Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Валютні ризики і їх страхування

Название: Валютні ризики і їх страхування
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: курсовая работа Добавлен 17:58:42 12 апреля 2007 Похожие работы
Просмотров: 269 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Валютні ризики і їх страхування .


ЗМІСТ

Вступ.................................................................................................................... 3

Розділ 1 Економічна суть поняття валютного ризику...................................... 5

1.1 Валютний ризик як економічна категорія................................................ 5

1.2 Класифікація валютних ризиків................................................................ 8

1.3 Вплив валютних ризиків на діяльність вітчизняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності................................................................. 19

Розділ 2. Методи страхування валютних ризиків........................................... 21

2.1 Валютні застереження............................................................................. 21

2.2 Валютні опціони та форвардні контракти.............................................. 25

2.3 Інші методи захисту від валютних ризиків............................................. 28

Розділ 3. Нові підходи до страхування валютних ризиків............................. 31

Висновок............................................................................................................ 34

Список використаної літератури...................................................................... 36

Додатки.............................................................................................................. 38


Вступ

Одним із важко передбачуваних ризиків є валютний ризик. Його виникнення пов`язане з короткостроковими чи довгостроковими коливаннями курсу валют на фінансовому ринку. Даний вид ризику характерний для підприємств, які купують чи продають товари за іноземну валюту в Україні чи за кордоном, мають мережу філій і представництв за межами країни чи здійснюють операції з валютою. Будь-яке підприємство, що має справу з іноземною конкуренцією на внутрішньому ринку, стикається з валютними ризиками.

В основі виникнення валютних ризиків лежать коливання валютних курсів, і ці коливання відбуваються непередбачено як убік збільшення, так і убік зменшення, внаслідок чого імовірність незапланованих збитків чи прибутку досить велика. Тому підприємства повинні досить серйозно відноситись до даної проблеми, проблеми керування валютними ризиками, тому що зневага використання даної стратегії може викликати глобальні негативні наслідки для фінансової сторони діяльності підприємства.

Важливість даної роботи і вивчення проблем, описаних у ній, також полягає в тому, що ця сфера є ще мало відомою на українському ринку. Недостача кваліфікованих кадрів, досвіду і як результат - споживачів у цій області, на жаль гальмує розвиток цього, досить важливого аспекту міжнародної діяльності.

Таким чином, основна мета даної курсової роботи це вивчення особливостей впливу валютного ризику на діяльність вітчизняних економічних суб’єктів.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

· дослідження поняття валютного та його різновидів;

· вивчення впливу валютного ризику на діяльність господарюючих суб’єктів;

· розгляд існуючих можливостей страхування валютного ризику.

Предметом даної курсової роботи є проблема страхування можливих втрат господарюючими суб’єктами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності внаслідок коливання валютного курсу.

Об’єктом дослідження виступає валютний ризик.

Дана курсова робота складається із трьох розділів в яких послідовно розглядається поставлена проблема.

Розділ 1 Економічна суть поняття валютного ризику

1.1 Валютний ризик як економічна категорія

Проблема валютного ризику в економічній теорії і практиці уперше постала наприкінці 70-х років ХХ століття, після підписання країнами – членами Міжнародного валютного фонду Ямайської угоди (Кінгстон, Ямайка, 1976 р.), відповідно до якої була офіційно викликана демонетизація золота, анульовані його офіційна ціна і золотий паритет, була введена міжнародна розрахункова одиниця СДР (спеціальні права запозичення, SDR – special drawing rights), що повинна була стати основою визначення валютних курсів національних валют, і був уведений режим вільного курсоутворення на базі «плаваючих» валютних курсів, – флоатінг.

Найвищої гостроти проблема валютного ризику придбала в 80-х рр. і залишається актуальною в перспективі. Це пов'язано з різким збільшенням обсягів міжнародних торгових і фінансових операцій, непрогнозованими коливаннями валютних курсів, збільшенням обсягів валютних спекуляцій, що викликає різке збільшення залежності кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств і фінансово-кредитних установ від валютного ризику.

Головною причиною валютних ризиків є коротко- і довгострокові коливання обмінних курсів, що залежать від попиту та пропозиції валюти на національному і міжнародному валютному ринках [28, c.117].

У довгостроковому періоді визначальну роль грає загальний економічний стан країни, рівень виробництва, збалансованість основних макроекономічних пропорцій, обсяги зовнішньої торгівлі і т.д., а в короткостроковому – збалансованість окремих ринків і загальний стан ринкового і конкурентного середовища. Коливання кількісних показників окремих факторів і їхнє визначене співвідношення відіграють вирішальну роль у зміні валютного курсу, а отже можуть мати істотний вплив на характер виникнення і рівень валютного ризику.

Серед довгострокових факторів коливання валютних курсів насамперед необхідно виділити такі:

- загальна економічна ситуація в країні;

- політична ситуація;

- рівень процентних ставок;

- рівень інфляції;

- стан платіжного балансу;

- система валютного регулювання й ін.

Короткострокові зміни валютних курсів є наслідком постійних щоденних коливань, обумовлених частою зміною попиту та пропозиції на ту чи іншу валюту. Оскільки обсяги зовнішньоекономічних операцій, у тому числі і торгових, постійно ростуть, а світовий валютний ринок функціонує цілодобово, такі тимчасові коливання є неминучими, що стає постійним джерелом валютного ризику. Крім того, підприємства і банки, що працюють на валютному ринку, можуть перетерплювати і від цілеспрямованих валютних спекуляцій, досвід яких має вже й Україна. Тому визначення характеру і розмірів валютних ризиків, а також їхнє запобігання стає однією з досить актуальних проблем здійснення експортно-імпортних операцій і міжнародних фінансових розрахунків.

Під валютним ризиком розуміють можливість грошових втрат суб'єктами валютного ринку через коливання валютних курсів. Під чисто економічним кутом зору такий ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів, що стосується кожної з валют по термінах і сумам.

За час існування системи вільного курсоутворення сформувалися певні закономірності динаміки валютних курсів, що завдяки впливу на процентні ставки, спрямованість експортно-імпортних потоків, конкурентноздатність товарів на зовнішніх ринках, умови руху капіталів і т.д. приводять до певних економічних наслідків. Головними закономірностями динаміки валютних курсів, які варто брати до уваги при організації керування валютними ризиками, є наступні:

1. При відносній стабільності внутрішніх і зовнішніх цін коливання валютного курсу національної валюти відбивають зміну відносних цін, тобто зміну конкурентноздатності товарів. Здешевлення (підвищення курсу) національної валюти приводить до того, що товари, вироблені в даній країні, на закордонних ринках будуть дешевими, а іноземні товари на національному ринку – дорожче. Це означає, що підвищення курсу національної валюти сприяє збільшенню обсягів експорту і скороченню обсягів імпорту, а зниження курсу (подорожчання) національної валюти, навпаки, сприяє збільшенню обсягів імпорту і скороченню обсягів експорту.

2. Наявність негативного сальдо платіжного балансу є відображенням того, що попит на іноземну валюту перевищує пропозицію, а це у свою чергу, приводить до знецінювання національної валюти. Позитивне сальдо платіжного балансу, навпаки, характеризує підвищення пропозиції іноземної валюти і сприяє подорожчанню національної валюти.

3. Рух капіталів із країни в країну залежить від рівня процентних ставок і очікуваних змін валютних курсів. Країни, у яких установлені високі процентні ставки і функціонує стабільна грошова одиниця, є більш привабливими для іноземного капіталу. Інвестори позбавляються валют, яким загрожує девальвація, і переводять свої капітали у валюти тих країн, де проводиться тверда грошово-кредитна політика, що забезпечує високі процентні ставки і дорогу національну валюту.

У світовій практиці ризик, пов'язаний з виникненням потенційних збитків, визначають терміном «експозиція». Коли мова йде про визначений фінансовий ризик, то говорять, що підприємство (установа) піддається «експозиції», а щодо валютного ризику вживається термін «валютна експозиція» [26, c.52-54].

З погляду практики виникнення валютного ризику пов'язано зі станом валютної позиції, тобто співвідношенням між вимогами і зобов'язаннями, що стосується іноземної валюти. У випадку закритої валютної позиції, тобто коли вимоги і зобов'язання сходяться, ризик зведений до мінімуму. Коли ж валютна позиція відкрита, суми вимог і зобов'язань не сходяться, у зв'язку з чим і виникає валютний ризик. У цьому випадку банку доведеться в майбутньому купувати валюту за новим курсом і продавати по старому. Якщо при відкритій валютній позиції сума валютних зобов'язань банка перевищує суму вимог, то це буде коротка валютна позиція, якщо ж навпаки, - довга. Збитки виникають тоді, коли доводиться відповідно до раніше укладеного договору продавати валюту за курсом нижче поточного, а купувати (прийняти раніше куплену валюту) за курсом, вище поточного.[2, c.534]

1.2 Класифікація валютних ризиків

За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяють на (див. Додаток А):

· операційні;

· трансляційні (бухгалтерські);

· економічні;

· сховані.

Операційний ризик пов'язаний з торговими операціями, а також із грошовими договорами по фінансовому інвестуванню і дивідендним платежам. Цей ризик може виникати під час підписання договорів на здійснення платежів чи на одержання коштів в іноземній валюті в майбутньому.[2, c.537]

Цей ризик можна визначити як можливість недоодержати прибуток чи понести збитки в результаті безпосереднього впливу змін обмінного курсу на очікувані потоки коштів. Експортер, що одержує іноземну валюту за проданий товар, програє від зниження курсу іноземної валюти стосовно національного, тоді як імпортер, що здійснює оплату в іноземній валюті, програє від підвищення курсу іноземної валюти стосовно національного.

Невизначеність вартості експорту в національній валюті, якщо рахунок-фактура на нього оформляється в іноземній валюті, може стримувати експорт, тому що виникають сумніви в тім, що експортовані товари в кінцевому рахунку можна буде реалізувати з прибутком. Невизначеність вартості імпорту в національній валюті, ціна на який встановлена в іноземній валюті, збільшує ризик втрат від імпорту, тому що в перерахуванні на національну валюту ціна може виявитися неконкурентною. Таким чином, невизначеність обмінного курсу може перешкоджати міжнародній торгівлі.

Може здатися, що невизначеність прибутковості експортних операцій, коли товари оцінюються в іноземній валюті, можна перебороти, якщо призначити ціну в базовій національній валюті компанії-експортера. Однак це усього лише перенесе валютний ризик на імпортера, що у наслідку зволіє мати справу з постачальниками, готовими оформляти рахунки-фактури у валюті країни-імпортера. Крім того, знецінення іноземної валюти, що підриває доходи від експорту товарів у перерахуванні на національну валюту, супроводжується підвищенням курсу національної валюти і приводить до зростання ціни експорту в іноземній валюті, що знижує його конкурентноздатність. Особливо руйнівний ефект буде в умовах попиту, чуттєвого до змін ціни.

Прикладом нестабільності величини обсягу продажу може служити ситуація, коли компанія бере участь у тендері (торгах) за контракт. Компанія повинна усвідомлювати, що тендер у національній валюті може поставити її в невигідне конкурентне положення, а тендер в іноземній валюті може викликати валютний ризик (у залежності від результатів тендера). Успіх у тендері пов'язаний з валютним ризиком, а невдача – ні. Це створює певні проблеми, і надалі буде показано, що найбільш ефективний захист від подібних ризиків можуть забезпечити валютні опціони [7, c.56].

Успіх у тендері має як наслідок посилення ступеня схильності компанії валютному ризику. Багато машинобудівних підрядних фірм працюють на Близькому Сході за контрактними цінами в доларах США, тоді як їхні витрати оцінюються в іншій валюті. Ці фірми виявилися уразливими для ризику збитків від падіння курсу долара і зіткнулися з необхідністю застрахувати себе на випадок, якщо тенденція до послаблення долара збережеться протягом тривалого періоду.

Імпортери, що одержують рахунки-фактури в іноземній валюті, також зіткаються з невизначеністю при оцінці вартості імпорту в національній валюті. Для них це стає особливо проблематичним у випадку чутливості збуту до цінових змін, коли, приміром, їхніми конкурентами є внутрішні виробники, що не відчувають впливу змін обмінних курсів, чи імпортери, що одержують рахунки-фактури в іноземній валюті, курс якої змінюється в сприятливому напрямку.

Сама складна в теоретичному плані проблема виникає в зв'язку з датою виникнення операційного валютного ризику. Один з варіантів – вважати її датою виписки рахунка-фактури. Але як тоді бути з замовленнями, на які ще не оформлена рахунок-фактура? Якщо експортер одержав замовлення, на яке накладна буде виписана в іноземній валюті, то ризик існує з моменту реєстрації замовлення, якщо ціна в іноземній валюті визначається в момент одержання замовлення. А як бути з замовленнями, що очікуються, але ще не отримані? Приміром, агента британського туристичного бюро, що продає путівки на відпочинок у Європі. Йому потрібно буде враховувати оплату готелів у європейських валютах, що пов'язано з ризиком збитків у випадку підвищення курсів європейських валют стосовно фунта стерлінгів. Таке підвищення збільшить його витрати у фунтах, у той час як прибуток від путівок визначається в момент опублікування прейскуранта. До моменту публікації прейскуранта підвищення курсів іноземних валют може бути враховане в призначуваних цінах. Однак як тільки прейскурант опублікований, змінити ціни вже неможливо, і операції агента турбюро піддані ризику. Тому виникнення операційного ризику може датуватися з моменту публікації прейскуранта.

Задача визначення операційного ризику може вимагати оцінки ситуації, коли ціна угоди встановлена в одній валюті, а оплата буде виконуватися в іншій. Можуть виникнути сумніви щодо валюти, підданої ризику: це валюта ціни чи валюта платежу? Відповідь – це валюта ціни? Підвищення курсу валюти платежу стосовно базової валюти не супроводжується відповідним ростом курсу валюти ціни щодо базової валюти. Більш висока вартість купівлі одиниці валюти платежу (наприклад, одного долара) буде компенсуватися меншим числом одиниць (тобто доларів), що відповідають вартості товарів чи послуг по угоді, вираженій у валюті ціни.[3, c.21]

Трансляційний (бухгалтерський) ризик пов'язаний з переоцінкою активів і пасивів і прибутку закордонних філій у національну валюту, а також може виникати при експорті чи імпорті інвестицій. Він впливає на показники балансу, що відбивають звіт про одержання прибутку і збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю. Врахувати трансляційний ризик можна під час складання бухгалтерської і фінансової звітності. На відміну від операційного, трансляційний ризик не пов'язаний із грошовими потоками чи ж розмірами виплачуваних сум. Ризик збитків чи зменшення прибутку виникає при складанні консолідаційних звітів міжнаціональних корпорацій і їх іноземних дочірніх компаній чи філій.

При складанні консолідаційного звіту про активи, пасиви і розмір прибутку відповідні показники дочірніх компаній, розраховані в окремих національних валютах, перетворюються у ведучу валюту консолідаційного балансу по місцеві розташування материнської компанії.

Найбільш показовим прикладом, що ілюструє виникнення трансляційної валютної експозиції, є переведення чистих інвестицій іноземної дочірньої компанії материнській. Під такими інвестиціями розуміють балансову вартість коштів материнської компанії і різницю між загальними активами дочірньої компанії і її зовнішніх зобов'язань (зобов'язаннями дочірньої компанії перед іншими фірмами, крім материнської, і інших компаній групи). Вартість чистих інвестицій, перелічена в національну грошову одиницю країни розміщення материнської компанії, збільшується чи зменшується відповідно зміні курсу валют.[3, c.22]

Цей ризик ще відомий як розрахунковий, чи балансовий, ризик. Його джерелом є можливість невідповідності між активами і пасивами, вираженими у валютах різних країн. Наприклад, якщо британська компанія має дочірню філію в США, то в неї є активи, вартість яких виражена в доларах США. Якщо в британської компанії немає достатніх пасивів у доларах США, що компенсують вартість цих активів, то компанія піддається ризику. Знецінення долара США щодо фунта стерлінгів приведе до зменшення балансової вартості активів дочірньої компанії, тому що балансовий звіт материнської компанії буде виражатися у фунтах стерлінгів. Аналогічно, компанія з чистими пасивами в іноземній валюті буде піддана ризику у випадку підвищення курсу цієї валюти. Наприклад, компанія взяла кредит у швейцарських франках, тому що у Швейцарії були низькі процентні ставки, а потім обміняла франки на фунти стерлінгів для фінансування проекту в Сполученому Королівстві. Балансовий звіт покаже збільшення вартості пасивів у фунтах стерлінгів у випадку, якщо курс швейцарського франка стосовно фунта стерлінгів зросте.

Важливо дати відповідь на питання, наскільки серйозну погрозу представляє трансляційний ризик. Якщо компанія вважає, що він не має особливого значення, то тоді немає необхідності хеджувати такий ризик. Ця точка зору виправдана, якщо зміни курсу розглядаються як відхилення від відносно стабільного курсу. Однак, якщо існує визначена тенденція зміни курсу, то сама ця тенденція може виявитися суттєвою, хоча відхилення від курсу в ту чи іншу сторону можуть і не мати значення.

Ігнорування відхилень обмінного курсу в ту чи іншу сторону від постійного в цілому курсу в довгостроковій перспективі цілком виправдано для активів, наприклад, дочірніх компаній, оскільки подібні активи носять довгостроковий і навіть безстроковий характер. Для активів короткострокового характеру виникає проблема з термінами їхнього погашення, тому що ці терміни можуть збігтися з періодом, коли буде особливо несприятливий рівень обмінного курсу. Подібному ризику піддані боргові зобов'язання компаній, виражені в іноземній валюті. Боргові цінні папери можуть мати термін погашення без права його продовження. Активи і пасиви, які не можна розглядати як безстрокові, особливо якщо умови і терміни погашення не є гнучкими, створюють імовірність валютного ризику, що є суттєвим для компанії. З цієї причини в даному випадку необхідно з усією серйозністю поставитися до хеджування трансляційних валютних ризиків.[3, c.23]

Економічний валютний ризик пов'язаний з можливістю втрати доходів по майбутніх контрактах через зміну загального економічного стану як країн-партнерів, так і країни, де розміщена компанія. Насамперед, він обумовлений необхідністю здійснення постійних розрахунків по експортних і імпортних операціях, інтенсивність яких, у свою чергу, може залежати від коливань валютних курсів.

Економічний ризик визначається як імовірність несприятливого впливу змін обмінного курсу на економічне становище компанії, наприклад, імовірність зменшення обсягу товарообігу чи зміни цін компанії на фактори виробництва і готову продукцію в порівнянні з іншими цінами на внутрішньому ринку. Ризик може виникати внаслідок зміни гостроти конкурентної боротьби, як з боку виробників аналогічних товарів, так і з боку виробників іншої продукції, а також зміни прихильності споживачів певній торговій марці. Вплив можуть мати й інші джерела, наприклад, реакція уряду на зміну обмінного курсу чи стримування росту заробітної платні в результаті інфляції, викликаної знеціненням валюти.

У найменшому ступені економічному ризику піддаються компанії, що несуть витрати тільки в національній валюті, не мають альтернативних джерел факторів виробництва, на які могли б уплинути зміни валютного курсу. Ці компанії реалізують продукцію тільки усередині країни і не зустрічають конкуренції з боку товарів, на які ціни можуть стати більш виграшними в результаті сприятливої зміни курсу. Однак навіть такі компанії не цілком захищені, тому що зміни обмінного курсу можуть мати наслідки, яких не зможе уникнути жодна фірма.

Коливання обмінних курсів можуть уплинути на ступінь конкуренції з боку інших виробників, зробивши вплив на структуру їхніх витрат чи на їхні продажні ціни, виражені в національній валюті. Компанія, що продає винятково на внутрішньому ринку, з витратами, оплачуваними тільки в національній валюті, постраждає від підвищення курсу внутрішньої валюти, оскільки конкурентні імпортні товари будуть більш дешевими, так само як і товари внутрішніх виробників-конкурентів, витрати яких оплачуються частково в іноземній валюті.

Зміни вартості валюти країни можуть мати додаткову значимість для компанії, що розмістила свою філію в цій країні з метою забезпечення дешевого джерела постачань або на свій внутрішній ринок, або на ринки інших країн-споживачів.

Деякі сировинні товари за традицією оцінюються у визначених валютах. Яскравим прикладом цього є ціни на нафту в доларах США. Компанії, що отримують доход в інших валютах, можуть бути уразливі для ризику можливих збитків від підвищення курсу долара стосовно валют, у яких вони отримують свої доходи. Одним із прикладів таких фірм є авіакомпанії. Якщо вони до того ж купують літаки в США і мають у результаті боргові зобов'язання в доларах, то підсилюється їхня схильність ризику втрат від підвищення курсу долара щодо національних валют, у яких вони отримують доходи.

Раніше згадувалося, що моментом виникнення операційного валютного ризику варто вважати дату опублікування прейскуранта. Припустимо, що експортер спробує уникнути операційного ризику, пов'язаного з цінами в іноземній валюті, видавши прейскурант для закордонних покупців у національній валюті продавця. Тоді вплив коливань валютного курсу проявиться в обсягах продажів. Якщо підвищення курсу національної валюти і не знизить вартості надходжень від експорту, вираженої в національній валюті, то таке підвищення обумовить тенденцію до зменшення обсягу експорту, тому що ціни в перерахуванні на іноземну валюту зростуть.[3, c.24-25]

Економічний валютний ризик підрозділяють на два види (див. Додаток Б):

· прямий, коли передбачається зменшення прибутку по майбутніх операціях унаслідок зниження обмінного курсу валют;

· усереднений (побічний), пов'язаний із втратою певної частини конкурентноздатності вітчизняних товаровиробників у порівнянні з іноземними.

Головним фактором виникнення прямого економічного валютного ризику є майбутні експортно-імпортні договори чи валютні операції. Після підписання договору (укладення контракту) і до настання терміну оплати згідно договору економічний валютний ризик трансформується в операційний.

Усереднений ризик характеризує можливість виникнення збитків, пов'язаних зі зниженням конкурентноздатності компанії в порівнянні з іноземними товаровиробниками й експортерами в зв'язку зі зміною валютних курсів, високою валютною собівартістю і відносно низькими цінами на вироблену продукцію.

Наприклад, на світовому ринку домінують два виробники компресорного устаткування – Україна і Росія. Продукція здебільшого експортується, а тому оцінюється в доларах США. Якщо зміни курсу долара до гривні і до російського карбованця будуть пропорційно однакові, то конкурентноздатність товаровиробників залишиться відносно стабільною: зі зниженням курсу долара одночасно і до гривні, і до російського карбованця конкурентноздатність товарів на світових ринках підвищується, і це буде вигідно обом країнам. У випадку такого ж підвищення курсу долара (і одночасного зниження курсів гривні і російського карбованця) конкурентноздатність товарів двох країн між собою залишиться відносно незмінною, але доходи від продажу, виражені в доларах США, зменшаться.

Якщо ж курс гривні підвищиться на більший відсоток, ніж курс російського карбованця, конкурентні цінові переваги будуть на боці українського експортера; якщо навпаки – то на боці російського. У даному прикладі підвищення чи зниження цінової конкурентноздатності товаровиробників буде залежати, крім зміни курсу долара, ще і від зміни курсового співвідношення між гривнею і російським карбованцем. У випадку підвищення курсу гривні щодо російського карбованця цінові переваги будуть на боці російського експортера компресорного устаткування, у випадку зниження – навпаки.

Визначаючи валютні ризики і розробляючи способи їхнього запобігання, необхідно чітко представляти можливі наслідки кожного виду валютної експозиції.

Операційний валютний ризик може скоротити чистий приплив коштів, прибутку і доходів, а також привести до скорочення ринків збуту.

Нарахування економічного валютного ризику приводить до зниження конкурентноздатності експортерів на зовнішніх ринках, до зниження рівня рентабельності продукції і прибутковості підприємств.

Трансляційний ризик може викликати зменшення вартості іноземних активів (чи збільшення вартості пасивів) в іноземній валюті, що стане причиною зниження загальної вартості підприємства (статутного капіталу), а також зниження курсової вартості акцій і їхньої прибутковості.

Основою запобігання трансляційних ризиків є вибір валютного курсу, по якому здійснюється трансляція, - по поточному (на дату розрахунків) чи історичному (на дату здійснення операції). З огляду на це можуть бути використані кілька методів перерахунку балансу:

· усі поточні операції здійснюються за поточним курсом, а довгострокові – по історичному;

· фінансові операції враховуються за поточним курсом, а товарні – по історичному;

· усі валютні операції здійснюються за одним курсом.

Перевага тому чи іншому методу перерахунку балансу надається в залежності від конкретних умов, обсягів операцій і перспектив коливань валютних курсів [18, c.72].

Основою керування валютним ризиком є чітке визначення його кількісних характеристик, що дає можливість банкам і корпораціям застосувати селективне керування, тобто страхувати тільки неприйнятний валютний ризик – ризик, імовірність настання якого дуже висока. Це пов'язано з тим, що на практиці валютний ризик існує при будь-якій валютній операції, але не усі вони приводять до збитків, тим більше в обсягах, що загрожують існуванню підприємства чи банку. Найчастіше при чіткій організації фінансової роботи майбутні збитки можна звести до мінімуму чи ж перекрити незначні суми збитків відповідним прибутком.

Основними елементами оцінки операційного ризику є визначення:

· виду іноземної валюти, по якій відбуваються розрахунки;

· суми валют;

· тривалості періоду валютного ризику;

· виду валютних розрахунків (платежі/виторг).

Вибір валюти для здійснення розрахунків можна розглядати як своєрідний метод страхування ризику. Оптимальним було б використання національної грошової одиниці, оскільки при цьому валютний ризик практично відсутній. Але на практиці ця проблема зважується по-різному. Так, наприклад, у США 98% експорту і 85% імпорту оцінюються в доларах США. В Англії у фунтах стерлінгів розрахунки ведуться тільки при 76% експорту і 30% імпорту, а в Японії в ієнах оцінюються тільки лише 29% експорту і 3% імпорту. Останнім часом у країнах – членах ЄС навіть серед дрібних підприємців і приватних осіб значного поширення придбали розрахунки в ЄВРО.

Загальним правилом вибору валюти розрахунків є орієнтація експортерів на сильну валюту, тобто таку, купівельна спроможність якої щодо національної грошової одиниці підвищується, а імпортерів – на слабку валюту, купівельна спроможність якої має тенденцію до зниження.

Період операційного ризику охоплює проміжок часу між укладенням договору й оплатою контракту, а тому в числовому вираженні ризик буде тим менше, ніж коротше цей період і чим менше сума договору.

В економічній практиці окремі види валютного ризику дуже часто переплітаються між собою, а тому загальну суму ризику можна визначити тільки лише тоді, коли складається підсумковий баланс, тобто як бухгалтерський ризик.

Сховані ризики . Існують операційні, трансляційні й економічні ризики, що на перший погляд не очевидні. Наприклад, постачальник на внутрішньому ринку може використовувати імпортні ресурси, і компанія, що користується послугами такого постачальника, побічно піддана операційному ризику, тому що підвищення вартості витрат постачальника в результаті знецінення національної валюти змусило б цього постачальника підвищити ціни. Ще одним прикладом може бути ситуація з імпортером, якому виписується рахунок-фактура в національній валюті і який виявляє, що ціни змінюються його закордонним постачальником відповідно до змін обмінного курсу з метою забезпечення сталості цін у валюті країни постачальника.

Сховані операційні і (чи) трансляційні ризики можуть виникнути й у тому випадку, якщо закордонна дочірня компанія піддається своїм власним ризикам. Припустимо, що американська філія британської компанії експортує продукцію в Австралію. Для американської дочірньої компанії існує ризик утрат від зміни курсу австралійського долара, і вона може понести збитки в результаті несприятливих змін курсу австралійського долара стосовно долара США. Подібні збитки підірвуть прибутковість філії. Виникає непрямий операційний ризик, оскільки надходження прибутку від дочірньої компанії скоротяться. Материнська компанія також зіткнеться з трансляційним ризиком, якщо зменшення прибутку від філії буде відбито в оцінці вартості активів філії в балансовому звіті материнської компанії.[3,18]

1.3 Вплив валютних ризиків на діяльність вітчизняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

Виникнення валютного ризику напряму пов’язано із валютним курсом, тому, на нашу думку, питання впливу валютних ризиків на діяльність економічних суб’єктів в першу чергу стосується впливу змін валютного курсу на їх діяльність. Валютні курси впливають на зовнішню торгівлю різних країн, впливаючи на цінові співвідношення експорту й імпорту і викликаючи зміни внутрішньо економічної ситуації, а також змінюючи поведінку фірм, що працюють на експорт чи конкурують з імпортом.

У цілому знецінення національної валюти надає можливість експортерам цієї країни понизити ціни на свою продукцію в іноземній валюті, одержуючи при її обміні ту ж суму в національних грошових одиницях. Це підвищує конкурентноздатність їхніх товарів і створює можливості для збільшення експорту. Імпорт же при цьому ускладнюється, тому що для одержання тієї ж суми у своїй валюті іноземні експортери змушені підвищити ціни.

Одночасно відбувається збільшення імпортних цін (якщо попит на імпорт нееластичний за цінами), а слідом за цим і збільшення їхнього загального рівня. Зворотні явища спостерігаються при зміцненні національної валюти.

Багато країн маніпулюють валютними курсами для вирішення своїх задач як в області економічного розвитку, так і в області захисту від валютного ризику. Маніпулювання містить у собі цілий ряд заходів — від штучного заниження чи, навпаки, завищення курсів національних валют, використання тарифів і ліцензій до механізму інтервенцій.

Завищений курс національної валюти — це офіційний курс, встановлений на рівні вище паритетного курсу. Паритетний курс розраховується на основі зіставлення вартостей кошиків товарів, однакових по якісних і кількісних характеристиках, у двох країнах. У свою чергу, занижений валютний курс — це офіційний курс, встановлений вище паритетного.

Якщо ціни в іноземній державі підвищуються швидше, ніж на внутрішньому ринку, але курс іноземної валюти знижується в розмірі, меншому, ніж це обумовлено різницею в рівнях інфляції, то іноземна валюта переоцінена (її курс завищений). У цьому випадку вигідний експорт товарів з національної держави [27, c.115].

Іноді встановлюються різні режими валютних курсів для різних учасників валютного ринку в залежності від проведених операцій: комерційних чи фінансових. Часто по комерційних операціях застосовується офіційний валютний курс, а по операціях, пов'язаним з рухом капіталу, - ринковий. Курс по комерційних операціях звичайно є заниженим. Спочатку для країн, що штучно занизили курс власної валюти, спостерігається пожвавлення економіки, викликане підвищенням конкурентноздатності експорту. Однак далі наростають обмеження внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу ресурсів, велика частина національного доходу направляється в сферу виробництва за рахунок зменшення в ньому частки споживання, що приводить до підвищення рівня споживчих цін у країні, за рахунок якого відбувається погіршення рівня життя трудящих. Негативний вплив на зміну пропорцій народного господарства може зробити і штучна підтримка постійного валютного курсу, рівень якого значно розходиться з паритетним, призводячи до закріплення однобокої орієнтації в розвитку окремих галузей економіки.[24, c.17]

Розділ 2. Методи страхування валютних ризиків

2.1 Валютні застереження

Золоті і валютні захисні застереження застосовувалися після другої світової війни. Золоте застереження засноване на фіксації золотого вмісту валюти платежу на дату укладання контракту і перерахунку суми платежу пропорційно зміні золотого вмісту на дату виконання. Розрізнялися прямі і непрямі золоті застереження. При прямому застереженню сума зобов'язання прирівнювалося у ваговій кількості золота; при непрямій - сума зобов'язання, виражена у валюті, перераховувалася пропорційно зміні золотого змісту цієї валюти (звичайно - долара). Застосування цього застереження ґрунтувалося на тім, що в умовах післявоєнної Бренттонвудської валютної системи існували офіційні золоті паритети - співвідношення валют по їх золотому змісті, що з 1934 по 1976 рік установлювалися на базі офіційної ціни золота, вираженої в доларах. Однак через періодичні коливаннях ринкової ціни золота і частих девальвацій провідних світових валют, золоте застереження поступово втратило свої захисні властивості і перестало застосовуватися з часу прийняття Ямайської валютної системи, яка відмінила золоті паритети й офіційну ціну золота.

Валютне застереження - умова в міжнародному контракті, що обмовляє перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу валюти застереження з метою страхування валютного чи кредитного ризику експортера чи кредитора. Найбільш розповсюджена форма валютного застереження - розбіжність валюти ціни і валюти платежу. При цьому експортер чи кредитор зацікавлений у тім, щоб в якості валюти ціни вибиралася найбільш стійка валюта чи валюта, підвищення курсу якої прогнозується, тому що при проведенні платежу підрахунок суми платежу проводиться пропорційно курсу валюти ціни. Звідси випливає, що в умовах нестабільності плаваючих валютних курсів цей метод страхування валютних ризиків є неефективним. Аналогічний висновок можна поширити і на іншу форму валютного застереження - коли валюта ціни і валюта платежу збігаються, а сума платежу ставиться в залежність від більш стабільної валюти застереження [17, c.53-54].

Для зниження ризику падіння курсу валюти ціни на практиці одержали поширення багатовалютні застереження.

Багатовалютне застереження - умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу кошика валют, які заздалегідь обираються за згодою сторін. Багатовалютне застереження має переваги перед одновалютним: по-перше , валютний кошик, як метод виміру незваженого курсу валют, знижує ризик різкої зміни суми платежу; по-друге , вона найбільшою мірою відповідає інтересам контрагентів угоди з погляду валютного ризику, тому що включає валюти різної стабільності.

Разом з тим до недоліків багатовалютного застереження можна віднести складність формулювання застереження в контракті в залежності від способу розрахунку курсових утрат, неточність якої приводить до різного трактування сторонами умов застереження. Іншим недоліком багатовалютного застереження є складність вибору базисного кошика валют.

Після скасування золотодевізного стандарту і режиму фіксованих паритетів курсів і переходу до Ямайської валютної системі і плаваючим валютним курсам, міжнародні валютні одиниці були прирівняні до визначеного валютного кошика. Існує кілька видів валютних кошиків. Вони розрізняються за складом валют:

1. Симетричний кошик - у ньому валюти наділені однаковими питомими вагами.

2. Асиметричний кошик - у ньому валюти наділені різними питомими вагами.

3. Стандартний кошик - валюти зафіксовані на визначений період застосування валютної одиниці як валюти застереження.

4. Регульований кошик - валюти міняються в залежності від ринкових факторів.

Перевагою застосування тієї чи іншої міжнародної валюти як бази багатовалютного застереження полягає в тім, що регулярні і загальновизнані їхні котирування виключають невизначеність при підрахунку сум платежу.

Складними елементами механізму валютного застереження є:

· початок її дії, що залежить від встановленої в контракті межі коливань курсу

· дата базисної вартості валютного кошика. Датою базисної вартості звичайно є дата підписання контракту чи попередня їй дата. Іноді застосовується ковзна дата базисної вартості, що створює додаткову невизначеність.

· дата чи період визначення умовної вартості валютного кошика на момент платежу.

· обмеження дії валютного застереження при зміні курсу валюти платежу проти курсу валюти застереження шляхом встановлення нижньої і верхньої меж дії застереження (звичайно у відсотках до суми платежу).

Іншими формами багатовалютного застереження є:

· Використання як валюти платежу декількох валют з погодженого набору, наприклад: долар, євро, швейцарський франк і фунт стерлінгів.

· Опціон валюти платежу - на момент укладання контракту ціна фіксується в декількох валютах, а при настанні платежу експортер має право вибору валюти платежу.

Обмеженість застосування валютного застереження взагалі (і багатовалютного зокрема) полягає в тім, що вона страхує від валютного й інфляційного ризику лише в тій мірі, у якій ріст товарних цін відбивається на динаміці курсів валют. У світовій практиці для страхування експортерів і кредиторів від інфляційного ризику використовуються товарно-цінові застереження [17, c.55-56].

Товарно-цінове застереження - умова, що включається в міжнародний контракт із метою страхування від інфляційного ризику. До товарно-цінових застережень відносяться:

1.Застереження про змінну ціну, що підвищується в залежності від ціноутворюючих факторів.

2.Індексне застереження - умова, по якій суми платежу змінюються пропорційно зміні цін за періоди з дати підписання до моменту виконання зобов'язання. Індексні застереження не одержали широкого поширення у світовій практиці через труднощі з вибором і перерахуванням індексів, що реально відбивають ріст цін.

3.Комбіноване валютно-товарне застереження використовується для регулювання суми платежу з урахуванням зміни валютних курсів і товарних цін. У випадку односпрямованої динаміки зміни валютних курсів і товарних цін підрахунок сум платежу відбувається пропорційно до фактору, що максимально змінився. Якщо ж за період між подписанням і виконанням угоди динаміка валютних курсів і динаміка товарних цін не збігалися, то сума платежу міняється на різницю між відхиленням цін і курсів.

4.Компенсаційна угода для страхування валютних ризиків при кредитуванні: сума кредиту погоджується з ціною у визначеній валюті (може використовуватися кошик валют) товару, що поставляється в рахунок погашення кредиту.

До теперішнього часу валютні застереження, як метод страхування валютних ризиків експортерів і кредиторів, в основному на практиці перестали застосовуватися. Замість них з початку 70-х років стали застосовуватися сучасні методи страхування: валютні опціони, форвардні валютні операції, валютні фьючерси, міжбанківські операції "своп" [21, c.64].

2.2 Валютні опціони та форвардні контракти

Валютний опціон - угода між покупцем опціону і продавцем валют, що надає право покупцю опціону купувати чи продавати за визначеним курсом суму валюти протягом обумовленого часу за винагороду, що сплачується продавцю.

Валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від утрат, пов'язаних із зміною курсу валюти у визначеному напрямку. Ризик утрат від зміни курсу валют може бути декількох видів.

А. Потенційний ризик присудження фірмі контракту на постачання товарів. Розглянемо даний вид ризику за допомогою наступного прикладу. Експортер і імпортер уклали контракт, по якому експортер зобов'язувався поставити партію товарів імпортеру на умовах поновлюваного акредитива. Після поставки частини товару експортер відмовився допоставити частину, що залишилась, зіславшись на невиконання імпортером умов постачання. Імпортер порушив проти свого контрагента судовий процес, вимагаючи завершити постачання і відшкодувати збитки. Таким чином, експортер ризикує програти справу і понести збитки через прогнозоване падіння курсу валюти ціни. Прагнучи убезпечити себе від цього ризику, експортер купує опціон продавця цієї валюти й у випадку несприятливого для себе результату справи і знецінення іноземної валюти буде мати можливість продати свій виторг (реалізувати опціон) по заздалегідь обговореному курсі. Якщо ж він виграє справу чи курс іноземної валюти не зменшується, то експортер не реалізує опціон, утрачаючи при цьому виплачену продавцю опціону премію, але все рівно мінімізує свої збитки.

Б.Хеджування вкладення капіталу в іншій валюті по більш привабливих ставках. Проілюструємо дану ситуацію наступним прикладом. У зв'язку з підвищенням ФРС процентної ставки по долару інвестор з Німеччини придбав долари і размістив їх на 6-ти місячний депозит в американському банку. Тимчасово з цим він купує опціон продавця цієї валюти, тому що побоюється, що за час дії депозитного договору курс долара може упасти нижче розрахованого їм значення і він реально понесе збитки. У випадку, якщо це відбудеться, інвестор реалізує опціон і продасть долари за встановленим курсом (вище ринкового), утративши при цьому премію. Якщо курс долара не опуститься нижче критичного рівня, інвестор не реалізує опціон і втрачає тільки премію, сплачену продавцю опціону [11, c.329].

Крім опціонів на купівлю і продаж валют використовуються опціони на купівлю цінних паперів. Опціон на купівлю цінних паперів - угода, при якій покупець опціону отримує право купувати чи продавати визначені цінні папери за курсом опціону протягом визначеного часу, сплативши при цьому премію продавцю опціону.

Опціон на купівлю цінних паперів використовується тоді, коли інвестор бажає застрахуватися від падіння курсу цінних паперів, у яких він інвестує свої кошти.

Особливістю опціону, як страхової угоди, є ризик продавця опціону, що виникає внаслідок переносу на нього валютного ризику експортера чи інвестора. Неправильно розрахувавши курс опціону, продавець ризикує понести збитки, що перевищать отриману їм премію. Тому продавець опціону завжди прагне занизити його курс і збільшити премію, що може бути неприйнятним для покупця.

Форвардна валютна операція - продаж чи купівля визначеної суми валюти з інтервалом за часом між укладанням і виконанням угоди за курсом дня укладання угоди. Форвардні валютні операції здійснюються поза біржею. Сторонами форвардної угоди звичайно виступають банки і промислово-торгові корпорації. Сутність форвардної валютної операції можна пояснити на прикладі з експортером з України й американському імпортері. При укладанні контракту на постачання товарів експортер одночасно укладає із своїм банком угоду про продаж йому свого валютного виторгу через місяць по визначеному на момент укладання угоди курсу. При цьому банк приймає на себе валютний ризик експортера і як плату за це встановлює премію для себе, яка враховується при визначенні курс-форвард.

Форвардні валютні операції використовують також імпортери. Якщо очікується ріст курсу валюти, у якій імпортер здійснює платежі за контрактом, то імпортеру вигідно купити цю валюту сьогодні по форвардному курсу, навіть якщо він вище реального ринкового курсу, але при цьому убезпечити себе від ще більшого росту курси цієї валюти на день платежу за контрактом.

Крім валютних форвардних операцій з 1984 року практикуються форвардні операції з кредитними і фінансовими інструментами - так називані "угоди про майбутню ставку" (forward rate agreements), що являють собою міжбанківські термінові угоди про взаємну компенсацію збитків від зміни процентних ставок по депозитах до 1 року ( як правило, на суми від 1 до 50 млн. доларів).

Форвардні валютні, кредитні і фінансові операції є альтернативою біржових фьючерсних і опціонних операцій [11, c.130-131].

2.3 Інші методи захисту від валютних ризиків

Серед інших методів захисту від валютних ризиків в першу чергу слід розглянути валютні фьючерси. Валютні фьючерси вперше стали застосовуватися в 1972 році на Чикагському валютному ринку. Валютний фьючерс - термінова угода на біржі, що представляє собою купівлю-продаж визначеної валюти по зафіксованому на момент укладання угоди курсу з виконанням угоди через визначений термін. Відмінність валютних фьючерсів від форвардних операцій полягає в тім, що:

1. фьючерси це торгівля стандартними контрактами

2. обов'язковою умовою фьючерса є гарантійний депозит

3. розрахунки між контрагентами здійснюється через клірингову палату при валютній біржі, що виступає посередником між сторонами й одночасно гарантом угоди.

Перевагою фьючерса перед форвардним контрактом є його висока ліквідність і постійне котування на валютній біржі. За допомогою фьючерсів експортери мають можливість хеджування своїх операцій.

Крім валютних фьючерсів у світовій практиці отримали поширення фьючерси з золотом (з 1972 р.), з 1975 р. - з векселями, сертифікатами, облігаціями, депозитами; у 1982 р. з'явилися фьючерси, у яких ціною контракту виступають різні фондові індекси.

Для страхування валютних ризиків використовують також „своп” операції. „Своп” - операція, що являє собою купівлю-продаж валюти з одночасним укладанням контругоди на певний строк. Існує кілька типів операцій „своп”: валютні, процентні, боргові, із золотом і їхні різні сполучення.

Валютна операція „своп” являє собою купівлю іноземної валюти на умовах „спот” в обмін на вітчизняну валюту з наступним викупом. Наприклад, німецький банк, маючи тимчасово зайві долари США, продає їх на євро американському банку й одночасно купує долари на термін з постачанням через 1 місяць.

Операція „своп” може бути використана для хеджування. Угоди „своп” зручні для банків, тому що не створюють непокритої валютної позиції - обсяги вимог і зобов’язань банку в іноземній валюті збігаються. Цілями „своп” бувають:

1. придбання необхідної валюти для міжнародних розрахунків

2. здійснення політики диверсифікованості валютних резервів

3. підтримка визначених залишків на поточних рахунках

4. задоволення потреб клієнта в іноземній валюті й ін [10, c.22-24].

Сучасні стратегії захисту від валютного й іншого видів фінансових ризиків досягли такої досконалості, що самі ці стратегії переросли своє початкове призначення - а саме - хеджування, захист - і дозволяють на основі згаданих стратегій отримувати прибуток при мінімізації ризику. Ці стратегії більш складні і вимагають високого професіоналізму при їхньому виконанні, тому що найменше відхилення в розрахунках може обернутися значними втратами.

До таких стратегій відноситься валютний арбітраж, тобто купівля/продаж іноземної валюти з подальшої зворотною операцією з метою рецепції прибутку від різниці валютних курсів у часі (валютний арбітраж "у часі" ), а також за рахунок розходжень у курсі валюти на різних валютних ринках (валютний арбітраж "у просторі"). Валютний арбітраж може відбуватися з двома (простий валютний арбітраж) і великим числом валюти (складний валютний арбітраж). Валютний простий (двосторонній) арбітраж припускає укладання валютної операції з метою рецепції прибутку за рахунок різниці, що існує в даний момент у курсах однієї і тієї ж валюти на валютних ринках двох країн. Валютний складний (багатобічний) арбітраж припускає валютні операції з метою рецепції прибутку за рахунок різниці в курсах декількох валют на різних валютних ринках.

По своєму змісті арбітраж поділяються на арбітраж "у часі" і арбітраж "у просторі".

Арбітраж "у часі" - це операції на одному і тому ж ринку, чинені з метою рецепції вигоди від різниці в котируваннях з різними термінами постачання (спред, стредл, стренгл). Ціни на біржові товари при постачанні в різний термін знаходяться на різних рівнях як під впливом вартісних факторів, так і під впливом співвідношення попиту/пропозиції і зміни оцінок перспектив розвитку кон'юнктури.

Арбітраж "у просторі". - одночасна операція на один товар, чи валюту цінний папір на різних ринках, осно-ванная на різниці чи курсів котирування.

Більш досконалими, але в той же час небезпечними формами арбітражу є стратегії ігри на спред, стредл та стренгл.

1. Спред - одночасна купівля і продаж ф'ючерсних контрактів на той самий актив з різніми термінами постачання чи на два різних активи, але взаємозалежних чи одночасна покупка і продаж опціонів одного типу, але по різних базисних цінах чи з різним періодом до моменту закінчення опціону чи по різних базисних цінах і з різним періодом.

2. Стредл - з'єднання одночасної покупки однієї валюти з продажем іншої; при операціях по опціонах - подвійний опціон чи операція, яка дає власнику цінних паперів право їх купити чи продати за визначеною ціною. Стредли бувають двох видів - довгі і короткі. Довгий стредл - одночасна купівля опціонів "пут" і "колл" з однаковими цінами і термінами виконання з розрахунку на нестійкість кон'юнктури. Короткий стредл - одночасний продаж опціонів "пут" і "колл" з однаковими цінами і термінами виконання з розрахунку на прибуток від премії при зменшенні нестійкості кон'юнктури.

3. Стренгл - подвійний опціон з одночасною покупкою чи продажем пут-опціону і колл-опціону з різними цінами реалізації (при цьому ціна реалізації пут-опціону звичайно нижче за ціну реалізації колл-опціону).

Вищезгадані стратегії і методи далеко не вичерпують усі можливості страхування валютного ризику в сучасній економічній системі, зате дають загальне уявлення про принципи його здійснення на практиці [4, c.33].

Розділ 3. Нові підходи до страхування валютних ризиків

Компанії, які займаються зовнішньоторговельними операціями (експортери й імпортери), в усьому світі є активними учасниками міжнародного валютного ринку, що ще має назву - Форекс. В експортерів існує постійний інтерес продавати іноземну валюту, а в імпортерів - купувати її.

Курси валют на міжнародному ринку Форекс постійно міняються. У результаті цього реальна вартість товару що купується чи продається за валюту може значно змінитися, і контракт, який вважався вигідним, може в підсумку виявитися збитковим. Звичайно, можлива і зворотна ситуація, коли зміна курсу валюти приносить прибуток, але задачею торгової компанії не є одержання прибутку від зміни валютних курсів. Для торгової компанії важливо мати можливість планувати реальну собівартість товару що купується чи продається.

При великих фірмах, що займаються експортно-імпортними операціями, існують аналітичні відділи, які займаються прогнозуванням валютних курсів. Однак прогнозування не дозволяє цілком виключити невизначеність, тому компанії широко використовують у своїй діяльності на ряду із давно відомими нові методи хеджування валютних ризиків.

На сьогоднішній день, завдяки ринку Форекс, з'явився досить надійний спосіб хеджування валютного ризику, що полягає у фіксації поточної вартості засобів за допомогою укладання угод на ринку Форекс. Хеджування приводить до того, що для компанії зникає ризик зміни курсів, що дає можливість планувати діяльність і бачити фінансовий результат, не перекручений курсовими коливаннями, дозволяє заздалегідь призначити ціни на продукцію, розрахувати прибуток, зарплату і т.д.

Угоди на ринку Форекс здійснюються за принципом маржинальної торгівлі. Цей вид торгівлі має ряд особливостей, що і зробили його дуже популярним.

Невеликий стартовий капітал дозволяє здійснювати угоди на суми, багаторазово (у десятки і сотні разів) його перевищуючі. Це перевищення називають важелем (Leverage).

Торгівля проводиться без реального постачання грошей, що скорочує накладні витрати і дає можливість відкривати позиції як покупкою, так і продажем валюти.

Хеджування валютного ризику за допомогою угод без руху реальних засобів (з використанням важеля) дає додаткові можливості:

· дозволяє не відволікати з обороту компанії значні кошти ;

· дозволяє продати валюту, що буде отримана в майбутньому.

Можна виділити два основних типи хеджування - хеджування покупця і хеджування продавця. Хеджування покупця використовується для зменшення ризику, пов'язаного з можливим ростом ціни товару. Хеджування продавця застосовується в протилежній ситуації - для обмеження ризику, пов'язаного з можливим зниженням ціни товару.

Загальний принцип хеджування при зовнішньоторговельних операціях складається у відкритті валютної позиції на торговому рахунку убік майбутньої операції по конвертуванню засобів. Імпортеру необхідно купувати іноземну валюту, тому він заздалегідь відкриває позицію покупкою валюти на торговому рахунку, а при настанні моменту реальної покупки валюти у своєму банку, закриває цю позицію. Експортеру необхідно продавати іноземну валюту, тому він заздалегідь відкриває позицію продажем валюти на торговому рахунку, а при настанні моменту реального продажу валюти у своєму банку, закриває цю позицію.

Для того щоб скористатися перевагами, що дає хеджування, необхідно відкрити торговий рахунок у компанії, що надає послуги по торгівлі на ринку Форекс.

Приведемо приклад використання хеджування імпортерами й експортерами.

Компанія-імпортер очікує протягом місяця постачання партії товарів (наприклад, медикаментів) з Європи на суму 60 000 євро. У компанії на рахунку є долари і їй прийдеться їх конвертувати у своєму банку в євро. Виходячи з розрахунку витрат і майбутнього прибутку, курс євро компанію влаштовує. Але менеджер не бажає зараз купувати євро на всю суму контракту і тим самим консервувати свої засоби.

Тому він вирішує захеджувати ризик подорожчання євро шляхом укладання угод на торговому рахунку без реального постачання засобів. Для цього він переводить 5 000 доларів на свій торговий рахунок і відкриває довгу позицію по євро/долар (купує євро, продає долари) на суму 60 000 євро. Сума в 5 000 доларів на торговому рахунку дозволяє "витримати" несприятливий рух курсу порядку 800 пунктів (60 000 * 0.0800 = 4 800).

Таблиця 1

Послідовність дій при хеджуванні

Дата і подія Курс EUR/USD Угоди в банку з реальним постачанням Угоди на торговому рахунку без реального постачання
Укладання контракту 0.9700 Покупка 60 000 євро, продаж доларів
Через місяць: Одержання товару і перерахування 60 000 євро продавцю 0.9200 Покупка 60 000 євро, продаж доларів Продаж 60 000 євро, покупка доларів
Результат Прибуток 3 000 доларів щодо курсу 0.9700 Збиток 3 000 доларів

Як видно з таблиці 1, отриманий на торговому рахунку збиток, компенсується прибутком від конвертації євро в банку за кращим курсом, чим у момент укладання контракту. Тепер, незалежно від напрямку руху курсу євро на валютному ринку, сума прибутку і збитку завжди буде дорівнювати нулю. Таким чином, керівництво компанії позбавило себе занепокоєння щодо можливого подорожчання євро і зберегло кошти для інших операцій.

Висновок

У сучасному економічному світі жодна компанія, жоден інвестор не може собі дозволити ігнорувати основні концепції міжнародних фінансів. На конкурентне становище окремих суб'єктів бізнесу, незалежно від того, чи займаються вони міжнародними угодами чи ні, можуть вплинути і зміни обмінних курсів, і різні темпи інфляції, і різниця в процентних ставках. А якщо підприємство займається міжнародною діяльністю, то ця імовірність значно зростає.

Для компаній, що працюють на міжнародному ринку, прийняття відповідних рішень у цій сфері утрудняється і національними відмінностями в банківських правилах і торгових нормативних актах, способах регулювання ринку і ступенем політичної стабільності в країні їхньої діяльності.

У наші дні всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, якщо вони хочуть збільшити доходи і зменшити ризики, повинні уявляти, як впливають значення обмінних курсів на їхню фінансову діяльність. Тому вивчення законів міжнародних фінансів, зокрема стратегій керування валютними ризиками, є необхідною особливістю навчання сучасному бізнесу.

Інтеграція світової економіки відбувається всеприскорюючимися темпами. Національні границі навіть самих великих країн більше не ізолюють бізнес, не захищають підприємства від іноземної конкуренції, але і не перешкоджають новим можливостям. Фахівці підприємств, що не схотіли або не змогли вивчити закони міжнародних фінансів, мають мало шансів, щоб ефективно конкурувати чи домогтися оптимальних результатів.

Тому що керування валютними ризиками є невід'ємною частиною міжнародних фінансів, то вивчення і знання сутності і принципів його використання є запорукою успішної діяльності підприємства.

Таким чином, можна зробити висновок, що дана робота є актуальною в умовах сьогоднішньої всезростаючої міжнародної діяльності підприємств на валютних ринках. Вивчення даної теми дозволить підприємствам уникнути чи запобігти, а в крайньому випадку мінімізувати збитки, що виникають від операцій з іноземною валютою. Так само, що не менш важливо, ця робота може ознайомити з діяльністю банківських установ, до послуг яких у будь-якому випадку доводиться прибігати підприємствам при здійсненні зовнішньоекономічної. І саме головне, вона може допомогти зробити правильний вибір в ухваленні рішення стосовно методу страхування валютних ризиків.

Список використаної літератури

1. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит. Київ: ЦУЛ, 2002, 336 с.

2. Баринов Э.А., Хмыз О.В. Рынки: валютные и ценных бумаг. Москва: "Экзамен", 2001, 608 с.

3. Береславська О.І., Наконечний О.М., Пясецька М.Г. Міжнародні розрахунки та валютні операції.Київ: КНЕУ, 2002, 392 с.

4. Бункина М.К., Семенов А.М. Основы валютных отношений. Москва: Юрайт, 2000, 192 с.

5. Бункина М.К., Семенов В.А. Макроэкономика (Основы экономичной политики). Москва: "ДИС", 1997, 320 с.

6. Васюренко О.В. Банківський менеджмент. Київ: Видавничий центр "Академія", 2001, 320 с.

7. Вітлінський В.В., Верченко П.І., Сігал А.В., Наконечний Я.С. Економічний ризик: ігрові моделі. Київ: КНЕУ, 2002, 446 с.

8. Гальчинський А. Теорія грошей. Київ: Основи, 1998, 415 с.

9. Гикиш Л.В. Финансы. Киев: МАУП, 1998, 92 с.

10. Ершов М.В. Валютно-финансовые механизмы в современном мире (кризисный опыт конца 90-х). Москва: ОАО "НПО "Издательство "Экономика", 2000, 319 с.

11. Киреев А.П. Международная экономика. Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование. Москва: Международные отношения, 2000, 488 с.

12. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях. Київ: Центр навчальної літератури, 2004, 676 с.

13. Козак Ю.Г., Новацький В.М. Міжнародна економіка. Київ: ЦУЛ, Видавництво "АртЕк", 2002, 436 с.

14. Кредісов А.І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Київ: ВІРА-Р, 1997, 448 с.

15. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. Київ: Товариство "Знання",КОО, 1998, 169 с.

16. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ: Видавничий центр "Академія", 2001, 312 с.

17. Наговицин А.Г. . Валютная политика. Москва: "Экзамен", 2000, 512 с.

18. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения . Москва: Прогресс, Универс, 1994, 496 с.

19. Проді Р. Задум об`єднаної Європи. Київ: К.І.С., 2002, 140 с.

20. Рогач О.І., Філіпенко А.С., Шемет Т.С. Міжнародні фінанси. Київ: Либідь, 2003, 784 с.

21. Рязанова Н.С. Міжнародні фнанси. Київ: КНЕУ, 2001, 119 с.

22. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України. Київ: Логос, 1999, 568 с.

23. Сурен Л. Валютные операции. Основы теории и практики. Москва: Дело, 1998, 176 с.

24. Фишер Ирвинг. Покупательная сила денег. Москва: Дело, 2001, 320 с.

25. Філіпенко А.С., Будкін В.С., Гальчинський А.С. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. Київ: Либідь, 2002, 470 с.

26. Фомишин С.В. Международные экономические отношения на рубеже тысячелетий. Херсон: Олди-плюс,2002, 560 с.

27. Хасбулатов Р.И. Мировая экономика. Москва: ЗАО "Экономика", 2001, 674 с.

28. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. Київ: Знання-Перс, 2002, 535 с.

29. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання. Київ: Товариство "Знання", КОО, 1999, 359 с.

30. Ястремский О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки. Київ: Товариство "Знання", КОО, 1998, 714 с.

Додатки

Додаток А

Додаток Б


Додаток В


Додаток Г

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений06:58:52 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
16:26:24 25 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Валютні ризики і їх страхування

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150929)
Комментарии (1842)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru