Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Валютна система: України, світу, та Європи

Название: Валютна система: України, світу, та Європи
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: реферат Добавлен 01:40:20 19 ноября 2008 Похожие работы
Просмотров: 212 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Реферат на тему:

Валютна система: України, світу, Європи.

Зміст

1.Валютна система.Особливості формування валютної системи України.

2. Світова валютна система

3. Європейська валютна система. Міжнародні платіжні розрахунки в Євро

1.Валютна система.Особливості формування валютної системи України

Валютна система — це організаційно-правова форма реалі­зації валютних відносин у межах певного економічного простору.Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж поділяються на три види: національні, між­народні (регіональні) і світову. Збіг меж окремих валютних рин­ків і валютних систем забезпечує їх внутрішню єдність: ринок створює економічну основу для системи, а система є механізмом забезпечення функціонування і регулювання ринку.

Поняття "валюта" використовується в трьох значеннях:

1)грошова одиниія певної країни;

2)грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях та вико­ристовуються в міжнародних розрахунках, іноземна валюта;

3)умовна міжнародна (регіональна) грошова розрахункова оди­ниця або платіжний засіб.[1,с.100]

Національні валютні системи базуються на національних грошах і, по суті, є складовими грошових систем окремих країн. Як і ці останні, вони визначаються загальнодержавним законодавством.

Міжнародні та світова валютні системи ґрунтуються на бага­тьох валютах провідних країн світу та міжнародних (колектив­них) валютах (євро, СДР та ін.) І формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій.

Як організаційно-правове явище національна валютна сис тема складається з цілого ряду елементів. Основними з них є:

1. Назва, купюрність та характер емісії національної валюти. В Україні національна валюта називається гривнею.

2. Ступінь конвертованості національної валюти. Українська національна валюта гривня є частково вільно конвертованою

3. Режим курсу національної валюти. Законодавче визначення режиму валютного курсу Верховна Рада України поклала на Кабінет Міністрів та НБУ.

4. Режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті. Звичайно цей ре­жим зводиться до повної заборони, або до заборони з деякими винятками для окремих видів платежів

5. Режим формування і використання державних золотова­ лютних резервів. Він установлюється для забезпечення стабіль­ності національних грошей і може проявлятися двояко:

- у формі жорсткої прив'язки національної валюти до певної іноземної (національної чи колективної) з установленням фіксо­ваного курсу її до цієї валюти.

- у формі використання валютних запасів для підтримання рі­вноваги на національному валютному ринку з метою стабілізації зовнішньої і внутрішньої вартості грошей при збереженні незале­жності центрального банку в проведенні національної монетарної політики та виконанні ним усіх традиційних функцій. Україна вве­ла якраз цей режим використання золотовалютних резервів.

6. Режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Якщо економіка розбалансована, національні гроші не стабільні, в країні вводяться певні заборони, обмеження, лімітування тощо на операції з іноземною валютою. Так, в Україні в період загострення економічної і фінансової кризи було введено обмеження на від­криття юридичними особами рахунків в іноземних банках і забо­ронено переведення на них інвалюти.

7. Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку доро­ гоцінних металів. Нормативними актами визначається в Україні по­рядок функціонування біржового ринку, міжбанківського валютно­го ринку; центральний банк здійснює ліцензування діяльності ко­мерційних банків з валютних операцій, видає дозволи юридичним особам-резидентам на відкриття рахунків в іноземних банках, конт­ролює надходження виручки експортерів у країну. Регламентується режим поточних і строкових вкладів в іноземній валюті. До 1998 р. в Україні не дозволялось здійснювати на ринку операції з дорого­цінними металами.

8.Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кре­ дитних відносин. Нормативними актами України чітко регламентує­ться: порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків і, навпаки, порядок здійснення платежів за окреми­ми видами комерційних операцій та форм розрахунків; порядок пе­реказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо.

9.Визначення національних органів, на які покладається про­ ведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері. Такими органами в Україні є:

— Кабінет Міністрів України;

— Національний банк України;

— Державна податкова адміністрація;

— Державний митний комітет;

— Міністерство зв'язку України.

Органи Державної податкової адміністрації здійснюють конт­роль за валютними операціями, що проводяться на території України резидентами та нерезидентами.

Зазначені державні органи та комерційні банки створюють ін­фраструктуру валютної системи, у центрі якої знаходиться НБУ як орган державного валютного регулювання і контролю.

Важливим призначенням національної валютної системи є розроблення і реалізація державної валютної політики як сукуп­ності організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення ви­значених державою цілей.

Курсова політика полягає в цілеспрямованому проведеннікомплексу заходів з метою корекції курсу національної валюти.

Особливості формування валютної систе ми України. [2,с.283] Фор­мування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже Законом України «Про банки і банківську діяль­ність», ухваленому 1991 р., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснен­ня операцій в іноземній валюті (ст. 50); дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнарод­них валютно-фінансових органах; зобов'язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів (ст. 8). Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.

Помітні успіхи в антиінфляційній політиці 1994 р. створили передумови для переходу до другого етапу розбудови валютної системи, що тривав до вересня 1996 р. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, віднов­лення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів, істотне розширення переліку по­треб резидентів у валюті, які дозволялось задовольняти через ку-півлю-продаж на біржі та на міжбанківському валютному ринку.

З вересня 1996 р., після випуску в обіг постійної національної валюти гривні, розпочався третій етап формування валютної системи України, на якому ринкові засади набули подальшого розвитку. Основними заходами і результатами цього етапу були:

— остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000 р. — введено вільне плавання;

— введення вільного розпорядження резидентами всією су­мою валютних надходжень;

— певна децентралізація валютного ринку, припинення опе­рацій на УМВБ та інших валютних біржах;

— подальша лібералізація доступу до валютного ринку юри­дичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями;

— приєднання України (у травні 1997 р.) до VIIIСтатті Ста­туту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями.

Надзвичайні заходи у валютній сфері кінця 1998 р. помітно загальмували подальшу ринкову трансформацію валютної систе­ми України. Разом з тим їх висока ефективність (за 1999 р. грив­ня девальвувала відносно долара США лише на 35%) підтвердила значні успіхи України у формуванні дійового механізму валют­ного регулювання, який дав змогу утримати гривню навіть у над­звичайно складних умовах, які склалися на валютному і фондо­вому ринках України в кінці 1998 р.

2. Світова валютна система

Світова валютна система — це спільно розроблена держа­вами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації ва­лютних відносин.

Складовими світової валютної системи є:

• форми міжнародних засобів платежу (золото, національні валюти, міжнародні валютні одиниці — СДР, ЕКЮ, євро); уніфікований режим валютних паритетів та курсів;

•умови взаємної конвертованості валют;

•уніфікація правил міжнародних розрахунків;

•режим валютних ринків та ринків золота;

•міжнародні валютно-фінансові організації;

•міжнародне регулювання валютних обмежень.

Світова валютна система у своєму розвитку пройшла етапи, які обумовлені ступенем розвитку світового ринку, міжнародни­ми зв'язками, типами національних грошових систем.

Першою в історії світовою валютною системою була систе­ма, заснована на золотому стандарті. Вона сформувалася стихійно наприкінці XIX—на початку XXст. як сукупність національних валютних систем. Не Існувало ніяких міжнародних норм, що регу­лювали валютні відносини, бо в цьому не було потреби. Платіж­ний оборот обслуговувався переважно золотом. Основу валютних курсів у цей період становив валютний золотий паритет. Обмін національної валюти на іноземну необмежувався, існував вільний вивіз та ввіз золота з країни в країну, що сприяло стабільності ва­лютних курсів. Відхилення валютних курсів від валютних парите­тів обмежувалося вартістю витрат на пересилання золота. Ця сис­тема відповідала умовам швидкого розвитку продуктивних сил та встановленню панування капіталістичних виробничих відносин в епоху вільної конкуренції.

На зміну золотомонетному стандарту після Першої світової війни прийшов механізм золотодевізного стандарту, що було юридично оформлено рішенням Генуезької конференції (1922 р.). Це була друга світова валютна система.

У період світової економічної кризи 1929—1933 рр. з крахом зо­лотодевізного стандарту єдина світова валютна система перестала існувати. Вона розпалася на валютні блоки, які використовувалися як знаряддя валютної війни. Першим у 1931 р. з'явився стерлінго­вий блок після скасування золотого стандарту у Великобританії. До його складу увійшли країни Британської імперії та інші держави.

У 1933 р. після скасування у США золотого стандарту було створено доларовий блок, до складу якого увійшли США, Кана­да, а також країни Латинської Америки. Франція, Бельгія, Нідер­ланди, Швейцарія; а потім Італія та Польща створили у 1933 р.золотий блок. Ці країни зберегли у роки світової економічної кризи золотий стандарт. Його було скасовано лише у 1936 р.

Наприкінці Другої світової війни поряд із загальним комплек­сом проблем післявоєнного устрою виникла необхідність ство­рення нової світової валютної системи. За це насамперед висту­пали США, які були заінтересовані у розширенні свого впливу насвітовому ринку.

Ще у розпалі війни казначейства Великобританії та США за­пропонували для обговорення два плани — англійський план Кейнса та американський план Уайта. Дж. М. Кейнс висунув ідею формування замість золота нових платіжних засобів — «ре­гульованої валюти», створення на її основі так званого «міжна-родного клірингового союзу». Навпаки, план Уайта надавав ве­ликого значення золоту в міжнародному валютному устрої.

У ході тривалих переговорів США, що нагромадили за роки війни великі золоті запаси, відмовилися прийняти план Кейнса і з допомогою політичного та економічного тиску затвердили всі найважливіші положення плану Уайта.

На міжнародній валютно-фінансовій конференції країн антигіт­лерівської коаліції, що відбулася у липні 1944 р. у м. Бреттон-Вудсі (США), були узгоджені основні принципи валютно-фінансового устрою, відомого як третя світова, або Бреттон-Вудська, валю­ тна система. Ця угода почала діяти з грудня 1945 р. після підпи­сання її 35 країнами. Радянський Союз разом з іншими країнами ан­тигітлерівської коаліції брав участь у конференції, але, керуючись політичними мотивами, відмовився ратифікувати умови угоди.

У результаті Бреттон-Вудської угоди США дістали можливість фінансувати свої величезні закордонні витрати за рахунок нагрома­дження короткострокової доларової заборгованості відносно інших країн, тобто здійснювати їх валютно-фінансову експлуатацію.

З кінця 60-х років вибухнула криза Бреттон-Вудської валют­ної системи, що привела до її розпаду. У нових умовах «доларо­вий стандарт» перестав відповідати існуючому співвідношенню сил, яке характеризувалося значним зростанням питомої ваги у світовій економіці країн «спільного ринку» та Японії. Крім того, великий дефіцит платіжного балансу США, нагромаджені дола­рові запаси в іноземних центральних банках, зменшення золотого запасу — все це свідчило про те, що Бреттон-Вудська система ставала дедалі обтяжливішою і для США.

До 1970 р. короткостроковий зовнішній борг США у 6 разів перевищив золотий запас. Однією з підпор Бреттон-Вудської системи, що руйнувалася, стала ідея Дж. Кейнса про створення «регульованої валюти». США були заінтересовані саме у такій валюті, щоб обмежити роль золота у міжнародній валютній системі, зберігаючи за доларом роль головної резервної валюти. Саме такою валютою стала СДР.

СДР — спеціальні права запозичення у Міжнародному валют­ному фонді — штучно створені міжна­родні резервні засоби для регулювання сальдо платіжних балан­сів, поповнення офіційних резервів та розрахунків з МВФ.

Випуск СДР розпочався з 1 січня 1970 р. У цій одиниці вира­жаються курси національних валют, оцінюються валютні резер­ви. Технічно випуск СДР забезпечувався у вигляді спеціального запису на рахунках країн — членів МВФ. Спочатку ця одиниця мала золотий вміст, що становив 0,888671 г, і прирівнювалася до долара США. Після девальвації долара в 1971 і 1973 рр. курс одиниці СДР підвищився до 1,2 дол. З переходом до «плаваю­чих» курсів вартість СДР визначається на основі середньозваже­ної величини — «валютного кошика» — через ринкові курси ва­лют, які мають найбільшу питому вагу у міжнародній торгівлі.

З 1 січня 1999 р. до складу стандартного «кошика» входять чотири валюти з питомою вагою: долар США — 39%, євро — 32% (замість німецької марки — з 21% та французького франка із 11%), єна — 18% та фунт стерлінгів — 11%.

Протягом 1971—1973 рр. розвалювалася Бреттон-Вудська си­стема. Початок цьому поклала заява тодішнього президента США Р. Ніксона 15 серпня 1971 р. про припинення розміну дола­ра на золото та вжиття «надзвичайних заходів» щодо врятування валюти. Це означало фактичний крах Бреттон-Вудської системи.

Угода, що була досягнута на нараді країн—учасниць МВФ у м. Кінгстоні на Ямайці в січні 1976 р., стала основою створення че­ твертої світової, або Ямайської, валютної системи. Ця система набула чинності 1 квітня 1978 р. З її ратифікацією було внесено змі­ни у статут МВФ. Формування Ямайської валютної системи, яка юридично закріплювала демонетизацію золота, розпочалося з кри­зою Бреттон-Вудської валютної системи. Сучасна світова валютна система має характер паперово-валютної (девізної) системи, її визначальними рисами є:

— визнання міжнародними резервними та розрахунковими валютами поряд, із доларом США валют інших країн та СДР. Пі­сля краху Бреттон-Вудської системи виявилася тенденція пере­ходу до полівалютної резервної та розрахункової систем. Як ре­зервні валюти використовували німецьку марку, швейцарський франк, а з 1975 р. уперше в цій ролі почала використовуватися японська єна, після чого питома вага американського долара у валютних резервах центральних банків значно скоротилася. Ба­зою Ямайської валютної системи було проголошено СДР — спеціальні права запозичення у МВФ. Ця міжнародна розрахункова одиниця мала стати основою валютних паритетів та курсів, про­відним міжнародним платіжно-розрахунковим засобом. СДР отримала статус альтернативи не лише золота, а й долара як між­народних грошей. Проте фактично зберігається доларовий стан­дарт, бо ця валюта продовжує займати важливе місце у міжнарод­них розрахунках (2/3 усіх розрахунків), офіційних валютних ре­зервах, у валютному «кошику» СДР (39%);

— витіснення золота з міжнародних розрахунків скасуванням золотих паритетів валют та офіційної ціни на золото. МВФ було доручено повернути країнам-членам 1/6 частину золотого запасу, яку було внесено раніше у вигляді оплати квот, та реалізувати через аукціони частину золотих запасів. МВФ припинив прийма­ти золото як оплату квот та як проценти за кредит. Це означало повну демонетизацію золота у сфері міжнародних валютних від-носин. Відповідно до цього у Нью-Йорку, Чикаго, Токіо та інших центрах світової торгівлі сформувалися міжнародні ринки золота. Водночас золото залишається у складі офіційних золотовалютних резервів країн як високоліквідний товар;офіційне визнання «плаваючих» валютних курсів, тобто тих, які встановлюються на валютному ринку залежно від попиту та пропозиції. Це не означає відсутності будь-якого втручання держав у валютний ринок. Центральні банки через валютну інтервен­цію обмежують коливання курсів своїх валют, але не навколо ра­ніше фіксованих паритетів, а навколо ринкових курсів, що стихій­ но складаються. Водночас посилюється міждержавне валютне регулювання та контроль за функціонуванням світової валютної системи через МВФ. Фонд має повноваження щодо нагляду за ва­лютною політикою країн-учасниць. З метою валютної стабілізації розширені масштаби взаємних кредитів через МВФ для покриття дефіцитів платіжних балансів, посилена координація діяльності міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій.

Ямайська угода фактично зафіксувала відносини, що вже склалися у світі, для яких давно було характерним домінуюче становище долара США. Разом з тим Ямайська угода узаконюва­ла тенденцію до валютного поліцентризму. 3. Єврропейська валютна система. Міжнародні платіжні розрахунки в Євро

Щоб протистояти гегемонії долара у світовій валютній системі, в березні 1979 р. було створено міжнародну (регіональну) валютну си­стему — Європейську валютну систему (ЄВС) — форму міждержа­вного регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу. Вона має риси регіональної валютної сис­теми і є одним із полюсів поліцентричної валютної системи.

Метою ЄВС було досягнення валютної стабільності та ство­рення єдиної валюти, вирівнювання основних економічних пока­зників та уніфікація економічної політики, розроблення та впро­вадження засобів колективного регулювання валютної сфери, стабілізація економічного становища країн — членів ЄВС. У зов­нішньому плані — це створення західноєвропейського валютного полюсу у полі центричній валютній системі.

Створення цієї регіональної валютної системи викликане, по-перше, взаємною зростаючою залежністю економік цих країн, а по-друге, кризою Бреттон-Вудської валютної системи. ЄВС в основно­му використовувала елементи валютного регулювання, що були ра­ніше напрацьовані практикою співробітництва між центральними банками країн Західної Європи. За задумкою ініціаторів ЇЇ створення (Франція та Німеччина), ЄВС повинна була стати зоною європейсь­кої валютної стабільності на противагу Ямайській валютній системі та захистити «Спільний ринок» від експансії долара США, витісни­вши його з міжнародних розрахунків у Західній Європі.Механізм ЄВС містив три елементи: європейська валютна одиниця — ЕКЮ; режим суміс­ного коливання валютних курсів — «суперзмія»; Європейський фонд валютного співробітництва.

Центром цієї системи була європейська валютна одиниця — ЕКЮ, яка замінила європейську розрахункову одиницю — ЕРЕ. Від ЕРЕ ЕКЮ успадкувала побудову за принципом «стандартно­го кошика». Частка кожної національної валюти у цьому «коши­ку» залежала від питомої ваги валового внутрішнього продукту країни у сукупному ВВП ЄЕС. Виходячи з цього визначалися ва­лютні компоненти ЕКЮ та питома вага національних валют у «кошику» ЕКЮ. Вона стала базою встановлення курсових спів­відношень між валютами країн — членів ЄВС, засобом розра­хунків між їх центральними банками, а також розрахунковою одиницею у спеціалізованих установах та фондах ЄЕС.

У рішенні про створення ЄВС передбачалось, що ЕКЮ стане:

1)основою для розрахунків у межах механізму, що визначаєвалютні курси;

2)основою для визначення показника коливань курсу будь-якої з грошових одиниць, що входять у цю систему, від середньо­го показника;

3)засобом здійснення валютних інтервенцій, укладення угод та надання кредитів;

4)засобом розрахунків між центральними банками країн-членів, а також між валютними органами ЄЕС;

5) реальним резервним активом.

На відміну від СДР, які не мають реального забезпечення, емі­сія ЕКЮ забезпечувалася наполовину золотом та доларами та національними валютами країн — членів ЄВС. Технічно випуск ЕКЮ було здійснено у вигляді записів на рахунках центральних банків країн — членів ЄВС у Європейському фонді валютного співробітництва. З 1 січня 1999 р. замість ЕКЮ в безготівковий обіг 11 країнами було запроваджено євро.

Другим елементом ЄВС була система сумісного коливання валютних курсів. Для кожної грошової одиниці країн-членів до початку дії ЄВС було встановлено центральний курс відносно ЕКЮ, на основі якого були визначені двосторонні паритети всіх валют, що брали участь у системі. Припустимими межами коли­вань курсів від центрального були ± 2,25%, для Італії ± 6% з ура­хуванням нестабільності її валютно-фінансового становища. Під­тримка узгоджених курсів здійснювалася шляхом валютної інтервенції з боку центральних банків країн — членів ЄВС. Правила цих операцій передбачають використання валют країн-членів поряд із доларами США.

На противагу політиці США, спрямованій на прискорення де­монетизації золота, та на відміну від Ямайської валютної системи ЄВС використовувала золото як часткове забезпечення ЕКЮ. Країни — учасниці ЄВС орієнтувалися на ринкову ціну золота для регулювання емісії ЕКЮ та обсягу резервів у Європейському фонді валютного співробітництва (20% золотодоларових резервів країн-членів) . Уведення механізму підтримки валютних курсів та використання системи валютних інтервенцій обумовили необ­хідність створення системи коротко- та середньострокового кре­дитування, яка включає:

— систему кредитування типу «своп», що існувала у межах двосторонніх відносин між центральними банками. Операції своп здійснюються банками тих країн, курси валют яких досягли межі взаємних коливань. Кредит має бути погашеним протягом 45днів після закінчення місяця, в якому його було надано;

— фонд короткострокового кредитування. Для кожної країни визначені величина внеску у цей фонд та обсяг припустимого кредиту. Кредити надаються на строк від трьох до шести місяців з правом пролонгації до дев'яти;

— фонд надання середньострокових кредитів (від двох до п'яти років).

Новий етап європейської валютної інтеграції пов'язаний із трансформацією ЄВС у Європейський валютний союз, який пе­редбачає утворення спільного для країн — членів ЄС Європейсь­кого центрального банку та заміну національних валют спільною єдиною валютою — євро.

Маастрихтська угода 1992 р. визначила три етапи станов­лення ЄВС.

Перший етап (липень 1990 р. — грудень 1993 р.):

— повна лібералізація руху капіталів усередині ЄС;

— завершення процесу формування єдиного внутрішнього ринку ЄС;

— розроблення заходів щодо зближення (конвергенції") ряду економічних параметрів для країн-членів.

Другий етап (січень 1999 р.):

— створення незалежної Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком;

—установлення фіксованого курсу для валют країн — членів ЄВС між собою, а також відносно ЕКЮ;

—емісія єдиної грошової одиниці;

—проведення єдиної валютної політики країнами — чле­нами ЄВС.

У травні 1998 р. на самміті Євросоюзу було визначено 11 країн, які відповідають критеріям участі в Економічному і валютному союзі. Це — Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Іспанія, Португалія, Італія, Фінляндія, Ірландія. Саме ці країни з 1 січня 1999 перейшли до використання в безготівко­вому обігу спільної валюти — євро. З різних причин добровільно утрималися від приєднання до євро Великобританія, Швеція і Да­нія, а економіка Греції не відповідала жорстким економічним кри­теріям. Для повноправної участі в цьому економічному та валют­ному союзі було визначено такі фіксовані показники:

—дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 3% ВВП;

—державний борг не повинен становити більш як 60% ВВП;

—річна інфляція не може бути вищою, ніж плюс 1,5-процентних пункти до середнього рівня інфляції у трьох країнах ЄС з найбільшою стабільністю цін;

—середнє номінальне значення довгострокової процентної ставки не повинно перевищувати плюс 2-процентні пункти до середнього рівня цих ставок у трьох країнах ЄС з найбільшою стабільністю цін.

Нині країни ЄС вступили у третій етап утворення ЄВС. Ста­ном на 1 січня 1999 р. було зафіксовано валютні курси націо­нальних валют. Фінансові безготівкові операції з цього періоду можуть здійснюватися як у євро, так і в національній валютіМатеріалізація євро відбудеться лише 1 січня 2002 року — цього дня єдина валюта з'явиться у готівковому грошовому обігу.[3,с.78]З 1 липня 2002 р. в обігу залишається єдина європейська ва­люта — євро. За стабільність єдиної грошово-кредитної політики ЄВС відповідає Європейська система центральних банків, до якої входять ЄЦБ І центральні банки країн-учасниць. Фактично гро­шово-кредитна політика країн — учасниць ЄВС утратила само­стійність відтоді, коли центральні банки цих країн взяли зобо­в'язання, використовуючи відповідні ринкові інструменти, забез­печити фіксовані двосторонні обмінні курси за станом на 31 груд­ня 1998 р., тобто національні валюти стали деномінаціями євро.

Основними перевагами введення єдиної валюти є:

— зменшення операційних витрат;

— розширення фінансових ринків;

— зростання їх ліквідності;

— зменшення валютних ризиків;

.— спрощення міжнародних фінансових операцій;

— зростання конкуренції.

Усі ці переваги сприятимуть подальшому розвиткові міжрегі­онального співробітництва, а спільна валюта євро має підстави отримати статус резервної та стати конкурентоспроможною щодо долара США.

Таким чином, найважливішими наслідками запровадження єв­ро найближчим часом стануть:

— розширення можливостей економічного співробітництва завдяки вирівнюванню умов торгівлі;

— зростання економічної конкуренції у результаті спрощення порівняння результатів виробництва продукції, уніфікації бухга­лтерської звітності та аналізу;

— запровадження єдиного масштабу цін;

— ліквідація курсових втрат і ризиків під час здійснення еко­номічних операцій;

— зменшення операційних витрат на конверсійні операції тощо.Ці позитивні наслідки стануть реальними за умови послідовногопроведення Європейським центральним банком загальної монетар­ної політики, яка стає все важливішим елементом впливу на розви­ток економіки та підтримання фінансової стабільності Союзу.


Список використаної літератури:

1. Гроші. Фінанси. Кредит.:Навчально-методичний посібник. – 2-е видання, перероблене і доповнене. – К.: ЦУЛ, 2002. – 336с.

2. Гроші і кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. І доп./ М.І.Савчук, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За заг.ред. М.І.Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 598с.

3. Васильченко З.М. Міжнародні платіжні розрахунки в евро // Фінанси України. 1999. - №2, ст.78 - 81

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений06:58:46 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
16:26:16 25 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Валютна система: України, світу, та Європи

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150530)
Комментарии (1836)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru