде скоротити її на 3050 грн.

Відсоток скорочення кредиторської заборгованості:

%Скз = 3050/62800*100% = 4,89%.

У результаті впровадження заходу кредиторська заборгованість знизиться на 4,87%, що і було поставленим завданням.

Результати проектних рішень наведені у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 - Економічні результати проектних рішень

Економічні результати проектних рішень
Показники за 2006-2007роки
№ з/п Показники економічного зростання Фактична величина показників Зміна показників внаслідок впровадження проектного рішення
Використання факторингової операції для здійснення транспортного перевезення
1 Валовий дохід, тис.грн. 4832,611 216000
2 Балансовий прибуток,тис. грн 10,451 32,40
3 Активи, тис.грн. 1332,3 1335,9
4 Власний капітал, тис.грн. 660,5 -
5 Кредиторська заборгованість,тис.грн. 62,8 4,5
6 Рентабельність вл. капіталу,% 1,58 1,58
7 Рентабельність активів, % 0,78 0,78
8 Рентабельність виготовл продукції,% 15 1,06
9 Капіталовіддача реаліз.продукції,% 3,63 161,69
10 Повна СВ продукції, тис.грн 4079,197 -21,4
11 Умовно-постійні витрати в структурі повної собівартості, % 29,7
12 Економія (втрата) коштів за елементами витрат з врахуванням зміни обсягів виробництва продукції, тис.грн. 41,6
о12,1
А) Матеріальні витрати
Сировина і матеріали 2,3
купівельні н-фабрикати і комплектуючі
паливо та енергія 17,136
поточний ремонт 1,7
запасні частини 1,03
допоміжні та інші матеріали
мито
брокерські платежі
Б) Витрати на оплату праці
заробітна плата за окладами і тарифами 5,45
премії та заохочення
компенсаційні заходи
оплата відпусток
інші витрати на оплату праці
В) Відрахування на соціальні заходи 2,02
відрахування на пенсійне забезпечення 1,74
відрахування насоціальне страхування 0,15
страхові внески на випадок безробіття 0,13
відрахування на індивідуальне страхування
Г) Амортизація 3,6
основних засобів 3,6
нематеріальних активів
інших необоротних активів
Д) Інші операційні витрати
відрядження 5,71
оренду
послуги зв'язку 0,028
митні послуги
дозвіл на проїзд
інші витрати 0,4
12,2 Економія (втрата) коштів на адміністративних витратах
загальні та корпоративні витрати
витрати на утримання адмін-управлінського персоналу
інші витрати 5,32
12,3 Економія (втрата) коштів на збутових витратах
витрати на пакувальні матеріали і ремонт тари
оплата праці та комісійні продавцям
витрати на маркетинг
інші витрати
12,4 Економія (втрата) коштів на інших операційних витратах
витрати на дослідження та розробки
собівартість реалізованої валюти -3,05
визнані штрафи і пені
безнадійні борги
13 Інші показники

ВИСНОВКИ

У роботі досліджувались та вдосконалювались міжнародні розрахунки у діяльності ВАТ „Коломийське АТП”, яке на сьогодні займається наданням транспортних послуг як на національному, так і на міжнародному ринках автомобільних перевезень.

Підприємство займається пасажирськими та вантажними перевезеннями. Дане підприємство є середнім підприємством, яке здійснює досить значні обсяги внутрішніх перевезень і лише недавно вийшло на міжнародний рівень – здійснює пасажирські перевезення в Республіку Польща, а також в Росію.

Робота складається з трьох розділів. У першому проведено огляд літературних джерел за темою вдосконалення міжнародних розрахунків. Він показав, що підприємствам, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення потрібно враховувати їх специфіку та особливості, оскільки надання міжнародних транспортних послуг здійснюється на території інших держав.

Предметом дослідження і вдосконалення є міжнародні розрахунки ВАТ „Коломийське АТП”. Воно працює на міжнародному ринку з 2005 року. У роботі висвітлено зміни на фінансові показники діяльності підприємства надання експортних послуг.

У третій частині пропонується і обґрунтовується доцільність впровадження такого заходу – використання факторингової послуги на виконання рейсів у Росію протягом 3 місяців з оплатою по закінченні терміну. Запропонований контракт є досить вартісним, тому відмовлятися від нього не варто, але і фінансові можливості підприємства не дозволяють йому відтермінувати платежі. Тому воно скористалось послугою свого банку. Поза операційна різниця на курсових різницях дала можливість отримати додатково 3050 грн, які спрямуються на погашення кредиторської заборгованості на 4,87%.

Рекомендаційний захід також дає можливість збільшити виторг підприємства, рентабельність, підвищити продуктивність використання транспортного парку. Виходячи з того, що заданого значення економічного показника досягнуто, можна вважати, що завдання, поставлені перед проектантом виконані.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аленичев В.В., Аленичева Т.Д. Страхование валютных рисков, банковских и экспортных коммерческих кредитов. – М.: ИСТ-Сервис, 1994.

2. Балабанов И.Т. Валютные операции. – М.: Финансы и статистика, 1998.

3. Банковское дело: Учебник / Под. Ред. В.Н. Колесникова, Л.П. Кроливецкой. – М.: Финансы и статистика, 2001.

4. Баринов В.Т. Справочная книга инспектора валютных операций коммерческих банков. – М.: МЕНАТЕП-ИНФОРМ, 1995.

5. Бурлак Г.Н., Кузнецова О.И. Техника валютных операций: Учеб. Пособие. – М.: Финстатинформ, 1998.

6. Голубович А.Д., Кулагин М.В., Миримская О.М. Валютные операции в коммерческих банках. – М.: МЕНАТЕП-ИНФОРМ, 2002.

7. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. – М., 1997.

8. Дегтярева О.И. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. Пособие для вузов. – М., 2001г.

9. Кириченко О.А. Банківський менеджмент. – К., 1999 р.

10. Шалашов В.П., шалашова Н.Т. Новое в валютном регулировании и учете валютных операций. – М.: 1996.

11. Моринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – 3-є вид.. – К.: Товариство „Знання”, 2001 – 306 с.

12. Золотов А.Ф. Международные валютно-кредитные отношения. – К.: МАУП, 2007 р.

13. Ковалев В.В. «Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности» - М.: Финансы и статистика, 2007г. – 432с.

14. Крейнина М.Н. «Финансовое состояние предприятия. Методы оценки».- М..: ИКЦ «Дис», 1997г - 224с.

15. Мних Є.В. "Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства" Київ, НМК ВО 1993 рік.

16. Моляков Д.С. "Финансы предприятий отраслей народного хозяйства". - М.: ФиС, 1996.

17. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. Посібник за ред Савлука М.І.. – К.: КНЕУ, 2002 р. – 392 с.

18. Скоун Т. "Управленческий учет".- М.: Издательство ЮНИТИ, 1997.

19. Стоянов Е.А., Стоянова Е.С. "Экспертная диагностика и аудит финансово-хозяйственного положения предприятия". - М.: Перспектива, 2007.

20. Руденко Л.В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій у банках: Посібник. – К.: ВЦ „Академія”, 2002 р. – 376 с.

21. Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч посібник.-.К.: КНЕУ, 2007. – 204 с.

22. Кирєєв В.А., Рибальченко В.П. Валютне регулювання в Україні сьогодні //Вісник НБУ. – 2007. - №2. – с.13-15.

23. Наказ ДМСУ “Про затвердження порядку ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах” від 31.05.96р № 237.

24. Інструкція НБУ “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах” від 12.11.03 № 492.

25. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 р. N 185/94-ВР зі змінами N 1454-IV від 05.02.2007 р.

26. Постанова Кабінету Міністрів України, Національного банку України “Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю “ від 26.12.95 р. N 1044.

27. Інструкція НБУ „Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” від 18.12.1998 р.

28. Зміни до „Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів і платіжних карток через митний кордон України” № 283 від 12.07.2000.

29. Постанова Правління НБУ „Про затвердження Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-респондентів в іноземній валюті та гривнях” № 118 від 18.12.1998.

30. Постанова Правління НБУ „Щодо функціонування режимів рахунків в іноземній валюті резидентів і нерезиденті України” № 11/1151 від 25.07. 1996.

31. Постанова Правління НБУ „Про затвердження Інструкції про відкриття про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” № 118 від 18.12.1998.

32. Постанова Правління НБУ „Про затвердження Порядку встановлення та використання офіційного обмінного курсу гривні щодо іноземних валют” № 336 від 04.02.2003.

33. Лист НБУ та ДПА „Про контроль за купівлею та розрахунками резидентів і нерезидентів” 19010/2943 від 16.12.1999.

34. Постанова НБУ „Про порядок видачі ліцензій на здійснення банківських операцій” №13-112/2252 від 24.09.1998.

35. Постанова Правління НБУ № 38від 12.02.2007 „ Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України”.

36. Інструкція НБУ “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах” від 12.11.03 № 492 з доповненнями від 11.03.2007 № 114.

37. Зміни до Постанови Правління НБУ „Щодо функціонування режимів рахунків в іноземній валюті резидентів і нерезиденті України” № 11/1151 від 25.07. 1996 від 23.05.2007.

38. Зміни до Постанови Правління НБУ „Про затвердження Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-респондентів в іноземній валюті та гривнях” № 118 від 18.12.1998 від 24.05.2007.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений06:59:11 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
16:26:48 25 ноября 2015

Работы, похожие на Дипломная работа: Вдосконалення міжнародних розрахунків ВАТ "Коломийське АТП"
Шпоры по международной экономике
Світове госп-во, його структуризація й особл-сті розвитку. Розвиток світ. ринку товарів призвів на зламі 19-20 ст. до інтенсифікації міжнар. ек ...
По-друге, не можна забувати про таке явище у міжнародній торгівлі, як "валютний демпінг" (або "валютний прибуток"), виникнення якого зумовлене різницею у русі валютних курсів валют ...
Валютний ринок - це: і) підсистема валютних відносин у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах; 2) інституціо-нальний. механізм ...
Раздел: Рефераты по экономике
Тип: реферат Просмотров: 2029 Комментариев: 10 Похожие работы
Оценило: 12 человек Средний балл: 4.3 Оценка: 4     Скачать
Валютна система та валютний ринок, особливості їх формування
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Кафедра фінансів і банківської справи КУРСОВА РОБОТА з курсу "Гроші та кредит" на тему: "Валютна система та ...
ВАЛЮТНА СИСТЕМА, ВАЛЮТНИЙ РИНОК, ВАЛЮТНИЙ КУРС, НАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА, МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА, СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА, НАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТА, ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС.
До того ж, слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів приховувати валюту ...
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: курсовая работа Просмотров: 12875 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 2 человек Средний балл: 4.5 Оценка: неизвестно     Скачать
Теоретичні основи вивчення сутності грошей
Змiст 1.Походження грошей. Роль держави у творенні грошей. 2.Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал. 3.Еволюція форм грошей. Причини та ...
Валютний ринок - це сектоор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар як валюта.
Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до ...
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: шпаргалка Просмотров: 7065 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 1 человек Средний балл: 2 Оценка: неизвестно     Скачать
Валютні операції банку (на прикладі діяльності ВАТ "Райффайзен ...
Магістерська дипломна робота на тему: Валютні операції банку (на прикладі діяльності ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") Анотація Магістерська дипломна ...
Ѭ Індивідуальні контракти, що укладаються між клієнтом і банком при форвардних валютних операціях, як правило, дорожчі порівняно із стандартизованими ф'ючерсними контрактами.
Валютний ринок як економічна категорія - це система стійких економічних і організаційних відносин, пов"язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 5994 Комментариев: 3 Похожие работы
Оценило: 2 человек Средний балл: 4.5 Оценка: неизвестно     Скачать
Стратегія управління валютними ризиками банку
КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА на тему: "СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМИ РИЗИКАМИ БАНКУ" Вступ Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні ...
Форвардний ринок - це ринок, на якому здійснюються термінові валютні операції з іноземною валютою.
Сукупний вплив обмежень і правил здійснення валютних операцій призводить до того, що навіть маючи можливість провести операції з іноземною валютою власним коштом на міжбанківському ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: курсовая работа Просмотров: 101 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Аналіз валютних операцій банку з метою підвищення їх ефективності
Вступ Актуальність теми дослідження дуже висока і полягає в тому, що валютне регулювання - діяльність держави, яка спрямована на регламентування ...
Їх можна порівняти з показниками інших банків і визначити у такий спосіб місце конкретного банку на валютному ринку та значимість операцій із валютними коштами у діяльності банку.
Така послуга звичайно ж буде зручна для клієнтів, оскільки значно спростить процес конвертації валютних засобів, але тут існує одна особливість Українського валютного законодавства ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 4080 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Валютні операції банку (на прикладі діяльності АКБ "Приватбанк ...
;o;; ;; ;;o;; ;; ;;o;; ;;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;; ;;o;;
... офіційний курс Національного банку і про проведені ним операції з купівлі-продажу іноземних валют 1ї групи Класифікатора, а також відомостей про курсові та цінові зміни на світових ...
Сукупний вплив обмежень і правил здійснення валютних операцій призводить до того, що навіть маючи можливість провести операції з іноземною валютою власним коштом на міжбанківському ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 3642 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 1 человек Средний балл: 5 Оценка: неизвестно     Скачать
Шпоры по Госам МСХА
... Она состоит из общих основ эк теории, микрои макроэкономики и интерэкономики (мировой экономики). В общ осн эк теории дается: хар-ка понятия общества ...
Организует учет имущества, операц.
Ѭ, включ. % и осн. долг; возмож. отсроч. выпл. осн. долга и ка-питал.%; в) проект. фин-е - все ср-ва от реализ. проекта (часть ср-в) напрвл. на обслуж. долга (классич.)
Раздел: Остальные рефераты
Тип: реферат Просмотров: 2891 Комментариев: 5 Похожие работы
Оценило: 4 человек Средний балл: 3.3 Оценка: неизвестно     Скачать

Все работы, похожие на Дипломная работа: Вдосконалення міжнародних розрахунків ВАТ "Коломийське АТП" (614)

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150310)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru