Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Контрольная работа: Країнознавча характеристика Російської Федерації

Название: Країнознавча характеристика Російської Федерації
Раздел: Рефераты по краеведению и этнографии
Тип: контрольная работа Добавлен 05:28:57 02 октября 2008 Похожие работы
Просмотров: 278 Комментариев: 3 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

1. Особливості історичного розвитку Росії.

2. Політико-правова система і політичні процеси в Російській Федерації.

3. Економічний розвиток Росії: сучасний стан, проблеми і перспективи.

4. Геополітичний статус РФ та його вплив на формування зовнішньої політики держави.


Загальна характеристика Російської Федерації

Російська федерація – держава в східній частині Європи і в північній частині Азії. Площа – 17 075,4 тис. км2. Населення 144 млн. чоловік (перепис 2001 р.), міське 73%. Росіяни складають 80% ; проживає понад 100 народів. Більшість віруючих - християни, головним чином православні, інші - мусульмани, буддисти і ін. У Росії 1066 міст, 2270 селищ міського типу (станом на 1994). Столиця - Москва.

Росія – демократична федеральна держава з республіканською формою правління. Діюча Конституція Росії схвалена на всенародному референдумі 12 грудня 1993. У складі Російської Федерації – суб'єкти федерації: республіки (21), краї (6), області (49), міста федерального значення Москва і Санкт-Петербург, автономна область і автономні округи (10). Офіційна (державна) мова на всій території Російської Федерації - російська. Народам Російської Федерації гарантується право на збереження рідної мови.

Глава держави - президент Російської Федерації, обираний російськими громадянами на 4 роки на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Президент є також Верховним Головнокомандуючим Озброєними силами Російської Федерації.

Представницький і законодавчий орган Російської Федерації (її парламент) - Федеральні Збори, складається з двох палат: Державна дума і Рада Федерації. Виконавчу владу здійснює уряд Російської Федерації на чолі з головою, що призначається президентом з відома Державної думи.

Велика частина європейської території Росії розташована в межах Східно-європейської рівнини. На півдні – північні схили Кавказу, на північному заході - гори Хибіни. На схід від Уралу - Західносибірська рівнина, огорнута на півдні горами південного Сибіру (Алтай, Саяни, гори Прибайкалля, Забайкалля і ін.). Між Єнісеєм і Леною розташоване Середньосибірське плоскогір'я, між Леною і Тихим океаном – хребти і нагір'я Північно-Східної Азії. Клімат змінюється від морського на крайньому північному заході до різко континентального в Сибіру і мусонного на Далекому Сході. Середні температури січня від 0 до - 50 °С, липня від 1 до 25 °С. Опади від 150 до 2000 мм в рік. У багатьох районах Сибіру і Далекого Сходу - багаторічна мерзлота. Найбільші річки: Лена, Іртиш, Єнісей, Об, Волга, Амур; найбільші озера - Каспійське (море), Байкал, Ладозьке, Онезьке. На території Росії (з півночі на південь) розташовуються зони: арктична пустеля, тундрова, лесотундровая, лісова, лісостепова, степова, напівпустинна (Прикаспійська низовина). Родовища нафти, природного газу, вугілля, залізняку, апатитів, калієвих солей, фосфоритів, руд кольорових, рідкісних і дорогоцінних металів, алмазів і ін. 85 заповідників і 25 природних національних парків (1993).

Особливості історичного розвитку Росії

На частині території Росії виникли в 1 тис. до н.е. Боспорська та Скіфська держава. У 552-745 роках частину території Росії займала держава племінного союзу тюрків - Тюркський каганат. У сер. 7 - кін. 10 ст. у Нижньому Поволжі, Сівши, Кавказі, Приазов'ї розташовувалася держава Хазарський каганат. На поч. 8 ст. – 926 р. на Далекому Сході існувала держава Бохай. У 10-14 ст. у Ср. Поволжі і Прикам’ї знаходилася Волзько-Камська Булгарія. У 9 ст. утворилася Староруська держава. Близько 988 р. прийнято християнство як державну релігію Русі. У 12-14 ст. існували Новгородська республіка, Володимиро-Суздальське, Галицько-волинське і інші князівства. У 13 ст. російські князівства, Волзько-Камська Булгарія піддалися монголо-татарському нашестю (1237-42), шведській і німецькій агресії (Невська битва, 1240; Льодове побоїще, 1242). Майже 250-річне монголо-татарське ярмо закінчилося вигнанням загарбників об'єднаними силами російських земель (Куликовська битва, 1380; „Стояння на Вугрі”, 1480). У 14-16 ст. навколо Москви склалася Російська централізована держава, що включила всі землі Північно-Східної і Північно-Західної Русі. Наприкінці 16 – в сер. 17 ст. оформилося кріпацтво. На поч. 17 ст. Росія відобразила польсько-литовську і шведську інтервенції. У сер. 17 ст. Україна ввійшла до складу Російської держави. Посилення кріпацької експлуатації стало причиною повстання і селянських війн (поч. 17 ст., 1670-71, 1707-09, 1773-75). Петровські реформи (кін. 17 - 1-а чверть 18 ст.) сприяли соціально-економічному і культурному розвитку країни, перемозі в Північній війні 1700-21, що дало вихід до Балтійського моря. В результаті приєднання в 16-19 ст. територій Півночі, Поволжя, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу, входження до складу Росії ряду неросійських народів утворилася багатонаціональна держава. Росія відобразила наполеонівське нашестя у Вітчизняній війні 1812. Селянська реформа 1861 відмінила кріпацтво, сприяла соціально-економічному розвитку. У 1898 була створена РСДРП, на поч. 20 в. виникли і інші політичні партії, профспілки; встановлена Державна дума. Російсько-японська війна 1904-05 сприяла Революції 1905-07 в Росії. Росія взяла участь в Першій світовій війні 1914-18. В ході Лютневої революції 1917 самодержавство бути повалено. 25.10. (7.11.) 1917 відбулася Жовтнева революція 1917. Проголошена влада Рад робочих, солдатських і селянських депутатів. Одночасно відбувалася насильницька ліквідація ряду політичних партій, що привела до встановлення монополії політичної влади Комуністичної партії, що поступово злилася з централізованим державним апаратом. Громадянська війна і військова інтервенція 1917-22 сприяли затвердженню військово-комуністичних принципів організації суспільства, системи виробництва і розподілу. У січні 1918 утворена Російська Радянська Федеральна Соціалістична Республіка (РРФСР). У 1921 була прийнята нова економічна політика (НЕП). 30 грудня 1922 РРФСР разом з Україною (УРСР), Білоруссю (БССР) і республіками Закавказзя (ЗСФСР) утворили Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Подальший розвиток республіки нерозривно пов'язаний з СРСР. 12 червня 1990 З'їзд народних депутатів РРФСР прийняв Декларацію про державний суверенітет Російської Федерації. 17 березня 1991 на Російському референдумі був встановлений пост Президента Російської Федерації (у тому ж році першим президентом вибраний Б. М. Єльцин). З грудня 1991 Росія входить в Співдружність Незалежних Держав (СНД). У грудні 1993 прийнята Конституція Російської Федерації; проведені вибори у Федеральні Збори. У Росії здійснюється перехід до демократії і ринкової економіки. Путін

Політико-правова система і політичні процеси в Російській Федерації

Передісторія. Головною особливістю політичного життя є те, що Росія майже ніколи не жила при демократії: до революції вся повнота влади належала монарху, після революції - або одному диктатору (Ленін, Сталін), або вузькому громадянству (політбюро за Брежнєва). Ідеї свободи володіли лише вузьким громадянством (декабристами або дисидентами), тоді як для народних мас правитель був живою легендою. Безумовно, свого часу така ситуація мала об'єктивну підставу: зовнішні небезпеки вимагали військової дисципліни, а збереження єдності країни було неможливе без сильної центральної влади. Проте, зрештою наслідки самодержавства були однозначно негативними: розвиток ринкової економіки неможливий без демократії і руйнування станової системи, відсутність свободи є гальмом культурного прогресу, та і сама влада за відсутності відкритої критики рано чи пізно приходить в занепад.

Таким чином, сам хід історії зробив неминучою появу на початку 20 століття опозиції абсолютизму. При цьому якщо праве її крило (кадети) було орієнтоване на конституційну монархію, ліберальні цінності і капіталістичний розвиток з використанням досвіду індустріальних держав Європи, то ліве (більшовики, меншовики, есери) закликали до революції, заперечуючи ринковий розвиток і самоцінність свободи. Здавалося, що помірна опозиція бере гору: у 1905 році Микола II видав так званий Жовтневий маніфест, що декларує вельми широкий круг конституційних свобод, а спроба революційного захоплення влади потерпіла провал. У 1905 році планувалося скликання 1-е Державної Думи покликаної закласти основи парламентаризму, проте через революційні події Дума приступила до роботи тільки в 1907 році. Безумовно, виборчий закон того часу виявляв собою типовий приклад елітарної демократії, але жодна держава ще не переходила від феодалізму відразу до суспільства загального добробуту. Цар постійно втручався в роботу Думи, без його схвалення не набував чинності жоден закон, але вже сам розгін 1-й і 2-й Дум говорив про їх відносну незалежність.

У 1917 році відбувся трагічний перелом: невдала для Росії Перша світова війна привела до зниження рівня життя і втрати упевненості в завтрашньому дні багатьох верств населення, і масова незадоволеність вилилася в буржуазну Лютневу революцію. Проте, вірний національним інтересам, Тимчасовий уряд не міг відразу вийти з війни, та і проведення радикальних демократичних реформ не було можливе в умовах бойових дій. У смутний час екстремісти мають найбільшу нагоду для досягнення своїх цілей, і більшовики майстерно скористалися ситуацією. Пообіцявши припинити війну і дати селянам землю, вони легко захопили владу, поставивши хрест на російській демократії. З війною було покінчено ціною неймовірних територіальних поступок, решта обіцянок була виконана в кращому разі частково. Від авторитаризму країна скотилася до тоталітаризму.

У перші ж дні свого правління більшовики закрили опозиційні газети, а потім і розігнали Засновницькі збори, покликані виробити основи конституційного пристрою. По країні прокаталася хвиля масових розстрілів. Колективізація звела нанівець головний козир більшовиків, що забезпечило їм найзначнішу підтримку. З приходом до влади Сталіна терор посилився неймовірно: одержима манією переслідування, влада почала вбивати своїх. Загальне число жертв комуністичного терору (включаючи і масові розстріли без суду і слідства, і громадянську війну, і колективізацію, і сталінські процеси).

Хрущовська відлига, що почалася в 1956 році, завдала першого удару сталінізму, і наслідки хай невеликі, але все таки лібералізації не примусили себе чекати: саме на 60-ті роки приходиться розквіт мистецтва і літератури. Не дивлячись на всі прорахунки Хрущова (особливо в економіці і зовнішньої політиці), саме йому країна зобов’язана припиненням терору. Проте, в 1964 році в результаті "палацового перевороту" Хрущов був відправлений на пенсію, а прихід до влади Брежнєва знаменував собою відхід від реформ. З ім'ям Брежнєва пов'язаний застій в економіці, посилювання контролю над пресою, процеси (хоча і не "розстрільні") над дисидентами.

Так жити далі було не можна, і в 1985 році Горбачов, що чудово бачив стан економіки почав перебудову радянської системи, ставлячи собі за мету реформування і економіки, і політичного життя без відмови від соціалізму. У 1989 році були проведені перші за всю російську історію загальні вільні вибори, гласність поступово переростала в свободу слова, у державного сектора економіки в перші з часів НЕПу з'явилася конкуренція. Проте, Горбачову довелося відбивати атаки і зліва, і справа: ортодоксальні комуністи вважали його ледве не зрадником, а демократи дорікали за непослідовність реформ. Піком протистояння став 1991 рік, коли в результаті провалу перевороту антиреформіста, організованого найближчими соратниками Горбачова, радикальні демократи прийшли до влади. Проте, побічним наслідком серпневих подій став розпад СРСР: республіки, що розцінили спробу путчу напередодні підписання нового союзного договору як удар в спину, не бажали миритися з таким положенням.

В кінці 1991 року у політичного життя Росії почався новий етап.

Сучасний стан. Зараз Російська федерація є президентською республікою, що переживає перехідний у всіх сферах період політичного життя. За міжнародними стандартами Росія відноситься до частково вільних держав (повністю вільних країн на території колишнього СРСР немає). На жаль, відсутність демократичних традицій в суспільстві і недосконалість законодавчої системи дійсно зумовила істотні авторитарні елементи, але на шляху становлення демократії через це проходили багато держав.

Проте, не дивлячись на те, що демократичний розвиток Росії налічує всього три з невеликим роки, країна має прийняту на референдумі конституцію, в якій закріплені всі основні права і свободи (1993 р.), легітимний парламент (1993 р.), багатопартійну систему, незалежний суд, вільну пресу. На жаль, слабким місцем є законодавча система і система контролю за виконанням законів (багато необхідних законів не прийнято, а більшість прийнятих не виконується), але це – неминучий наслідок перехідного періоду.

Росія має федеральний устрій. До складу федерації входять 21 автономна республіка, 49 областей, 10 автономних округів. Москва і Санкт-Петербург є містами федерального значення. Головна відмінність областей і інших суб'єктів федерації полягає у тому, що автономні республіки і округи є місцями компактного мешкання національних меншин, тоді як в областях переважну більшість складають росіяни. За конституцією всі суб'єкти федерації наділені рівними правами, з тим лише відмінністю, що національні утворення мають право разом з російською мовою встановлювати і як державні і інші мови. Росія має єдину грошову систему, єдину зовнішню політику.

Суб'єкти федерації мають право встановлювати власні правові норми в межах, обкреслених Конституцією, проте у разі суперечності місцевих і федеральних законів останнім віддається пріоритет. Статус суб'єкта федерації не може бути змінений в односторонньому порядку, питання це розв'язується по взаємній згоді суб'єкта і центру. Усередині російської території заборонене встановлення митних бар'єрів.

Якщо ще донедавна країна стояла перед реальною загрозою розпаду, то в даний час тенденції сепаратизму поволі, але вірно йдуть на спад. Приклад тому – федеральний договір про розмежування повноважень, ув'язнений з Татарстаном - однієї з найрадикальніше налаштованих республік. Відповідно до цього договору республіка визнає себе за частину Росії, а центр гарантує їй вельми широку автономію. Подібні договори, що закладають основу системи місцевого самоврядування, планується укласти і з рештою суб'єктів федерації. Проте не дивлячись на те, що регіонам делегується все більше і більше прав, пріоритетною задачею є цілісність Росії.

Виборчим правом володіють всі громадяни Росії, що досягли 18 років, незалежно від статі, національностей і віросповідання. Парламент складається з двох палат: нижня палата (Дума) вибирається шляхом голосування виборців за той або інший виборчий блок. Після підрахунку голосів визначається, скільки всього голосів набрало те або інше об'єднання (регіональний розподіл голосів не враховується), і якщо виборчий союз подолав бар'єр в 5%, він посилає в Думу своїх представників, склад яких залежить від їх розташування в партійному списку. Верхня палата (Рада Федерації) складається з представників регіонів, яких делегують суб'єкти федерації на основі загального таємного голосування. Проте, тут є дві особливості: по-перше, претенденти у верхню палату розрізняються в різних регіонах, і по-друге, виборці голосують не за партію, а за конкретних людей. Вибори вважаються тими, що відбулися, якщо в них взяло участь не менше 50% виборців.

Міжнародна інтеграція. Якщо ще 10 років тому СРСР був лідером таких великих міжнародних організацій як Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), що об'єднувала держави соціалістичного блоку, Варшавський договір (військовий альянс соцдержав), та і сам Радянський Союз, де провідну роль виконувала Росія, являв собою приклад щонайтіснішої інтеграції, то зараз положення корінним чином змінилося. Дві перші інтеграції ґрунтувалися тільки на ідеологічній єдності, і після падіння комуністичної ідеології їх основа була зруйнована. Розпад СРСР також був неминучий: дуже різні культури намагалися об'єднати в рамках унітарної держави, дуже різні цілі ставили перед собою республіки, які входили до нього, та і центральна влада придушенням національної самосвідомості впродовж багатьох десятиліть втратила всяку довіру (введення військ до Литви в січні 1991 року показало, що в цій сфері за роки перебудови по суті нічого не змінилося).

Проте, в даний час Росія намагається зібрати навколо себе якщо і не все, то принаймні велику частину республік колишнього СРСР, побудувавши об'єднання на основі взаємної вигоди. Співдружність Незалежних Держав (СНД) у момент його створення (1991) сприймалася майже всіма як недієздатна організація, проте пройшло 3 роки, а СНД не тільки не розпалося, навпаки – звучать заклики зробити інтеграцію тіснішою. В рамках СНД відбувається співпраця по політичних, економічним, оборонним питанням. Причому якщо для більшості республік економічна сторона співпраці (зокрема, відсутність митного збору, отримання енергоносіїв за пільговими цінами і т.д.) є найважливішою, то для Росії СНД має швидше політичне значення, дозволяючи зберегти історичну спадкоємність і лідерство на значній частині Євразії.

Економічний розвиток Росії: сучасний стан, проблеми і перспективи

Економічну специфіку країни визначили як клімат, так і наявність багатих природних ресурсів, і розміщення населення, і певні історичні особливості. Російська економіка переживає важкий перехідний період, що з'явився результатом попереднього історичного розвитку: командні методи вже не діють, а ринкові механізми ще не почали функціонувати повною мірою. Створюється різноманіття форм власності, і хоча частка приватного сектора набагато менше, ніж державного, його значення постійно росте.

Основу ВНП країни складає матеріальне виробництво, хоча питома вага сфери послуг підвищується досить швидко. Великі бюджетні дотації промисловості і сільському господарству.

Фінансове господарство характеризується інфляцією і пониженням курсу рубля. Ця різниця пояснюється тим, що внутрішні ціни в Росії помітно нижчі світових, і поступово відбувається їх вирівнювання. Зменшуються і темпи інфляції.

Не дивлячись на всі труднощі, Росія в 1994 році мала позитивне сальдо зовнішньої торгівлі (імпорт склав 28.2 млрд. дол., експорт - 48 млрд.). Основу російського експорту склали природні ресурси (переважно - нафта), завозилися в основному споживацькі товари, оргтехніка, машини і устаткування.

Ще однією проблемою Російської Федерації є дуже сильне розшарування суспільства: доходи найбідніших (10%) в 21 разів менше доходів найбагатших (10%).

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений06:45:53 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
15:31:09 25 ноября 2015
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
15:23:41 25 ноября 2015

Работы, похожие на Контрольная работа: Країнознавча характеристика Російської Федерації

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151307)
Комментарии (1844)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru