Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Дипломная работа: Аналіз експортно-імпортних операцій виробника

Название: Аналіз експортно-імпортних операцій виробника
Раздел: Рефераты по менеджменту
Тип: дипломная работа Добавлен 21:33:47 25 сентября 2008 Похожие работы
Просмотров: 1740 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСПЕРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ
1.1.Проблеми регулювання зовнішньоторговельних операцій у сучасних умовах.
1.2. Організація експертно-імпортних зв'язків з Росією
1.3. Огляд економічної ситуації на російському і міжнародному ринках парфюмерно-косметичної продукції
1.4. Напрямки зовнішньоторговельних операцій на підприємствах даної галузі.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ "АРОМАЛАК" (С- ПЕТЕРБУРГ)
2.1. Дослідження умов господарювання підприємства на ринку парфюмерно-косметичної продукції
2.2. Економічний аналіз діяльності підприємства
2.3. Фінансовий аналіз діяльності підприємства "Аромалакс"

РОЗДІЛ 3.ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСПЕРТНО-ІМПОРТНИХ

ОПЕРАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

РЕФЕРАТ

1. Визначити основні напрямки вдосконалення та підвищення ефективності експортно-імпортних операцій та відпрацювати основні напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства.

2. Аналіз експертно-імпортних операцій виробника парфюмерно-косметичної продукції та розробка напрямків їх вдосконалення на прикладі ВАТ "Аромалак".

3. ВАТ "Аромалак".

4. Метою випускної роботи є розробка основних методологічних та організаційних основ використання експортно-імпортних операцій на підприємствах, їх вдосконалення в умовах розвитку ринкової економіки в Україні, пошук шляхів удосконалення методів управління підприємством, яке працює в сфері виробництва.

5. Базовим методом роботи обрано структурно-функціональний аналіз як найбільш ефективну методику вивчення сучасних економічних явищ і процесів.

6. З огляду на дані аналізу зовнішньоторговельних операцій за попередні роки, мені все-таки представляється доцільним налагодження економічних зв'язків між підприємствами України та Росії.

7. Керівник роботи - доц. к.п.н. Китаєв В.О.

8. Робота - вміщує 4 глави

- 2 додатки

- 73 сторінки

- З малюнки

- 16 таблиць


ВСТУП

Актуальність роботи зумовлена сучасними потребами економічного життя України, направлених на побудову ринкового господарства, появу нових структур виробництва; побудову економічних зв'язків з іншими країнами. У зв'язку з цим, з боку суб'єктів економічної діяльності, виникає потреба в аналізі особливостей процесу міжнародної торгівлі і факторів, що впливають на її кінцевий результат для кожної зі сторін. Тому, представляється необхідним визначити найбільш оптимальні умови зовнішньоекономічного контакту як з погляду експорту, так і імпорту. Процес змін, що спостерігається в даний час в Україні., проникнув в усі сфери економічного життя. У цих умовах експортно-імпортні операції стають однією з основ товарного обігу в Україні і джерелом валютних надходжень організацій - резидентів. У зв'язку з великою увагою, що приділяється сьогодні зовнішньоторговельним операціям з боку суб'єктів економічної діяльності, виникає потреба в аналізі особливостей процесу міжнародної торгівлі і факторів, що впливають на її кінцевий результат для кожної зі сторін. Ці обставини зумовили вибір, актуальність теми даної дипломної робота, її мету й основні напрямки.

Метою випускної роботи є розробка основних методологічних та організаційних основ використання експортно-імпортних операцій на підприємствах, їх вдосконалення в умовах розвитку ринкової економіки в Україні, пошук шляхів удосконалення методів управління підприємством, яке працює в сфері виробництва.

Для виконання вказаної мети поставлені наступні задачі:

- вивчити методологічні, правові та організаційно-технічні аспекти
організації зовнішньої торгівлі на підприємствах;

- визначити основи методики та організації процесу організації
експортно-імпортних операцій в Україні;

- визначити основні напрямки вдосконалення та підвищення ефективності експортно-імпортних операцій;

- провести аналіз організації експортно-імпортних операцій на підприємстві, яке працює у сфері випуску парфюмерно-косметичної продукції в Росії;

- визначити напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства, та показати доцільності їх впровадження на досліджуваному підприємстві.

Предметом роботи є експортно-імпортні операції виробника парфюмерно-косметичної продукції, організація та розробка напрямів їх удосконалення. В якості об'єкта роботи обрано ВАТ "Аромалак".

Методологія і методика роботи. Теоретичну та нормативну основу дослідження складають Конституція України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, положення, інструкції, програми та інші законодавчі акти з організації експортно-імпортних операцій. Базовим методом роботи обрано структурно-функціональний аналіз як найбільш ефективну методику вивчення сучасних економічних явищ і процесів. При написанні роботи були вивчені праці вітчизняних -P.M. Камаева , Мних Є.В., Бандурки А.М та зарубіжних економістів - Котлера Ф.,А., Сміта Б.,Єйлона С, Гольда Б. та ін.

Структура випускної роботи. Випускна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, переліку використаної літератури, додатків.


РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1. Проблеми регулювання зовнішньоторговельних операцій у

сучасних умовах

Процес змін, що спостерігається в даний час в Україні, проникнув в усі сфери економічного життя. Ринкова економіка створила широкі можливості для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, для валютної самостійності фірм. Унаслідок появи Уповноважених банків, що одержали ліцензію Центрального Банку України на проведення валютних операцій, значно розширилася сфера функціонування валютного механізму. У цих умовах експортно-імпортні операції стають однією з основ товарного обігу в Україні і джерелом валютних надходжень організацій - резидентів. У зв'язку з великою увагою, що приділяється сьогодні зовнішньоторговельним операціям з боку суб'єктів економічної діяльності, виникає потреба в аналізі особливостей процесу міжнародної торгівлі і факторів, що впливають на її кінцевий результат для кожної зі сторін. Тому, представляється необхідним визначити найбільш оптимальні умови зовнішньоекономічного контакту як з погляду експорту, так і імпорту. Термін "експортно-імпортна діяльність" має на увазі складний механізм взаємин, що виникають у процесі купівлі-продажу товарів на світовому ринку.

Фірми прагнуть до зовнішньоторговельної діяльності по різних причинах. Так, зокрема, може знадобитися закупівля сировини чи яких-небудь товарів за рубежем з тієї причини, що немає можливості придбати дану продукцію у вітчизняних виробників. Така ситуація приводить до необхідності імпорту. Можлива і зворотна ситуація - коли фірма має товари, продаж яких за рубежем може виявитися більш вигідною, чим у своїй країні. Так виявляється потреба в експорті. Нерідко трапляється, що фірми виступають на зовнішньому ринку і як торгові посередники між продавцями і покупцями в різних країнах. Участь фірми в міжнародній торгівлі вимагає розуміння додаткових труднощів, що з цією діяльністю пов'язані.

Поняття зовнішньоекономічної діяльності з'явилося в 1987 р. з переходом на нову систему управління і початком здійснення зовнішньоекономічних реформ. Суть їх зводилася до децентралізації зовнішньої торгівлі і переходу від міжурядових зовнішньоекономічних зв'язків до зовнішньоекономічної діяльності на рівні підприємств. У результаті в процесі зовнішньоекономічних реформ склалися два поняття, зовнішньоекономічні зв'язки і зовнішньоекономічна діяльність, останнє з яких змінило існуюче раніше значення і характер зовнішньоекономічних зв'язків.

Зовнішньоекономічна діяльність на відміну від зовнішньоекономічних зв'язків здійснюється на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств і т.д.) з повною самостійністю у виборі іноземного партнера, номенклатури товару для експортно-імпортної угоди, у визначенні ціни і вартості контракту, обсягу і термінів постачання і є частиною їх виробничо-комерційної діяльності як із внутрішніми, так і з закордонними партнерами. Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність являє собою сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і комерційних функцій. Обов'язковими супутніми умовами зовнішньоекономічної діяльності є виконання певних операцій по забезпеченню просування товару від продавця до покупця; по своєчасному наданню різного роду зовнішньоторговельних послуг - транспортних, страхових, експедиторських, банківських; по здійсненню платіжно-розрахункових операцій, а також наявність комерційної і валютно-фінансової інформації про кон'юнктуру зовнішніх товарних і грошових ринків.

Відповідно до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу, міжнародною (чи зовнішньоторговельною) вважається угода, що укладається між контрагентами, тобто торговими партнерами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах, чи, іншими словами, у юридичній адресі яких зазначені різні держави.

Вихідним принципом зовнішньоекономічної діяльності підприємств служить комерційний розрахунок на основі принципів господарської і фінансової самостійності і самооплатності з обліком власних валютно-фінансових і матеріально-технічних можливостей. Відповідальність за результати зовнішньоекономічної діяльності лежить на самому підприємстві не тільки в частині експортних постачань, але й імпортних закупівель для розвитку експортного і імпортозамінного виробництва, технічної реконструкції.

Зовнішньоекономічну діяльність і зовнішньоекономічні зв'язки не слід розглядати як дві роздільні сфери функціонування і державного регулювання. Основні задачі зовнішньоекономічної діяльності держави, такі як:

· митний контроль товарів, переміщуваних через державний кордон;

· нетарифне регулювання експорту й імпорту окремих товарів

· загальнодержавного значення (ліцензування і квотування);

· заходи оперативного регулювання зовнішніх економічних зв'язків,

· включаючи тарифне регулювання (податки, мита і збори).

Істотно впливають на визначення стратегії зовнішньоекономічної діяльності галузевих міністерств, відомств, окремих підприємств і об'єднань.

Види зовнішньоекономічної діяльності, здійснювані на Україні, визначені Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність». До них відносяться:

· експорт і імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності, капіталів, робочої сили);

· надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних,


· маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, аудиторських, юридичних і інших не заборонених законами України; надання вищевказаних послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України; наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання і підготовка фахівців на комерційній основі; міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

· кредитні і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності, створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України;

· спільна підприємницька діяльність між суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном на території України і за її межами;

· підприємницька діяльність на території України, зв'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності, аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

· організація і здійснення діяльності в області проведення виставок, симпозіумів, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів і інших подібних заходів за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація і здійснення оптової, консигнаційної і роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту; - товарообмінні (бартерні) операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі; орендні, у тому числі лізингові операції;

· операції по придбанню, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, біржах і на міжбанківському валютному ринку;

· роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· інші види зовнішньоекономічної діяльності не заборонені законами України.

Приведений у Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність» перелік видів і форм зовнішньоекономічної діяльності є дуже повним і охоплює практично усі відомі у світовій практиці види. Однак слід зазначити, що головну роль серед них грає така форма зовнішньоекономічних зв'язків як міжнародна торгівля, за допомогою якої країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів, збільшувати загальний обсяг виробництва, а також забезпечувати задоволення потреби в тих продуктах, виробництво яких усередині країни вкрай не ефективно чи неможливо взагалі.

Немаловажне значення в стимулюванні міжнародної торгівлі грає підтримка вітчизняних підприємств-експортерів.

Орієнтація на підтримку вітчизняного товаровиробника дозволяє більш ефективно вирішувати питання використання зовнішньоекономічного потенціалу. Зовнішня торгівля повинна бути одним з найважливіших джерел зростання виробництва НД і ВВП. А поки ж вітчизняний виробник на зовнішніх ринках почуває себе незатишно, сковане, у постійному страху за падіння виробництва, зниження якості товарів, пасивне сальдо торгівлі.

У 2001 році торгово - економічні зв'язки здійснювалися з 156 країнами в різних регіонах земної кулі, з неоднаковими масштабами й ефективністю.

У 2001 році як і в попередньому році, балансування зовнішньої торгівлі здійснювалося за рахунок товарообігу з країнами Азії, Африки й Америки.

Торгівля з країнами СНД і Європи принесла збитки. У значній мірі торгівля з цими країнами здійснювалася на бартерній основі.

При збільшенні експорту на 11,9% розмір пасивного сальдо України зменшився на 30,6%. Однак незбалансованість торгівлі залишилася значимої. З усієї суми пасивного сальдо в $2950 млн. на обмін з Росією приходилося $2713 млн., чи майже 92%. До останнього часу не знайдено шляхів корінного поліпшення структури торгівлі з Росією, збільшення експорту товарів у противагу імпорту енергоносіїв.

Україна як незалежна країна знаходиться в геополітичному торговому просторі 10 прикордонних держав: Росії, Польщі, Білорусії, Словаччини, Болгарії, Угорщини, Румунії, Туреччини, Грузії. Це величезний потенційний ринок збуту української продукції. З цими країнами Україна має загальну границю, а з Туреччиною і Грузією - морську в акваторії Чорного моря.

У 2001 році 83% українського товарообігу приходилося на всі інші 9 країн, у тому числі по експорту 78,5% і 21,5%, а по імпорту - 74,5% і 25,5%. Тим часом у 9 країнах проживає 167,2 млн. чоловік населення, що на 11,5% більше, ніж у Росії. Україна явно недооцінила потенційні можливості цих країн у розширенні торгово-економічних відносин, у зміцненні своєї економіки. Відновлення раніше існували в рамках СЕВ економічних зв'язків і їхнє значне розширення країн є для України об'єктивною необхідністю. Через простір цього ринку Україна може просувати свої товари на інші ринки.

Просування товарів України на ринки ЄС і ЕАСТ проходить на превелику силу в зв'язку з наявністю тарифних бар'єрів, експортних обмежень, антидемпінгового регулювання. У 2001 році в порівнянні з 2000 роком Україна збільшила свій експорт у країни ЄС на 41,1%, а імпорт - на 96,6%, що з'явилося головною причиною росту пасивного сальдо в 5,2 рази. У торгівлі з цими країнами виявилася повна безперспективність орієнтації на експорт сировини і виробів первинного ступеня переробки.

Структура експорту України буде залежати від реалізації нової економічної програми уряду, орієнтованої на розвиток сучасного машинобудування, металургійної, хімічної промисловості. На ринку ЄС варто взяти курс на максимально швидке адаптування вітчизняного виробництва до економічних реалій сучасного ринку. На озброєння варто взяти досвід Японії, Південної Кореї, Тайваню по енергозбереженню й умінню робити продукцію з мінімальними витратами, конкурентноздатну на цьому регіональному ринку. Без цього Україна не зможе успішно інтегруватися в ЄС і світову господарську систему.

У торгівлі України з країнами ЄС видна її незбалансованість. Якщо в 2000 році пасивне сальдо по експортно-імпортних операціях спостерігалося тільки з 4 країнами (ФРН, Франція, Нідерланди, Данія), то в 2001 році до цих країн приєдналося ще 4 держави: Великобританія, Люксембург, Ірландія, Греція, чи 2/3 складу країн ЄС. За два роки (2000-2001) торгівлі з країнами ЄС Україна втратила у виді пасивного сальдо $483,4 млн.

У 2001 р. у порівнянні з 2000 р. показники торгівлі України з країнами ЕАСТ погіршилися: обсяг товарообігу скоротився на 20,4%, а імпорт збільшився на 14,5%, що прищепило до пасивного сальдо в $40,6 млн. Як відомо, країни ЕАСТ із 1 січня 1999 року одержали від ЄС режим найбільшого сприяння в торгівлі, що створило умови для вільного пересування між ЄС і ЕАСТ капіталів, товарів, послуг, робочої сили.

Україна повинна враховувати інтеграційні процеси в країнах Азії, АТР. Там набирає силу таке об'єднання держав у загальний ринок, як АРЕС (Asia and Pasifics Economics Corporation) у складі 15 держав, створене в 1989 році. У це угруповання входять країни АСЕАН, НИС і такі розвиті країни як Японія, СІЛА, Канада, Австрія, Нова Зеландія, а також Китай. Цей регіональний ринок самий великий, з величезними природними багатствами, де проживає близько 40% населення земної кулі, виробляється більш 50% ВНП світу. Україна на цьому ринку робить тільки перші кроки. У 2001 році товарообіг України з країнами цього ринку склав $21543,8 млн., у тому числі з країнами АСЕАН - $318,8 млн., з Китаєм - $428,4 млн., з НИС - $210,5 млн. і розвитими індустріальними країнами - $1136,8 млн. Імпорт України склав $580,7 млн. при позитивному зовнішньоторговельному сальдо в $993,1 млн.

Щоб затвердиться на цьому ринку, Україна повинна постійно стимулювати торгівлю з країнами АТР. На цьому ринку знаходить збут продукція хімічної промисловості і насамперед, добрива, прокат чорних металів, електроустаткування, зварювальні апарати, газові турбіни, транспортні засоби, визначені види продукції АПК. Перспективними товарами на ринку АРЕС можуть бути високоякісна продукція машинобудування, суднобудування, електроніка. Україна здійснювала торгівлю і з країнами такого великого ринку як НАФТА, куди входять США, Канада, Мексика. Це ринок високих технологій. Загальний товарообіг України з країнами НАФТА в 2000-2001 р. склав $1441,8 млн., у тому числі 86,1% приходиться на США, 13,6% - на Канаду і тільки 0,3% на Мексику.

Торгово - економічні відносини України з країнами НАФТА різко відрізняються, а з Мексикою знаходяться в зародковому стані. Україна здатна робити товари, що могли б знаходити збут у Мексиці. Мексика має попит на енергетичне устаткування, продукцію хімічної промисловості, машинобудування, суднобудування.

Таблиця 1.1

Товарообіг України з країнами ЄС

і ЕАСТ (млн.$)

Країни ЄС Країни ЕАСТ 2000

2001

У % до

2000

2000

2001

у % до

2000

Товарообіг 1687,3 3228,8 179,5 1113,4 1053,0 94,8
Експорт 799,4 1283,0 141,1 635,8 506,2 79,6
Імпорт 887,9 1745,0 196,6 477,6 546,8 114,5
Сальдо -88,5 -461,8 521,8 158,2 -40,6

Таблиця 1.2

Регіональна структура зовнішньої торгівлі України

Регіональна структура зовнішньої торгівлі України в 2001 році (млн.$)
Регіональні ринки Товарообіг

Частка,

%

Експорт Імпорт Сальдо
СНД 13 942,3 59,0 6 207,9 7 334,4 -1 126,5
Європа 5 602,3 24,4 2 644,4 2 957,8 -313,4
ЄС 3 028,8 13,2 1 283,4 1 745,4 -462,0
ЕАСТ 1 053,0 4,6 506,2 546,8 -40,6
Азія: 2 146,6 9,3 1 760,1 386,5 1 373,6
АСЕАН 378,8 1,7 329,9 48,9 281,0
НИС 210,5 0,9 178,5 32,0 146,5
Америка 1 365,8 6,0 742,2 623,0 118,6
НАФТА 877,9 3,8 557,9 320,0 237,9
Африка 243,6 1,1 186,4 57,2 129,2
Австралія 45,6 0,2 25,8 19,8 6,0
Усього 22 946,1 100,0 11566,8 11379,4 187,4

Таблиця 1.3

Товарообіг України з прикордонними країнами

Товарообіг України з прикордонними країнами в 2001 році (млн.$)
Країна Товарообіг Експорт Імпорт Сальдо
Болгарія 163,2 82,9 80,3 2,6
Туреччина 220,7 198,9 21,8 177,1
Румунія 96,8 72,0 24,8 47,2
Росія 10 856,3 5 027,3 5 829,0 -801,7
Беларусь 662,7 426,7 236,0 190,7
Молдова 169,7 130,4 39,3 91,1
Угорщина 294,2 177,2 117,0 60,2
Словаччина 224,5 149,7 74,8 74,9
Польща 367,9 130,9 237,0 -106,2
Грузія 16,5 11,2 5,3 5,9
Усього 13 072,5 6 407,2 6 665,3 -258,1

З погляду державних цілей, розвиток сфери експортно-імпортних операцій і обсяг зовнішньоторговельних операцій безпосередньо впливають на насиченість українського товарного ринку і приток іноземної валюти в країну. Звичайно, міжнародна торгівля породжує більш високі ризики для торгових партнерів у порівнянні з торгівлею усередині країни. Однак, експортно-імпортні операції часто більш вигідні, хоча і вимагаю додаткових організаційних і фінансових витрат.


1.2 Організація експортно-імпортних зв'язків з Росією

У перспективі на найближчі 10-15 років ключове значення для України будуть мати економічні відносини з країнами СНД, що у 1993 році підписали угоду про створення Економічного союзу (Україна є його асоційованим членом). Головними цілями Економічного союзу є: формування умов стабільного розвитку економік країн-учасниць; поетапне створення загального (спільного) економічного простору на основі ринкових відносин; забезпечення рівних можливостей для всіх господарських суб'єктів; реалізація спільних економічних проектів. Домовленості країн у рамках Економічного союзу СНД орієнтовані на поетапне забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Однак слід зазначити, що особливе місце в зовнішньоекономічній політиці України у відношенні країн СНД займає Росія.

Митна статистика фіксує тенденцію - у перші шість місяців 2001 року імпорт українських товарів у Росію склав $1,761 млрд. ,що на 40,3% менше, ніж в аналогічний період 2000 року.

Експорт російських товарів в Україну протягом перших шести місяців 2001 року склав $4,251 млрд., що на 8,5% нижче чим у 2000 році. Негативне сальдо балансу торгівлі товарами протягом цього періоду виросло на $795 млн. та склало $2,489 млрд. Завдяки високій частці послуг у сумарному експорті загальне сальдо зовнішньоторговельного обороту виявилося менше - $1,037 млрд. Проте в порівнянні з першими шістьма місяцями 2000 року ріст негативного сальдо виявилася майже шестиразовим - тоді ця величина складала $176,6 млн.

Мал. 1.1 Структура загального експорту в Росію з України

Різке падіння імпорту українських товарів у Росію почалося із серпня 2000 року, коли вийшов сумно відомий Указ президента Російської Федерації №1216 «Про оподаткування на додану вартість товарів, що відбуваються з території України і які ввозяться на митну територію Російської Федерації». Цим документом було введено з 1 вересня 2000 року стягування ПДВ з імпортованих у Росію українських товарів. У наслідку термін був перенесений на 1 жовтня. З цього дня український товарний експорт у Росію упав майже в півтора разу.

Мал. 1.2 Структура загального імпорту з Росії в Україну

Якщо із січня по вересень 2000 року середньомісячний обсяг експорту товарів з України в Росію складав $495,9 млн., то з жовтня по грудень ця величина упала до $306,5 млн. У першому півріччі 2001 року середньомісячний обсяг експорту українських товарів знизився до $271,5 млн. И навряд чи цю цифру можна вважати новою площадкою стабілізації - на україно-російському торговому фронті назрівають нові зіткнення інтересів.


Таблиця 1.4

Середньомісячні обсяги експорту з України в Росію, млн. USD.

Місяць 1999р. 2000р. 2001р. Падіння в 2001 у порівнянні з 2000 ,%
Січень 215,5 398,9 299,5 24,9
Лютий 336,1 447,8 248,4 44,5
Березень 390 489,4 301,1 38,5
Квітень 379,5 561,5 266,1 52,6
Травень 356,7 517,5 227,7 56
Червень 471,2 536,9 286,2 46,7
Липень 580,4 530,1 276,4 47,9
Серпень 551,9 505,3 220,5 56,4
Вересень 552,8 475,5 198,7 58,2
Жовтень 619,7 295,6 100,5 66,0
Листопад 574 331,1 156,7 52,6
Грудень 441,5 358,5 140,8 60,7

Варто помітити, що російський імпорт в Україну знизився в набагато меншій мері, що з'ясовано розходженнями в структурі товарних потоків. Як відомо, близько 90% товарів, увезених з Росії в Україну приходиться на енергоносії, сировину і напівфабрикати. А от у структурі експорту товарів і послуг з України в Росію власне послуги і роботи складають близько 47%, причому основна їхня частка приходиться на транзит нафти і газу. Правда, за це треба сказати «спасибі» географії і «особисто Леонідові Іллічу», що ніколи дали добро на будівництво цілого пучка експортних газопроводів.

Структура експорту українських товарів у Росію виглядає так: 15% - металургійна продукція; 14,3% - машинобудівна; 13% - продовольство; 5,5% - хімічні товари, що досить таки не погано. Питома вага цих товарів у російському імпорті в Україну складає відповідно 4,2%; 9%; 0,3% і 4,5%. На долю російських енергоносіїв приходиться 73,8% імпорту.

Описані диспропорції в структурі експорту й імпорту призвели до того, що сформована в Росії система стягування ПДВ при товарообігу з Україною найбільший збиток нанесла останній. Як відомо, практика стягування ПДВ з імпортованих товарів є загальноприйнятою, тоді як не повернення ПДВ при експорті є сугубо новим винаходом, від якого Київ уже давно відмовився. Тому, не наполягаючи на скасуванні «імпортного» ПДВ, Україна вже рік бореться за скасування Росією ПДВ «експортного». Правда не слід думати, що скасування стягування ПДВ із російських енергоносіїв викликає здешевлення останніх. Скоріше, справа закінчиться підвищенням прибутків газо- і нафтоекспортерів, оскільки ціна продажів в обох випадках орієнтується на відповідні світові ціни.

Під час візиту в Україну в травні 2001 року президент Російської Федерації Володимир Путін був «здивований» дискримінацією українських братів і пообіцяв розібратися в що відбувається. Усі до тому і йшло: практично одночасно з візитом Володимира Путіна під час другого засідання змішаної україно-російської комісії зі співробітництва був підписаний протокол, у якому відповідним відомствам обох сторін було доручено до 1 вересня 2001 року завершити розгляд проблем уніфікації оподатковування товарів, що поставляються з України в Росію, а також у зворотному напрямку.

У протоколі не було зазначено конкретних термінів рішення даної проблеми - можливо тому, що відповідні надходження в розмірі $1,4 млрд. від обкладання ПДВ російського експорту російський Мінфін уже врахував у дохідних статтях федерального бюджету. Очевидно саме з цієї причини протокольне доручення залишилося на папері - скасування «експортного» ПДВ при вивозі російських товарів в Україну до 1 січня 2002 року неможлива.

Ударний ефект від уведення Росією «імпортного» ПДВ на українські товари був посилений тим обставиною, що собівартість українських товарів уже досягла такого рівня, що додавання ще 20% (10% - для продовольства) робить їх неконкурентоспроможними. Іноді винуваті і самі українські продавці, що задирають ціни «до небес». Крім того зіграв свою роль і психологічний фактор: рідкий продавець ризикне укладати навіть короткостроковий контракт, знаючи, що от-от зміняться правила гри. Для запеклої сміливості потрібно мати одне з двох: чи могутнє владне прикриття, чи ціновий зазор неабияких розмірів. Але про останнього вужа року три продавці залишається тільки мріяти.

Найбільш твердий удар був нанесений по групі товарів традиційного українського експорту: зерну і зернопродуктам, цукру, рослинній олії, харчовому спирту, горілці, пневматичним шинам, феросплавам, прокату, авіадвигунам, електротрансформаторам і деяким іншим видам машинобудівної продукції.

Правда, виробництво ряду «потерпілих» товарів в Україні в першому півріччі 2001 року скоротилося, так що зниження їхнього експорту в Росію можна віднести і на рахунок загального економічного спаду. Але якщо згадати, що в Україні хоч скільки-небудь дихають саме галузі орієнтовані на експорт, то причини і наслідки вишикуються в правильній послідовності.

Утім, крім що програли, є і переможці експортного змагання. До них відносяться: м'ясні консерви і ковбаси (з $18,8 млн. до $46,2 млн.); фармацевтична продукція (з $14,9 млн. до $17,4 млн.); литі чавунні труби (з $220,1 млн. до $273,7 млн.); вироби з паперу (з $27,7 млн. до $31,9 млн.). І це свідчить про те, що деякі ніші на російському ринку українським товарам «імпортний» ПДВ закрити все-таки не зумів. І можливість експортувати свої товари в Росію, хоча б потенційна, ще існує. На жаль, українські підприємства не мають у своєму розпорядженні інвестиційні ресурси, виходить, не можуть розраховувати на зниження виробничих витрат. Тим часом знос основних фондів українських підприємств продовжується, а стало бути, що течуть витрати будуть рости, а якість - падати. Власної програми підтримки експорту в Україні не існує, а розраховувати на приплив інвестицій у галузі орієнтовані на експорт, не сировинного характеру, необачно - навряд чи знайдуться бажаючі зрощуватися конкурентів.

Таблиця 1.5

Обсяг товарів, за перше півріччя, експорт яких у Росію знизився найбільшою мірою в млн. USD.

Товар 2000 р. 2001р. Зниження %
Зерно 92 22,2 75,9
Олія соняшникове 39,4 8,0 79,7
Олія вершкова 31,3 7 77,6
Цукор 305,3 140,5 53,9
Спирт 48,5 3,6 92,6
Горілка 25,5 0 100
Шини пневматичні 99,9 51,2 48,7
Феросплави 98,9 66,6 32,7
Прокат 218,5 116,9 46,5
Двигуни 34,3 13,5 60,6
Автобуси 63,2 25,6 59,5
Трактори 7 2,1 70
Локомотиви 44,9 9,0 80

Отже, по всіх ознаках, між Україною і Росією палахкоче торгова війна. Ескалація напруженості поки не досягла критичної оцінки, хоча справа до цього йде стрімкими кроками. Практично закрита дорога для імпортуукраїнських спирту і горшки. Всупереч угоді про режим вільної торгівлі введене мито на український цукор розміром у 25%. Правда, на міжурядовому рівні є домовленість про постачання в Росію 600 тис. тонн українського цукру на пільгових умовах (без сплати ПДВ), але вона зависла в повітрі.

Проте українські товари, усе активніше просуваються в інших напрямках. Частка російського напрямку в українському експорті товарів знизилася з 41,6% у перші шістьох місяців 2000 року до 27,5% в аналогічний період 2001 року. На жаль, але навіть така різка переорієнтація товарних потоків не змогла компенсувати загублені на російському ринку позиції: приріст експорту в далеке зарубіжжя ($619,8 млн.) майже удвічі відстав від зниження експорту товарів у Росію ($1191 млн.).

Деякий ріст експорту товарів відзначений і в торгівлі з країнами раніше входили в СРСР: з Білорусією - на $136,1 млн. (позитивне сальдо в $248,6 млн.); з Молдавією - на $24,4 млн. ($96,8 млн.); з Таджикистаном - на $36,6 млн. ($44,6 млн.); с Узбекистаном - на $8,1 млн. ($41,5 млн.). Аналіз показує, що в цілому негативне сальдо зовнішньоторговельного обороту України в першому півріччі 2001 року навіть зменшилося. Однак радуватися рано -тенденція падіння експорту українських товарів у Росію усе ще не переборена.

З огляду на дані аналізу зовнішньоторговельних операцій України і Россі за попередні роки, мені все-таки представляється доцільним налагодження економічних зв'язків між підприємствами цих країн. Найбільш перспективним є пошук нових шляхів співробітництва, галузей, цікавих для торгівлі. У цьому зв'язку мені хотілося б запропонувати напрямку інтеграції на ринку парфюмерно-косметичної продукції, усе більш розвинутій у Росії, і з величезним потенційним ринком в Україні.

1.3 Огляд економічної ситуації на російському і міжнародному ринках парфюмерно-косметичної продукції

Могутній поштовх до відродження російської парфюмерно-косметичної промисловості почався поряд з позитивними для виробників наслідками кризи 1998 року. На сьогоднішній день, за різними оцінками, вітчизняним компаніям належить уже близько 47% російського ринку парфумерії і косметики. За даними, на території Росії зараз працює 178 парфюмерно-косметичних підприємств. Наскільки це багато, можна судити по тому, що весь російський парфюмерно-косметичний ринок, за даними агентства Euromonitor, оцінюється сьогодні приблизно в 3,5 млрд. доларів, а його потенціал - у 15-17 млрд. доларів.

Успіхи російської парфумерії і косметики пояснюються не тільки більш низькими цінами, але і зрослою якістю. Так, провідні російські компанії "Концерн "Калина"", "Невская косметика", "Линда", "Гармония Плюс" активно впроваджують на виробництві міжнародні системи якості (ISO 9000 і 9001). Крім того, російські компанії використовують у виробництві практично та ж сировина, що і їхні західні конкуренти. Очікується, що російська частка ринку буде збільшуватися. У вітчизняних підприємств з'явилися нове обладнання, якісна сировина і західні технології, так що вони цілком можуть бути конкурентноздатними.

Російський ринок сьогодні сміло можна назвати «развивающимся». Зміни, що відбуваються, дозволяють зробити принаймні, два важливих висновки з приводу подальшого розвитку парфюмерно-косметичної галузі Росії. По-перше, продовжується ріст обсягу ринку. При цьому темпи росту (до 20% у рік) як і раніше перевищують західноєвропейські (6% у рік).

Розвиток російського косметичного ринку продовжується, незважаючи на дефолт 1998 року, робити його привабливим для іноземних компаній. У країні відкриваються нові торгові компанії, з'являються нові бренди. При аналізі сьогоднішнього стану косметичного ринку з задоволенням можна говорити про позиції вітчизняної парфюмерно-косметичної, що підсилюються, промисловості. Два слова про стан у доринковий час.

На момент ліквідації союзного галузевого відомства (мається на увазі рішення про реорганізацію концерну «Союзпарфюмерпром» у 1989 році) структура концерну на території РФ виглядала в такий спосіб. Усього підприємств концерну - 42, 3 них: виробничих підприємств - 20, галузевих НДІ-3, підприємство з виробництва сировини - 8, підприємство з виробництва упакування -10, інших - 1.

З них виробничих на території РФ - 10 (Аромат, Аромасинтез, Ленінградський завод харчовий ароматики (нині Аромалак), Новая Заря, Рассвет, Северное Сияние, Свобода, Сувенир, Уральськие Самоцветы (Калина) і Театрон). Звичайно ж, у саму галузь також входили Фабрика Грим, Фабрика театральної косметики, Мосбытхим (нині Гармония Плюс), Новая Косметика.

На сьогоднішній день 176 російських підприємств виробляють парфюмерно-косметичну продукцію, що пройшла у встановленому порядку процедуру гігієнічного висновку, обов'язкової сертифікації в системі ДСТ Росії, і, при необхідності, державній реєстрації. Умовно всі ці підприємства можна розділити на 3 основні групи:

- Підприємства, що випускають різноманітний асортимент продукції

- Підприємства, що випускають парфумерну продукцію,

- Підприємства, що випускають окремі товарні групи (мило, аерозольна продукція й ін.)

При аналізі сучасної структури вітчизняної парфюмерно-косметичної галузі доцільно коротко зупинитися на відповідному розподілі підприємств косметичної промисловості по видах продукції, що випускається, по регіонах, по кількості співробітників.

Напевно, на сьогоднішньому етапі розвитку галузі, її руху до цивілізованого ринку, рішення непростих проблем можлива і наступна дуже цільова градація підприємств парфюмерно-косметичної промисловості:

- Традиційні лідери (Свобода, Калина, Невская Косметика й ін.);

- Нові лідери (Линда, Низар, Апрель);

- Нові;

- Сірі і чорні.

У результаті аналізу стану і перспектив розвитку російського парфюмерно-косметичного ринку можна виділити цілий ряд тенденцій, що складаються в сферах виробництва, збуту, комунікацій і в інфраструктурі галузі. Хотілося б більш пильно розглянути характеристики тенденцій в області виробництва і просування ПКП.

В даний час склалися наступні тенденції в сфері виробництва парфюмерно-косметичної продукції:

1. Збільшення числа підприємств - виробників.

До 1992 р. парфюмерно-косметичні компанії входили в «Союзпарфюмерпром», їхній у країні було усього 13. Сьогодні, за даними з реєстру підприємств виробників, їх 176. Динаміку обсягів продажів парфюмерно-косметичної продукції в Росії можна наочно простежити на графіку, представленому в Додатку 1.

Ця тенденція визначається усе більшою привабливістю галузі як для російських, так і для закордонних інвесторів.

Особливу активність у цьому будуть виявляти великі торгові оператори, спонукувані амбіціями у відношенні власних брендів, а також наявністю фінансових, збутових і маркетингових ресурсів.

Поява нових виробництв найбільше ймовірно в одному з трьох варіантів:

Створення власних виробництв «з нуля» («Апрель», «Низар», «Линда», «Флоресан», «Клио», «Гамма-косметика»),

Придбання вже існуючих парфюмерно-косметичних підприємств («Юнилевер» - «Северное Сияние», «ОВК» - аерозольний завод у Новомосковську, «Диво-Косметика» - «Садко-Ц»),

Створення довгострокових альянсів з компаніями - виробниками («Шварцкопф» - «Арнест»).

2. Продовження росту споживання вітчизняних косметичних
продуктів.

За даними 1994-95 років, 92% обсягу продажів парфюмерно-косметичної продукції займав імпорт, 8% - вітчизняна продукція. Сьогодні за даними агентства маркетингових досліджень і аналізу «Комкон-Фарма», співвідношення російської й імпортної продукції на парфюмерно-косметичному ринку Росії складає 46,9% на 53,1 відсотка.

3. Співвідношення російської й імпортної продукції на російському
парфюмерно-косметичному ринку.

За даними агентства маркетингових досліджень і аналізу «Комкон-Фарма», співвідношення російської й імпортної продукції на парфюмерно-косметичному ринку Росії в 2001 році складає 46,9% на 53,1 відсотка.

Частка російських товарів у категорії парфумерії складає 38%, частка імпортних товарів - 62 відсотка.

У секторі декоративної косметики російські товари займають 25%, імпортні - 85 відсотків.

Російська продукція засобів по відходу за шкірою обличчя складає 63%, імпортна продукція - 37% ринку. Російська й імпортна продукція засобів по догляду за волоссям займає практично рівні частки - 47 і 52 відсотка відповідно. У секторі засобів гігієни лідирує російська продукція -61 %, у той час як імпортна складає 39 відсотків.

Серпнева криза 1998 року дав шанс російським виробникам трохи відновити втрачені ринкові позиції. Багато хто з них таким шансом зуміли скористатися. Виросли вкладення в маркетинг, з'явилися нові, цілком конкурентноздатні російські марки («Серебряная роса», «Ворожея», «Серебряная» і «Золотая» лінії, «Черный жемчуг», «Муссон», «Ксения», «Бабушкина аптека»).

Істотно змінилася стратегія ведучих російських підприємств в області якості. Російські парфюмерно-косметичні підприємства на сьогоднішній день серйозно підходять до організації системи керування якістю. Багато хто з них домоглися істотних результатів у цьому напрямку.

4. Найсуворіший контроль якості, починаючи з контролю вхідного сировини і закінчуючи готовою продукцією - відповідно до технічного регламенту. Процес контролю якості починається з вхідного контролю сировини і води. Технологічний режим, використовуваний на фірмі, передбачає очищення технологічного устаткування гострою парою і строге виконання всіх технологічних операцій: черговість, тривалість, температура (з точністю до градуса). Продукт із реактора перевіряється лабораторією на відповідність ТУ і передається в незалежну організацію для бактеріального контролю. Після одержання позитивних результатів лабораторія дає дозвіл на фасування. Готовий розфасований продукт перевіряється на відповідність НД і бактеріальну чистоту і тільки у випадку одержання позитивних результатів продукт здається на склад.

Створено систему одержання інформації від споживачів про їхні вимоги і побажання з метою використання її в рішенні поточних проблем в області якості.

Підтвердженням високої якості продукції перерахованих вище російських компаній служать їхньої нагороди - золоті медалі переможців щорічних Національних Конкурсів на кращу парфюмерно-косметичну продукцію року, що традиційно проводить Російська Парфюмерно-Косметична Асоціація за підтримкою Міністерства економічного розвитку і торгівлі РФ, Міністерства сільського господарства РФ і Держстандарту Росії.

Позиції таких компаній сьогодні найбільш кращі і стабільні. Але деякі компанії скористалися ситуацією на спустілому ринку лише для «зняття вершків», зробили ставку на невисоку ціну при тій же середній якості і млявій рекламі. їх недалекоглядність виявляється вже сьогодні.

Споживач у свою чергу одержав можливість краще довідатися вітчизняну продукцію. Значна частина покупців продовжує віддавати їй перевага і тоді, коли положення імпортних марок у Росії трохи відновилося. За прогнозами експертів, споживання вітчизняної продукції (а точніше, продукції, зробленої в Росії) буде рости як в абсолютних, так і у відносних показниках.

5. Середня цінова ніша стає максимально привабливою як для закордонних (особливо після кризи), так і для російських компаній. Саме в цьому - самому перспективному сегменті ринку - можна прогнозувати жорсткість конкуренції.

6. Усе більш активне використання російськими підприємствами засобу як масового, так і цільового маркетингу.

У зв'язку з цим варто очікувати появи не тільки нових марок рівня «масс-маркет» чи «медиум-маркет», але і селективного товару російського виробництва («Золотая Линия» - «Концерн «Калина», 200-250 p., «Голубая кровь» - компанія «Низар», дорогу серію збирається випустити компанія «Линда», близько до селективного коштує продукція компанії «Новая Заря» -«Российская Красавица»). Національні виробники починають усвідомлювати, що пропозиція формує попит, і нові товари створюють нові ніші на ринку. Російські компанії всі частіше реалізують цей принцип на практиці.

7. Виникнення реальних передумов для експорту російської косметики.

Посилення позицій багатьох російських компаній на місцевому ринку в передодні нового витка загострення конкурентної боротьби з міжнародними компаніями змушує вітчизняних виробників розглядати можливості по освоєнню нових для себе ринків - насамперед ринків країн СНД і Балтії.

8. Ріст конкуренції на ринку парфюмерно-косметичної сировини, упакування і промислового устаткування.

Підвищення обсягів виробництва парфюмерно-косметичної продукції формує нові потреби в продукції сполучених галузей - сировинний, пакувальної, машинобудівної і т.п. це приведе до розвитку ринків інвестиційних товарів для косметичної галузі, що, безумовно, позитивно позначиться на роботі російських фабрик.

Однак не заважає відзначити і перешкоди до підвищення ефективності роботи на даному сегменті ринку.

1. Недосконалість косметичного законодавства. До приклада:

а) Прийнята торік редакція глави 2 Податкового Кодексу породила З
проблеми:

1) Виробництво парфюмерно-косметичної продукції в аерозольному упакуванні ємністю балона 350 мол.

2) Виробництво і постачання підприємствам - виробникам кінцевої продукції, яка містить спирт (крему, маски, бальзами, гелі) зі змістом етилового спирту 1-4% обсягу водно-спиртових екстрактів з лікарських рослин.

3) Виробництво парфюмерно-косметичної продукції в аерозольному упакуванні (лаки для волосся, муси для укладання і т.д.) з використанням синтетичних смол, які містять спирт.

б) Виробництво сурогатів. Відсутня нормативно-правова база для
боротьби з «виробниками парфумерії» - сурогатів подвійного призначення з
використанням безакцизного спирту.

Сформована в Міністерстві сільського господарства РФ система обліку і контролю виділення через спецдозволи заявлених підприємствами - виробниками ПКП обсягів етилового денатурованого спирту з харчової сировини, підтвердження норм витрати денатурованого спирту на одиницю продукції, щоквартальне декларування про обсяги використовуваного спирту і виробництві парфюмерно-косметичної продукції, дозволила за останні 1,5-2 року вивести за дужки легального виготовлення парфумерії і косметики, які містять спирт несумлінні фірми, що випускають сурогат «подвійного призначення». Відсутність у нашій країні на сьогоднішній день подібного механізму обліково-контрольного впливу при закупівлях етилового спирту з нехарчової сировини, навпаки, створює можливість виробництва рідин, які містять спирт, що випускаються під видом парфюмерно-косметичних виробів (розчини, емульсії, суспензії, настойки, засоби для ванн, гігієнічні спирти, бальзами, ароматичні композиції). Це приводить у підсумку не тільки до підвищення рівня отруєння алкогольною і тією продукцією, що містить спирт, але і до дискредитації вітчизняної парфюмерно-косметичної галузі. Досягнуті за останні роки можливості розвитку галузі (розширення асортименту, підвищення споживчого попиту, надання можливості використовувати для виробництва ІЖП безакцизного спирту, ріст обсягів продажів російської продукції, підвищення її якості і конкурентноздатності) зводяться на немає бажаючими під личиною «виробників парфумерії» домогтися легкої наживи від продажу сурогатів.

2. Відсутність у країні виробництва високоякісної сировини, сучасного
упакування

Пропозиція:

- захисні міри

- зниження тарифів на транспортування імпортної сировини.

3. Відсутність механізму захисту ринку від підробленої, контрафактної
продукції, а також від парфюмерно-косметичних виробів (лосьйони,
одеколони, зубні пасти, мило), що проникає в Росію без митного оформлення
(контрабанда).

4. Критична ситуація з кадрами високопрофесійних фахівців на
російських підприємствах. Зараз у Росії по суті відсутня базова освіта.

5. Відсутність державної статистики. Ні єдності класифікації продукції по кодах ОКП і ШВЕД.

6. Відсутня міжвідомча взаємодія державних федеральних органів у рішенні виникаючих проблем. Приміром, є Постанова Уряду РФ 732 від федеральний орган виконавчої влади не може самостійно вирішити цю проблему. її потрібно вирішувати тільки у взаємодії.

7. Відсутність державної політики, що робить сприяння підвищенню експортного потенціалу вітчизняної продукції.

З огляду на настільки швидкі темпи росту парфюмерно-косметичного ринку, слід зазначити, що для забезпечення конкурентноздатного положення на ньому підприємству, що робить цю продукцію, необхідно не тільки вкладати гроші в наукові розробки, але і задіяти всі інструменти маркетингу, і природно необхідна всебічна державна підтримка в сфері правового й економічного регулювання виробництва і збуту.

1.4 Напрямки експортно-імпортних операцій на підприємствах даної галузі

Однією з головних причин кризи російської парфюмерно-косметичної галузі на початку 90-х років став розвал сировинної бази. Дружні СРСР тропічні країни перестали раптом задурно поставляти пальмову олію і багато інших необхідних компонентів. І попросили платити за все це за світовими цінами. А мита на ввіз сировини в РФ тоді минулому вище, ніж на готові вироби. У результаті на початку 90-х виробництво парфюмерно-косметичної продукції в Росії знизилося до мінімуму. За даними Російської парфюмерно-косметичної асоціації (РІЖА), у 1994-1995 роках частка імпорту в цьому сегменті ринку складала 92 відсотка.

Ситуацію збільшило і уведення Федерального закону про акцизи. Держава тоді забула, що є парфюмерно-косметична галузь, і акцизом був обкладений весь етиловий спирт, у тому числі той, що йде на виготовлення духів-одеколонів. Собівартість виробництва зросла настільки, що навіть та вітчизняна продукція, що уступала імпортним аналогам по якості, перевершила її за ціною. У результаті в 1996-1997 роках більшість російських підприємств, що виробляють парфюмерно-косметичну продукцію, яка містить спирт, змушена практично призупинити свою діяльність.

Зміни на краще почалися лише в 1998 році, коли було внесене виправлення "Про зміни і доповнення у Федеральний закон про акцизи". По новому законі, прийнятому Думою, етиловий спирт, закуповуваний виробниками парфюмерно-косметичної продукції, що пройшли відповідну державну реєстрацію, не обкладався акцизом. Приблизно в той же час був переглянутий ряд мит на ввіз у Росію сировини для виробництва парфумерії і косметики. Усе це разом з позитивними для виробників наслідками кризи 1998 року дало могутній поштовх до відродження російської парфюмерно-косметичної промисловості. На сьогоднішній день, за різними оцінками, вітчизняним компаніям належить уже від 35 до 45 відсотків російського ринку парфумерії і косметики. Наскільки це багато, можна судити по тому, що весь російський парфюмерно-косметичний ринок, за даними агентства Euromonitor, оцінюється сьогодні приблизно в 3,5 млрд. доларів, а його потенціал - у 15-17 млрд. доларів.

Успіхи російської парфумерії і косметики пояснюються не тільки більш низькими цінами, але і зрослим якістю. Так, провідні російські компанії "Концерн "Калина"", "Невская косметика", "Линда", "Гармония Плюс" активно впроваджують на виробництві міжнародні системи якості (ISO 9000 і 9001). Крім того, російські компанії використовують у виробництві практично та ж сировина, що і їхні західні конкуренти. Відбувається це багато в чому "не від гарного життя": вітчизняна сировинна база майже цілком відсутня.

Крім того, дотепер мита на ввіз у Росію більшості екзотичних компонентів для парфюмерно-косметичної промисловості складають від 5 до 15 відсотків. Було б доцільно і зовсім скасувати мита на сировину, що у Росії не росте. Це дозволило б значно здешевить собівартість виробництва вітчизняних компаній і зробити їхню продукцію ще більш конкурентноздатної.

Але головна погроза російським виробникам виходить сьогодні аж ніяк не від західних конкурентів і навіть не від високих мит. Від 40 до 60 відсотків російського ринку парфумерії і косметики займають підробки і контрабанда. Інакше як каральними мірами з боку держави потік нелегальних товарів перекрити не можна.

Перше, чого хотілося б у цьому зв'язку легальним російським парфумерам, - це посилення митного контролю на ввіз імпортної продукції. Не секрет, що корумпованість у цій сфері дуже висока, і прийняті зараз у ГТК заходи для чищення власних рядів уселяють деякі надії.

Іншим важливим фактором "очищення" ринку міг би стати перехід від так називаного доринкового контролю держави до ринкового. Зараз органи держконтролю, такі як Держстандарт, Державна торгівельна інспекція, Міністерство економічного розвитку, департамент Державного епідеміологічного нагляду Мінздраву і т.д. перевіряють продукцію в основному на стадії її розробки. Тоді як прилавки магазинів практично обділені увагою цих же відомств. Лише зрідка Держторгінспекція проводить вибіркові перевірки, та й то обмежується в основному звіренням етикеток з положеннями ДСТ.

Ще одна проблема - це засилля на російському ринку всіляких "лжебрендів". За інформацією Держторгінспекції, основними постачальниками в Росію підробленої продукції є Туреччина, Алжир ( що спеціалізується на підробках під французьку парфумерію), а останнім часом і Угорщина, Чехія, Польща. Ну і, звичайно, країни Південно-Східної Азії.

У свою чергу експорт російської парфюмерно-косметичної продукції займає поки дуже скромні позиції. Основний експорт приходиться на країни СНД і ближнього зарубіжжя. У 2001 році обсяг експорту цього концерну складе приблизно 14 млн. доларів.

Найбільші світові ринки до недавніх пір були майже цілком закриті для російських виробників, хоча за рівнем якості наші цілком могли б потягатися з західними конкурентами. Але без державної підтримки проникнути на "чужі" території сьогодні дуже складно.

Для того щоб взяти участь у найбільшій у Європі виставці Cosmoprof в італійській Болоньї, Росії довелося кілька років постояти в черзі. Але от підбадьорюючий факт: цього року у виставці уперше взяли участь п'ять російських компаній. Були укладені контракти на постачання російської парфумерії і косметики в Західну Європу й інші регіони.

Обсяг парфюмерно-косметичного ринку Росії зараз більш ніж солідний - у 2001 році він досяг майже $4 млрд. В останні кілька років галузь знаходиться на підйомі, і темпи її росту більш ніж у два рази випереджають європейські показники.

У Європі парфюмерно-косметичний ринок збільшується приблизно на 6% у рік, а в нас - як мінімум на 10-15%. Правда, виробники відзначили, що під кінець року картина злегка змінилася.

Розподіл сил між чисто російськими виробниками й іноземними компаніями на нашому ринку залишається в останні рік-півтора відносно стабільним. За даними Російської косметичній-парфюмерно-косметичної асоціації (РПКА), це співвідношення зараз складає 35% на 65%. Очікується, що російська частка ринку буде збільшуватися. У вітчизняних підприємств з'явилися нове обладнання, якісна сировина і західні технології, так що вони цілком можуть бути конкурентноздатними. Сама провальна для них ніша - декоративна косметика. її випускають не більше 10 російських виробників, інші якщо і намагаються щось робити, те в дуже маленьких обсягах. Закордонна палітра декоративної косметики зараз дуже велика. Між західною продукцією і тим, що випускають наші старі підприємства ще з радянських часів, зберігається величезна якісна прірва.

Могутні іноземні корпорації почувають себе на російському ринку дуже спокійно. Усі великі гравці начебто Procter&Gamble чи Unilever встигли прийти в Росію ще до кризи 1998 року, на той же період довівся і пік іноземних інвестицій у галузь, коли міжнаціональні корпорації вкладали по $50-100 млн. у покупку і розвиток виробництв. Зараз іноземці вже не будують заводів. Вони всі частіше воліють розміщати замовлення на російських підприємствах. Наприклад, Schwarzkopf робить свої лаки для волосся на заводі "Арнест".

За даними РПКА, на території Росії зараз працює 178 парфюмерно-косметичних підприємств. 10 років тому їх було усього 13, так що інвестиції в галузь йдуть. Однак велика частина виробників - невеликі компанії, яким не вистачає оборотних коштів на рекламу своєї продукції і розвиток.

Середню цінову нішу закривають лідери. Частки брендів тут міняються дуже динамічно, оскільки парфуми і креми купуються часто, використовуються швидко, а російський споживач до того ж любить регулярно пробувати на собі різні марки. Але в цілому положення компаній на ринку відносно стабільно. У трійку лідерів РПКА включає "Невскую косметику", "Калину" і "Свободу", хоча остання знизила обсяги і по ринку ходять слухи про покупку великого пакета акцій фабрики сторонньою компанією. За лідерами з досить великим відривом випливає друга група російських компаній - "Арнест", "Весна", Тармонія+", "Линда", "Новая Заря".

Основними тенденціями розвитку сфери виробництва косметичній-парфюмерно-косметичної продукції, у тому числі і виходу вітчизняної продукції на світовий ринок за прогнозами повинні стати:

Загострення конкуренції між російськими підприємствами.

Освоєння сегментів медіа-маркет, селективної косметики і професійної косметики.

Стабільне вирівнювання співвідношення споживання імпортних і російських парфюмерно-косметичних продуктів. - Перехід від сертифікації продукції по вимогах безпеки до систем якості виробництва.

Оволодіння новітніми маркетинговими технологіями.

На закінчення необхідно підкреслити, що для успішного здійснення цих перспектив, а також для подальшого розвитку російської парфюмерно-косметичної галузі убік цивілізованого ринку необхідне здійснення тісної тристоронньої взаємодії. Органи державної влади, підприємства - виробники і галузеві асоціації повинні працювати в тісному контакті, оперативно і чітко реагувати на виникаючі проблеми і спільно виробляти шляхи їх рішення. Тільки при досягненні такого безупинного процесу спільної роботи ми зможемо адекватно реагувати на всі зміни глобальної і місцевий кон'юнктури ринку і домогтися природної інтеграції російської парфюмерно-косметичної галузі у світове економічне співтовариство.


2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОАО «АРОМАЛАК»

(С.-ПЕТЕРБУРГ)

2.1 Дослідження умов господарювання підприємства на ринку парфюмерно-косметичної продукції

Предметом дослідження є Відкрите Акціонерне товариство «Аромалак», що здійснює свою діяльність у Санкт-Петербурзі (Росія).

- Основними видами діяльності товариства є:

- харчосмакові ароматизатори;

- лаки манікюрні і рідини для зняття лаку;

- парфюмерно-косметична продукція;

- композиції, бази, отдушки, ароматизатори, розчинники для парфумерії, побутової хімії й інших галузей промисловості;

- ароматизовані алкогольні і безалкогольні напої;

- заготівля, переробка сільгосппродукції, лікарської і рослинної сировини і виготовлення продукції на їхній основі;

- надання послуг населенню методами нетрадиційної медицини;

- ведення комерційної, торгово-посередницької, експортно-імпортної зовнішньоекономічної діяльності.

По архівним даним, приблизно з 1930-го і до початку 1942 року тут знаходився «Маслоробний завод», що у роки Вітчизняної війни був законсервований.

Сучасна історія підприємства починається з 1945 року і лежить в основі розвитку вітчизняної сировинної бази для парфюмерно-косметичної промисловості, а саме, виробництва синтетичних запашних речовин і продуктів розгонки ефірних олій - необхідної сировини для парфюмерно-косметичної і миловарної промисловості.

Незважаючи на високий рівень розвитку хімічної науки взагалі й в області тонкого органічного синтезу зокрема (праці Бутлерова, Зелінського, Чулаєва, Флеринського й ін.), у дореволюційній Росії не було виробництва синтетичних запашних речовин (далі СДВ), тому радянської парфюмерно-косметичної промисловості довелося створювати його заново .

Розвиток цієї галузі промисловості почалося в Росії із середини 1920-х років з метою забезпечення парфумерної і миловарної промисловості запашними речовинами вітчизняного виробництва, що в той складний період повинне було допомогти зберегти значну частину золотої валюти, затрачуваної на їх імпорт, і до 1941 р. досягло значних успіхів; розвивалася прекрасна наукова база, виросла когорта талановитих учених-хіміків, був побудований і введений у стрій ряд підприємств, у тому числі й у Ленінграді: Ленінградський завод синтетичної ароматики на набережній Обвідного каналу, д.92. Під час війни завод був законсервований, а основні кадри були переведені в Москву для налагодження устаткування і пуску Московського заводу синтетики.

У 1945 році майже всі колишні кадри повернулися в Ленінград, де було почате відновлення заводу на новому місці - вул. Курляндска, д.42 (нині д.46) на площах законсервованого на час війни «Маслоробного заводу».

З 1945 по 1951 р. була зроблена повна реконструкція будівель і споруд, оснащення їх устаткуванням, що відповідають високим вимогам виробництва, побудована нова хіміко-аналітична лабораторія. Одночасно з реконструкцією йшло освоєння вже створених потужностей, і незабаром завод вийшов на проектну потужність: 60 т синтетичних ароматичних речовин у рік.

У 1964 р. був створений цех виробництва манікюрних лаків і рідини для зняття лаку, і донедавна це було ведуче виробництво в країні по випуску даної продукції.

У 1971 році завод увійшов до складу ВПО «Союзпарфюмерпром» як Ленінградський комбінат Хіміко-харчовий ароматики, виробництво №2.

В наступні роки розвиток заводу йшов по шляху освоєння нових і удосконалення існуючих технологій виробництва СДВ, модернізації діючого устаткування, а також переоснащення цехів новим обладнанням, що сприяло нарощуванню виробничих потужностей і поліпшенню якості продукції.

У 1993 році в процесі приватизації Комбінат хіміко-харчовий ароматики знову розділився на два підприємства. На базі виробництва №2 було організовано ОАО «Аромалак».

В даний час ОАО «Аромалак» спеціалізується на випуску косметичної продукції: рідини для зняття лаку, лосьйонів, одеколонів; однак випуск манікюрних лаків був припинений у зв'язку з утратою сировинної бази, а також достатком імпортної продукції.

Силами інженерно-технічного персоналу була розширена й атестована лабораторія відділу контролю якості і сертифікації продукції. Тут відновлена класична рецептура «Потрійного одеколону», розроблені рецептури одеколонів фантазійного напрямку, а також ряд лосьйонів: гігієнічного напрямку, для проблемної шкіри, після гоління. З огляду на зрослий попит населення на вітчизняні товари побутової хімії, ведуться роботи з розробки і постановки на виробництво вітчизняних миючих засобів типу Fa і інших товарів побутової хімії.

У зв'язку з закриттям виробництва синтетичних запашних речовин, що було основним виробництвом, для збереження основного контингенту працюючих на підприємстві ОАО «Аромалак» уклало договірні відносини з рядом давніх партнерів, на виробничих площах, що звільнилися, організували карамельно-шоколадний, рибокоптильний цехи, ділянку рибної кулінарії, ділянку сушіння деревини, цех по виробництву фарби для розмітки автомобільних доріг. У співробітництві з державою Ізраїль налагоджений випуск солей і брудів Мертвого моря. У 1998 році підприємство ввійшло до складу російської Парфюмерно-Косметичної Асоціації. На економічну діяльність підприємства впливає зовнішнє середовище, що виражається у безлічі факторів, з яких виділяють фактори прямого впливу і фактори непрямого впливу. Фактори прямого впливу:

- споживачі послуг і продукції підприємства гостро реагують на зміну ціни і якості. Тому підприємство намагається регулювати ціни на продукцію, і виконувані роботи і стежити за їхньою якістю, податки. Держава проводить визначену податкову політику, яка також впливає на діяльність організації. Через недосконалу податкову систему, великих податків, відбувається утрата коштів, у яких потребує підприємство для власного розвитку, мінливість законодавства; конкуренція на ринку продукції та послуг.

В даний час на регіональному ринку можна виділити найбільших конкурентів підприємства на ринку парфюмерно-косметичної продукції: "Свобода», «Калина», «Невская Косметика», «Линда», «Низар», «Апрель».

Існує безліч дрібних і середніх компаній, що намагаються заповнити цю нішу на ринку, однак обсяг і технічний рівень їхніх робіт і послуг, явно недостатній для задоволення ринкових потреб. Для оцінки рівня впливу факторів прямого впливу скористаємося методикою, розробленої економістами-маркетологами. Виходячи з зібраних мною оцінок експертів ринку в регіоні була проведена оцінка ризику.

Таблиця 2.1

Оцінка ринкового ризику діяльності підприємства «Аромалак»

Вид ризику Вірогідність Пріоритет
Недостатній попит 0.2 1
Зниження цін конкурентами 0.5 2
Неплатоспроможність споживачів 0.3 2
Ріст податків 0.1 2
Поява альтернативних послуг 0.3 2
Нестача оборотних коштів 0.2 2
Недостатній рівень зарплати 0.2 2


В другій групі: 0.25/6=0.042.

Таблиця 2.2.

Перерахування ризиків діяльності підприємства з урахуванням питомих ваг ризиків окремих груп

Вид ризику Імовірність Вага Бали (йм*вага)
Недостатній попит 0.2 0.25 0.05
Зниження цін конкурентами 0.5 0.042 0.021
Неплатоспроможність споживачів 0.3 0.042 0.0126
Ріст податків 0.1 0.042 0.0042
Поява альтернативних послуг 0.3 0.042 0.0126
Недолік оборотних коштів 0.2 0.042 0.0084
Недостатній рівень зарплати 0.2 0.042 0.0084
Разом - - 0.3172

Приймаючи показник разом за 100 балів, знаходимо значення ризиків у балах:

Таблиця 2.3.

Значення ризиків діяльності ВАТ «Аромалак» у балах

Вид ризику Значення в балах Ранжирування
Недостатній попит 15.8 2
Зниження цін конкурентами 6.6 4
Неплатоспроможність споживачів 4.0 5-6
Ріст податків 1.3 9
Поява альтернативних послуг 4.0 5-6
Недолік оборотних коштів 2.7 7-8
Недостатній рівень зарплати 2.7 7-8

За результатами видно, що найбільшу небезпеку представляють ризики:

1. недостатній попит;

2. зниження цін конкурентами.

Для боротьби з ризиком 1 необхідно зробити рекламну кампанію в СМІ і тим самим зменшити імовірність його реалізації, по оцінках, до 0.15. Міра для боротьби з ризиком 2 - розробка обміркованої цінової стратегії підприємства, упровадження нових методів ціноутворення.

Основним фактором непрямого впливу на діяльність будь-якої організації і будь-якої форми власності є загальний стан економіки. Економічне становище в країні приводить до погіршення матеріального добробуту населення і підприємницьких структур, що спричиняє зменшення купівельної спроможності споживачів продукції та послуг розглянутого підприємства, зниження попиту. Основною метою діяльності Підприємства є одержання прибутку та збільшення обсягу виробленої продукції та послуг за рахунок ефективного та якісного виконання робіт та послуг щодо предмета діяльності підприємства зі здійснення виробничої діяльності та надання послуг. Цілі організації спричиняють розробку стратегії, аналіз сильних і слабких сторін підприємства, факторів зовнішнього і внутрішнього впливу і знаходяться в безпосередній взаємодії з організаційною структурою підприємства (див. мал. 2.2).

Аналіз усіх факторів впливу на діяльність підприємства у попередні роки, призвів керівництво до рішення про зміну форми власності, що потягнуло за собою зміну організаційної структури. Управління підприємством, як товариством з обмеженою відповідальністю, та прийняття рішень здійснюється такими органами : Збори учасників, Ревізійна комісія, Голова Товариства. Збори учасників є вищим органом товариства. Збори обирають голову товариства. До компетенції зборів належить :

- визначення основних напрямів діяльності підприємства;

- внесення змін до установчих документів підприємства;

- заключення контракту з директором підприємства;

- обрання та відкликання членів ревізійної комісії;

- затвердження результатів діяльності підприємства та ін. Голова товариства:

- скликає збори учасників;

- підписує контракт з директором підприємства;

- контролює виконання рішень зборів та ін.


Мал. 2.2 Схема взаємодії внутрішніх та зовнішніх факторів на організаційну структуру підприємства.

Виконавчим органом підприємства є директор. Директор підприємства: формує штатний розклад працюючих по найму робітників Підприємства, визначає умови оплати їх праці, приймає на роботу та звільнює з роботи, є розпорядником Кредитів підприємства, представляє інтереси підприємства в органах влади та управління, володіє правами підприємця. Директор підприємства створює маркетингову службу по вивченню ринків збуту, нових технологій та послуг. Ревізійна комісія створюється для контролю за діяльністю директора підприємства. Підприємство має декілька підрозділів, функції яких розподілені, тобто досліджуване підприємство має лінійно-функціональну систему організації (див. мал. 2.3). Управлінський аналіз починає роботу підприємства з оцінки доцільності своєї діяльності, її ефективності, стану на ринку. Послідуючими етапами налізу є економічний та фінансовий аналіз діяльності підприємства.


Мал.2.3 Організаційна структура управління ВАТ «Аромалак»

2.2 Економічний аналіз діяльності підприємства

Економічний аналіз на підприємстві проводиться з метою виявлення резервів прибутковості підприємства, підвищення рентабельності робіт і послуг, збільшення прибутку.

Даний аналіз проведемо на основі інформації форми бухгалтерської звітності №2 "Звіт про фінансові результати ВАТ "Аромалак" за 2002 р.

Балансовий прибуток складається з наступних складових:

- прибуток від реалізації;

- прибуток від іншої реалізації;

- результати від позареалізаційних операцій.

Аналіз балансового прибутку проведемо на основі дані таблиці 2.4

Таблиця 2.4.

Фінансові результати роботи ВАТ "Аромалак"

Показники На 1 січня 2000 p. На 1 січня 2002 р. Відхилення
Абсолют. %
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. крб. 3078,527 2714,209 +364,31 +П,8
Прибуток від іншої реалізації, тис. крб. - - - -
Інші фінансові доходи, тис. крб. - - - -
Балансовий прибуток, тис. крб. 3078,527 2714,209 +364,31 +11,8

Як видно з таблиці 2.4 фактичний балансовий прибуток на 1 січня 2002 більше ніж балансовий прибуток 2001 року на 364,31 тис. крб. або на 11,8%. До складу балансового прибутку за звітний період входив тільки лише прибуток від реалізації робіт і послуг, прибутку від іншої реалізації та іншої діяльності отримано не було.

Прибуток від реалізації товарів, робіт і послуг являє собою різницю між виторгом від реалізації і витратами на реалізацію товарів, виконання робіт і надання послуг. Для аналізу прибутку від реалізації складемо таблицю 2.5. Ще одним значимим показником ефективності діяльності підприємства є показник рентабельності. Рентабельність характеризує відносну прибутковість підприємства (прибуток на 1 крб.).Рентабельність робіт визначається по формулі:

Як видно, обсяг реалізації дорівнює 3078,527 тис. крб. З них собівартість складає 2983,068 тис. крб. і прибуток від реалізації 95,459 тис. крб. Балансовий прибуток з урахуванням результату позареалізаційних операцій дорівнює -50,481 тис. крб., 64,705 тис. крб. з цієї суми спрямовано в бюджет у виді податку на прибуток.

Таблиця 2.5.

Дані для аналізу прибутку від реалізації, тис. крб.

Показники

Ha l

січня

2001 г.

Ha l

січня

2002 г.

Абс. відхилення
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. крб. 3078,527 2714,209 +364,31
Податок на додану вартість, тис. крб. 64,705 40,599 +24,106
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. крб. 95,459 -23,753 +119,212
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. крб. 2983,068 2737,962 +24,106
Валовий прибуток, тис. крб. -50,481 18,241 -68,722
Адміністративні витрати, тис. крб. - - -
Витрати на збут, тис. крб. - - -
Інші операційні витрати, тис. крб. - - -
Фінансові витрати, тис. крб. - - -
Фінансовий результат (прибуток від реалізації), тис. крб. -115,186 -22,358 -95,828

Аналіз економічної діяльності підприємства дозволяє зробити наступні висновки: рівень рентабельності робіт і реалізації досить невисокий, що характеризує підприємство як працююче неефективно. Як видно з результатів аналізу, підприємство за звітний період несе збитки у розмірі 115,186 тис. крб, що визначає незадовільний стан діяльності у сфері виробництва та надання послуг.

Слід зауважити однак, що підприємство має резерви для підвищення рівня прибутку за рахунок зниження собівартості робіт та послуг шляхом розширення своєї спеціалізації за рахунок розширення номенклатури продукції, вдосконалення методів управління, збільшення обсягів реалізації. Більш детально рекомендації щодо підвищення ефективності досліджуваного підприємства буде надано у розділі 3 даної випускної роботи.

2.3 Фінансовий аналіз діяльності підприємства «Аромалак»

Аналізом фінансової діяльності називається науково розроблена система методів та прийомів, за допомогою яких вивчається фінансовий стан підприємства, рівень його платоспроможності, стан активів і пасивів, виявляються резерви прибутковості на основі облікових і звітних даних, розробляються шляхи найбільш ефективного використання фінансових коштів підприємства.

Самі підприємства аналізують свою роботу для поліпшення показників своєї діяльності. Основними даними для аналізу фінансової діяльності підприємства є:

- баланс підприємства - форма №1 на 1 січня 2002 p.;

- звіт про фінансові результати і їх використання - форма №2 за 2001 p.;

- оперативні дані статистичного і бухгалтерського обліку.

Насамперед проведемо аналіз виробничого потенціалу підприємства. Виробничий потенціал підприємства можна охарактеризувати наступним показником : коефіцієнтом реальної вартості основних коштів у майні підприємства.

Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у майні підприємства визначається по формулі:

Як видно, основні кошти в майні підприємства зменшилися на 0,4 %.

Зменшення вартості основних фондів підприємства відбулося внаслідок списання невикористовуваних, зношених машин і устаткування в незначному розмірі, це також не можна віднести до факторів, негативно впливають на виробничий потенціал підприємства. Таким чином, у розглянутому випадку зниження рівня коефіцієнта Кр.0 зовсім не свідчить про реальне зниження виробничого потенціалу підприємства.

Аналіз стану коштів підприємства «Аромалак» на 1 січня 2002 року виконаний за даними таблиці 2.6.

Як випливає з даних таблиці 2.6, у цілому вартість майна підприємства за досліджуваний період збільшилася на 19,2 тис. крб. Це збільшення обумовлене ростом необоротних активів на 43,6 %, ростом вартості оборотних коштів на 97,6 %. Ріст вартості оборотних коштів, у свою чергу, зв'язаний зі збільшенням вартості коштів на 10,8 тис. крб.

Разом з тим, відбулися зміни показників заборгованості підприємства. Так, дебіторська його заборгованість у складі оборотних активів збільшилася на 200 % і досягла розміру 2,7 тис. крб., а кредиторська в складі поточних зобов'язань за розрахунками - на 300 % і склала на кінець звітного року 9,6 тис. крб. (проти 2 тис. крб. на початок року).


Таблиця 2.6

Вартісна характеристика майна підприємства, тис. крб.

Показники Початок періоду Кінець періоду Відхилення
Абс. %
Разом коштів підприємства, тис. крб. 2089,413 2381,874 +292,46 +13,90
Необоротні активи 736,786 801,557 +64,771 +8,80
в % до майна 35,26 33,65 -1,61
Оборотні активи (запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти) 1352,627 1580,317 +227,69 +17
в % до майна 64,74 66,35 +1,61
Запаси 283,079 146,743 -136,336 -48
в % до оборотних активів 20,93 9,29 -11,64
Грошові кошти та їх еквіваленти 18,982 22,888 +3,91 +20,58
в % до оборотних активів 1,40 1,45 +0,04
Дебіторська заборгованість 859,100 1232,655 +373,555 +43
в % до оборотних активів 63,51 78,00 +14,49
Інші поточні активи - -
в % до оборотних активів - -
Власний капітал 651,457 635,015 -16,442 -2,52
в % до майна 31,18 26,66 -4,52
Позичені кошти (довгострокові зобов'язання, поточні зобов'язання) 1437,956 1746,859 +308,903 +21,48
в % до майна 68,82 73,34 +4,52
Довгострокові зобов'язання - -
в % до позичених коштів - -
Поточні зобов'язання за розрахунками 1437,959 1746,859 +308,9 +21,48
в % до позичених коштів 100 100 0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - -
в % к позиченим коштам - -

Зростання кредиторської заборгованості обумовлений в основному зростанням заборгованості в розрахунках бюджетом, позабюджетним платежам, оплаті праці. Значне збільшення дебіторської заборгованості свідчить про погіршення стану розрахунків підприємства по внутрішніх розрахунках, тому що збільшення цього виду заборгованості відбулося за рахунок впливу саме цих факторів.

Побоювання викликає ріст заборгованості по поточним розрахунках у складі кредиторської заборгованості, що свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням довгострокових і короткострокових коштів, співвідношенням власних і позикових коштів, темпами росту власних коштів, належним забезпеченням матеріальними коштами й ін. Показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства приведені в таблиці 2.7

Таблиця 2.7.

Показники фінансової стійкості підприємства

Показники Початок періоду Кінець періоду Відхилення
1.Коефіцієнт відношення власних та позичених коштів К1 0,4 0,07 -0,33
2.Коефіцієнт маневровості власних коштів К2 0,65 0,51 -0,14
3. Коефіцієнт накопичення амортизації КЗ 0,7 0,6 - 0,1
4.Коефіцієнт реальної вартості оборотних активів К4 0,6 0,5 - 0,1
5.Коефіцієнт реальної вартості необоротних активів К5 0,53 0,52 - 0,01

Коефіцієнт К1 показує відношення зобов'язань по залученню позикових коштів до суми власних коштів і характеризує скількох залучалося позикових коштів на кожний крб. власних коштів. На початок року підприємство залучав 0,4 крб. на кожний карбованець. Під кінець року даний показник змінився в кращу сторону - підприємство залучає 0,07 крб. на кожний карбованець. Таке значення коефіцієнта свідчить про досить високу фінансову стійкість підприємства. Зменшення коефіцієнта свідчить про зниження залежності підприємства від зовнішніх джерел.

Коефіцієнт К2 показує відношення власних оборотних коштів до суми джерел власних коштів. Як видно, за звітний період цей показник зменшився на 0,14. Це означає, що фінансове положення підприємства поступово стабілізується.

Коефіцієнт КЗ показує якими коштами здійснюється нагромадження амортизації. Як видно, на початок року 70% вартості основних коштів були погашені за рахунок амортизаційних відрахувань, кінцю року 60%. Таке зниження ступеня зносу основних фондів обумовлене тим, що в плині року на підприємстві були списані зношені, невикористовуванні основні фонди з відповідним зменшенням суми нарахованого зносу. Крім того, за той же період на підприємстві були також введені основні фонди. Ці операції в остаточному підсумку рівнозначні відновленню основних фондів У цілому видно, що накопичення амортизації нормальне.

Коефіцієнт К4 зменшився за досліджуваний період на 0,1. Це в основному обумовлене тим, що до кінця аналізованого періоду у виробництво була передано значна кількість малоцінних швидкозношуваних предметів, що привело до істотного скорочення залишкової вартості матеріальних активів підприємства. Крім того, на зміну цього коефіцієнта вплинуло і деяке збільшення залишкової вартості основних фондів.

Коефіцієнт К5 показує співвідношення залишкової вартості основних коштів і валюти балансу. Його зниження за аналізований період обумовлено збільшенням валюти балансу в основному по третьому його розділі. Його величина відповідає середньому значенню цього показника для підприємств подібного роду діяльності.

Найважливішим показником, що характеризує використання оборотних коштів є оборотність.

Оборотність характеризується системою показників. Одним із яких є коефіцієнт оборотності. Він визначається відношенням обсягу реалізації до середнього залишку оборотних коштів.

Середні залишки оборотних коштів складають (12,7+25,1)/2=37,8 Проаналізуємо оборотність матеріальних оборотних коштів. Визначимо коефіцієнт оборотності оборотних коштів підприємства за минулий період. • -

Такий період оборотності оборотних коштів для підприємства даного профілю є цілком нормальної.

Визначимо оборотність дебіторської заборгованості.

Середні залишки дебіторської заборгованості складуть:

3=<1232,655+859,100) / 2= 1045,877 тис. крб.

Коефіцієнт оборотності:

Код = 3078,527/1045,877=2,9

Період обороту:

Те = 360/2,9=124 дні

З огляду на, що нормальна тривалість оборот дебіторської заборгованості при розрахунках складає 10 днів, можна вважати, що оборотність дебіторської заборгованості підприємства не вважається нормальна і викликає особливу тривогу.

Фінансове положення підприємства визначається ступенем фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності, здатності погашати свої фінансові зобов'язання у встановлений термін, тобто платоспроможністю.

Найважливішим показником, що характеризує фінансове положення підприємства є коефіцієнт фінансової незалежності підприємства. У нашому випадку він складає на початок періоду 2/26,3 = 0,07, на кінець аналізованого періоду він склав відповідно = 0,25. Тому що коефіцієнт в обох випадках не перевищує 0,5, то фінансування діяльності за рахунок притягнутих коштів здійснюється в припустимих межах.

Для оцінки фінансового положення використовується система абсолютних і відносних показників, коефіцієнтів.

Узагальнюючий показник платоспроможності - це достатність джерел коштів для покриття боргів.

Для зручності подальшого проведення аналізу перетворимо баланс підприємства в аналітичний баланс (див. таблицю 2.8) Таким чином, отримана проміжна таблиця, що після незначних перетворень здобуває форму (див. таблицю 2.9) зручну для аналізу ліквідності підприємства, тобто можливостей по оплаті заборгованості.

Власні оборотні кошти визначаються по формулі:

Таким чином, протягом звітного періоду сума оборотних коштів підприємства зменшилась на 64,771 тис. крб., що в загальному свідчить також про послаблення фінансової стійкості суб'єкта підприємництва. Збільшення власних оборотних коштів може бути профінансовано за рахунок додаткового капіталу (продаж акцій за ціною перевищуючої її номінал).

Для більш точного виміру ліквідності використовується система коефіцієнтів, що відображають співвідношення різних статей балансу (див. таблицю 2.10).

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнта покриття) визначається співвідношенням:

Коефіцієнт загальної ліквідності вказує на ту частину поточних зобов'язань по кредитах і розрахункам, яку можна погасити, мобілізувавши всі оборотні кошти. Нормальним значенням показника вважається більше 2,5 (але не менше одиниці). Як видно даний коефіцієнт на початок звітного періоду не досягає рівня, що рекомендується. Тенденція зміни його не може не викликати визначену тривогу, оскільки його рівень наближається до його граничного рівня, що може істотно дестабілізувати фінансове положення підприємства в майбутньому.

2. Коефіцієнт ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) Кл визначається співвідношенням:

Даний коефіцієнт характеризує частина зобов'язань, що може бути погашена за рахунок швидколіквідних активів і мобільної дебіторської заборгованості. Нормальне значення коефіцієнта 0,7 - 0,8. Отже, фактичне значення даного коефіцієнта не перевищує припустимий його рівень, що свідчить про те, що підприємство може вчасно розрахуватися по своїх боргах за рахунок легко реалізованих активів.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності Кал


Таблиця 2.8.

Розподіл статей балансу

Статті активу балансу Сума. тис. крб.
На початок періоду На кінець періоду
І група - активи швидкої реалізації 18,982 22,888
Грошові кошти та їх еквіваленти 18,982 22,888
II група - активи середньої реалізації 859,100 1232,655
Дебіторська заборгованість 859,100 1232,655
III група - активи повільної реалізації - -
Витрати майбутніх періодів - -
IV група - активи важкої реалізації 736,786 801,557
Необоротні активи 736,786 801,557
Статті пасиву баланса Сума , тис. крб.
На початок періоду На кінець періоду
І група - пасиви короткострокові - -
Короткострокові кредити банків - -
- -
II группа - пасиви середньої терміновості 1319,264 1746,856
Поточні зобов'язання за розрахунками 1319,264 1746,856
III група - пасиви довгострокові - -
Довгострокові зобов'язання - -
IV група - постійні пасиви 1899,684 1899,684
Статутний капітал 20,189 20,189
Додатковий вкладений капітал 1879,495 1879,495
Нерозподілений прибуток - -
Доходи майбутніх періодів - -

Таблиця 2.9

Зведена таблиця аналітичного балансу

груп-

пи

Покриття (актив) Сума зобов'язань (пасив) Відхилення
На початок періоду На кінець періоду На початок періоду На кінець періоду Надлишок Нестача
На початок періоду На кінець періоду На початок періоду На кінець періоду
1 2 3 4 5 6 (2-4) 7 (3-5) 8 (4-2)

9

(5-3)

І

група

18,982 22,888 0 0 18,982 22,888 - -
II група 859,100 1232,655 1319,264 1746,856 - - 460,16 514,20

III

група

0 0 0 0 _ _ _ _
IV група 736,786 801,557 1899,684 1899,684 - - 1162,9 1098,1

Даний коефіцієнт показує, яка частина зобов'язань може бути погашена негайно коштами, що маються в касі, розрахунковому рахунку й ін., тобто за рахунок швидко ліквідних активів.

Нормативне значення коефіцієнта 0,2-0,25. Це свідчить про не високу фактичну абсолютну ліквідність балансу підприємства. Підприємство відчуває досить велику нестачу вільних грошових коштів для погашення поточних зобов'язань

4. Співвідношення ліквідних і неліквідних коштів.

Нормальним вважається зразкова рівність сум ліквідних і неліквідних коштів, тобто співвідношення повинне бути дорівнює приблизно 1. У нашому випадку ця умова не виконується, тобто неліквідні кошти перевищують ліквідні активи. Ця ситуація склалася через велику заборгованість по поточним зобов'язаннях по розрахунках, збільшення додаткового вкладеного капіталу.

5. Співвідношення власних і позикових коштів.

Цей показник характеризує, скільки гривень позикових коштів залучалося на кожний карбованець власних коштів.

Показник знаходиться в припустимих межах, тобто залежність від позикового капіталу невелика.

7. Коефіцієнт ліквідності власних коштів (Км ), що визначає ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства.


Нормативний рівень цього показника - 0,5. Аналіз ліквідності власних коштів свідчить про їхню високу ліквідність і мобільність.

7. Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості.

Як видно під кінець року цей показник на підприємстві збільшився на 0,05. Ці дані свідчать про те, що підприємство значну частину своїх потреб в оборотних коштах покриває за рахунок кредиторської заборгованості, у тому числі за рахунок поточних зобов'язань по розрахунках з бюджетом і позабюджетними платежами. Оскільки ж підприємство не має іншої простроченої кредиторської заборгованості, те таку політику фінансування оборотних коштів не можна схвалити.

Таблиця 2.10

Показники ліквідності

Найменування показників На початок періоду На кінець періоду
1. Коефіцієнт загальної ліквідності 0,66 0,71
2. Коефіцієнт ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) 0,66 0,71
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,014 0,013
4. Співвідношення ліквідних і неліквідних коштів 0,46 0,66
5. Співвідношення власних і позикових коштів 0,46 0,16
6. Коефіцієнт ліквідності власних коштів 0,61 0,57
7. Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості 0,65 0,70

Для заглибленого аналізу визначимо коефіцієнт касової ліквідності:

Ккл = 1 гр. активу балансу / (1 гр. + 2 гр. + 3 гр.) активи балансу. (2.14)

Ккл н = 18,982 /(18,982+859,100+0+736,786)=18,982/1614,686=0,012

Ккл = 22,888 / (22,888+1232,655+801,557)- 22,888/2057,1=0,011

Коефіцієнт касової ліквідності повинний бути більше 0,2, тобто гроші повинні складати приблизно 20% від загальної суми оборотних коштів. Аналіз показує, що підприємство випробує утруднення зі швидко ліквідними коштами. Однак показник занижений, що свідчить про те, що каса займає маленьку частку в активах підприємства, що підтверджує дані попереднього аналізу про нестачу вільних грошових коштів для покриття зобов'язань. Визначимо коефіцієнт дебіторської заборгованості:

Кдз = 2 гр. активи балансу / (1 гр. + 2гр. + 3 гр.) активу балансу (2.15)

Кдз н - 859,100 / (1614,686) = 0,53

Коефіцієнт дебіторської заборгованості повинний бути менше 0,2. Даний коефіцієнт дебіторської заборгованості перевищує нормативне значення, що свідчить про значний розмір дебіторської заборгованості на підприємстві. Викликає тривогу також збільшення цього показника порівняно с минулим роком.

Іншим, не менш важливим показником, чим ліквідність, що характеризує фінансове положення підприємства, є платоспроможність, що визначає рівень покриття підприємством позикових коштів, тобто його здатність виконувати свої зовнішні (короткострокові і довгострокові) зобов'язання, використовуючи свої активи.

Цей показник вимірює фінансовий ризик, тобто імовірність банкрутства.

Для виміру рівня платоспроможності використовуються: коефіцієнт автономії Ка , обумовлений співвідношенням

Нормальне значення коефіцієнта більше 1,5, тобто рівень платоспроможності є задовільним.

Результати фінансового аналізу свідчить про неспроможність колективу підприємства на даному етапі забезпечити фінансову стійкість підприємства. Негативним є те, що підприємство значну частину своїх потреб в оборотних коштах покриває за рахунок кредиторської заборгованості, у тому числі за рахунок поточних зобов'язань по розрахунках з бюджетом і позабюджетними платежами. Цей факт пояснюється нестачею вільних грошових коштів на підприємстві, що як видно з економічного аналізу викликано незадовільним результатом діяльності з виробництва та реалізації продукції та надання послуг за минулий рік. Ці факти являють собою резерви для підвищення фінансової стійкості підприємства.


3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Перед тим як перейти до більш ретельного аналізу шляхів підвищення ефективності організації менеджменту на досліджуваному підприємстві, у тому числі й у сфері експортно-імпортних операцій, зупинимо увагу на основних тенденціях, що очікують російський ринок парфюмерно-косметичної продукції в найближчому майбутньому.

1. Традиційні місця продажів зберігають своє значення, хоча вже найближчим часом і їх торкнуться істотні зміни. Наприклад, московський уряд планує до кінця 2001 року цілком ліквідувати відкриті ринки, а на їх місці побудувати криті торгові комплекси. У цілому частка продажів на відкритих ринках значно знизиться не тільки в столиці.

2. Найближчим часом варто очікувати розвитку нових форм торгівлі, що вже активно заявили про себе на Заході: з'являться мережі гіпер- і супермаркетів - Рамстор, Перехрестя, Сьомий Континент, спеціалізованих парфюмерно-косметичних магазинів типу Sephora . Це у свою чергу трохи зм'якшить розходження між селективною і масовою системою продажів.

3. З розвитком Інтернету усе більше значення буде здобувати (особливо у великих містах) електронна торгівля. А виходить, з'являться компанії, що спробують захопити цю нішу.

4. Набагато активніше буде розвиватися сектор прямих продажів косметики і парфумерії вітчизняного виробництва. Такий спосіб поширення, по-перше, дозволяє враховувати індивідуальні потреби клієнта, що стає усе більш актуальним. По-друге, прямі продажі дають можливість трохи знизити витрати на просування російських марок.

5. Більш швидкими темпами відбувається просування російської продукції на західний ринок, завдяки участі в міжнародних виставках і конкурсах.

З огляду на настільки швидкі темпи росту вітчизняного парфюмерно-косметичного ринку, слід зазначити, що для забезпечення конкурентноздатного положення на ньому підприємства, що виробляє цю продукцію, необхідно не тільки вкладати гроші в наукові розробки, але і задіяти всі інструменти маркетингу.

На досліджуваному парфюмерно-косметичному підприємстві є досить професійний відділ маркетингу. Відділ використовує свою стратегію і тактику поводження на ринку. Ним здійснюється розумна рекламна і маркетингова політика, свідченням чого є реклама продукції цих підприємств на центральному телебаченні. У той же час досить широко використовуються малозатратні і досить ефективні засоби Public Relations.

Найчастіше діяльність фабрики висвітлюється в центральній і регіональній пресі, тому що при порівняно невеликих витратах тут можна дати досить великий обсяг інформації як про самого виробника, так і про його продукцію, охопивши при цьому значну частину цільової аудиторії.

Однак, аналізуючи інформацію Gallup Media/Adfact про витрати на рекламу парфюмерно-косметичної продукції, можна помітити, що в Росії тільки на Тв-рекламу виробники парфюмерно-косметичних товарів витратили в 2001 р. 391,1 млн. дол. Лідируючі позиції за цими показниками займали закордонні виробники.

Звичайно, такі витрати на рекламу поки не під силу вітчизняним виробникам.

Тому, крім засобів Public Relations, маркетологи підприємства «Аромалак» як основний засіб просування своєї продукції використовують мерчандайзинг у роздрібній мережі, що передбачає викладення реклами (листівки, постери, наклейки) на місці продажу.

Змагання з західними виробниками ведеться на рівні різних підходів, що реалізуються в рамках тактичних задач рекламної діяльності. Одним з таких тактичних підходів є збільшення асортименту парфумерних і косметичних товарів виробників. Різноманітний асортимент пояснюється бажанням виробників підвищити імовірність покупки своїх товарів і полегшити роботу з оптовими фірмами. Останнє визначається тим, що оптовик хоче мати вичерпний асортимент, і, чим більше товару відповідного якості і кількості він знайде на одному підприємстві, тим краще для цього виробника.

Завод, що займається збутом товару через мережу багаторівневого маркетингу, здійснює навчання своїх співробітників. Кожен консультант може найдетальнішим образом розповісти про достоїнства товару, методах його використання, протипоказаннях, якщо такі є.

Як правило, розповсюджувана в такий спосіб косметика коштує дорожче, ніж косметика «середнього рівня», і має посилену дію, застосування цієї косметики вимагає спеціального навчання.

У результаті аналізу фахівцями маркетингового відділу заводу виявлено, що самим популярним джерелом одержання інформації є ради знайомих чи родичів. На другому місці стоять поради продавців.

Реклама в засобах масової інформації не користається такою довірою, як два попередніх джерела.

Для споживачів парфумерії і косметики характерні наступні сприйняття різних видів реклами:

— телереклама викликає негативні емоції в більшості респондентів;

— реклама на радіо й у пресі залишає більшість опитаних байдужими. Ясно видна наступна тенденція: чим вище ступінь впливу даного виду

реклами, тим більше дратівної вона є для більшості респондентів. Саме тому телереклама має стільки супротивників.

У наступній таблиці проаналізуємо які джерела інформації користуються найбільшою довірою у різних груп респондентів, які споживають продукцію підприємства.


Таблиця 3.1

Співвідношення ступеня довіри споживачів до різних джерел інформації про парфюмерно-косметичну продукцію заводу «Аромалак»

Джерела інформації Співвідношення респондентів, %
1 Поради родичів і знайомих 31,7
2 Поради продавців 25,1
3 Реклама в безкоштовних виданнях 7,9
4 Реклама в інших виданнях 6,3
5 Телереклама 3,8
6 Радіореклама 0,5
7 Зовнішня реклама ОД

Отже, аналізуючи сформовану ситуацію сфері збуту продукції досліджуваного підприємства, можна зробити наступні основні висновки:

1. Зміцнення позицій виробника досягнуто за рахунок реалізації обґрунтованої рекламної і маркетингової політики і впровадження результатів наукових розробок.

2. В наявності тенденція росту в перевагах споживачів у відношенні косметичної продукції даного виробника.

3. Зміцнення позицій виробника надалі може бути досягнуте за рахунок поліпшення упакування і рекламної підтримки, здійснюваної з урахуванням рекламних переваг потенційних споживачів.

Хотілося б докладніше зупинитися на проблемі виводу продукції заводу на світовий ринок. У числі перших заходів у цьому напрямку я бачу постійну участь у міжнародних виставках, конкурсах і конференціях з питань парфюмерно-косметичного виробництва. Немаловажне значення в цьому грає членство ОАО «Аромалак» у Російській парфюмерно-косметичній асоціації. Крім того, разом із РІЖА щорічно проводиться близько 800 міжнародних, національних, регіональних і інших виставок і ярмарків у 37 містах країн СНД і Балтії. У них беруть участь 80 тисяч російських і іноземних фірм на виставочних площах більш 1 мільйона квадратних метрів. У планах РПКА - вступ у всесвітню торгову організацію, що буде означати магістральний напрямок прориву Росії в когорту світових лідерів. У такий спосіб - участь у виставках - перший крок на шляху до нових ринків для підприємства, що планує освоєння закордонних ринків у майбутньому. Подіями в цій сфері в найближчому майбутньому повинні стати:

- Участь разом з журналом «Новини у світі косметики» у Міжнародній конференції «Косметичний ринок Європи: проблеми і перспективи розвитку»

За підтримкою РПКА, Союзу споживачів Росії і Фонду «Центр незалежної споживчої експертизи», у Санкт-Петербурзі участь у II Міжнародній конференції «Проблеми підвищення якості парфюмерно-косметичної продукції на російському ринку».

Участь у діяльності робочої групи по розробці й узгодженню державних стандартів «Вироби парфумерні рідкі. Загальні технічні умови».

Участь у II «Cosmetique News Forum». Для учасників Форуму, у рамках якого пройде конференція «Інтеграція - Інформація - Індивідуальність» і спеціалізована виставка, Інформаційне співробітництво з Національними Асоціаціями Австрії, Австралії, Великобританії, Німеччини, Іспанії, Франції, Швейцарії, США

- Щорічна участь у Тижні парфумерії і косметики в Росії за підтримкою Уряду РФ, ТІШ РФ і Уряду Москви. У рамках Тижня РПКА проводить щорічну Міжнародну науково-практичну конференцію, Національний Конкурс на кращу ПК продукцію року, за підтримкою Асоціації проходить ведуча в Східній Європі виставка парфумерії і косметики «Интершарм».

Наступним етапом удосконалення діяльності підприємства, спрямованої на розширення кола споживачів повинне на мій погляд стати участь у електронному бізнесі й освоєння нових методів збуту, використовуючи новітні інформаційні технології.

Переваги мережного бізнесу, помножені на можливості електронної комерції, зруйнували всі тимчасові і просторові границі. Традиційна лінійна торгівля використовує той очевидний факт, що людина не може роздвоїтися, тому товари і послуги йому пропонуються тільки у визначених крапках часу і простору (у магазинах, кіосках, на ярмарках). Електронний бізнес дає можливість вибору потрібного товару чи послуги, причому в електронному магазині вибір нескінченно різноманітний. Такої кількості товарів і послуг не може запропонувати жоден супермаркет чи агентство. Представник компанії Ви, використовуючи тести, може підібрати продукт індивідуально для клієнта. Одночасно в електронний магазин може зайти необмежена кількість клієнтів. Використовуючи Інтернет, існує можливість знаходити людей, потенційно зацікавлених у тім виді продукції, що підприємство може запропонувати. Існують своєрідні електронні "клуби по інтересах", у яких спілкуються за допомогою електронної пошти (переписування по Інтернету) чи в режимі Online. Це одна з причин того, що електронний бізнес користається усе великою перевагою в споживача. Заходами щодо входження підприємства в електронний бізнес повинні стати розробка власного Web-сайта й особиста участь у торгівлі за допомогою електронних магазинів, що займаються поширенням парфюмерно-косметичної продукції в мережі.

На закінчення, хотілося б зупинитися на удосконалюванні документального забезпечення експортно-імпортних угод, що укладаються підприємством на постачання виробленої продукції. У цьому зв'язку необхідно звернути увагу на необхідність переходу на нові стандарти укладання зовнішньоторговельних контрактів між підприємствами - умови Incoterms 2000. Метою Incoterms є забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільше широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі. Таким чином, можна уникнути, чи принаймні, у значній мірі скоротити невизначеність різної інтерпретації таких термінів у різних країнах. У Incoterms 2000 умови для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, що відрізняються між собою власне кажучи: починаючи з терміна, відповідно до якого продавець тільки надає товар покупцю на власній території продавця ("Е" - термін - EX Works); далі йде друга група, відповідно до якої продавець зобов'язаний поставити товар перевізнику, призначеному покупцем ("F" - терміни - FCA, FAS і FOB); далі "С" - терміни, відповідно до яких продавець повинний укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик втрати чи ушкодження товару чи додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження і відправлення (CFR, CIF, СРТ і СГР); і, нарешті, "D" - терміни, при яких продавець повинний нести усі витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).

Немаловажним є вибір документарної форми взаємин з контрагентом по торгівлі. Традиційно бортовий коносамент є єдиним прийнятним документом, що продавець може представити відповідно до термінів CFR і CIF. Коносамент виконує три важливі функції, а саме: - доказ постачання товару на борт судна; - свідоцтво договору перевезення; - засіб передачі прав на транзитний товар іншій стороні за допомогою передачі їй документа. Інші транспортні документи, крім коносамента, будуть виконувати перші дві зазначені функції, але не будуть контролювати доставку транзитного товару в місце призначення чи давати можливість покупцю продавати транзитний товар за допомогою передачі документів його покупцю. Замість цього інші транспортні документи будуть називати сторону, що має право на одержання товару в місці призначення. Той факт, що володіння коносаментом необхідно для одержання товарів від перевізника в місці призначення, особливо ускладнює його заміну електронним документом. Далі, звичайно видається кілька оригіналів коносамента, але, звичайно, дуже важливо, щоб чи покупець банк, що діє відповідно до його інструкцій при оплаті продавцю, забезпечив передачу продавцем всіх оригіналів (так називаний "повний комплект"). Це також є вимогою Правил для документарних кредитів Міжнародної торговельної палати (ICC Rules for Documentary Credits) (так називані Єдині традиції і практика Міжнародної торговельної палати (ІСС Uniform Customs and Practice, "UCP"). Поточна версія виходить у день публікації Incoterms 2000; ІСС публікація номер 500). Транспортні документи повинні свідчити не тільки про доставку товару перевізнику, але також і про те, що товар, наскільки перевізник може це підтвердити, був отриманий у повній справності і гарному стані. Будь-який запис у транспортних документах, яка б указувала, що товар був отриманий не в такому стані, зробить документ "нечистим" і, таким чином, неприйнятним відповідно до UCP. Незважаючи на особливу юридичну природу коносамента, передбачається, що в найближчому майбутньому він буде замінений електронним документом. Версія Incoterms 2000 року належним образом врахувала це очікуване удосконалення. У відповідності зі статтями термінів паперові документи можуть бути замінені електронною інформацією за умови, що сторони домовилися здійснювати електронний зв'язок. Така інформація може передаватися безпосередньо зацікавленій чи стороні через третю сторону, що забезпечує додаткові послуги. Однією з таких послуг, що з користю може бути надана третьою стороною, є реєстр послідовних власників коносамента. Системи, що надають такі послуги, таких як так називана послуга БОЛЕРО, можуть зажадати подальшої підтримки відповідними юридичними нормами і принципами, як підтверджують це СМІ 1990 Правила електронних коносаментів (СМІ 1990 Rules for Electronic Bills of Lading) і Статті 16 - 17 UNCITRAL Модельний закон по електронній торгівлі (UNCITRAL Model Law on Electronic Commerce). Робота з досягнення відповідності документарного обороту підприємства міжнародним стандартам, участь в електронному і електронному бізнесі, а також співробітництво з закордонними компаніями й асоціаціями з питань поліпшення якості виробленої продукції, упакування і методів просування дозволить підприємству «Аромалак» найближчим часом відчутно збільшити свою частку на російському і закордонному ринках парфюмерно-косметичної продукції, поліпшити фінансові й економічні результати своєї роботи.


ВИСНОВКИ

Процес змін, що спостерігається в даний час в Україні, проникнув в усі сфери економічного життя. Ринкова економіка створила широкі можливості для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, для валютної самостійності фірм. Зовнішньоекономічна діяльність на відміну від зовнішньоекономічних зв'язків здійснюється на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств і т.д.) з повною самостійністю у виборі іноземного партнера, номенклатури товару для експортно-імпортної угоди, у визначенні ціни і вартості контракту, обсягу і термінів постачання і є частиною їх виробничо-комерційної діяльності як із внутрішніми, так і з закордонними партнерами. Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність являє собою сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і комерційних функцій. Обов'язковими супутніми умовами зовнішньоекономічної діяльності є виконання певних операцій по забезпеченню просування товару від продавця до покупця; по своєчасному наданню різного роду зовнішньоторговельних послуг - транспортних, страхових, експедиторських, банківських; по здійсненню платіжно-розрахункових операцій, а також наявність комерційної і валютно-фінансової інформації про кон'юнктуру зовнішніх товарних і грошових ринків. З погляду державних цілей, розвиток сфери експортно-імпортних операцій і обсяг зовнішньоторговельних операцій безпосередньо впливають на насиченість українського товарного ринку і приток іноземної валюти в країну. Звичайно, міжнародна торгівля породжує більш високі ризики для торгових партнерів у порівнянні з торгівлею усередині країни. Однак, експортно-імпортні операції часто більш вигідні, хоча і вимагаю додаткових організаційних і фінансових витрат.

З огляду на дані аналізу зовнішньоторговельних операцій за попередні роки, мені все-таки представляється доцільним налагодження економічних зв'язків між підприємствами України та Росії. Найбільш перспективним є пошук нових шляхів співробітництва, галузей, цікавих для торгівлі. У цьому зв'язку мені хотілося б запропонувати напрямки інтеграції на ринку парфюмерно-косметичної продукції. Для цього у роботі було проведено аналіз діяльності російського парфумерно-косметичного підприємства ВАТ "Аромалак".

Аналіз економічної діяльності підприємства дозволяє зробити наступні висновки: рівень рентабельності робіт і реалізації досить невисокий, що характеризує підприємство як працююче неефективно. Як видно з результатів аналізу, підприємство за звітний період несе збитки у розмірі 115,186 тис. крб., що визначає незадовільний стан діяльності у сфері виробництва та надання послуг.

Слід зауважити однак, що підприємство має резерви для підвищення рівня прибутку за рахунок зниження собівартості робіт та послуг шляхом розширення своєї спеціалізації за рахунок розширення номенклатури продукції, вдосконалення методів управління, збільшення обсягів реалізації.

Результати фінансового аналізу свідчить про неспроможність колективу підприємства на даному етапі забезпечити фінансову стійкість підприємства. Цей факт пояснюється нестачею вільних грошових коштів на підприємстві, що як видно з економічного аналізу викликано незадовільним результатом діяльності з виробництва та реалізації продукції та надання послуг за минулий рік.

У роботі визначені наступні шляхи вдосконалення роботи підприємства: робота з досягнення відповідності документарного обороту підприємства міжнародним стандартам, участь в електронному і електронному бізнесі, а також співробітництво з закордонними компаніями й асоціаціями з питань поліпшення якості виробленої продукції, упакування і методів просування дозволить підприємству «Аромалак» найближчим часом відчутно збільшити свою частку на російському і закордонному ринках парфюмерно-косметичної продукції, поліпшити фінансові й економічні результати своєї роботи.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Законодавство України про охорону праці: Збірник нормативних документів (у трьох томах), т.1.-К.:,1997.-558с.

2. Бандурка A.M. Финансово-экономический анализ. - К. :Изд. Университета внутренних дел., 1999. - 170 с.

3. Банковское дело / Под ред. Колесникова В.И., Кроливецкого Л.П.- К., Дело,1999. - 270 с.

4. Бункина М. К. Деньги, Банки, Валюта.-М.: Песпектива, 1994.- 320с.

5. Бунько В. А. Валютно-кредитные операции и расчеты по внешнеторговым контрактам. - С.-П.: МЦЭНТ, 1995.-360с.

6. В.И. Ведяпин Общая экономическая теория.- М:, Лингва, 1995.-236с.

7. В.И. Терещенко Организация и управление: опыт США.- М.:АКБ, 2000.-150с.

8. Валютный портфель./ Под ред. Платоновой Е.Д., Рубина Ю.Б.-М.: Дело, 1995.-618с.

9. Внешнеэкономическая деятельность /Под общ.ред. Кумок С.И.-М.:АОЗТ "ВЕЧЕ", 1994. -336 с.

10.Грузинов В.П. Экономика предприятия и предринимательство.-М. :Софист, 1994.-125с.

11.Золотогоров В.Г. Энциклопедический словарь по экономике.- Минск: Полымя, 1997.-124С.

12.Камаев В.Д. и коллектив авторов. Учебник по основам экономической теории. М:"Влада", 1995.- 384 с.

13.Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент - Спб: Питер, 1999.-600с.

14.Красавина Л.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. М.:"Финансы и статистика", 1994.-560с.

15.Кэмпбелл Р.Макконнелл, Стэнли Л.Брю Экономикс- М:Софт-инвест, 1995.-780с.

16.Лукасевич И.Я. Анализ финансовых операций. -М:, ЮНИТИ, 1998.- 256с.

17.Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. / Под ред. Красавиной Л.П., Финансы и статистика, М.: 1994 - 592 с.

18. Международные экономические отношения. Учебное пособие. / Под ред. Супруновича Б.П., М.Юбщество «Знание»,1995 - 216 с.

19.Мескон М., Альберт М., Хедоури В. Осовы менеджмента / Пер. с англ.- М.:Дело, 1992

20.Мірошниченко А.В. Ділови успіх: бізнес-планування та маркетинг. - К.:А.Л.Д,1997.-64с.

21.Мних Є.В. Економічний аналіз на промисловому підприємстві: навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1996. - 236 с.

22.Основи економічної теорії: політекономічний аспект: 2-ге вид. - К.: Вища школа - Знання, 1997. - 743 с

23.Панков Д.А. Бухгалтерский учет и анализ в зарубежных странах: Учеб.пособие.-Минск: ИП «Экоперсектива»,1998.-238с.

24.Петухов P.M. Оценка эффективности промышленного производства и пути ее повышения. - К: Экономика,1990.-320с.

25.Терещенко В.И. Организация и управление: опыт США.- М.:АКБ, 2000.- 150с.

26. Шалашова Н.Т., Шалашов В.П. Валютные расчеты и бухгалтерский учт валютных операций.- АО "Интел-Синтез", М.: 1995 - 640 с.

27.Шлихтер СБ., Лебедева С.Л. Мировая экономика. - К: Catallaxy, 2002.- 198 с.

28.Эйлон С.Гольд Б.Сезан Ю. Система показателей эффективности производства. - М: Экономика, 1980.-200с.

29.Экономика/Подред. А.С.Булатова.-М. «БЕК»,1994.-600с.

30.Экономика предприятия / Под ред. проф. О.И. Волкова - М:Инфра, 1998.- 365с.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений06:39:06 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
15:58:50 25 ноября 2015

Работы, похожие на Дипломная работа: Аналіз експортно-імпортних операцій виробника

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(149897)
Комментарии (1829)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru