Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Дипломная работа: Економічна модель оптимізації закупівель та поставок кондитерських виробів на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Груп"

Название: Економічна модель оптимізації закупівель та поставок кондитерських виробів на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Груп"
Раздел: Рефераты по экономико-математическому моделированию
Тип: дипломная работа Добавлен 06:21:40 13 ноября 2009 Похожие работы
Просмотров: 2208 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Міністерство освіти і науки України

Національний гірничий університет

Кафедра Економічної кібернетики та інформаційних технологій

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

дипломної роботи магістра

спеціальності Економічна кібернетика

на тему:

Економічна модель оптимізації закупівель та поставок кондитерських виробів на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю

«Гермес-Груп»

Виконавець: Квашина О. А.

Дніпропетровськ, 2009

ЗАТВЕРДЖЕНО:

Завідувач кафедри

Економічної кібернетики

та інформаційних технологій

____________ Кочура Є. В.

ЗАВДАННЯ

на дипломну роботу

магістра

студенту групи ЕК-04-м

Тема дипломної роботи «Економічна модель оптимізації закупівель та поставок кондитерських виробів на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Груп» затверджена наказом ректора НГУ від

Зміст

Вступ

1. Характеристика об'єкта і постановка задачі дослідження

1.1 Характеристика підприємства ТОВ «Гермес-Груп»

1.2 Організаційна структура роботи підприємства

1.3 Фінансово-економічний аналіз роботи підприємства

1.4 Аналіз підприємства як обєкта управління

1.5 Визначення цілей та постановка задачі дослідження

2. Побудова моделі оптимізації

2.1 Аналітичний огляд літературних джерел

2.2 Дослідження об’ємів закупівель та продажів

2.3 Постановка задачі оптимізації закупівель

2.4 Вибір методу оптимізації закупівель

2.5 Перевірка моделі оптимізації на контрольному прикладі

3. Інформаційна система

4. Охорона праці

4.1 Розробити заходи щодо поліпшення умов праці користувача ПК

4.2. Захист від ЕОМ

4.3 Електро- та пожаробезпека

Висновки

Список літератури

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка: 119, рисунків, таблиць, додатків, 17 літературних джерел.

Мета дипломної роботи – підвищення ефективності роботи підприємства, шляхом отримання максимального прибутку підприємства ТОВ «Гермес-Груп», завдяки, створеної економіко-математичної моделі оптимізації закупівель.

Метод дослідження та апаратура – для дослідження даної предметної області використан аналітичний метод на основі вивчення разноманітя методів, які використовуються сьогодні в усьому світі. Також використані методи фінансового анализу підприємства. Для планування і реалізації побудованої моделі використан персональный комп’ютер.

В першому розділі дана повна характеристика підприємства, фінансовий аналіз підприємства, виявлені переваги і недоліки роботи підприємства, проведений аналіз підприємства як об’кта управління, визначена мета і задачі дипломної роботи.

В другому розділі проведений аналіз методів, що використовуються для вирішення подібної задачі, побудована власна модель та розрахована на контрольному прикладі.

В третьому розділі розроблена та автоматизована інформаційна система підтримки прийняття рішень.

Четвертий розділ описує техніку безпеки роботи на підприємстві з персональним ком’ютером.

Новизна проектних рішень Застосована нова модель максимізації прибутку та оптимізації закупівель. Раніше на підприємстві не застосовувались подібні задачі оптимізації.

Розроблена економіко-математична модель призначена для використання підприємствами, які займаються торгівельною діяльністю.

ВСТУП

В даному дипломному проекті необхідно створити економіко-математичну модель оптимізації закупівель кондитерських виробів на підприємстві.

Проблема, яка розглядається в роботі, є актуальною, бо ринок пропозиції кондитерських виробів перенасичений та кожне підприємство намагається завоювати різного роду переваги перед покупцями, зазнаючи мінімальних втрат. Одним з показників хорошої діяльності підприємства є отримання максимального прибутку підприємства. Щоб отримати максимальний прибуток, необхідно створити ряд умов для покупців (споживачів) з підприємством.

Іноді при збільшенні об’єму закупівлі вигідно знизити ціни, щоб збільшити об’єми закупівель та збільшити об’єми продажів. В деяких виподках краще знизити ціну, щоб отримати великі об’єми продажів.

В цій роботі пропонується розробити систему цін продажів в залежності від об’єму замовлення.

Необхідно створити таку економіко-математичну модель, яка б максимізувала прибуток та показувала оптимальні об’єми закупівель.

Економіко-математичну модель необхідно створити, застосовуючи методи моделювання.

Моделювання – один з найбільш поширених способів вивчення різних процесів та явищ. В теперішній час відомі і широко використовуються в наукових дослідженнях, а також в економічній та інженерній практицібагаточисельні методи і прийоми моделювання. Найбільш широкими можливостями володіє математичне моделювання.

Економіко-математичну модель необхідно створити, застосовуючи методи моделювання.

Моделювання – один з найбільш поширених способів вивчення різних процесів та явищ. В теперішній час відомі і широко використовуються в наукових дослідженнях, а також в економічній та інженерній практицібагаточисельні методи і прийоми моделювання. Найбільш широкими можливостями володіє математичне моделювання.

Під математичним моделюванням розуміють засіб дослідження різних процесів шляхом вивчення явищ, які мають різний фізичний зміст, але які описуються однакоми математичними співвідносинами. При вивченні любого процесу методом математичного моделювання необхідно побудувати його математичну модель. Математична модель реальної системи є тим абстрактним формально описаним об’єктом, вивчення якого можливо математичними методами, в тому числі і з допомогою математичного моделювання. [6]

Під оптимізацієй розуміють процес вибора найкращого варіанту з усіх можливих. З точки зору інженерних та економічних розрахунків методи оптимізації дозволяють вибрати найкращий варіант конструкції, найкраще розподілення ресурсів і т. і. В процесі розрахунку задачі оптимізації часто необхідно знайти оптимальне рішення деяких параметрів, визначаючих данну задачу. [10]

Застосування математики в економіці приймає форму економіко-математичного моделювання. За допомогою економіко-математичної моделі зображуються той чи інший дійсний економічний процес. Така модель може бути сконструйована тільки на основі глибокого теоретичного дослідження економічної сутності процесу. Тільки в цьому випадку математична модель буде адекватна дійсному економічному процесові, буде об'єктивно відображати його[4].

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЄКТА І ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Характеристика підприємства ТОВ «Гермес-Груп»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Груп» створено шляхом об'єднання майна фізичних осіб - громадян України згідно до Закону України “Про господарчі товариства”, інших законодавчих актів України.

«Гермес-Груп» є товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ «Гермес-Груп»), для якого характерно те, що всі партнери несуть відповідальність за діяльність підприємства тільки в межах величин своїх внесків. Утрата внеску є граничною втратою учасника товариства з обмеженою відповідальністю. Це є відмітною рисою такого виду підприємства.

ТОВ «Гермес-Груп» є юридичною особою з дня його державної реєстрації і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту й Установчого договору.

ТОВ «Гермес-Груп» має право від свого імені укладати договори, здобувати майнові права, бути позивачем і відповідачем у господарському і третейських судах.. Має право випуску облігацій і інших цінних паперів відповідно законодавству України.

ТОВ «Гермес-Груп» не відповідає по обов'язках держави, а держава не відповідає по обов'язках ТОВ «Гермес-Груп». Несе відповідальність за своїми обов'язками власним майном. Має власне відділене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатці з власним найменуванням і емблемою, штампи, товарний знак чи знак обслуговування та інші необхідні реквізити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Груп» створено з метою:

· насичення ринку високоякісними товарами і послугами;

· реалізація за рахунок отриманого прибутку економічних і соціальних інтересів учасників.

Предметом діяльності ТОВ «Гермес-Груп» є господарська діяльність, зокрема:

- оптова, роздрібна торгівля продуктами споживання;

- торгово-закупівельна, комерційна діяльність оптова, роздрібна комісійна, виїзна торгівля;

- експорт і імпорт товарів.

ТОВ «Гермес-Груп» відповідно до статуту займається оптовою торгівлею продуктами харчування. В основному, це кондитерські вироби. Головними постачальниками є: київська кондитерська фабрика «Київград», ТМ «Росічі», ТМ «Кремінь», ТМ «Буринь», Київський кондитерський завод з виробництва пряників.

ТОВ «Гермес-Груп» є власником майна і засобів, що передані засновникам у власність, отриманих доходів, а також іншого майна, придбаного на законних підставах.

Джерела формування майна ТОВ «Гермес-Груп»:

· засоби та інші матеріальні внески засновників;

· доходи, що отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

· доходи від цінних паперів;

· кредити банків і інших кредиторів;

· безоплатні чи благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

· інші джерела не заборонені чинним законодавством України.

Основним узагальненим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Прибуток ТОВ «Гермес-Груп» виходить з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат. Прибуток, що залишається після сплати податків, інших обов'язкових платежів, відсотків за кредит, погашення кредиту, розрахунків з іншими кредиторами, тобто чистий прибуток є власністю ТОВ «Гермес-Груп» і порядок використання цього прибутку встановлюється підприємством самостійно.

Відносини робітників і ТОВ «Гермес-Груп» будуються на основі строкових трудових договорів (контрактів), умови яких установлюються відповідно до законодавства України про роботу. Суспільство самостійне установлює форму і систему оплати роботи, розмір заробітної плати, а також інших видів доходів.

Розмір заробітної плати кожного робітника визначається кінцевим результатом діяльності підприємства і його особистим внеском у досягненні цих результатів. Умови, режим роботи і відпочинку членів трудового колективу, умови їхнього соціального страхування і відрахувань на пенсійне забезпечення, податки на заробітну плату робочі підприємства визначаються відповідно законодавству України. Призначення (звільнення) на (з) посаду Директора від імені Суспільства здійснюється Загальними зборами ТОВ «Гермес-Груп». Призначення (звільнення) на (з) будь-яку посаду учасників підприємства (їхніх представників), а також на посаду головного бухгалтера та інші, здійснюється Директором. Права й обов'язки головного бухгалтера ТОВ «Гермес-Груп», порядок підпорядкування визначається в строковому трудовому договорі (контракті).

Підприємство має право самостійне здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, що регулюється чинним законодавством України. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Гермес-Груп» користується повним обсягом прав суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідно чинному законодавству.

Вищим органом є Загальні збори учасників, на якому беруть участь безпосередньо самі учасники чи призначені ними представники. Останні можуть бути постійними чи призначеними на певний строк. Учасники мають право в будь-який час замінити свого представника, попередивши про це інших учасників. Учасник має право передати свої повноваження на зборах іншому учаснику чи його представнику. Кількість голосів кожного з учасників на зборах визначається пропорційно розміру частки учасника в Статутному фонді відповідно 1 голос – 1% Статутного фонду.

Збори можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності ТОВ «Гермес-Груп».

До виняткової компетенції Загальних зборів належить:

1 визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження планів і звітів про їхнє виконання;

2 внесення змін і доповнень до установчих документів;

3 створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, затвердження їх Статутів і Положень;

4 рішення питання про придбання частки учасника;

5 призначення на посаду директора і звільнення його з посади і членів ревізійної комісії;

6 затвердження річних результатів діяльності;

7 винесення рішення про залучення до майнової відповідальності посадових осіб ТОВ «Гермес-Груп»;

8 установлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових внесків;

9 визначення умов роботи посадових осіб підприємства і його дочірніх підприємств, філій і представництв;

10 прийняття нових учасників і твердження виходу учасника;

11 ухвалення рішення про припинення діяльності ТОВ «Гермес-Груп», призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Директор постійно здійснює організацію, інструктаж і контроль щодо питань охорони роботи.

Директор ТОВ «Гермес-Груп» є начальником цивільної оборони об'єкта і несе особисту відповідальність за стан і виконання заходів щодо цивільної оборони.

Припинення діяльності підприємства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, розподіл, виділення, перетворення) чи ліквідації.

Ліквідація проводиться призначеною загальними зборами ліквідаційною комісією, а у випадках банкрутства і припинення діяльності підприємства за рішенням суду чи арбітражного суду – ліквідаційною комісією, що призначається цими органами. Ліквідаційна комісія в триденний термін з моменту її призначення публікує інформацію ТОВ «Гермес-Груп» в одному з офіційних (республіканському, місцевому) органів друку з зазначеним терміном подачі претензій кредиторами, оцінює наявне майно, виявляє його дебіторів і кредиторів і розраховується з ними, уживає заходів щодо оплати боргів третім Сторонам, а також його трудовому колективу, складає ліквідаційний баланс і подає його зборам ТОВ «Гермес-Груп» чи органу, що призначив ліквідаційну комісію. Ліквідаційний баланс повинний бути затверджений висновком аудитора чи аудиторської фірми. Кошти, що належать ТОВ «Гермес-Груп», включаючи виторг від розпродажу її майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті роботи працівників, що працюють на умовах найманню, і виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених ТОВ «Гермес-Груп» і іншими кредиторами, розподіляються між учасниками підприємства, пропорційно розміру внеску в Статутному фонді в шестимісячний термін після опублікування інформації про його ліквідацію. Ліквідація підприємства вважається завершеної, а підприємство таким, що припинило свою діяльність, з моменту виключення з державного реєстру.

1.2 Організаційна структура підприємства

Підприємство ТОВ «Гермес-Груп» має наступну організаційну структуру, представлену на малюнку 1.2:

Рисунок 1.2 – Організаційна структура підприємства ТОВ «Гермес-Груп»

На малюнку 1.1 представлена організаційна структура підприємства ТОВ «Гермес-Груп». Підприємство працює на основі статуту й установчого договору. Має двох засновників, що внесли рівні частки коштів і стежать за діяльністю підприємства. Компанією керує директор. Він обирається один раз у рік. Усі поточні рішення приймаються директором і головним бухгалтером.

Якщо рішення не прийняте може бути створена комісія в складі директора, а також інших працівників компанії. Склад комісії затверджується главою підприємства.

Директор:

· здійснює керівництво діяльністю керування, несе відповідальність за виконання покладених на керування задач, визначає ступінь відповідальності заступників начальника керування, керівників його структурних підрозділів;

· розробляє структуру і штатний розклад керування в рамках обмежуючих чисельність і фонд оплати праці працівників;

· видає в рамках своєї компетенції накази, організує і контролює їхнє виконання. У випадках передбачених законодавством, накази начальника керування є обов'язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями і громадянами;

· розпоряджається засобами в рамках затвердженої схеми витрат на зміст керування;

· затверджує положення про структурних підрозділах і функціональних обов'язках працівників керування;

Накази директора у випадку порушення прав громадян, представницьких органів і органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Головний бухгалтер:

· щомісяця, щокварталу і щорічно надавати звіти в податкову службу, у Фонд соціального страхування, у Пенсійний фонд, у Фонд зайнятості;

· розпоряджається засобами в рамках затвердженої схеми витрат на зміст керування;

· формує бухгалтерські документи, наприклад, відомості по заробітній платі, платіжні доручення і т.п.;

· несе відповідальність за фінансову роботу підприємства.

Фінансова робота на підприємстві ТОВ «Гермес-Груп» різноманітна і багатогранна, але умовно її можна згрупувати по таких основних напрямках:

· фінансове планування;

· оперативна фінансова робота;

· контрольно-аналітична робота.

У своєму підпорядкуванні в головного бухгалтера є бухгалтер, що забезпечення відділу продажів необхідними даними (залишки по складу, сертифікати якості, заборгованості клієнтів і т.п.), щомісяця, щокварталу і щорічно надає звіти в податкову службу, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості, у Пенсійний фонд.

Відділ продажу очолює директор з продаж. Директор з продаж укладає договори з новими клієнтами, стежить за оплатою за продукти харчування, перевіряє роботу менеджерів, формує базу клієнтів по районах для кожного менеджера. Відділ продажів складається з відділу менеджерів по формуванню замовлень по районах і по області міста Дніпропетровська. Менеджери щодня приймають замовлення від клієнтів і надають їх у відділ операторів, що, у свою чергу, робить видаткові накладні, що передаються директору складу.

Директор складу – матеріально відповідальне обличчя, що відповідає за правильність формування клієнтських замовлень. Веде облік приходу і витрати товарів на складі. Після того, як замовлення сформовані, відповідно до видаткових накладних, експедиційна група в особі водія й експедитора доставляє товар за місцем призначення.

Основним узагальненим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Прибуток ТОВ «Гермес-Груп» виходить з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат. Прибуток, що залишається після сплати податків, інших обов'язкових платежів, відсотків за кредит, погашення кредиту, розрахунків з іншими кредиторами, тобто чистий прибуток є власністю ТОВ «Гермес-Груп» і порядок використання цього прибутку встановлюється підприємством самостійно.

1.3 Фінансово-економічний аналіз роботи підприємства

У першу чергу аналізують динаміку валюти балансу і його структуру.

Ріст валюти балансу в порівнянні з попереднім періодом — це добра ознака, але варто звернути увагу на те, за рахунок чого вона виросла. Дуже добре, якщо це відбулося за рахунок збільшення власного капіталу чи хоча б його частки разом зі збільшенням суми позикових засобів, однак над збільшенням одних тільки боргових зобов'язань варто задуматися. Дуже погано, якщо збільшення кредиторської заборгованості відбувається при низькій ліквідності активів.

Зменшення валюти балансу — сигнал про деяке згортання діяльності підприємства. Отже, необхідно зупинитися на виявленні причин згортання. Тут неможливо поставити єдиний для всіх діагноз, причини в кожного свої, і кому, як не керівнику, знать, чому зменшилася сума активів. Багато чого залежить від того, по яких саме статтях спостерігається зменшення. Не зовсім правильним є думка, начебто зменшення валюти балансу приводить до втрати платоспроможності. Іноді це буває наслідком так називаної «чищення» балансу, а саме — звільнення від зайвих зв'язків з іншими суб'єктами.

Ознакою незадовільної роботи є наявність простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості. Оскільки окремих статей, що показували б саме прострочену заборгованість, у новій формі балансу не передбачено (ці суми не значаться окремими рядками, а входять у загальні суми дебіторської і кредиторської заборгованості), то при перегляді звітного балансу необхідно вимагати аналітичні розшифровки по кожнім дебіторі (кредитору) для прийняття рішень про ліквідацію таких заборгованостей. Тривожним сигналом може служити ріст абсолютних величин по цих статтях у порівнянні з попереднім звітним періодом.

Динаміку змін у структурі активів і пасивів можна простежити простим порівнянням абсолютних величин залишків по кожній статті балансу на кінець періоду з залишками на початок. Таким порівнянням підлягають також підсумкові величини по розділах.[7]

Порівняння абсолютних величин залишків покожній статті балансу поквартально приведені в таблицях 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 1.3.4.

Таблиця 1.3.1 – Аналіз динаміки валюти балансу на 31.03.08

Статьи баланса Периоды Отклонения
АКТИВ Начало Конец +/- %
1. Необоротные активы
- остаточная стоимость 0.2 0.1 -0.1 50
Основные фонды
- остаточная стоимость 5.7 5.1 -0.6 89.47368
Другие финансовые инвестиции
Итого 1 раздел 5.9 5.2 -0.7 88.13559
2. Оборотные активы
-производственные запасы 0 2.4 2.4
-незавершенное производство 0 0 0
-готовая продукция 0 0 0
-товары 29.6 57.7 28.1
-векселя 0 0 0
-дебиторская задолженность(всего) 30.2 59.5 29.3 197.0199
-денежные средства 0.4 0 -0.4 0
-другие оборотные активы 0.1 1.8 1.7
Итого 2 раздел 60.3 119 58.7 197.3466
3. Расходы будущих периодов
Итого 3 раздел 0 0 0
ИТОГО АКТИВ 66.2 124.2 58 187.6133
ПАССИВ
1. Собственный капитал
-уставной капитал 18.5 18.5 0 100
-другой капитал 0 0 0
-нераспределенная прибыль -7.1 -12.3 -5.2 173.2394
Итого 1 раздел 11.4 6.2 -5.2 54.38596
2. Расходы будущих периодов
Итого 2 раздел 0 0 0
3. Долгосрочные обязательства
Итого 3 раздел 0 0 0
4. Текущие обязательства
-краткосрочные кредиты банков 16 12.3 -3.7
-текущая задолженность 0 0 0
-векселя 0 0 0
-кредиторская задолженность 36.6 103.7 67.1 283.3333
-текущие обязательства по счетам 1.2 1.9 0.7 158.3333
Итого 4 раздел 54.8 118 63.2 215.3285
5. Доходы будущих периодов
Итого 5 раздел 0 0 0
ИТОГО ПАССИВ 66.2 124.2 58 187.6133

Таблиця 1.3.1 – Аналіз динаміки валюти балансу на 30.06.08

Статьи баланса Периоды Отклонения
АКТИВ Начало Конец +/- %
1. Необоротные активы
- остаточная стоимость 0.2 0.1 -0.1 50
Основные фонды
- остаточная стоимость 5.7 43.2 37.5 757.8947
Другие финансовые инвестиции
Итого 1 раздел 5.9 43.3 37.4 733.8983
2. Оборотные активы
-производственные запасы 0 2.4 2.4 #ДЕЛ/0!
-незавершенное производство 0 0 0 #ДЕЛ/0!
-готовая продукция 0 0 0 #ДЕЛ/0!
-товары 29.6 48.5 18.9 163.8514
-векселя 0 0 0 #ДЕЛ/0!
-дебиторская задолженность(всего) 30.2 122.9 92.7 406.9536
-денежные средства 0.4 -6.5 -6.9 -1625
-другие оборотные активы 0.1 0.9 0.8 900
Итого 2 раздел 60.3 168.1 107.8 278.7728
3. Расходы будущих периодов
Итого 3 раздел 0 0 0
ИТОГО АКТИВ 66.2 211.4 0 319.3353
ПАССИВ
1. Собственный капитал
-уставной капитал 18.5 18.5 0 100
-другой капитал 0 0 0
-нераспределенная прибыль -7.1 -2.8 4.3 39.43662
Итого 1 раздел 11.4 15.7 4.3 137.7193
2. Расходы будущих периодов
Итого 2 раздел 0 0 0
3. Долгосрочные обязательства
Итого 3 раздел 0 0 0
4. Текущие обязательства
-краткосрочные кредиты банков 16 109.1 93.1 681.875
-текущая задолженность 0 0 0
-векселя 0 0 0
-кредиторская задолженность 36.6 59.1 22.5 161.4754
-текущие обязательства по счетам 1.2 26.9 25.7 2241.667
Итого 4 раздел 54.8 195.7 140.9 357.1168
5. Доходы будущих периодов
Итого 5 раздел 0 0 0
ИТОГО ПАССИВ 66.2 211.4 145.2 319.3353

Таблиця 1.3.1 – Аналіз динаміки валюти балансу на 30.09.08

Статьи баланса Периоды Отклонения
АКТИВ Начало Конец +/- %
1. Необоротные активы
- остаточная стоимость 0.2 0 -0.2 0
Основные фонды
- остаточная стоимость 5.7 38.8 33.1 680.7018
Другие финансовые инвестиции
Итого 1 раздел 5.9 38.9 33 659.322
2. Оборотные активы
-производственные запасы 0 2.3 2.3 #ДЕЛ/0!
-незавершенное производство 0 0 0 #ДЕЛ/0!
-готовая продукция 0 0 0 #ДЕЛ/0!
-товары 29.6 29.2 -0.4 98.64865
-векселя 0 0 0 #ДЕЛ/0!
-дебиторская задолженность(всего) 30.2 121.8 91.6 403.3113
-денежные средства 0.4 -15.2 -15.6 -3800
-другие оборотные активы 0.1 0.3 0.2 300
Итого 2 раздел 60.3 138.5 78.2 229.6849
3. Расходы будущих периодов
Итого 3 раздел 0 0 0
ИТОГО АКТИВ 66.2 177.4 111.2 267.9758
ПАССИВ
1. Собственный капитал
-уставной капитал 18.5 18.5 0 100
-другой капитал 0 0 0
-нераспределенная прибыль -7.1 16.9 24 -238.028
Итого 1 раздел 11.4 35.4 24 310.5263
2. Расходы будущих периодов
Итого 2 раздел 0 0 0
3. Долгосрочные обязательства
Итого 3 раздел 0 0 0
4. Текущие обязательства
-краткосрочные кредиты банков 16 72 56 450
-текущая задолженность 0 0 0
-векселя 0 0 0
-кредиторская задолженность 36.6 65.7 29.1 179.5082
-текущие обязательства по счетам 1.2 4.1 2.9 341.6667
Итого 4 раздел 54.8 142 87.2 259.1241
5. Доходы будущих периодов
Итого 5 раздел 0 0 0
ИТОГО ПАССИВ 66.2 177.4 111.2 267.9758

Таблиця 1.3.1 – Аналіз динаміки валюти балансу на 30.09.08

Статьи баланса Периоды Отклонения
АКТИВ Начало Конец +/- %
1. Необоротные активы
- остаточная стоимость 0.2 0 -0.2 0
Основные фонды
- остаточная стоимость 5.7 35.2 29.5 617.5439
Другие финансовые инвестиции
Итого 1 раздел 5.9 35.2 29.3 596.6102
2. Оборотные активы
-производственные запасы 0 1.9 1.9 #ДЕЛ/0!
-незавершенное производство 0 0 0 #ДЕЛ/0!
-готовая продукция 0 0 0 #ДЕЛ/0!
-товары 29.6 49.9 20.3 168.5811
-векселя 0 0 0 #ДЕЛ/0!
-дебиторская задолженность(всего) 30.2 199.8 169.6 661.5894
-денежные средства 0.4 -15.4 -15.8 -3850
-другие оборотные активы 0.1 2.2 2.1 2200
Итого 2 раздел 60.3 238.3 178 395.1907
3. Расходы будущих периодов
Итого 3 раздел 0 0 0
ИТОГО АКТИВ 66.2 273.5 207.3 413.142
ПАССИВ
1. Собственный капитал
-уставной капитал 18.5 18.5 0 100
-другой капитал 0 0 0
-нераспределенная прибыль -7.1 32.2 39.3 -453.521
Итого 1 раздел 11.4 50.7 39.3 444.7368
2. Расходы будущих периодов
Итого 2 раздел 0 0 0
3. Долгосрочные обязательства
Итого 3 раздел 0 0 0
4. Текущие обязательства
-краткосрочные кредиты банков 16 61.10 45.10 381.875
-текущая задолженность 0 0 0
-векселя 0 0 0
-кредиторская задолженность 36.6 141.4 104.8 386.3388
-текущие обязательства по счетам 1.2 20.2 19 1683.333
Итого 4 раздел 54.8 222.8 168 406.5693
5. Доходы будущих периодов
Итого 5 раздел 0 0 0
ИТОГО ПАССИВ 66.2 273.5 207.3 413.142

Проаналізуємо динаміку валюти балансу, побудувавши графік (рисунок 1.3.1) її зміни поквартально. Дані візьмемо із зведеної таблиці 1.3.5:

Таблиця 1.3.5 – Показники абсолютного приросту

№ кварталу Абсолютний показник
1 квартал 187.613
2 квартал 319.335
3 квартал 267.976
4 квартал 413.142

Рисунок 1.3.1 – Динаміка валюти балансу

Рисунок 1.3.1 наочно відображає рух грошових коштів за 2008 рік. В першому та третьому кварталах валюта балансу зростає, а в проміжку між другим та третім кварталом валюта балансу різко зменшується.

Платоспроможність підприємства і ліквідність його активів

Найбільш ліквідними активами є кошти і їхні еквіваленти (ними відразу можна покрити борги), а також поточна дебіторська заборгованість.

При цьому прострочена дебіторська заборгованість враховується тільки у випадку уживання визначених заходів по її погашенню, тобто якщо є впевненість у швидкому її перетворенні в кошти. До високоліквідних активів відносяться також цінні папери, що враховуються в складі поточних фінансових інвестицій, тобто, що містяться в другому розділі активів.

Менш ліквідними активами вважаються товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво. З огляду на правило зростаючої ліквідності, фахівці розрізняють три рівні платоспроможності підприємства:

1. грошову;

2. розрахункову;

3. ліквідну.

Коефіцієнт грошової платоспроможності (Кг.п. ) (1.3.1) (його ще називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності (Кг п) визначається відношенням суми залишків по статтях коштів і їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до суми залишків по непогашених кредитах і поточній кредиторській заборгованості.

(1.3.1)

де с. 230 ф. 1 — кошти і їхні еквіваленти в національній валюті;

с. 240 ф. 1 — кошти і їхні еквіваленти в іноземній валюті; с. 220 ф. 1 — поточні фінансові інвестиції; с. 620 ф. 1 — поточні зобов'язання. Правда, може виникнути питання щодо включення (невключення) у знаменник даної формули суми доходів майбутніх періодів (с. 630 ф. 1), але це один з тих випадків, коли до аналізу потрібний індивідуальний підхід. У будь-якому випадку потрібно зі значення с. 630 у знаменник даної формули включити тільки ту суму, що стосується періодів, що не перевищують 12 календарних місяців від дати складання балансу. Коеффіцієнт грошової платоспроможності розраховано в таблиці 1.3.6 на початок і кінець періоду.

Таблиця 1.3.6 – Коефіцієнт грошової платоспроможності

На початок періоду На кінець періоду
Квартал Показник коеффіцієнта Квартал Показник коеффіцієнта
1 0.0073 1 0.00
2 0.0073 2 -0.03
3 0.0073 3 -0.11
4 0.0073 4 -0.07

Висновок: підприємство є неплатоспроможним. Про це свідчить зменшення коеффіцієнтів грошової платоспроможності в порівнянні на початок і на кінець періоду.

Коефіцієнт ліквідної платоспроможності (КЛП ) (1.3.2) визначається відношенням загальної суми оборотних (поточних) активів і витрат майбутніх періодів (розділ II + розділ III) до загальної суми зобов'язань і доходів майбутніх періодів.

(1.3.2)

де с. 270 ф. 1 — витрати майбутніх періодів;

с. 480 ф. 1 — довгострокові зобов'язання;

с. 630 ф. 1 — доходи майбутніх періодів. Бажано, щоб цей коефіцієнт був вище одиниці.

У такий спосіб визначають, чи досить у підприємства всіх оборотних коштів для повної ліквідації своїх боргових зобов'язань. Однак найчастіше користаються середнім коефіцієнтом ліквідності (Клср ) (1.3.3) , без обліку різних рівнів платоспроможності. Він визначається відношенням суми оборотних (поточних) активів до суми поточних зобов’язань.

(1.3.3)

Дуже бажано, щоб даний показник дорівнював одиниці. Але на практиці це буває нечасто, тому можна задовольнятися його значенням 0,8-0,9.

Розрахунок коефіцієнту ліквідної та середньої платоспроможності приведений в таблиці 1.3.7.

Таблиця 1.3.6 – Коефіцієнт грошової платоспроможності

На початок періоду На кінець періоду
Квартал Показник коеффіцієнта Квартал Показник коеффіцієнта
1 1.100 1 1.01
2 1.100 2 0.86
3 1.100 3 0.98
4 1.100 4 1.07

Висновок: цей коефіцієнт повинен перевищувати 1. В даному випадку підприємство за перший та четвертий квартал може повністю погасити свої короткострокові зобов'язання, в другому кварталі воно не може погасити 0,15 тис. грн., в третьому - 0,03 тис. грн. Загалом підприємство має достатньо грошових коштів для повної ліквідації своїх довгострокових зобов'язань.

Однак, середній коефіцієнт ліквідності не завжди може бути істиним. Іноді він лише втішити керівника, але не допомогти в реальному житті. Запаси і продукція в стадії незавершеноо виробництва не так скоро перетворяються в грошові кошти, як хотілось би. Тому більш реальним вважається коефіцієнт критичної ліквідності.[13]

Коеффіцієнт критичної ліквідності (Кл.крит. ) (1.3.4) визначається відношенням величини оборотних активів мінус запаси незавершеного виробництва до величини поточних зобов’язань.

(1.3.4)

де с. 100 ф. 1 — виробничі запаси;

с. 110 ф. 1 — тварини на вирощуванні і відгодівлі;

с. 120 ф. 1 — незавершене виробництво.

У випадку якщо активи виявляються низьколіквідними, існує погроза потрапити в скрутний фінансовий стан. Однак занадто висока ліквідність (коефіцієнт ліквідності значно вище одиниці) говорить про недоліки у використанні поточних активів, що приводить до зниження показника прибутковості (рентабельності).

Результати розрахунку коефіцієнта критичної ліквідності приведено в таблиці 1.3.7.

Таблиця 1.3.7 – Коефіцієнт критичної ліквідності

На початок періоду На кінець періоду
Квартал Показник коеффіцієнта Квартал Показник коеффіцієнта
1 1.100 1 0.988
2 1.100 2 0.847
3 1.100 3 0.959
4 1.100 4 1.061

Висновок: бажано, щоб цей показник дорівнював одиниці, але на практиці це майже неможливо, тому можна задовільнитися значеннями 0,8-0,9. Активи підприємства ООО "Гермес-Груп" є ліквідними - загрози попасти в тяжкий фінансовий стан не має.

Якщо відношенням суми оборотних активів до суми поточних зобов'язань визхначаэться коеффіцієнт середньої ліквідності, то різниця між цими двома величинами визначає розмір оборотного капіталу (ОК) (1.3.5) .

(1.3.5)

Розрахунок значення оборотного капіталу приведено в таблиці 1.3.8.

Таблиця 1.3.8 – Розрахунок оборотного капіталу

На початок періоду На кінець періоду
Квартал Показник коеффіцієнта Квартал Показник коеффіцієнта
1 5.5 1 1.00
2 0.0 2 0.00
3 -16.0 3 -12.30
4 0.0 4 0.00

Висновок: даний показник вказує на те, наскільки господарська діяльність забезпечена власними фінансовими ресурсами. В першиму кварталі власні фінансові ресурси зменшилися на 4.5 тис. грн., в другому кварталі не змінилися, в третьму збільшилися на 3.7 тис. грн., а в четвертому кварталі ресурси не змінювалися. Значне збільшення залишку по статтям запасів та витрат не завжди свідчить про розширення виробництва. Це може бути визвано уповільненням обороту даних активів.

Для того, щоб зробити правильні висновки, необхідно примінити і інші коеффіцієнти, визначення яких потребує не тільки даних Балансу, але і Звіту про фінансові результати. Наприклад, коеффіцієнт обертання запасів. Показник цього коефіцієнта дорівнює числу разів їх поповненння за період.

Коеффіцієнт обертання запасів (Ко.з.) (1.3.6) визначається відношенням виторгу від реалізації без обліку ПДВ і акцизів до середньої суми негрошових оборотних (поточних) активів (НТА).

(1.3.6)

де с. 035 ф. 2 — чистий доход (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

с. 100 ф. 1 — виробничі запаси; с. 110 ф. 1 — тварини на вирощуванні і відгодівлі;

с. 120 ф. 1 — незавершене виробництво;

с. 130 ф. 1 — готова продукція; с. 140 ф. 1 — товари; с. 150 ф. 1 — векселя отримані.

Величину виторгу від реалізації за звітний період можна знайти в одній з перших рядків форми 2. Що стосується середньої суми негрошових поточних активів, те її визначають шляхом перебування середдньоарифметичної величини між залишками на початок і кінець звітного періоду (форма 1).

Для всіх підприємств у цілому не можна назвати оптимальне значення даного показника. Багато чого залежить від організаційних факторів: видів діяльності, тривалості виробничого циклу і т.п. В одних підприємств запаси звертаються 20 разів у рік, і їм не здається, що це багато, для інших же і 2 рази за той же період добре. Погодьтеся: одна справа — варити цукерки, зовсім інше — займатися будівництвом. Тому висновки варто робити виходячи зі среднеотраслевого показника оборотності запасів. Іноді для внутрішнього контролю цей показник варто визначити трохи іншим способом. А саме — замість величини виторгу від реалізації використовувати величину собівартості реалізованої продукції.

За формулою (1.3.6) розраховується коефіцієнт обертання запасів. Розрахунки приведені в таблиці 1.3.9.

Таблиця 1.3.9 – Значення коефіцієнтів обертання запасів за звітний період

Квартал Показник коеффіцієнта
1 3.62
2 19.00
3 32.53

Висновок: даний показник визначає скільки разів у рік обертаються запаси. В першому кварталі запаси оберталися 3.62 разів, через 9 місяців запаси обернулися 19 разів, а за рік - 32.5 раза.

При поглибленому аналізі коефіцієнт обертання можна визначати, застосовуючи будь-яку окрему статтю: запасів,товарів,готової продукції і т.п. Щоб визначити кількість оборотів за період по кожній окремій статті запасів, необхідно насамперед визначити питома вага витрат цих запасів у загальній величині собівартості продукції, реалізованої протягом періоду. Отриману в такий спосіб величину варто порівнювати із середньою величиною відповідних залишків. Так визначають оборотність запасів по кожному їх виду, що, у свою чергу, дозволяє правильно орієнтуватися при визначенні потреби в них. Цей дуже серйозне питання. Адже закупити товари і запаси на багато місяців уперед — це простіше простого, але не по-хазяйськи, тому що ці ті ж саме, що покласти гроші надовго на склад. Неробочий капітал — зв'язаний капітал. Чим вище оборотність запасів, тим менше робочого капіталу відволікається на їхню закупівлю. Зрозуміло, що це можливо тільки при надійних зв'язках з постачальниками. При цьому має значення і їхнє розташування. Усе це організаційні питання, але їх варто враховувати. Деякі японські компанії, наприклад, працюють без складських приміщень, «з коліс». На жаль, наш малорозвинений ринок постачання і збуту, а також дорожнеча транспортних послуг не дозволяють навіть близько підійти до такої організації виробництва. Але максимально наблизитися до цього коштує. Оптимальна кількість оборотів за рік (чи інший звітний період) на кожнім підприємстві своя, але можна сказати з упевненістю: якщо в порівнянні з попереднім періодом обороти прискорюються — це гарна ознака.[3]

За допомогою регулярного проведення аналізу оборотності активів можна знайти можливість знизити величину оборотного капіталу й у результаті ліквідації його надлишку одержувати значно великий прибуток на кожну гривню, вкладену в запаси. Це можливо за умови збереження при цьому кількісного рівня збуту і норми прибутку. Подібно тому, як визначають коефіцієнт оборотності запасів, можна визначити тривалість звертання будь-яких активів. Наприклад, дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості (1.3.7) визначається відношенням доходів від продажів (величини реалізації без обліку ПДВ і акцизів) до середньої величини дебіторської заборгованості, визначеної як середньоарифметична величина між сальдо по дебіторах на початок і кінець звітного періоду.

(1.3.7)

де с. 160 ф. 1 нп — чиста реалізаційна вартість на початок звітного періоду;

с. 160 ф. 1 кп — чиста реалізаційна вартість на кінець звітного періоду.

Цей показник дає можливість визначити, скільки разів протягом року (чи іншого аналізованого періоду) обсяги надходжень від реалізації можуть вмістити в себе середній залишок боргових прав (дебіторів). Даний показник визначає ефективність кредитного контролю. Кредитного — з боку підприємства, адже, надаючи товар з відстрочкою платежу іншим суб'єктам, підприємство фактично їх кредитує.

Для визначення тривалості оборотів дебіторської заборгованості (терміну кредиту покупцям) варто скористатися зворотною формулою, а саме: визначити відношення середньої дебіторської заборгованості до чистої реалізації, що мається за звітний період. Отриману в результаті величину варто помножити на кількість днів у звітному періоді. Наприклад, для випадку, коли аналізується рік, формула буде виглядати в такий спосіб:

У такий спосіб визначається, скільки в середньому днів знадобилося підприємству для одержання оплати за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги). Варто звернути увагу, що у визначенні зазначених показників беруть участь тільки суми по дебіторах-покупцях (замовникам) — як мають пряме відношення до обсягів реалізації продукту діяльності підприємства.

Визначене число обертань розраховане за формулою 1.3.7 зображено в таблиці 1.3.10.

Таблиця 1.3.7 – Обертання декбіторської заборгованості

Квартал Показник коеффіцієнта
1 -12.008
2 -16.182
3 -15.298

Висновок: Цей показник дає можливість визначити, скільки разів протягом року (чи іншого аналізованого періоду) обсяги надходжень від реалізації можуть вмістити в себе середній залишок боргових прав (дебіторів). Даний показник визначає ефективність кредитного контролю. Кредитного — з боку підприємства, адже, надаючи товар з відстрочкою платежу іншим суб'єктам, підприємство фактично їх кредитує. З цього показника видно, що гроші за відвантажений товар перераховуються не вчасно, тому підприємство не може правильно скоригувати свою діяльність, свої об'єми закупівель.

Коефіцієнт обертання активів (Ко.а. ) (1.3.8) вказує скільки гривень реалізації приходиться на кожну гривню, вкаладену в активи підприємства.

(1.3.8)

В таблиці 1.3.8 показано значення коефіцієнтів обертання активів.

Таблиця 1.3.8 – Обертання активів

Квартал Показник коеффіцієнта
1 1.659
2 6.278
3 7.795

Висновок: Цей показник дає можливість визначити скільки гривень реалізації приходиться на кожну гривню, вкладену в активи підприємства. Збільшення цього коефіцієнту - це добра ознака, тобто за перший період на кожну гривню, вкладену в активи приходиться 1.65 гривень реалізації, за 9 місяців - 6.27 гривень, а за рік 7.79 гривень.

Рентабельність – це прибутковість. Насамперед прошу не думати, що загальуживаний у нас показник рентабельності як відношення прибутку до собівартості — єдиний. Це далеко не так. Визначати рентабельність по такій формулі нас ставлять за обов'язок органам статистики, адже для статистичного аналізу цей важливий показник діяльності повинний бути порівняємо для різних підприємств. Формула I/N, де I — прибуток, а N — собівартість, корисна тим, що дозволяє визначити відносну величину прибутку, отриманий на кожну грив-ню, витрачену (точніше, вкладену) у виробництві кінцевого продукту. Так визначається рентабельність (прибутковість) понесених витрат. Однак одного тільки показника рентабельності витрат буде занадто мало для аналізу, результатами якого користаються чи керівники інвестори (замовники, акціонери). Рентабельність як показник дає представлення про достатність (недостатності) прибутку в порівнянні з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибуток (у чисельнику) співвідноситься з факторами, що мають найбільш значний вплив на її одержання. Безумовно, одним з таких факторів є витрати. Адже від того, що і скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку, що надходить до нас у ціні реалізації разом з компенсацією понесених витрат.[3]

Однак ми знаємо, що витрачатися на виробництво (читоргівлю інший вид звичайної діяльності) можна тільки при наявності коштів для здійснення цих витрат. Ці засоби, вкладені в бізнес, називаються інвестиціями. Зрозуміло, що кожному з інвесторів набагато цікавіше прибутковість (рентабельність) його власних інвестицій, чим рентабельність понесених підприємством витрат. Слід зазначити, що слова «інвестиція» і «вкладення» — синоніми. Тому собівартість готової продукції — це не що інше, як вкладення (інвестиції) підприємства у вже виготовлену їм продукцію. А власний капітал підприємства — це вкладення (інвестиції) у діяльність підприємства в цілому. Засновники (акціонери) інвестують свої кошти в підприємство, а підприємство, у свою чергу, як самостійна установа інвестує як ці, так і інші фінансові ресурси в продукт своєї діяльності. Якщо дотепер серед показників рентабельності найпоширенішим був згаданий вище показник прибутковості інвестицій підприємства у вже виготовлений, а іноді навіть реалізований кінцевий продукт, то сьогодні усе більшого значення набуває показник прибутковості коштів, інвестованих засновниками (акціонерами) у діяльність підприємства в цілому.

Справа в тім, що перший з цих показників, як би він ні задовольняв керівника, не може дати представлення про ефективність використання капіталу. Адже значна його частина залишилася за межами витрат на реалізовану продукцію: у товарах, запасах, коштах і дебіторах. Вище вже згадувалося, що мати великі залишки по цих статтях невигідно. Розмір оборотного (робітника) капіталу не повинний бути ні великим, ні маленьким, він повинний бути оптимальним. Можна домогтися високої рентабельності витрат на готову (чи реалізовану) продукцію — і при цьому мати дуже низьку рентабельність власного капіталу через те, що значна його частина не працює, а переважно залежується на чи складах (чого доброго!) занадто довго кредитує покупців. Кожен інвестор має право сказати: «Мене мало цікавить, яку прибуток приносять кошти, інвестовані підприємством у виготовлення того чи іншого продукту, я хочу знати, яку прибуток приносять підприємству мої власні вкладення в бізнес». У зв'язку з такою постановкою питання розглянемо кілька окремих показників рентабельності.[1]

Прибуток на власний капітал. Це показник рентабельності будь-яких інвестицій: як підприємства в цілому, так і окремої інвестиції конкретного суб'єкта, наприклад, засновника. Їм можна користатися також для оцінки рентабельності однієї окремої угоди.

(1.3.10)

До складу статей власного капіталу підприємства входять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток (тобто значення рядків 300 — 350 ф. 1). У випадку якщо на балансі виникло сальдо по нарахованим, але ще не виплаченим дивідендам (с. 590 ф. 1 — поточні зобов'язання по розрахунках з учасниками), цю суму теж варто врахувати, адже, будучи ще не виплаченими, дивіденди «працювали» на загальну справу. Власний капітал підприємства — це і є інвестиції засновників у бізнес. Адже інвестиції засновників (акціонерів) не обмежуються внесками у статутний чи фонд придбанням акцій. Весь власний капітал підприємства — це кошти, зароблені в процесі діяльності завдяки початковим інвестиціям. Отже, власний капітал підприємства є цілком законною власністю тих облич, що цим підприємством володіють. Середня арифметична величина між підсумками статей власного капіталу на початок і кінець звітного періоду дасть середній власний капітал підприємства. Порівнюючи чистий прибуток з даною величиною, ми визначаємо рентабельність власного (акціонерного) капіталу підприємства. Щоб визначити рентабельність інвестицій у майбутній проект, очікувану від його здійснення прибуток порівнюють з величиною виділених для цієї справи коштів.

Розрахунок прибутку приведений нижче в таблиці 1.3.9.

Таблиця 1.3.9 – Прибуток власного капіталу

Квартал Показник коефіцієнта
1 0.000
2 3.308
3 2.036

Висновок: Показує наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал.

Іншим показником рентабельності також є і рентабельність продажів (1.3.11).

(1.3.11)

Рентабельність продажів ще називають маржею прибутку. Вона показує, скільки прибутку приносить кожна гривня обсягів реалізації. Маржу прибутку, як правило, визначають окремо по кожнім виді чи діяльності по кожній групі реалізованої продукції.

Рентабельність продажів за рік наведена у таблиці 1.3.10.

Таблиця 1.3.10 – Рентабельність продажів

Квартал Показник коеффіцієнта
1 0.000
2 0.055
3 0.035

Висновок: Кожна гривня обєму реалізації приносить 0% прибутку за перший квартал, 5.5 % за 9 місяців діяльності підприємства, 3.5 % за рік в цілому.

Рентабельність чистих активів визначається за формулою (1.3.12).

(1.3.12)

де с. 220 ф. 2 — прибуток; с. 280 ф. 1 — результат активу балансу; с. 480 ф. 1 — довгострокові зобов'язання;

с. 620 ф. 1 — поточні зобов'язання; с. 630 ф. 1 — доходи майбутніх періодів.

До показників прибутковості відноситься також показник доходів на акцію (чистий прибуток, тобто прибуток після оподатковування, поділяється на кількість випущених звичайних акцій). Частина чистого прибутку, як відомо, виплачується акціонерам у вигляді дивидендів, а залишок — реінвестується в подальшу діяльність.

Результати розрахунку рентабельності чистих активів приведені в таблиці 1.3.11.

Таблиця 1.3.11 – Рентабельність чистих активів

Квартал Показник коеффіцієнта
1 0.000
2 1.121
3 0.789

Висновок: Показує наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку. Цей коефіцієнт повинен збільшуватися, але в цьому випадку коефіцієнт коливається від більшого до меншого, значного росту не помітно.

Серед показників структури капіталу самим розповсюдженим серед користувачів є показник фінансової стабільності (Кф.с.) (1.3.13) . Він визначається відношенням суми власних коштів до позикових.

(1.3.13)

де с. 380 ф. 1 — власний капітал;

с. 430 ф. 1 — забезпечення наступних витрат і платежів; с. 480 ф. 1 — довгострокові зобов'язання;

с. 620 ф. 1 — поточні зобов'язання;

с. 630 ф. 1 — доходи майбутніх періодів.

Але навіть при одержанні високого показника фінансової стабільності

(> 1,0) не варто заспокоюватися і припиняти аналіз. Гарний показник — але не найважливіший. Високий коефіцієнт фінансової стабільності сам по собі не є ознакою повного благополуччя, так само як нормальна температура тіла не може однозначно свідчити про міцне здоров'я організму в цілому.

В таблиці 1.3.12 приведені результати розрахунку коефіцієнту фінансової стабільності.

Таблиця 1.3.12 – Коефіцієнт фінансової стабільності

На початок періоду На кінець періоду
Квартал Показник коеффіцієнта Квартал Показник коеффіцієнта
1 0.208 1 0.053
2 0.208 2 0.080
3 0.208 3 0.249
4 0.208 4 0.228

Висновок: З показників фінансової стабільності видно, що підприємство фінансово не стабільно.

Не менш важливим в аналізі є коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (1.3.14) . Він обчислюється відношенням суми власних засобів до валюти балансу (таблиця 1.3.13). Бажано, щоб його значення було не менше 0,5.

Таблиця 1.3.13 – Коефіцієнт фінансової незалежності

На початок періоду На кінець періоду
Квартал Показник коеффіцієнта Квартал Показник коеффіцієнта * 100%
1 0.172 1 0.050 4.992
2 0.172 2 0.074 7.427
3 0.172 3 0.200 19.955
4 0.172 4 0.185 18.537

Висновок: Власники повністю фінансують своє підприємство. Про це свідчить коефіцієнт автономії, який повинен перевищувати 1. ООО "Гермес Групп незалежене від кредиторів. Такі пілприємства вважають більш стабільними та фінансово стійкими.

Після проведення фінансового аналізу були зроблені такі основні висновки:

Підприємство є неплатоспроможним. Про це свідчить зменшення коеффіцієнтів грошової платоспроможності в порівнянні на початок і на кінець періоду. підприємство є неплатоспроможним. Про це свідчить зменшення коеффіцієнтів грошової платоспроможності в порівнянні на початок і на кінець періоду. Підприємство за перший та четвертий квартал може повністю погасити свої короткострокові зобов'язання, в другому кварталі воно не може погасити 0,15 тис. грн., в третьому - 0,03 тис. грн. Загалом підприємство має достатньо грошових коштів для повної ліквідації своїх довгострокових зобов'язань. Активи підприємства ООО "Гермес-Груп" є ліквідними - загрози попасти в тяжкий фінансовий стан не має. В першиму кварталі власні фінансові ресурси зменшилися на 4.5 тис. грн., в другому кварталі не змінилися, в третьму збільшилися на 3.7 тис. грн., а в четвертому кварталі ресурси не змінювалися. Значне збільшення залишку по статтям запасів та витрат не завжди свідчить про розширення виробництва. Це може бути визвано уповільненням обороту даних активів. В першому кварталі запаси оберталися 3.62 разів, через 9 місяців запаси обернулися 19 разів, а за рік - 32.5 раза. З коефіцієнта обертань дебіторської заборгованості видно, що гроші за відвантажений товар перераховуються не вчасно, тому підприємство не може правильно скоригувати свою діяльність, свої об'єми закупівель. Розрахунок коефіцієнта обертання активів за перший період на кожну гривню, вкладену в активи приходиться 1.65 гривень реалізації, за 9 місяців - 6.27 гривень, а за рік 7.79 гривень. Кожна гривня обєму реалізації приносить 0% прибутку за перший квартал, 5.5 % за 9 місяців діяльності підприємства, 3.5 % за рік в цілому.

1.4 Аналіз підприємства як обєкта управління

Будь-яка соціально-економічна система складається з двох взаємопов’язанихале й в той же час самостійних частин: системи управління та системи, якою управляють. До останьої належать усі елементи та підсистеми підприємств, об’єднань і міністерств, яі забезепечують безпосередньо процес виробгицтва матеріальних благ або надання послуг.

Система управління включає елементи та підсистеми тих самих підприємств, об’єднань і міністерств, яі забезепечують процес управління, тобто цілеспрямований вплив на колективи людей, зайнятих у системі, якою управляють, а також на ТП і господарські зв’язки. Найважливішим елементом цієї системи є організаційна структура управління виробництвом. Як правило, вона будується за ієрархічним принципом; на чолі виробництва стоїть керівник, що має заступників, яким підпорядковані підрозділи апарату управління. Паралельно цій структурі можуть працювати органи колегіального керівництва: колегія, науково-технічна рада. Крім того, до складу системи управління входять технічна, технологічна, економічна та соціальна системи. Всі вони в комплексі утворюють систему управління і систему, якою управляють.

Технічна система – це пропорційне поєднання окремих технічних засобів, які складаються з багатьох видів обладнання. В системі, якою управляють, вона виражена потужностями виробництв, на яких виготовляється продукція в заданій кількості та відповідної якості. Умови повної інформатизації потребують від економіки постійного і першорядного вдосконалення технічної системи.

Технологічна система є сукупнєстю стадій, процесів і обладанання, що визначають процес виробництва. Необхідно впроваджувати найефективніші та пердові ТП для інтенсифікації виробництва – така вимога часу.

Організаційна система , що забезпечує створення структури виробництва, дає змогу раціонально використовувати обладнання, предмети праці, технологію, трудові та інші ресурси, застосовувати найпрогресивніші процеси виробництва.

У своїй сукупності технічна, технологвчна й організаційна системи характеризують організаційно-технічну сторону виробництва та управління ним.

Економічна система підпрємства, поєднуючи господарські процеси та зв’язки під час руху виробничих фондів, відображає неперервне, цілеспрямоване функціонування останніх і має великий вплив на ефективність роботи підприємства.

Соціальна система приводить у дію засоби виробництва, бере участь в управлінні ними. Разом з економічною ця система визначає цілі виробництва, формує принципи та методи його організації.

Система, якою управляють, і система управління знаходяться у тісному взаємозв’язку та взаємозалежності, що проявляється й у кількісному відношенні: чим більша система, якою управляють, тим відносно більшою буде і система управління.

Управління суспільним виробництвом здійснюється в соціально-економічних системах і включає процеси управління галуззю, регіоном, об’єднанням, підприємством і його підрозділами.

Процеси управління – це особливий вид людської діяльності для забезпечення цілеспрямованості та узгодженості праці всіх членів колективу. Якщо окремий виробник сам керує своєю діяльністю, то виробничий колектив потребує керівника.

З розвитком виробництва в економічних зв’язках посилюються розподіл, спеціалізація та кооперація, а отже, і взаємозумовленість руху матеріалізованої і живої праці, що значно ускладнює управлінську працю.

Вихідним пунктом управління є формування та вибір цілей, управління. В масштабі всієї економіки система цілей включає соціальні, економічні, організаційно-технічні аспекти. Крім того, цілі поділяються на перспективні, галузеві, територіальні, функціональні та інші.

Традиційні системи управління будуються на науковій основі. Характерними рисами їх є: використання економічних законів і законів управління; забезпечення системності та неперервності процесу управлінського впливу; моделювання обєктів і субєктів управління4 кількісна оцінка явищ; діалективна єдність управління при додержанні плюралізму всіх форм власності. На основі вивчення законів управління формулюються основні правила (принципи) традиційної системи управління.

Реалізація принципів управління здійснюється шляхом виконання системи функій, що породжуються складністю та різноманітністю виробництва й управління. Функції управління спрімовуються на досягнення певної мети – вони відображають необхідні дії при управлінні. До основних функцій управління належать планування, прогнозування, організація, координація стимулювання, нормування, облік, контроль і регулювання. Конкретні функції управління відповідно до виробничо-господарської діяльності об’єкта поділяються на функції забезпечення управління на підготовчій стадії (науково-технічна, економічна, соціальна підготовка виробництва), втробничій стадії (основне, допоміжне, обслуговуюче виробництво) та на заключній стадії (реалізація продукції, фінансова діяльність).

Виділення та формулювання функцій є важливим етапом управління, оскільки власне вони визначають структуру управління, а також задачі органів управління.

Взаємодія і взаємозв’язок системи управління і системи, якою управляють, здійснюються через інформаційні комунікації передаванням потоків інформаці; тому ускладнення управління відразу відображається на ускладненні ІД. Засоби і методи автоматизації управління спрямовані на підтримку необхідних продуктивності та якості роботи системи управління. В цих умовах неминучим є впровадження найпередовіших НІТ управління.

Автоматизація управління економікою – лише один напрям її вдосконалення. Наукові методи управління, заходи щодо удосконалення господарського механізму, структурні перебудови, наукова організація праці, домашні системотехнічні заходи – всі ці напрями служили і служать цій же меті. Але всі вони мають характер еволюції, вдосконалення, модернізації системи управління. В той же час науково-технічна революція, наближена до другого інформаційного бар’єра потребували революційних заходів, докорінного перегляду концепції побудови та функціонування систем управління в широкому розумінні.

Докорінне поліпшення стану в галузі автоматизації управління відбувається з упровадженням НІТ, що принципово відрізняються від ПІТ. Ставиться задача якісного переходу від сучасної технології управління з традиційного людино- паперовим документообігом (який ще застосовується в сучасних АСУ) до безпаперової технології автоматизованого управління. Треба досягти комплексності управління на основі вдосконалення господарського механізмуорганізаційної перебудови інформаційних потоків у системі управління та створення нової людинно-машинної технології управління економікою.

Найбільш поширеною формою автоматизації організаційних систем управління є АСУ різного рівня. Їх застосування і постійний розвиток диктуються необхідністю. Науково-технічний прогрес в економіці країни, який набув форми наукрвр-технічної революції, залучає в єдиний виробничий процес все нові маси працівників і виробничих колективів, а це підвищує вимоги й ускладнює організацію узгодженої діяльності людей, що зумовлюї стрімке зростання потоків інформації, яку необхідно засвоювати, запам’ятовувати, передавати та перетворювати.

В економічних організаційних системах кожен суб’єкт повинен узгоджувати свою діяльність з іншими суб’єктами, поєднувати інтереси, в яких проявляються економічні відносини; крім того, істотниммоментом економічних систем є неповнота інформації. Але все ж сьогодні теорія та практика створення і функціонування АСУ забезпечили розробку моделей об’єктів управління. Виділено функціональні аідсистеми та документообіг, які певною мірою відображають інформаційну модель об’єкта управління. Виділено функціональні підсистеми та документообіг, як певною мірою відображають інформаційну модель об’єкта управління. Ц етакож робиться в рамках АСУ, але моделювання алгоритмів управління, прийняття рішень, проблеми взаємозв’язку планування та управління – ці найважливіші управлінські функції виконуються примітивно, а вивчені вони практично недостатньо. Все це характеризує ступінь вирішення проблем автоматизації соціально-економічних систем організаційного управління.

Будь-яка система управління має допоміжне значення. Основну ж роль відіграє об’єкт управління. Кожний об’єкт управління виконує деяку цільову функцію, що міняється в часі, причому він забезепечує її, пеербуваючи під діянням багатьох зовнішніх і внутрішніх передбачених факторів. Зовнішні фактори – це зв’язок з іншими об’єктами, постачальниками сировини та інших ресурсів, споживачами продукції, яка виробляється об’єктом. Внутрішні фактори, що діють локально в просторі розміщення обєкта, часто називаються внутрішніми збуреннями (аварії, перешкоди і т.і.).

У певні моменти часу діяння на об’єкт можуть мати шкідливий для нього характер; вони порушують умови його функціонування, ставлять під загрозу якість виконання поставлених цілей. Щоб обєкт був гарантований від діяння несприятливих факторів і міг функціонувати із задовільною якістю, можна вибрати два напрямки: забезпечити його резервами, які можуть компенсувати діяння несприятливих факторів; передбачити способи надання йому таких резервів іззовні.

Конструктивна зміна поведінки об’єкта (додаткове використанні ресурсів або зміна траекторії його функціонування) здійснюється шляхом зміни величин, правил, норм та інших атрибутів, які називаються параметрами управління .

Технічні пристрої, що змінюють параметри управління або вводять ланцюжок змін, називаються регуляторами .

Але завжди управління ініціюється сигналом про необхідність видачі управлінського рішення (управління) і потребує деяких правил, розпоряджень або алгоритмів визначення характеру управлінських дій.

Можливості управління різко зростають з появою комп’ютерів і пристроїв перетворення інформації.

Товариство з обмеженою відовідальністю «Гермес-Груп» має свою особливу автоматизовану систему управління, яка зображена на рисунку 1.4.1.

Рисунок 1.4.1 – Автоматизована система управління

На рисунку 1.4.1 зображено систему управління ТОВ «Гермес-Груп», де

- матеріальні потоки підприємства;

- інформаційні потоки підприємства.

Знаючи склад ресурсів підприємства, виробники (підприємства 1, 2, 3,..., n) постачають на склад продукцію. Система управління обмінюється зі складом інформацією про кількість товарів, які необхідно закупити, попереджає склад про перешкоди, які можуть виникнути раптово.

Перешкодами можуть бути стихійні лиха, дорожні перешкоди, перешкоди на підприємствах-виробниках, які по тим чи іншим причинам затримують виготовлення продукції та поставку її на склад та інше.

Об’єктом управління на рисунку 1.4.1 є склад та ресурси підприємства. Склад приймає продукцію від виробника та розподіляє її, враховуючи ресурси підприємства, споживачам.

Процес закупівель попереджається замовленням необхідних об’ємів на підприємствах-виробниках. В подальшому викладенні ці закази закупівлі будемо називати закупівлями. Тобто об’єм продажів підприємствам-споживачам буде дорівнювати об’єму закупівель у підприємств-виробників.

1.5 Визначення цілей та постановка задачі дослідження

Проведений аналіз фінансового стану підприємства виявив недоліки в діяльності підприємства. Аналіз балансу та звіту про фінансові результати показує, що підприємство повинно зменшити тривалість дебіторської заборгованості та інших активів.

Головним чинником для покращення його діяльності, визначаємо отримання максимального прибутку.

Отже, метою даної роботи є підвищення ефективності роботи підприємства ТОВ «Гермес-Груп» шляхом отримання максимального прибутку.

Відповідно, для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі питання:

1. Проаналізувати фінансовий стан підприємства з метою виявлення деяких резервів для максимізації прибутку.

2. Розробити економіко-математичну модель, яка буде повною мірою відображати суттєві виробничо-економічні процеси та інформаційні зв’язки на підприємстві.

3. Створити інформаційну систему, яка б спростила та зробила би наочним роботу керівництва підприємства.

4. Перевірити працездатність створеної інформайційної системи на реальних даних.

5. Дати практичні рекомендації, які можуть бути використані керівництвом підприємства для підвищення ефективності.

Економіко-математичну модель необхідно створити, застосовуючи методи моделювання.

Моделювання – один з найбільш поширених способів вивчення різних процесів та явищ. В теперішній час відомі і широко використовуються в наукових дослідженнях, а також в економічній та інженерній практицібагаточисельні методи і прийоми моделювання. Найбільш широкими можливостями володіє математичне моделювання.

Під математичним моделюванням розуміють засіб дослідження різних процесів шляхом вивчення явищ, які мають різний фізичний зміст, але які описуються однакоми математичними співвідносинами. При вивченні любого процесу методом математичного моделювання необхідно побудувати його математичну модель. Математична модель реальної системи є тим абстрактним формально описаним об’єктом, вивчення якого можливо математичними методами, в тому числі і з допомогою математичного моделювання. []

Під оптимізацієй розуміють процес вибора найкращого варіанту з усіх можливих. З точки зору інженерних та економічних розрахунків методи оптимізації дозволяють вибрати найкращий варіант конструкції, найкраще розподілення ресурсів і т. і. В процесі розрахунку задачі оптимізації часто необхідно знайти оптимальне рішення деяких параметрів, визначаючих данну задачу. []

2 ПОБУДОВА ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ ОПТИМІЗАЦІЇ

2.1 Аналітичний огляд літературних джерел

Широке застосування математичних методів є важливим напрямом удосконалювання економічного аналізу, підвищує ефективність аналізу підприємств і їхніх підрозділів. Це досягається за рахунок скорочення термінів проведення аналізу, більш повного охоплення впливу факторів на результати комерційної діяльності, заміни наближених і спрощених розрахунків точними обчисленнями, постановки і рішення нових багатомірних задач аналізу, практично нездійсненних вручну і традиційними методами.

Застосування математичних методів в економічному аналізі вимагає:

· системного підходу до вивчення економіки підприємств, обліку всієї безлічі істотних взаємозв'язків між різними сторонами діяльності підприємств;

· розробки комплексу економіко-математичних моделей, що відображають кількісну характеристику економічних процесів і задач, розв'язуваних за допомогою економічного аналізу;

· удосконалювання системи економічної інформації про роботу підприємств;

· наявності технічних засобів (ЕОМ і ін.), що здійснюють збереження, обробку і передачу економічної інформації з метою економічного аналізу;

· організації спеціального колективу аналітиків, що складається з економістів-виробничників, фахівців з економіко-математичного моделювання, математиків-обчислювачів і ін[4] .

Застосування у фінансово-економічному аналізі математичних методів моделювання господарських процесів для розв’язання аналітичних задач – це шлях підвищення ефективності аналітичної роботи[14].

Застосування математики в економіці приймає форму економіко-математичного моделювання. За допомогою економіко-математичної моделі зображуються той чи інший дійсний економічний процес. Така модель може бути сконструйована тільки на основі глибокого теоретичного дослідження економічної сутності процесу. Тільки в цьому випадку математична модель буде адекватна дійсному економічному процесові, буде об'єктивно відображати його[4].

Математичне програмування – швидко розвиваючийся розділ сучасної прикладної математики. Методи математичного програмування – основний засіб вирішення задач оптимізації виробничо-господарської діяльності. По своїй суті – це методи планових розрахунків. Цінність їх для економічного аналізу виконання бізнес-планів полягає в тому, що вони дозволяють оцінювати напруженість планових завдань, визначати лімітовані групи устаткування, види сировини і матеріалів, одержувати оцінки дефіцитності виробничих ресурсів та інше.

Під дослідженням операцій розуміється розробка методів цілеспрямованих дій (операцій), кількісна оцінка отриманих рішень і вибір з них найкращого. Предметом дослідження операцій є економічні системи, у тому числі виробничо-господарська діяльність підприємств. Метою є таке сполучення структурних взаємозалежних елементів систем, що найбільшою мірою відповідає задачі одержання найкращого економічного показника з ряду можливих[4] .

Зв'язок аналізу і математики обумовлюється тим, що і тієї й іншої галузі знань властиве вивчення кількісних відносин. Застосування математики в економічних дослідженнях і розрахунках поширюється в першу чергу на галузь змінних величин, зв'язаних між собою функціональною залежністю. Сама змінна величина з'явилася у свій час поворотним пунктом у математиці. Завдяки цьому в математику увійшли рух і тим самим діалектика, і завдяки цьому стало необхідно диференціальне й інтегральне вирахування.

Вивчення змінних величин, вимір залежності одних перемінних від інших зводяться до визначення значення функції. Зв'язок між змінними величинами математично виражається у виді функціональних рівнянь, до яких, власне кажучи, відносяться диференціальні й інтегральні рівняння.

В економіці суцільно і поруч доводиться мати справу зі змінними величинами. Економічні перемінні, що мають якісну і кількісну визначеність, можуть бути у функціональній залежності друг від друга. Вивчення кількісних співвідношень і функціональних залежностей економічних перемінних являється однією з задач математики.

Багато економічних і математичних задач зводяться до перебування максимуму (мінімуму) функції декількох перемінних. Основною метою рішення задачі керування деякими галузями промисловості, сільського господарства, транспорту звичайно є досягнення деякого оптимального режиму роботи. У цих випадках задачі максимізації (мінімізації) звичайно називають задачами оптимізації, а максимізуючу (мінімізуючу) функцію – цільовою функцією.

Нехай функція W(x) = W(x1 , x2 , …, xi ) i перемінних визначена і безупинна в області.Точка х* = 1 * , х2 * ,..., хi *) D називається точкою локального максимуму (мінімуму) функції W(х), якщо існує деяка ε— околиця точки x*, така, що для всіх х = (x1 , x2 , …, xi ) з цієї околиці виконуються нерівності

W(x)≥ W(x*) (W(x)≤ W(x*)), (2.1.1)

де i = 1, 2,…,n

Необхідні умови екстремуму діфференцируємої функції W(x), як відомо, можна представити у виді системи інелінійних рівнянь

(2.1.2)

Точки, що визначають рішення системи (2.1.2), називаються стаціонарними. Якщо в околиці ρ(х0 ) стаціонарної точки х0 = (х1 , х2 , …, хn )функція W(x) є опуклої, тобто для будь-якого 0 ≤ α ≤ 1

(2.1.3)

де стаціонарна точка х0 є точкою максимуму (мінімуму). Зокрема, якщо в околиці стаціонарної точки х0 функція W(x) двічі безупинно дифференцируема і її матриця Гессе позитивно визначена в х0 , то функція W(x) буде опуклої, а х0 — точкою мінімуму.

Щоб симетрична матриця А — [aij ] (aij = aji )була позитивно визначеною, необхідно і досить, щоб кожний з її головних мінорів був позитивний (критерій Сильвестра).

Рішення системи нелінійних рівнянь (2.1.2) і перевірка позитивної визначеності матриці Гессе вимагають великого обсягу обчислень. При цьому часто зустрічаються недифференцируемые функції, або функції, похідні яких записуються громіздкими аналітичними вираженнями. Тому більш ефективними є чисельні методи рішення задачі, що не вимагають перевірки умов (2.1.3).

Чисельне рішення задач максимізації (мінімізації) зводиться до побудови ітерацій таких, що послідовність { x1 , x2 , …, xi } є максимізуючою (мінімізуючою), тобто

.

У залежності від характеру побудови dn чисельні методи розділяються на прямі (без використання похідних), методи спуска (з використанням перших похідних) і методи з використанням других похідних.

Існує безліч методів рішення поставленої задачі. Розглянемо деякі з тих, за допомогою яких можна вирішити запропоновану модель.

Класичні методи визначення екстремумів

У багатьох економічних моделях дослідження операцій залежності між постійними і перемінними факторами лише в першому наближенні можна вважати лінійними, більш детальний розгляд дозволяє знайти їхня нелінійність. Як правило, такі показники, як прибуток, собівартість, капітальні витрати на виробництво й ін., у дійсності залежать від обсягу виробництва, витрати ресурсів і т.п., нелінійно. У цьому випадку виникає задача нелінійного програмування.

Можна виділити клас нелінійних задач, що відносяться до класичних методів оптимізації. Припустимо, що серед обмежень математичної моделі немає нерівностей, не обов'язкові умови незаперечності, перемінні не є дискретними, m < n, а цільові функції безперервні і мають частки похідні принаймні другого порядку. У цьому випадку задачу оптимізації можна сформулювати так: знайти перемінні х1, х2 ,..., хM , що задовольняють системі рівнянь

(2.1.4)

і обертаючі в максимум (мінімум) цільову функцію

(2.1.5)

Такі задачі в принципі можна вирішувати класичними методами диференціального вирахування. Однак на цьому шляху зустрічаються такі обчислювальні труднощі, що роблять необхідним пошук інших методів рішення. Тому класичні методи часто використовуються не як обчислювальний засіб, а як основа для теоретичного аналізу.

Прикладом типової і простої нелінійної задачі є наступна: дане підприємство для виробництва якогось продукту витрачає два засоби в кількості х1 і х2 відповідно. Це фактори виробництва, наприклад, машини і праця, два різних види сировини і т.п., а величини х1 і х2 — витрати факторів виробництва. Фактори виробництва надалі будемо вважати взаємозамінними. Якщо це "праця" і "машини", то можна застосовувати такі методи виробництва, при яких величина витрат машин у зіставленні з величиною витрат праці виявляється більше або менше (виробництво більш-менш трудомістке). У сільському господарстві взаємозамінними факторами можуть бути посівні площі або мінеральні добрива (екстенсивний або інтенсивний метод виробництва).

Обсяг виробництва (виражений у натуральних або вартісних одиницях) є функцією витрат виробництва Ця залежність називається виробничою функцією. Витрати залежать від витрати обох факторів (х1 і х2 ) і від цін цих факторів (з1 і з2 ). Сукупні витрати виражаються формулою b=c1 x1 +c2 x2 . Потрібно при даних сукупних витратах визначити таку кількість факторів виробництва, що максимізує обсяг продукції z.

Математична модель цієї задачі має вигляд:

Визначити такі перемінні х1 і х2 , що задовольняють наступним умовам

c1 x1 +c2 x2 = b, (2.1.6)

x1 ≥ 0, x2 ≥ 0 (2.1.7)

при яких функція досягає максимуму.

Як правило, функція (2.1.7) може мати довільний нелінійний вид.

Використовуючи класичні методи оптимізації, варто чітко уявляти собі розходження між локальним екстремумом функції, глобальним екстремумом і умовним екстремумом. При цьому корисно повторити визначення локального і глобального екстремумів для функції однієї перемінної. Поняття умовного екстремуму вводиться для випадку, коли число перемінних n не менше 2 (n≥2).

Будемо думати, що функція двічі діфференцується в точці , і в деякій її околиці. Якщо для всіх точок X цієї околиці , то говорять, що функція f(X) має екстремум у X* (відповідно максимум або мінімум).

Точка Х* , у якій усі частки похідні функції z = f (X) рівні 0, називається стаціонарною точкою.

Необхідна умова екстремуму. Якщо в точці Х* функція z = f (X) має екстремум, то частки похідні функції в цій точці рані нулеві:

Отже, точки екстремуму функції z = f (X) задовольняють системі рівнянь (1.5.5):

(2.1.8)

Як і у випадку одна перемінної, необхідне умова не є достатнім для того, щоб стаціонарна точка була точкою екстремуму. Для одержання достатніх умов варто визначити в стаціонарній точці знак диференціала другого порядку. Диференціал другого порядку позначається d2 f (x1 , x2 ,…,xn )і дорівнює сумі добутків часток похідних другого порядку на відповідні збільшення аргументів. Якщо від частинної похідної знайти частинну похідну по перемінній хj , то одержимо частинну похідну другого порядку по перемінним хi , хj , що позначається . У цьому випадку

Достатні умови екстремуму:

а) у стаціонарній точці X0 функція має максимум, якщо < 0, і мінімум, якщо > 0, при будь-яких ; (у цих випадках Х0 = Х* ), що не звертаються в нуль одночасно;

6) якщо може приймати в залежності від і позитивні, і негативні значення, то в точці X0 екстремуму немає;

в) якщо може звертатися в нуль не тільки при нульових збільшеннях , то питання про екстремум залишається відкритим.

Для функції двох перемінних достатні умови ще не дуже складні. Існують чотири частки похідні другого порядку: . З них дві змішані похідні , якщо безперервні, те рівні.

Знайдемо значення часток похідних другого порядку в стаціонарній точці Х00 10 2 ):

(можна переконатися, що а12 = а21 ). Позначимо через ∆ визначник, складений з аij для i, j = 1,2:

Тоді достатні умови екстремуму функції двох перемінних мають вигляд:

а) якщо ∆ > 0 і а11 < 0 (а22 < 0), те в точці Х0 функція має максимум: якщо ∆ > 0 і а11 > 0 (а22 > 0), те в точці Х0 — мінімум (у цих випадках Х0 = Х ') ;

б) якщо ? < 0, те екстремуму немає;

в) якщо ∆ = 0, то питання про екстремум залишається відкритим.

Схема визначення екстремуму функції n перемінних збігається з правилами визначення локального екстремуму функції однієї перемінної.

Умовний екстремум.

Нехай необхідно знайти екстремум функції за умови, що перемінні задовольняють рівнянням (2.1.9)

(2.1.9)

Передбачається, що функції f і φi , мають безперервні частки похідні по всім перемінним. Рівняння (2.1.9) називають рівняннями зв'язку.

Говорять, що в точці Х0 = , що задовольняє рівнянням зв'язку (1.5.6), функція має умовний максимум (мінімум), якщо нерівність має місце для всіх точок X, координати яких задовольняють рівнянням зв'язку.

Легко помітити, що задача визначення умовного екстремуму збігається з задачею нелінійного програмування (2.1.4), (2.1.5).

Один зі способів визначення умовного екстремуму застосовується в тому випадку, якщо з рівнянь зв'язку (2.1.9) n перемінних, наприклад можна явно виразити через що залишилися n-m перемінних:

(2.1.10)

Підставивши отримані вираження для , у функцію z, одержимо

(2.1.11)

Задача зведена до перебування локального (глобального) екстремуму для функції (2.1.11) від n-m перемінних. Якщо в точці Х0 = функція (2.1.11) має екстремум, то в точці функція має умовний екстремум.

Метод множників Лагранжа

Інший спосіб визначення умовного екстремуму починається з побудови допоміжної функції Лагранжа, що в області припустимих рішень досягає максимуму для тих же значень перемінних х1 , х2 ,..., хn , що і цільова функція z.

Нехай вирішується задача визначення умовного екстремуму функції при обмеженнях (2.1.9).

Складемо функцію, що називається функцією Лагранжа.

, (2.1.12)

де постійні множники (множники Лагранжа). Відзначимо, що множникам Лагранжа можна додати економічний зміст. Якщо — доход, що відповідає планові , а функція — витрати і-го ресурсу, що відповідають цьому планові, то — ціна (оцінка) і-го ресурсу, що характеризує зміну екстремального значення цільової функції в залежності від зміни розміру і-го ресурсу (маргінальна оцінка). L(X) — функція m+n перемінних . Визначення стаціонарних точок цієї функції приводить до рішення системи рівнянь

(2.1.13)

Легко помітити, що , тобто в (5.10) входять рівняння зв'язку. Таким чином, задача перебування умовного екстремуму функції зводиться до перебування локального екстремуму функції L(X). Якщо стаціонарна точка знайдена, то питання про існування екстремуму в найпростіших випадках вирішується на підставі достатніх умов екстремуму — дослідження знака другого диференціала d2 L(X) у стаціонарній точці за умови, що перемінні збільшення ∆xj зв'язані співвідношеннями, отриманими шляхом диференціювання рівнянь зв'язку.

(2.1.14)

Задача опуклого програмування (ОП)

Нехай дана система нерівностей виду

(2.1.15)

і функція

(2.1.16)

причому усі функції є опуклими на деякій опуклій безлічі М, а функція Z або опукла на безлічі М, або увігнута. Задача опуклого програмування (ОП) складається у відшуканні такого рішення системи обмежень (2.1.15), при якому цільова функція Z досягає мінімального значення, або увігнута функція Z досягає максимального значення. (Умови незаперечності перемінних можна вважати включеними в систему (2.1.15)).

Усяка задача лінійного програмування є часткою случаємо задачі опуклого програмування (ОП). У загальному випадку задачі ОП є задачами нелінійного програмування. Виділення задач ОП у спеціальний клас порозумівається екстремальними властивостями опуклих функцій: усякий локальний мінімум опуклої функції (локальний максимум увігнутої функції) є одночасно і глобальним; крім того, задана на замкнутій обмеженій безлічі, досягає на цій безлічі глобального максимуму і глобального мінімуму. Звідси випливає, що якщо цільова функція Z є строго опуклою (строго увігнутої) і якщо область рішень системи обмежень не порожня й обмежена, то задача ОП завжди має єдине рішення. У цьому випадку мінімум опуклої (максимум увігнутої) функції досягається усередині області рішень, якщо там мається стаціонарна точка, або на границі цієї області, якщо усередині неї немає стаціонарної точки. (У загальному випадку можна затверджувати лише, що безліч оптимальних рішень будь-якої задачі ОП є опуклою безліччю).

Наближене рішення задач опуклого програмування методом кусочно-лінійної апроксимації

Функція називається сепарабельной, якщо її можна представити у виді суми функцій, кожна з яких залежить тільки від однієї перемінної, тобто якщо

(2.1.17)

(не виключено, що Fi (xi ) = 0 при деяких i).

Нехай у задачі ОП (2.1.15), (2.1.16) і функція мети Z, і всі обмеження , є сепарабельними. Тоді задача має вигляд: знайти мінімум опуклої (максимум увігнутої) функції , при обмеженнях

(2.1.18).

Ідея методу кусочно-лінійної апроксимації полягає в тому, що всі fi , і всі , заміняються ламаними лініями, що складаються з прямолінійних відрізків. При цьому вихідна задача ОП заміняється новою, наближеною задачею, що є задачею лінійного програмування. Ця задача вирішується звичайно симплексним методом, і її рішення є наближеним рішенням вихідної задачі ОП.

Для побудови наближеної задачі розглянемо кусочно-лінійну апроксимацію функції одному перемінної h(х), заданої на відрізку [0, а]. Розіб'ємо цей відрізок на r частин точками х0 < х1 <...< хr так, щоб х0 = 0, хr = а (малюнок 2.1.1).

Рисунок 2.1.1 – Кусочно-лінійна апроксимація функції однієї перемінної

Обчислимо значення функції hk (x), у цих точках. З'єднаємо попарно точки (хk ; hk ) і (хk+1 ; hk+1 ) відрізками прямих. Складена з цих відрізків ламана h(х) апроксимує функцію h(х) на відрізку [0, а]. (Не розглядаючи тут оцінку точності наближення, відзначимо тільки, що точність можна збільшити за рахунок більш дрібної розбивки відрізка).

Рівняння ділянки ламаної (х) між точками (хk ; hk ) і (хk+1 ; hk+1 ) має вигляд

(рівняння прямої по двох точках). Якщо кожне з відносин у цій рівності позначити через, то одержимо (2.1.19):

(2.1.19)

причому

Відзначимо, що для кожного існує єдине значення , що задовольняє умовам (2.1.19). Позначивши , можна представити у виді:

(2.1.20)

де

(Рівняння (2.1.20) називаються параметричними рівняннями відрізка. Якщо h(x)=0, те друге з цих рівнянь звертається в тотожність 0 = 0.

Таким чином, для будь-якого рівняння ламаної можна записати у виді:

(2.1.21)

причому завжди відмінні від нуля тільки два значення (якщо х є внутрішньою точкою k-го відрізка розбивки) або одне (якщо х збігається з кінцем відрізка).

Повертаючи до задачі ОП із сепарабельними функціями, відзначимо, що насамперед (у залежності від системи обмежень) потрібно визначити інтервал зміни кожної перемінної хj . Потім кожен цей інтервал розбивається на частині точками хjk і з використанням формул (2.1.21) будується кусочно-лінійна апроксимація для функцій fj і. Після цього можна для вихідної задачі (2.1.18) записати наближену задачу:

знайти максимум функції

при обмеженнях

(2.1.22)

Оскільки наближена задача (2.1.22) є задачею лінійного програмування і ми звичайно вирішуємо її симплексним методом, умови незаперечності перемінних записуються окремо від інших обмежень. Відмінність отриманої задачі (2.1.22) від звичайної задачі лінійного програмування полягає в тому, що для кожного xj мається не більш двох сусідніх ненульових з однаковим j і несусідніми k. Помітимо також, що для умов незаперечності перемінних що складаються fj (xj ) і (якщо такі виявляться) кусочно-лінійну апроксимацію проводити, звичайно, не потрібно.[9]

2.2 Дослідження об’ємів закупівель та продажів

В даному підпункті необхідно дослідити стан закупівель та продажів підприємства, обчислити недоотриману виручку від реалізації за минулий рік, обчислити відсоток втрат по кожному виробу кожного підприємства. Зробити висновки щодо подальшої політики діяльності фірми.

ТОВ «Гермес-Груп» відповідно до статуту займається оптовою торгівлею продуктами харчування. В основному, це кондитерські вироби. Головними постачальниками є: київська кондитерська фабрика «Київград», ТМ «Росічі», ТМ «Кремінь», ТМ «Буринь», Київський кондитерський завод з виробництва пряників.

Проведений фінансовий аналіз показав, що підприємство у 2008 році було неплатоспроможним. Активи підприємства були ліквідними, загрози попасти в тяжкий фінансовий стан не було. Але розрахований коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості показав, що гроші за відвантажений товар перераховуються не вчасно, тому підприємство не може правильно скоригувати свою діяльність, свої об'єми закупівель. Кожна гривня обєму реалізації приносить 3.5 % прибутку за рік в цілому. Багато показників вказують на те, що підприємство неефективно використовує свої активи для отримання прибутку.

Підприємство спочатку закуповувало товар на підприємствах-виробниках, а потім продавало його підприємствам- споживачам. Розрахунки з постачальниками були після доставки товарів одразу. А розрахунки зі споживачами проводилися невчасно. Внаслідок цього підприємство мало багато поверненого, неоплаченого товару, тобто мало збитки.

Необхідно порівняти усі об’єми продажів та закупівель у 2008 році та розрахувати втрати виробництва.

Втрати обчислюються як різниця між закупівлями та продажами.

Відсоток втрат по одному виробу обчислюється за формулою 2.2.1:

(2.2.1)

Відсоток втрат повинен бути не більше 9-10%. Збільшення цього відсотку свідчить про те, що підприємство працює в збиток собі.

Закупівля та продаж кондитерських виробів ООО «Гермес-Груп» у 2008 році складали об’єми, які приведені в зведеній таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 – Об’єми продажів та закупівель у 2008 році

Кондитерьські вироби Разом по місяцях закупівлі, кг: Разом по місяцях продажі, кг: Втрати, кг: Разом по місяцях втрати, грн.: Відсоток втрат, %
Божья корівка 20218 19638 580 -24 223.40р. 10.74
Карат 845 768 77 -5 503.15р. 1.43
Київські зорі 1104 1024 80 -1 146.18р. 1.48
Метеорит Зоряний 11498 10375 1123 -2 367.29р. 20.79
Прем'ера Київська 1645 1443 202 408.29р. 3.74
Світ Прометея 7063 6380 683 -1 709.08р. 12.64
Сонячна родзинка 580 420 160 2 408.79р. 2.96
Пташине молоко Новинка з горіхом 7348 6676 672 -1 904.65р. 12.44
Пташине молоко Новинка 523 418 105 798.09р. 1.94
Пташине молоко Ласунка 1021 851 170 1 001.30р. 3.15
Фруктово-желейні (горіх) 10113 9160 953 -1 976.33р. 17.64
Фруктово-желейні (родзинки) 6140 5543 597 -921.39р. 11.05
Абрикос з горіхом 2730 2590 140 -5 157.31р. 9.98
Желейна з горіхом (абрикос) 2190 2085 105 -2 102.64р. 7.48
Желейна з горіхом (слива) 3260 3025 235 -1 853.57р. 16.75
Лісовичок 3080 2760 320 -369.03р. 22.81
Святковий десерт 2094 1891 203 -574.37р. 14.47
Чорнослив з горіхом 2490 2090 400 3 904.86р. 28.51
Злагода 9990 9454 536 -5 564.07р. 30.93
Лукум з родзинками 539 475 64 46.24р. 3.69
Лукум молочний 1511 1444 67 -682.00р. 3.87
Рахат-лукум кольоровий 872 810 62 -204.59р. 3.58
Рахат-лукум в кунжуті 363 342 21 -130.60р. 1.21
Весна (мармелад) 575.5 542.5 33 -231.80р. 1.90
Нуга горіх з кунжутом 829 782 47 -424.22р. 2.71
Курага в глазурі 129 110 19 58.55р. 1.10
Кос-халва "Білосніжка" 738 692 46 -297.01р. 2.65
Шербет арахис. з курагою 816 748 68 -154.51р. 3.92
Шербет восточн.сюрприз 1454 1370 84 -556.00р. 4.85
Шербет Фараон 2448 2386 62 -1 555.43р. 3.58
Шербет арахис. з чорносливом 802 764 38 -361.27р. 2.19
Шербет Султан 1178 1097 81 -346.91р. 4.67
Шербет Самаркандський 1741 1652 89 -755.44р. 5.14
Шербет Емір 1529 1438 91 -593.51р. 5.25
Дайма-ойла шоколад (вост.сладощі) 2168.5 2115 53.5 -1 691.53р. 3.09
Дайма-ойла земфира (вост.сладощі) 2725.5 2673 52.5 -2 412.17р. 3.03
Дайма-ойла шоколадно-фруктова (вост.сладости) 3020.5 2952.5 68 -2 433.72р. 3.92
Шербет Падишах 1948 1871 77 -1 141.87р. 4.44
Шанс (цукерки) 318 285 33 0.60р. 1.90
Фігурний мармелад 704 675 29 -469.99р. 1.67
Слива в глазури 142 130 12 -60.42р. 0.69
Зефір "Джаїна" 4768.5 4698.5 70 -2 977.73р. 4.96
Зефір б/розовий 16133.5 15652 481.5 -7 856.66р. 34.11
Зефір "Малятко" 3963.5 3883 80.5 -2 324.32р. 5.70
Зефір "Казкові кільця" 4605.5 4229.2 376.3 -760.46р. 26.65
Зефір ромовий 3026 2896 130 -1 254.87р. 9.21
Вівсяне печіво 3156 3085.5 70.5 -1 103.42р. 4.99
вівсяне печіво з кунжутом 2001 1900.5 100.5 -520.06р. 7.12
Печіво "Солоденьке" 1538.5 1471 67.5 -699.58р. 4.78
Зефір крем-брюле 2006 1971 35 -1 612.53р. 2.48
Північний малюк 5845 5725 120 -2 071.82р. 17.02
Сатурн горіх 5490 5439 51 -2 599.26р. 7.23
Сатурн 5648 5616 32 -2 345.58р. 4.54
Насолода з курагою 5798 5740 58 -2 787.51р. 8.23
Насолода з чорносливом 6204 6050 154 -2 527.67р. 21.84
Насолода зі згущеним молоком 11880 11590 290 -4 864.44р. 41.13
РАЗОМ: 202546.5 191891.7 10654 -97 554.60р. 500

В таблиці 2.2.1 показано, що від невірно сформованих закупівель ООО «Гермес-Груп» втрачає 10654 кг кондитерських виробів за рік. І недоотримує за рік 97554,60 грн. Тобто частину цих 10654 кг воно змушене повертати заводам-виробникам, частину продавати з великими знижками або робити розпродаж з ціллю отримання прибутку.

Розглянемо рисунки 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5 на яких зображені відсотки втрат кожного кондитерського виробу від загальних втрат.

Рисунок 2.2.1 – Відсоток втрат ТМ Київград

З рисунка 2.2.1 легко помітити, що необхідно приділити увагу закупівлі таких видів продукції, як Метеорит Зоряний (21 %), Фруктово-желейні (горіх) (18 %), Світ прометея (13 %), Пташине молоко Новинка з горіхом (12%).

Рисунок 2.2.2 – Відсоток втрат ТМ Росичі

З рисунка 2.2.1 видно, що практично ні один з видів кондитерських виробів не вигідно закуповувати. Тобто політику роботи з цією торгівельною маркою треба передивитися та прийняти заходи по підвищенню продажів виробів ТМ Росичі.

Рисунок 2.2.3 - Відсоток втрат ТМ Кремінь

З рисунка 2.2.3 легко помітити, що з маркою Кремінь працювати досить вигідно. Не варто закуповувати лише цукерки Злагода. Вони складають 31 % втрат в загальному.

Рисунок 2.2.4 – Відсоток втрат ТМ Буринь

Рисунок 2.2.4 вказує на те, що підприємству необхідно приділити увагу закупівлям виробів: зефір Зефір б/рожевий (34%), Зефір Казкові кільця (27%).

Рисунок 2.2.5 – Відсоток втрат ТМ Пряник Київський

На роботу з цією маркою необхідно привернути увагу. Більша кількість виробів має великий відсоток втрат.

Відсотки втрат дуже великі, тому необхідно запропонувати такі умови, які б підвисили б об’єми продажів на підприємстві з мінімальними втратами.

З проведеного аналізу закупівель та продажів видно, що підприємство мало б отримати від продажу кондитерських виробів за рік на 97000 гривень більше, аніж отримало. З проведеного аналізу рентабельності продажів видно, що кожна гривня об’єму реалізації приносить 0% прибутку за перший квартал, 5.5 % за 9 місяців діяльності підприємства, 3.5 % за рік в цілому.

З проведених досліджень видно, що необхідно скласти таку модель оптимізації, яка б максимізувала прибуток підприємства та виражала б найкращі умови і для виробників, і для споживачів.

На величину прибутку впливають обсяги закупівель та продажів.

Шляхом підвищення прибутку буде визначення оптимального обсягу закупівель та продажів на підприємстві при гнучкій системі цін.

2.3 Постановка задачі оптимізації закупівель

Підхід до побудови математичної моделі може бути індуктивним і дедуктивним. При використанні індуктивного методу модель того чи іншого економічного процесу будується за допомогою часткового моделювання, що охоплює більш прості змінні економічного процесу, з переходом від них до загальної моделі всього процесу. При дедуктивному методі спочатку будується загальна модель і лише на її основі конструюються часткові моделі, встановлюються алгоритми конкретних математичних розрахунків. Економіко-математичні моделі будуть найбільш обґрунтованими, якщо при їхньому конструюванні методи індукції і дедукції використані в єдності. У цих умовах забезпечується більша «подібність» моделі на реальний економічний процес; вона в більшій мірі буде відображати об'єктивно існуючі економічні явища і закономірності[4] .

При проведенні досліджень було виявлено, що підприємство веде неправильну політику при вирішенні обсягів закупівлі товарів на заводах-виробниках. Також результати опитань та досліджень показали, що на ринку продажу кондитерських виробів існує висока конкуренція. Тому споживачів необхідно заохочувати пільгами та вигідними пропозиціями при купівлі кондитерських виробів. При підвищенні обсягів закупівель продукції споживачами вигідно знизити ціни, щоб збільшити обсяг закупівель у виробників і тим самим збільшити обсяг продажу виробів. Іноді вигідно знизити ціни, щоб збільшити об’єми продажів.

Для заохочення споживачів необхідно створити таку систему цін продажів товару, яка б залежала від обсягу закупівель з боку споживачів.

Необхідно розробити економіко-математичну модель, яка б розраховувала максимальний прибуток при оптимальному обсязі закупівель.

Завод і випускає та продає продукцію j в об’ємі x . Підприємство закупає цю продукцію в об’ємі х та продає її в об’ємі у .

Шляхом аналізу необхідно поставити головну умову розробки економіко-математичної моделі: процес закупівлі попереджається замовленням необхідних обсягів на підприємствах-виробниках. В подальшому викладенні ці замовлення-закупівлі будемо називати закупівлями. x = y або обсяг закупівель дорівнює обсягу продажів.

Тобто для досягнення максимального прибутку на підприємстві необхідно прийняти таку умову – закупівлі підприємства повинні дорівнювати продажам споживачам. Розробимо таку систему цін, щоб задовольнити потреби споживачів. Побудуємо графік залежності обсягу закупованої продукції від цін (рисунок 2.3.1).

Рисунок 2.3.1 – Графік залежності обсягу продажів від ціни

На рисунку 2.3.1 y – обсяг закупованої продукції; x – ціна.

З вище наведеного графіка легко побачити, що при закупівлі продукції в об’ємі y1 ціна цієї закупівлі буде максимальна – х4 , а при максимальному обсязі закупівлі у4 ціна буде мінімальною – х1 .

Тобто підприємство закуповує кондитерські вироби за цінами - ціна закупівлі i-го заводу, j-ї продукції.

Відпускна ціна i-го заводу, j-ї продукції (), буде різною для різних обсягів закупівель. Це буде та . Обсяги закупівель встановлює керівник підприємства.

Відпускна ціна залежить від обсягів закупівель, тобто .

Така залежність знаходиться по статистичним даним як рівняння регресії:

, (2.3.1)

де a і b – коефіцієнти.

Вони знаходяться з рівняння прямої, яка проходить через дві задані точки [].

Також їх можна знайти, виходячи з графіка, представленого на рисунку 2.3.2.

Рисунок 2.3.2 - Графік для знаходження рівнянь двох точок

y1 = ax1 + b

b = y1 - ax1 ,

де х1 і х2 – обсяги продажів 1 і 2;

у1 і у2 – відпускні ціни при об’ємах закупівель 1 і 2.

Прибутком підприємства (W) є різниця між відпускними цінами та закупівельними, які пов’язані з обсягом закупівлі.

З вищеоговореного складемо економіко-математичну модель максимізації прибутку (2.3.2).

(2.3.2)

Підставимо (2.3.1) в (2.3.2), отримаємо (2.3.3) та (2.3.3.а):

(2.3.3.)

(2.3.3.а)

(2.3.4)

Дана функція має ряд обмежень. Підприємства-виробники обмежують ряд закупівель, які повинно замовити підприємство. Обсяги закупівлі xij підприємства обмежені можливостями підприємств-виробників (2.3.4).

Цільова функція – параболічна. Залишкова дисперсія в неї нижче аніж у лінійної функції, тому що вона краще описує об’єкт дослідження та моделювання.

Але дослідженнями було доказано, що закупівельні ціни – це не всі витрати, які залежать від обсягів закупівель – це тільки частина. Закупівельна ціна містить в собі відсоток втрат. Відсоток втрат встановлюється шляхом дослідження.

Таке дослідження може бути застосовано для підприємств оптової торгівлі. Закупівельні ціни можна використовувати як індикатор втрат, розуміючи під Сз закупівельні ціни плюс втрати.

2.4 Вибір методу оптимізації закупівель

Сформульована математична задача може бути вирішена одним з розроблених математичних методів. Методи елементарної математики використовуються в звичайних традиційних економічних розрахунках при обґрунтуванні потреб у ресурсах, обліку витрат на виробництво, розробці планів, проектів, при балансових розрахунках і т.д. Ці методи використовуються не тільки в рамках інших методів, але й окремо.

Існує безліч методів рішення поставленої задачі. Розглянемо деякі з тих, за допомогою яких можна вирішити запропоновану модель.

Метод покоординатного спуску

Цей метод є найбільш простим із прямих методів пошуку мінімуму функції декількох перемінних. Викладемо ідею методу для випадку функції двох перемінних f (x, y).

Виберемо початкове наближення M00 , у0 ). Зафіксуємо в0 і знайдемо мінімум функції однієї перемінної f (x, y0 ). Нехай він досягається при х = х1 . Уздовж прямій, рівнобіжній осі ОХ, здійснюємо спуск у точку Mt1 , у0 ). Фіксуємо х1 і знаходимо мінімум функції однієї перемінної f (х1 , у). Нехай це буде в1 . З точки М11 , у0 ) рухаємося уздовж прямій, рівнобіжній осі OY, до точки М2 (.x1 , у1 ). Потім знову здійснюємо спуск із точки М2 уздовж прямої рівнобіжної осі ОХ і т.д. (рисунок 2.4.1).

Рисунок 2.4.1 – Метод покоординатного спуска

Відомо, що якщо функція f (х, у) має безупиннідругі похідні в околиці мінімуму, то при відповідному виборі початкового наближення 0 , у0 ) спуск по координатах сходиться до мінімуму. Зокрема, метод сходиться, якщо в області D, обмеженою лінією рівня, що проходить через точку М00 , у0 ), виконуються умови:

(2.4.1)

Частки похідні функції прагнуть до нуля. Метод сходиться зі швидкістю геометричної прогресії.

Метод градієнтного спуску

Метод визначення мінімуму функції f(х), х=(x1 , x2 ,..., хп ), називаний методом градієнтного чи найшвидшого спуска, запропонованийі Коши.

Для мінімізації по методу спуска вибирається початкова точка х0 = (х0 1 , х0 2 , ..., х0 n ) (звичайно відповідно до фізичного змісту задачі). Функція f (x) = f (х0 ) визначає в n-мірному просторі гіперповерхня, градієнт якого вказує напрямок найшвидшого зростання функції.

Тому в напрямку — grad f(х0 ) функція швидше за все убуває при нескінченно малому русі з даної точки. Спуск по цьому напрямку до мінімуму визначає нове наближення х1 .. У цій точці знову визначається градієнт і здійснюється спуск у напрямку антиградієнта. Випадок п = 2 представлений на рисунку 2.4.2

Малюнок 2.4.2 – Метод градієнтного спуску для n=2

Вектор х , який було необхідно знайтипослідовно уточнюється на k-й ітерації методу градієнтного спуска по формулі 2.4.2.

,

де hk — оптимальний крок для k -й ітерації.

Таким чином, на кожнім кроці градієнтного спуска потрібно вирішувати ще задачу мінімізації функції одним перемінної яким-небудь чисельним методом. Зокрема, можна розкласти функцію в ряд Тейлора, обмеживши членами другого порядку, і визначити hk. Однак такий метод приводить до дуже громіздких обчислень. При цьому необхідно враховувати також трудомісткість обчислення значень функції f(х) і її градієнта в точках хк. Тому на практиці часто h вибирають емпіричним шляхом. Здійснюється спуск при довільному hk; якщо значення функції f (хk+1) зменшиться, те переходимо до наступного кроку спуска, якщо ж f (хk+1 ) не убуває, те зменшуємо крок hk . Варто враховувати, що якщо hk вибрати дуже малим, те це приводить до істотного збільшення обсягу обчислень, якщо hk занадто велике, те це може привести до проскакування через мінімум функції. Обчислення по формулі (2.4.2) проводимо доти, поки функція f(х) практично перестане убувати, тобто до виконання для наперед заданого ε нерівності

Критерієм закінчення ітераційного процесу пошуку мінімуму можна вибрати також умова:

Метод Ньютона

Описаним вище методам властивий один загальний недолік — повільна збіжність, якщо поверхні (лінії) рівня мінімізуємої функції витягнуті, сильно відрізняються від сфер (окружностей). У методі Ньютона мінімізації функції декількох перемінних цей недолік усувається обліком значень других похідних, однак застосуємо цей метод для більш вузького класу функцій.

Нехай в околиці стаціонарної точки х* функція f (x)= f (х1 ,. .., хп ) двічі безупинно дифференцируема і її матриця Гессе

позитивно визначена. Тоді, застосовуючи для рішення системи

(2.4.3)

метод Ньютона, або модифікований метод Ньютона, одержимо ітераційний процес для мінімізації функції або

(2.4.4)

Позитивна визначеність матриці Н (х) забезпечує збіжність методу Ньютона до рішення системи (2.2.3), причому збіжність буде квадратичної, а при застосуванні модифікованого методу Ньютона — лінійної.

Приведемо на рисунку 2.2.3 блок-схему рішення вищевикладеного методу

Ітераційний процес (2.4.4) називають методом Ньютона (модифікованим методом Ньютона) мінімізації функції f(х) п перемінних х = (x1 , x2 ,. .., хп ).

Варто врахувати, що в методі Ньютона на погрішність накладається погрішність звертання матриці H(xk ). У зв'язку з цим для функції п перемінних при великому п застосовують модифікований метод Ньютона (2.4.4). Відзначимо, що для квадратичної форми метод Ньютона дає точний результат при першій ітерації.

Рисунок 2.4.3 – Блок-схема рішення методу Ньютона

Збіжність має місце тоді, коли навколо xN . Якщо xN є простим коренем, то виконуються співвідношення f’(xN ) ≠ 0 та h’(xN ) = 0. Тобто, для початкового значення х(0) повинна виконуватися нерівність

Ітераційна формула має вигляд:

Вибір методу рішення залежить від багатьох критеріїв: збіжність, одержання точних результатів і т.п. У нашому випадку головним критерієм є збіжність.

Для методів градієнтного і покоординатного спуска характерна повільна збіжність. Метод Ньютона за критерієм збіжності є самим оптимальної. Виходить, запропоновану математичну модель вирішимо методом Ньютона.

Математична модель включає математичні формули розрахунку основних показників, що формуються в процесі рішення задачі, а також, при необхідності, опис процесу (об'єкта), список можливих допущень і оцінку відповідності розробленої моделі реальному процесу (об'єкта).

Під час автоматизованого рішення задачі "Інформаційна система для обліку відвантаження і реалізації продукції" визначаються економічні показники, задані формулою (2.4.5).

, де (2.4.5.)

– відпускна ціна i-го заводу j-й продукції; - закупівельна ціна i-го заводу j-й продукції, - шуканий обсяг закупівель на i-м заводі j-й продукції.

2.5 Перевірка моделі оптимізації на контрольному прикладі

В цьому підрозділі на прикладі підприємства ТОВ "Гермес-Груп" розрахуємо модель (2.4.5) за допомогою електроних таблиць MSEcxel.

Цільова функція має вигляд:

де - об’єм закупівлі;

- мінімальний об’єм закупівлі;

- максимальний об’єм закупівлі;

- ціна закупівель;

- функція відпускної ціни закупівлі, в залежності від обсягу.

Значить, цільова функція буде мати такий вигляд:

Вихідні дані для розрахунку економіко-математичної моделі представимо в таблиці 2.5.1.

Таблиця 2.5.1 – Вихідні дані для розрахунку економіко-математичної моделі

Наименование изделия Закупочная цена, Сз Отпускная цена Со1 Отпускная цена Со2 Объем продаж в кг при Со1 Объем продаж в кг при Со2
Абрикос с орехом 30.20 33.55 33.82 100.00 10.00
Желейная с орехом (абрикос) 16.22 16.09 16.22 100.00 10.00
Желейная с орехом (слива) 16.22 16.09 16.22 100.00 10.00
Лесовик 32.95 36.61 36.90 100.00 10.00
Праздничный десерт 26.89 26.68 26.89 100.00 10.00
Чернослив с орехом 26.17 29.08 29.31 100.00 10.00
Божья коровка 14.86 15.15 15.27 260.00 100.00
Карат 23.96 24.42 24.62 260.00 100.00
Киевские зори 29.14 29.70 29.94 260.00 100.00
Метеорит звездный 21.15 21.56 21.73 260.00 100.00
Премьера Киевская 15.43 15.73 15.86 260.00 100.00
Свет Прометея 22.55 22.99 23.17 260.00 100.00
Солнечная изюминка 23.96 24.42 24.62 260.00 100.00
Птичье молоко "Новинка с орехом" 16.08 16.39 16.52 260.00 100.00
Птичье молоко "Новинка" 15.86 16.17 16.30 260.00 100.00
Птичье молоко "Лакомка" 16.08 16.39 16.52 260.00 100.00
Фруктово-желейные (орех) 14.73 15.02 15.14 260.00 100.00
Фруктово-желейные (изюм) 14.73 15.02 15.14 260.00 100.00
Злагода 10.13 10.33 10.41 160.00 60.00
Лукум с изюмом 7.20 7.34 7.40 160.00 60.00
Лукум молочный 6.99 7.13 7.19 160.00 60.00
Рахат-лукум цветной 6.34 6.46 6.51 160.00 60.00
Рахат-лукум в кунжуте 7.10 7.24 7.30 160.00 60.00
Весна (мармелад) 7.87 8.02 8.09 160.00 60.00
Нуга орех с кунжутом 9.87 10.06 10.14 160.00 60.00
Нуга "Загадка" 11.00 11.22 11.31 160.00 60.00
Кос-халва "Белоснежка" 8.74 8.91 8.98 160.00 60.00
Шербет арахис. с курагой 7.74 7.89 7.95 160.00 60.00
Шербет восточн.сюрприз 7.54 7.68 7.75 160.00 60.00
Шербет Фараон 7.56 7.70 7.77 160.00 60.00
Шербет арахис. с черносливом 7.34 7.48 7.54 160.00 60.00
Шербет Султан 7.47 7.61 7.67 160.00 60.00
Шербет Самаркандский 7.54 7.68 7.75 160.00 60.00
Шербет Эмир 7.93 8.09 8.15 160.00 60.00
Дайма-ойла шоколад (вост.сладости) 9.21 9.38 9.46 160.00 60.00
Дайма-ойла земфира (вост.сладости) 9.80 9.99 10.07 160.00 60.00
Дайма-ойла шоколадно-фруктовая (вост.сладости) 9.27 9.45 9.52 160.00 60.00
Дайма-ойла Кременчукская (вост.сладости) 8.44 8.60 8.67 160.00 60.00
Зефир "Джаина" 6.57 6.70 6.75 65.00 15.00
Зефир б/розовый 6.13 6.25 6.30 65.00 15.00
Зефир "Малятко" 6.57 6.70 6.75 65.00 15.00
Зефир "Сказочные кольца" 6.32 6.44 6.49 65.00 15.00
Зефир ромовый 6.29 6.41 6.46 65.00 15.00
Овсяное печенье 4.01 4.09 4.12 65.00 15.00
Овсяное печенье с кунжутом 4.44 4.53 4.57 65.00 15.00
Печенье "Сладенькое" 6.99 7.13 7.19 65.00 15.00
Северный малыш 3.98 4.06 4.09 65.00 15.00
Сатурн орех 4.71 4.80 4.84 65.00 15.00
Сатурн 3.98 4.06 4.09 65.00 15.00
Насолода с курагой 4.82 4.91 4.95 65.00 15.00
Насолода с черносливом 4.82 4.91 4.95 65.00 15.00
Насолода со сгущенным молоком 4.82 4.91 4.95 65.00 15.00
Розрахуємо коефіцієнти a і b та функцію відпускної ціни за даними таблиці 2.5.1, яка знаходиться в таблиці 2.5.2. Коефіцієнти a і b знаходяться з рівнянь, які отримані з рівняння прямої, яка проходить через дві точки.

b = y1 - ax1

Таблиця 2.5.2 – Розрахунок функції відпускної ціни
Наименование изделия a b Со(х)=ах+в
Абрикос с орехом -0.00298 34.06 33.82
Желейная с орехом (абрикос) -0.00143 16.26 16.22
Желейная с орехом (слива) -0.00143 16.26 16.22
Лесовик -0.00325 38.20 36.90
Праздничный десерт -0.00237 26.96 26.89
Чернослив с орехом -0.00258 29.39 29.31
Божья коровка -0.00076 15.29 15.27
Карат -0.00122 25.10 24.62
Киевские зори -0.00149 30.53 29.96
Метеорит звездный -0.00108 22.16 21.75
Премьера Киевская -0.00079 15.88 15.86
Свет Прометея -0.00115 23.63 25.18
Солнечная изюминка -0.00122 25.10 24.62
Птичье молоко "Новинка с орехом" -0.00082 16.85 16.52
Птичье молоко "Новинка" -0.00081 16.32 16.30
Птичье молоко "Лакомка" -0.00082 16.81 16.52
Фруктово-желейные (орех) -0.00075 15.16 15.14
Фруктово-желейные (изюм) -0.00075 15.16 15.14
Злагода -0.00083 10.74 10.41
Лукум с изюмом -0.00059 7.42 7.40
Лукум молочный -0.00057 7.20 7.19
Рахат-лукум цветной -0.00052 6.53 6.51
Рахат-лукум в кунжуте -0.00058 7.32 7.30
Весна (мармелад) -0.00064 8.15 8.09
Нуга орех с кунжутом -0.00081 10.47 10.14
Нуга "Загадка" -0.00090 11.67 11.31
Кос-халва "Белоснежка" -0.00071 9.27 8.98
Шербет арахис. с курагой -0.00063 7.97 7.95
Шербет восточн.сюрприз -0.00061 7.76 7.75
Шербет Фараон -0.00062 7.78 7.77
Шербет арахис. с черносливом -0.00060 7.56 7.54
Шербет Султан -0.00061 7.69 7.67
Шербет Самаркандский -0.00061 7.76 7.75
Шербет Эмир -0.00065 8.41 8.15
Дайма-ойла шоколад (вост.сладости) -0.00075 9.76 9.46
Дайма-ойла земфира (вост.сладости) -0.00080 10.39 10.07
Дайма-ойла шоколадно-фруктовая (вост.сладости) -0.00076 9.82 9.52
Дайма-ойла Кременчукская (вост.сладости) -0.00069 8.94 8.67
Зефир "Джаина" -0.00107 7.18 6.75
Зефир б/розовый -0.00100 6.49 6.30
Зефир "Малятко" -0.00107 7.18 6.75
Зефир "Сказочные кольца" -0.00103 6.90 6.49
Зефир ромовый -0.00103 6.87 6.46
Овсяное печенье -0.00065 4.14 4.12
Овсяное печенье с кунжутом -0.00072 4.59 4.57
Печенье "Сладенькое" -0.00114 7.64 7.19
Северный малыш -0.00065 4.161042 6.7536
Сатурн орех -0.000768 5.0304 6.3
Сатурн -0.00065 4.218798 6.7536
Насолода с курагой -0.000786 5.14568 6.49152
Насолода с черносливом -0.000786 5.14568 6.46128
Насолода со сгущенным молоком -0.000786 5.14568 4.12272

Дослідженнями було доказано, що закупівельні ціни – це не всі витрати, які залежать від обсягів закупівель – це тільки частина. Закупівельна ціна містить в собі відсоток втрат. Відсоток втрат встановлюється шляхом дослідження. В таблиці 2.5.3 приведемо відсотки втрат, які додаються до закупівельної ціни по кожному з заводів-споживачів.

Таблиця 2.5.3 – Відсоток втрат в закупівельній ціні

Наименование предприятия Процент потери
Росичи 12%
Киевград 9%
Креминь 8.50%
Бурынь 9%
Пряник Киевский 9%

При отриманих даних про коефіцієнти, розрахуємо оптимальний об’єм закупівель та максимальний прибуток підприємства. Результати обчислень представимо в таблиці 2.5.4.

Таблиця 2.5.4 – Результати проведення задачі оптимізації

Наименование изделия Объем закупки, кг Прибыль, грн.
Абрикос с орехом 80 1965.64
Желейная с орехом (абрикос) 30
Желейная с орехом (слива) 30
Лесовик 400
Праздничный десерт 30
Чернослив с орехом 30
Божья коровка 30 1723.71
Карат 400
Киевские зори 400
Метеорит звездный 400
Премьера Киевская 30
Свет Прометея 400
Солнечная изюминка 400
Птичье молоко "Новинка с орехом" 400
Птичье молоко "Новинка" 30
Птичье молоко "Лакомка" 350
Фруктово-желейные (орех) 30
Фруктово-желейные (изюм) 30
Злагода 400.00 1010.85
Лукум с изюмом 30.00
Лукум молочный 30.00
Рахат-лукум цветной 30.00
Рахат-лукум в кунжуте 30.00
Весна (мармелад) 100.00
Нуга орех с кунжутом 400.00
Нуга "Загадка" 400.00
Кос-халва "Белоснежка" 400.00
Шербет арахис. с курагой 30.00
Шербет восточн.сюрприз 30.00
Шербет Фараон 30.00
Шербет арахис. с черносливом 30.00
Шербет Султан 30.00
Шербет Самаркандский 30.00
Шербет Эмир 400.00
Дайма-ойла шоколад (вост.сладости) 400.00
Дайма-ойла земфира (вост.сладости) 400.00
Дайма-ойла шоколадно-фруктовая (вост.сладости) 400.00
Дайма-ойла Кременчукская (вост.сладости) 400.00
Зефир "Джаина" 400 399.55
Зефир б/розовый 190
Зефир "Малятко" 400
Зефир "Сказочные кольца" 400
Зефир ромовый 400
Овсяное печенье 30
Овсяное печенье с кунжутом 30
Печенье "Сладенькое" 400
Северный малыш 105.54 164.71
Сатурн орех 250
Сатурн 194.46
Насолода с курагой 250
Насолода с черносливом 250
Насолода со сгущенным молоком 250
ИТОГО: 11050 5264.47

З таблиці розрахунку задачі оптимізації видно, що максимальний прибуток підприємства за місяць буде встановлювати 5264,47 гривень. Тоді за рік прибуток буде дорівнювати 5264,47*12 = 63173,6 гривень.

Фінансовий результат попереднього 2008 року складав –97000 гривень. Після проведення застосування методу оптимізації фінансовий результат 2009 року став складати 63173 гривень.

Дослідження відсотку втрат в закупівельній ціні може бути застосовано для підприємств оптової торгівлі. Закупівельні ціни можна використовувати як індикатор втрат, розуміючи під Сз закупівельні ціни плюс втрати.

Оптимальний об’єм закупівлі, який отримано шляхом вирішення задачі оптимізації дорівнює і продажам. Тобто при закупівлі обсягу продукції, який наведено в таблиці 2.5.4, підприємство одразу ж і продасть його. Це забезпечить підприємству ТОВ "Гермес-Груп" мінімальні втрати та максимальний прибуток.

3. ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

В даному розділі необхідно побудувати таку інформаційну систему, яка б формувала оптимальні результати аналізу та використовувалась би на підприємствідля підтримки прийняття рішень.

.Інформаційні системи існували з моменту появи суспільства, оскільки на будь-якій стадії розвитку суспільство вимагає для свого керування систематизованої, попередньо підготовленої інформації. Особливо це стосується виробничих процесів – процесів, зв'язаних з виробництвом матеріальних і нематеріальних благ, тому що вони життєво важливі для рішення суспільства. Саме виробничі процеси удосконалюються найбільше динамічно. А в міру їхнього розвитку ускладнюється і керування ними, що, у свою чергу, стимулює удосконалювання і розвиток інформаційних систем.

Для того щоб розібратися, що ж таке економічна інформаційна система, необхідно насамперед визначити її місце в системі керування економічним об'єктом, тобто об'єктом, зв'язаним з виробництвом матеріальних і нематеріальних благ.

Потреба в керуванні виникає в тому випадку, коли необхідна

координація дій членів деякого колективу, об'єднаних

досягнення загальних цілей. Такими цілями можуть бути: забезпечення стійкості функціонування або виживання об'єкта керування в конкретній боротьбі, одержання максимального прибутку, вихід на міжнародний ринок і т.д. Мети спочатку носять узагальнений характер, а потім у процесі уточнення вони формалізуються управлінським апаратом у з цільових функціях.

Відповідно до кібернетичного підходу система керування являє собою сукупність об'єкта керування, наприклад підприємства і суб'єкта керування управлінського апарата (малюнок 3.1). Останній поєднує в собі співробітників, що формує мети, що розробляє плани, що виробляє вимоги до прийнятих рішень, а також контролююче їхнє виконання. В.задачу ж об'єкта керування входять виконання планів, вироблених управлінським апаратом, тобто реалізація тієї діяльності, для якої створювалася система керування.

Обидва компоненти системи керування зв'язані прямій (П) і зворотної (0) зв'язками. Прямий зв'язок виражається потоком директивної інформації, що направляється від управлінського апарата до об'єкта керування, а зворотна являє собою потік звітної інформації про виконання прийнятих рішень, що направляється в зворотному напрямку. Директивна інформація породжується управлінським апаратом відповідно до цілей керування й інформацією про сформовану економічну ситуацію, про навколишнє середовище. Звітна інформація формується об'єктом керування і відбиває внутрішню економічну ситуацію, а також ступінь впливу на неї зовнішнього середовища (затримки платежів, порушення подачі енергії, погодні умови і т.д.). У такий спосіб зовнішнє середовище впливає тільки на об'єкт керування: вона поставляє інформацію й управлінському апараті, рішення якого залежать від зовнішніх факторів, (стан ринку, наявність конкуренції, величина процентних ставок, рівень інфляції, податкова і митна політика).

Рисунок 3.1 – Структура системи керування

Взаємозв'язок інформаційних потоків (П и О), засобів обробки, передачі і збереження даних, а також співробітників управлінського апарата, що виконують операції по переробці даних, і складає інформаційну систему економічного об'єкта.

Зростання обсягів інформації в контурі керування, ускладнення обробки спричинило за собою спочатку впровадження комп'ютерів на окремих операціях, а потім розширення їхнього застосування. Традиційна інформаційна система стала якісно мінятися.. В управлінському апараті з'явився новий структурний підрозділ, єдиною функцією якого стало забезпечувати процес керування достовірною інформацією на основі застосування засобів обчислювальної техніки. У зв'язку з цим у структурі керування з'явилися нові інформаційні потоки, а старі потік частково змінили свій напрямок. Частина традиційної інформаційної системи стала поступово, але неухильно трансформуватися в керуванні усе більшої автоматизації обробки інформації.

З урахуванням сфери застосування виділяються:

· технічні інформаційні системи;

· економічні інформаційні системи;

· інформаційні системи в гуманітарних областях і ін.

Далі мова буде йти винятково про інформаційні системи економічного характеру, тому необхідно ввести поняття економічної інформаційної системи (ЕІС). Під нею будемо розуміти систему, призначену для збереження, пошуку і видачі економічної інформації з запитів користувачів. За допомогою ЕІС, на жаль, може перероблятися далеко не вся інформація, використовувана для керування об'єктом, оскільки на будь-якому підприємстві циркулі величезні інформаційні потоки, що грають важливу роль у при рішень, але обробка яких за допомогою комп'ютерів неможлива (рисунок 3.2). Причина цього заключається в складності структуризації інформації та формалізації процесів її переробки.

Рисунок 3. 2 – Информація про зовнішню середу

В ЕІС від об'єкта управління направляється тільки та частина информации (див.рисунок 3.2), – О2 , яку можна систематизувати і обробляти за допомогою комп’ютера. Аналогічно від управлінського апарата в ЕІС передається лише частина директивної інформації – П2 ,. яка може бути вілповідним чином перероблена і передана об’єкту керування. Частка информації, яка обробляється в ЕІС, різних рівнів керування змінюється стосовно відношенню загального об’єма від 10 до 20 %.

Вищий рівень (вище керівництво) визначає мету управління, зовнішню політику, матеріальні, фінансові та трудові ресурси, розроблює довгострокові плани та стратегію їх виконання. В компетенцію входять аналіз ринку, конкуренції, кон’юктури та інших альтернативних стратегій розвитку підприємства.

На середньому рівні основну увагу приділяють складанню тактичних планів, контролю за їх виконанням, стеженням за ресурсами та розробці управляючих директив для виводу підприємства на потрібниц планами рівень.

На оперативному рівні відбувається реалізація планів та складаються звіти про хід їх виконання. Керівництво тут складається, як правило, з робітників, які забезпечують управління цехами, участками, змінами, службами. Основна задача оперативного керування – погодження усіх елементів виробничого процесу в часі та пространстві з необхідною ступенню його деталізації

На кожному рівні виконуються роботи, які в комплексі забезпечують керування. Ці роботи рийнято називати функціями. В залежності від цілей можна виділити такі: плануваня, облік, аналіз та регулювання.

Планування – функція, засобами якої в ідеальній формі аналізується мета управління. Планування на вищому рівні управління стосується майбутніх проблем та орієнтовано на довгий строк. Оперативне управління припускає саму детальну проробку плану.

Облік – функція, яка направлена на отримання інформації про хід роботи підприємства. Облік в основному виконується на основному та оперативному рівнях керування.

Аналіз та регулювання – зіставлення фізичних показників з нормативними, визначення відхилень, резервів, прийняття рішень по виводу об’єкта управління на планову траекторію.

В першу чергу більшість ЕІС забезпечували лише оперативний рівень керування: обробку рахунків, облік товаров і матеріалів, заробітної плати, обробку замовлень і ін. Згодом стали разроблятися системи, які забезпечують виконання розрахунків на середньому рівні: розрахунки квартальних, місячних і річних планів випуску продукції, складання планів збуту продукції і т.д.

Сучасні ЕІС здатні надавати й обробляти, інформацію для всіх рівнів управління. Особливий інтерес для вищого рівня управління представляють експсртні системи, здатні розробляти приблизну (орієнтовану) информацію і на цій базі розробляти прогнозні плани.

Процес управління полягає в зміні стану об'єкта; що веде до досягнення поставленої мети. Мети системи задаються при її створенні й у процесі функціонування увесь час коректуються у відповідності із зміною зовнішніх умов. Під метою розуміються характеристика системи і її очікуване значення, задаваємі об’єктом управління. Серед усього різноманіття цілей можна виділити 2 основних класи: стратегічні і тактичні. Вони відрізняються між собою насамперед рівнем узагальнення і періодом, на який розраховані.

І стратегічні і тактичні цілі можуть носити директивний характер. Вони виникають у результаті діяльності управлінських співробітників більш високого рівня і називаються проекторними. Така назва пояснюється тим, що задані цілі відображають бажану траекторію зміни керуючої системи в економіці у часі траєкторія задається у виді сукупності показників.

Для систем існує поняття динамічної рівноваги – це процес, характеризуемий деякою рівноважною траєкторією.

До функції системи і до струкгури відноситься поняття стійкості. Снстема з стійкою структурою може відновлювати істотно порушені функції.

Кожен елемент структури, який представлений на графік керування вершиною, повинен мати набір траекторних (директивних) цілей, які повинні відповідати службовим обов’язкам управлінського працівника. Таким счином, управлінська структура повинна бути упорядкована у відповідності з цільовим визначенням кожного рівня.

В останні роки в Україні досить швидко на великих підприємствах почали впроваджуватися корпоративні інформаційні системи., що базуються на клієнт-серверній архітектурі.

ІС дає користувачу можливість рішення таких глобальних задач як:

· зробити прозорим для керівництва корпорації використання вкладених у бізнес капіталів;

· надати повну інформацію для економічної доцільності стратегічного планування;

· професійно керувати витратами, наочно і вчасно показувати за рахунок чого можна мінімізувати витрати;

· реалізувати оперативне керування підприємства, відповідно до обраних ключових показників (собівартість продукції, структура витрат, рівень прибутковості і т.п.);

· забезпечити гарантований прибуток підприємства за рахунок оптимізації і прискорення ряду процесів (терміни виконання нових замовлень, розподіл ресурсів і т.д.).

Створення комп'ютерних інформаційних систем, що роблять допомогу особам, що приймають рішення, є важливою й актуальною задачею. Такі системи повинні бути гнучкими, уміти швидко пристосовуватися до умов, що змінюються, і надавати найбільш оперативну і важливу інформацію. Здатність швидко обробляти вихідні дані й одержувати корисну для бізнесу інформацію дає можливість прийняти краще рішення, і це приводить, у кінцевому рахунку, до збільшення доходів. У великих фірмах мається, як правило, безліч вихідних даних: зведення про покупців, ринки, продукти, демографії, фінансах, конкурентах і т.д. Однак, цінність цієї інформації полягає не в її кількості, а в можливості вибирати з неї найбільш важливу, і вчасно подавати цю інформацію особам, що приймають рішення. Слід зазначити, що розробити досить універсальні додатки для цих цілей просто неможливо, тому що потреби осіб, що приймають рішення, постійно змінюються. Стає очевидним, що використання таких могутніх засобів програмування як, наприклад, С++ або Delphi не дає очікуваного ефекту через складність алгоритмів і великих термінів розробки проектів, а ідеальний засіб інформаційних систем на базі ПК повинне поєднувати обчислювальні можливості електронних таблиць і сучасних візуальних засобів розробки програм.

Microsoft Excel є найбільш кращім засобом розробки інформаційних систем, що сполучає в собі переваги як табличного процесора, та і засобів візуального програмування - убудованої мови Visual Basic for Applications (VBA). За допомогою VBA розроблювачі можуть поєднувати більш 100 об'єктів і близько 400 інших убудованих додатків (функцій, надбудов і т.п.), що дозволяє створювати гнучкі і розвиті інформаційні системи. В Ехсеl можна також поєднувати частини систем, розроблені в інтерактивному режимі, і за допомогою програмного коду, легко інтегрувати них з іншими офісними додатками. Ехсеl може бути використаний для будь-якої інформаційної системи, що містить аналіз даних, тому що включає набір об'єктів обробки даних, що є найбільш передовим. В даний час на базі інструментальних засобів Ехсеl уже створені тисячі інформаційних систем, що успішно використовуються в усім світі. З огляду на зазначені переваги варто очікувати, що потреба в інформаційних системах, створених на основі Ехсеl і VBA, значно зросте найближчим часом і усе більше число компаній прийдуть до розуміння того, що використовуючи Ехсеl, вони зможуть створювати інформаційні системи з меншими витратами часу і коштів.

Інформаційна система під назвою MagistrPro V 00-04-04 створена на базі Ехсеl. Система призначена для підвищення ефективності роботи підприємства шляхом оптимізації обсягів закупівель на підприємстві та максимізації прибутку, яке закуповує кондитерські вироби у підприємств-виробників та продає їх споживачам.

Інформаційна система підтримки прийняття рішень вирішує такі задачі:

- розрахунок втрат підприємства;

- фінансовий аналіз;

- графічний аналіз втрат та залишків підприємства;

- оптимізація обсягів закупівель за допомогою нової розробленої моделі по кожному з споживачів;

- розрахунок максимального прибутку;

- формування бланка замовлень.

Перераховані задачі в системі здійснюється шляхом створення багатомірної базі даних. Розроблена інформаційна система складається з підсистем:

1. Вихідні дані;

2. Підсистема фінансового аналізу;

3. Підсистема аналізу втрат;

4. Підсистема графічного аналізу;

5. Підсистема моделювання.

Система складається з інтерфейсу користувача, бази даних та бази моделей.

Інтерфейс користувача є невід'ємною частиною будь-якої інформаційної системи, що визначає всі можливі шляхи і зручності доступу до її окремих компонентів. Інтерфейс користувача створений за допомогою кнопок (кнопковий інтерфейс). Цей тип інтерфейсу використовує діалогові вікна, коли від користувача потрібно внести вихідну інформацію для виконання додатком різних задач, алгоритми рішення яких, звичайно сховані від користувача і реалізуються програмним шляхом у надбудовах (Рисунок 3.1).

Кнопки системи розроблені за допомогою елементу Кнопка на панелі інструментів. Кнопка СТАРТ забезпечує користувачеві перехід до головного меню та працює при виконанні наступного макросу:

Private Sub CommandButton1_Click()

Sheets("Лист2").Select

End Sub

Кнопка ВИХІД забезпечує вихід з створеної інформаційної системи та працює при виконанні такого макросу

Private Sub CommandButton2_Click()

ActiveWorkbook.Close

End Sub

Рисунок 3.1 – Інтерфейс користувача


Перехід до інструкції користувача здійснюється шляхом виконання макросу:

Private Sub CommandButton3_Click()

Sheets("Инструкція користувача").Select

End Sub.

Після натискання кнопки СТАРТ користувач потрапляє на лист ГОЛОВНЕ МЕНЮ (Рисунок 3.2)

Рисунок 3.2 – Головне меню


Головне меню дозволяє користувачеві при натисканні кнопок з назвами підсистем перейти на лист з підсистемой, яку він обрав. Кнопкою ЗАСТАВКА користувач вертається на лист під назвою інтерфейс користувача. Після натискання кнопок переходу до підсистем, виконуються схожі макроси. Іх різниця складаєтсья в назві сторінки, до якої повинен перейти користувач. Приведемо далі один з таких макросів:

Private Sub CommandButton5_Click()

Sheets("підс_матем").Select

End Sub

Цей макрос забезпечує перехід до підсистеми моделювання.

Вихідними даними інформаційної системи підтримки прийняття рішень є База цін (Рисунок 3.3) – це і є база даних. Всі проміжні дані перераховуються в базі моделей з кожним новим занесенням даних в базу даних.

Рисунок 3.3 – База цін – вихідні дані

Підсистема фінансового аналізу включає в себе: баланс та звіт про фінансові результати (вихідні дані); розрахунок коефіцієнтів та розрахунок горизонтального аналізу на підприємстві. Завдяки роботі цієї підсистеми керівник може одразу зробити висноски про роботу підприємства. Підсистема показує ретабельність підприємства, ліквідність, платоспроможність, обертання запасів та т. і. Горизонтальний аналіз показує динаміку валюти балансу. Підсистема включає в себе кнопки переходу, макроси яких наведені вище.

Підсистема аналізу втрат розраховує залишки товарів, тобто різницю закупівель та продажів. Цей пункт є необхідним, тому саме з цього розрахунку керівник підприємства може побачити, як працює підприємство, скільки воно недоотримує тисяч гривень за рік реалізації товарів. Підсистема працює завдяки виконанню таких макросів:

Макрос заповнення форми залишків, при виконаня якого заповнюється форма Залишків по підприємствах:

Sub потери()

'' потери Макрос

' Макрос записан 20.06.2009 (User)

' ActiveCell.FormulaR1C1 = "='Анализ З и П'!R[14]C"

Range("C6").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C6:C8"), Type:=xlFillDefault

Range("C6:C8").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C6:N8"), Type:=xlFillDefault

Range("C6:N8").Select

ActiveWindow.LargeScroll ToRight:=-2

Range("C9").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "='Анализ З и П'!R[14]C"

.....................................................................

ActiveWindow.ScrollColumn = 7

ActiveWindow.ScrollColumn = 6

ActiveWindow.ScrollColumn = 5

ActiveWindow.ScrollColumn = 4

ActiveWindow.ScrollColumn = 3

ActiveWindow.ScrollColumn = 2

ActiveWindow.ScrollColumn = 1

Range("C13").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "='Анализ З и П'!R[27]C"

Range("C13").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C13:C15"), Type:=xlFillDefault

Range("C13:C15").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C13:G15"), Type:=xlFillDefault

Range("C13:G15").Select

Range("G13:G15").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("G13:H15"), Type:=xlFillDefault

"='Анализ З и П'!R[27]C"

Range("C17").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C17:H17"), Type:=xlFillDefault

Range("C17:H17").Select

ActiveWindow.ScrollColumn = 3

ActiveWindow.ScrollColumn = 2

ActiveWindow.ScrollColumn = 1

Range("C20").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "='Анализ З и П'!R[39]C"

Range("C20").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C20:C22"), Type:=xlFillDefault

Range("C20:C22").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C20:Y22"), Type:=xlFillDefault

Range("C20:Y22").Select

ActiveWindow.ScrollColumn = 16

ActiveWindow.ScrollColumn = 15

ActiveWindow.ScrollColumn = 14

ActiveWindow.ScrollColumn = 13

ActiveWindow.ScrollColumn = 12

ActiveWindow.ScrollColumn = 11

ActiveWindow.ScrollColumn = 10

ActiveWindow.ScrollColumn = 9

ActiveWindow.ScrollColumn = 8

ActiveWindow.ScrollColumn = 7

ActiveWindow.ScrollColumn = 6

ActiveWindow.ScrollColumn = 5

ActiveWindow.ScrollColumn = 4

ActiveWindow.ScrollColumn = 3

ActiveWindow.ScrollColumn = 2

ActiveWindow.ScrollColumn = 1

Range("C23").Select

ActiveWindow.SmallScroll Down:=3

ActiveCell.FormulaR1C1 = "='Анализ З и П'!R[39]C"

Range("C23").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C23:Y23"), Type:=xlFillDefault

Range("C23:Y23").Select

ActiveWindow.LargeScroll ToRight:=-3

Range("C24").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "='Анализ З и П'!R[39]C"

Range("C24").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C24:Y24"), Type:=xlFillDefault

Range("C24:Y24").Select

ActiveWindow.LargeScroll ToRight:=-3

ActiveWindow.SmallScroll Down:=6

Range("C27").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "='Анализ З и П'!R[51]C"

Range("C27").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C27:K27"), Type:=xlFillDefault

Range("C27:K27").Select

.................

Selection.AutoFill Destination:=Range("C31:K31"), Type:=xlFillDefault

Range("C31:K31").Select

ActiveWindow.LargeScroll ToRight:=-2

Range("C34").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "='Анализ З и П'!R[63]C:R[63]C[5]"

Range("C34").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "='Анализ З и П'!R[63]C"

Range("C34").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C34:C36"), Type:=xlFillDefault

Range("C34:C36").Select

Range("C34:C36").Select

Selection.AutoFill Destination:=Range("C34:H36"), Type:=xlFillDefault

Range("C34:H36").Select

ActiveWindow.SmallScroll ToRight:=-6

Range("C37").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "='Анализ З и П'!R[63]C"

Range("C37").Select

...................................................................................................

ActiveWindow.ScrollColumn = 3

ActiveWindow.ScrollColumn = 2

ActiveWindow.ScrollColumn = 1

ActiveWindow.SmallScroll Down:=-30

Range("C6").Select

End Sub

Після заповнення форми вона може буди очищена, шляхом натискання кнопки ОЧИСТКА:

Sub Очистка1()

'' Очистка1 Макрос

' Макрос записан 16.06.2009 (User)

' Range("C3:N7").Select

Selection.ClearContents

Range("C10:H14").Select

Selection.ClearContents

ActiveWindow.SmallScroll Down:=6

ActiveWindow.LargeScroll ToRight:=-1

Range("C17:Y21").Select

Selection.ClearContents

ActiveWindow.SmallScroll Down:=9

Range("C24:K28").Select

Selection.ClearContents

ActiveWindow.SmallScroll Down:=9

Range("C31:H35").Select

Selection.ClearContents

ActiveWindow.ScrollColumn = 2

ActiveWindow.ScrollColumn = 1

ActiveWindow.SmallScroll Down:=-33

Range("C3").Select

End Sub

Після того, як форма залишків заповнилась при натисканні кнопки ИТОГ ПОТЕРЬ ЗА ГОД з переходом на іншу сторінку виконується наступний макрос:

Sub итогпотерь()

'' итогпотерь Макрос

' Макрос записан 20.06.2009 (User)

' ActiveWindow.ScrollWorkbookTabs Sheets:=-1

ActiveWindow.ScrollWorkbookTabs Sheets:=-1

Sheets("Итого за год").Select

Range("D5").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[-2]C[-1]:R[-2]C[10])"

Range("D6").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[-2]C[-1])"

Range("D7").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[-2]C[-1]:R[-2]C[10])"

Range("D6").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[-2]C[-1]:R[-2]C[10])"

Range("D8").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[-2]C[-1]:R[-2]C[10])"

Range("E5").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[5]C[-2]:R[5]C[3])"

Range("E6").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[5]C[-2]:R[5]C[3])"

Range("E7").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[5]C[-2]:R[5]C[3])"

Range("E8").Select

...........................................................................................................................

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[19]C[-4]:R[19]C[4])"

Range("G6").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[19]C[-4]:R[19]C[4])"

Range("G7").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[19]C[-4]:R[19]C[4])"

Range("G8").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[19]C[-4]:R[19]C[4])"

Range("H5").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = ""

Range("H5").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[26]C[-5]:R[26]C)"

Range("H6").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[26]C[-5]:R[26]C)"

Range("H7").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[26]C[-5]:R[26]C)"

Range("H8").Select

ActiveCell.FormulaR1C1 = "=SUM('Остатки и потери'!R[26]C[-5]:R[26]C)"

Range("H9").Select

End Sub

Підсистема аналізу втрат пов’язана з підсистемою графічного аналізу (Рисунок 3.4).

Кнопка ГЛАВНОЕ МЕНЮ переключає користувача нга лист головного меню, де він може обрати наступний хід. Кнопка ОСТАТКИ И ПОТЕРИ переключає користувача на лист залишків та втрат.

Макроси, які забезпечують переключання цих кнопок:

Private Sub CommandButton1_Click()

Sheets("Лист2").Select

End Sub

Private Sub CommandButton2_Click()

Sheets("Остатки и потери").Select

End Sub

Рисунок 3.4 - Підсистема графічного аналізу

З графічного аналізу приймається рішення які види кондитерських виробів необхідно купувати, від яких видів необхідно відмовитися. На графіках зображено долю втрат одного виду кондитерського вироба в загальному обсязі втрат. Ця підсистема графічного аналізу втрат наочно та швидко дозволяє прийняти рішення про ті чи інші закупівлі.

Підсистема моделювання (Рисунок 3.5) дозволяє розрахувати максимальний прибуток та оптимальний обсяг закупівель продукції у виробників.

Рисунок 3.5 – Підсистема моделювання

За допомогою створених перемикачів, користувач може вибрати необхідного виробника натиснути курсором мишки на перемикач з правильною назвою та натиснути МОДЕЛИРОВАНИЕ. При натисканні на цю кнопку користувач потрапляє на лист заводу-виробника, де розраховується модель оптимізації закупівель. Макрос для перемикача наступний:

Private Sub CommandButton1_Click()

If OptionButton1.Value = True Then

Application.Goto Reference:=Worksheets("Росичи").Range("a1"), _

Scroll:=True

End If

If OptionButton2.Value = True Then

Application.Goto Reference:=Worksheets("Киевград").Range("a1"), _

Scroll:=True

End If

If OptionButton3.Value = True Then

Application.Goto Reference:=Worksheets("Креминь").Range("a1"), _

Scroll:=True

End If

If OptionButton4.Value = True Then

Application.Goto Reference:=Worksheets("Бурынь").Range("a1"), _

Scroll:=True

End If

If OptionButton5.Value = True Then

Application.Goto Reference:=Worksheets("Киев").Range("a1"), _

Scroll:=True

End If

End Sub

При натискання кнопки результати користувач порапляє на загальний лист закупівель, де видно закупівлі, які були розраховані в результаті створення нової економіко-математичної моделі.

Private Sub CommandButton2_Click()

Лист18.Activate

End Sub

Перехід з підсистеми моделювання до головного меню виконується за допомогою макросу:

Private Sub CommandButton3_Click()

Sheets("Лист2").Select

End Sub

Підсистема моделювання представляє собою базу моделей, яка є взаємоповязаною системою моделей, побудованих на принципу від простого до складного рішення вказаних вище задач. Створені моделі в цій підсистемі формулюють оптимальні результати аналізу та використовуються керівництвом або менеджерами для підтримки прийняття рішень.

В підсистемі моделювання керівник або менеджер отримує готовий бланк замовлень на місяць, користуючись яким можна бути впевненим про подальший успіх підприємства.

Завдяки створенню інформаційних систем керівники можуть стежити за діяльністю своїх підприємств з більшим ентузіазмом. Інформаційна система дозволяє просто та наглядно здобувати необхідну інформацію. Користування, завдяки інструкції користувача, взагалі легке. Робота зі створеною системою буде успішною, якщо вчасно поновлювати базу даних. Створення таких систем дійсно дозволяє користувачеві приймати правильні рішення.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Розробити заходи щодо поліпшення умов праці користувача ПК

Широке впровадження комп'ютерної техніки, що дозволяє автоматизувати багато рутинних операцій, одержати доступ до численних джерел інформації, швидко робити потрібні розрахунки і т.п., істотно підвищує продуктивність праці користувачів відеодисплейних терміналів персональних електронно-обчислювальних машин (ВДТ ПЕВМ). Але активне впровадження в практику персональних комп'ютерів має двоякий характер. З одного боку, підвищується результативність праці, а з іншого боку – з'являються фактори, що несприятливо впливають на здоров'я працюючого.

Усе різноманіття нормативних документів, що стосується охорони праці, передбачає створення таких умов праці, при яких виключено чи значно послаблено вплив на працюючих шкідливих і небезпечних факторів трудового середовища.

Під шкідливим виробничим фактором розуміється такий фактор виробничого середовища, вплив якого на працюючого завдає шкоди його здоров'ю і працездатності. У залежності від експозиції й умов впливу шкідливий фактор може стати небезпечним.

До небезпечних факторів відносяться такі фактори трудового середовища, вплив яких на працюючих у визначених умовах приводить до різкого погіршення стану здоров'я чи травмі.

Відеодисплейний термінал (ВДТ) є пристроєм для візуального представлення інформації, збереженої електронним способом. Він складається з екрана, наділеного пристроєм обробки виведеної інформації, клавіатури керування і введення даних. ВДТ може бути підключений до інших пристроїв чи бути автономним.

Великий вплив на працездатність і здоров'я користувачів робить виробниче середовище. Це середовище у виробничих приміщеннях, в основному, визначається мікрокліматом, освітленням, змістом шкідливих речовин у повітрі, рівнем шуму, випромінюваннями і т.д.

Рисунок 4.1.1 – фактори, що впливають на функціональний стан користувача комп'ютера

На користувача під час роботи можуть впливати наступні небезпечні шкідливі фактори:

1 фізичні:

- підвищений рівень шуму на робочому місці (від вентилятора, блоку живлення процесорів і аудиолплат);

- підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

- підвищений рівень статичної електрики;

- недостатня концентрація негативних іонів у повітрі робочої зони;

- підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

- підвищена напруженість електричного поля;

- пряма і відбита від екрана блискість;

- несприятливий розподіл яскравості в полі зору;

- недостатня освітленість на робочому місці.

2 хімічні:

- підвищений зміст у повітрі робочої зони пилу, озону, оксидів, азоту.

3 психофізіологічні:

- фізичні перенавантаження статичних (опорно-м'язова система) і динамічних (кисті рук) дій;

- нервово-психічні, емоційні перенавантаження зорового аналізатора, мозкова перенапруга, монотонність роботи.

Підвищенню ефективності праці сприяє відповідне колірне оформлення виробничого приміщення.

Істотний вплив на працездатність і здоров'я користувачів комп'ютера робить виробниче середовище. Це середовище у виробничих приміщеннях (офісах) в основному визначається мікрокліматом, освітленням, наявністю шкідливих речовин у повітрі, рівнем шуму і випромінюванням.

4.1.1 Виробничий мікроклімат

Під виробничим мікрокліматом розуміють стан повітряного середовища виробничого приміщення, що визначається температурою, відносною вологістю, рухом повітря і тепловим випромінюванням нагрітих поверхонь, що у сукупності впливають на тепловий стан організму людини. У процесі трудової діяльності людина знаходиться в постійній трудовій взаємодії з виробничим середовищем. Кількість теплоти, що утвориться в організмі, залежить від фізичного навантаження працівника, а рівень тепловіддачі – від мікрокліматичних умов виробничого приміщення. Так як робота за комп'ютером характеризується малими фізичними навантаженнями, то цей вид діяльності відноситься до категорії легких робіт із критерію енерговитрат організму (ДСТ – 12.1.005-88).

Віддача тепла організмом людини здійснюється, в основному за рахунок випромінювання і випару вологи з поверхні шкіри. Чим нижче температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла губиться випаром поту. Порушення теплового балансу може привести до перегріву чи до переохолодження людини, і нарешті, до захворювання.

Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випарам. Через високу вологість випар погіршується і віддача тепла зменшується. Зниження вологості поліпшує процес тепловіддачі випаром. Але дуже низька вологість викликає висихання слизових оболонок, їхнє пересихання і розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами.

Рух повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаром. Різкі коливання температури в приміщенні, що продувається холодним повітрям (протягом), значно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання.

Т. о., для нормального теплового самопочуття людини важливо забезпечити співвідношення температури, відносній вологості і швидкості руху повітря, тобто визначені мікрокліматичні умови.

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють таке співвідношення параметрів, при якому в умовах тривалої і систематичної дії на людину створюються комфортні теплові відчуття і відбувається збереження нормального теплового стану організму без напруги механізмів терморегуляції. Існують також припустимі мікрокліматичні умови.

Згідно ДСНиП 3.3.2-007-98 в виробничих приміщеннях і робочих місцях із ВДТ і ПЕВМ повинні забезпечувати оптимальні параметри мікроклімату (таблиця 1)

Таблиця 1 – Нормовані параметри мікроклімату для приміщень із ВДТ і ПЕВМ

Час року Категорія робіт Температура повітря, ˚С Відносна вологість повітря, % Швидкість руху повітря, м/с
Холодне

Легка – І а

Легка – І б

22-24

21-23

40-60

40-60

0,1

0,1

Тепле

Легка – І а

Легка – І б

23-25

22-24

40-60

40-60

0.1

0.2

4.1.2 Виробничий шум і вібрація

Відомо, що шум негативно діє на слуховий аналізатор і інші органи і системи організму людини. Важливе значення має інтенсивність шуму, його частотний склад, тривалість щоденного впливу, індивідуальні особливості людини, а також специфіка виробничої діяльності. Тобто види діяльності, в яких поєднується напружена розумова праця й інтенсивне використання комп'ютера, характеризуються істотним впливом навіть незначних рівнів шуму. Цей вплив виражається в зниженні розумової працездатності, швидкій стомлюваності, зниженні уваги, появі головного болю і т.д.

Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку й еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ВДТ і ПК, визначені ДСНиП 3.3.2-007-98.

Основними засобами боротьби із шумом є:

- зниження рівнів шуму в джерелі його утворення;

- використання звуковбирних і звукоізолюючих засобів;

- раціональне планування виробничих приміщень і робочих місць.

На комп'ютеризованих робочих місцях основними джерелами шуму є вентилятори системного блоку, нагромаджувачі принтери ударної дії. Для зниження рівнів шуму на робочих місцях рекомендується розмістити друкований пристрій ударної дії в іншому приміщенні чи відгородити їхніми звукоізолюючими екранами.

Звуковбирне облицювання стін необхідно робити матеріалами, що мають максимальний коефіцієнт звукопоглинання в межах частот 31,5-8000 Гц і дозволені для устаткування приміщень органами державного санітарно-епідЕМВологічного нагляду.

Тому що зовнішні шуми (вулиця, суміжні приміщення) теж можуть негативно впливати на функціональний стан операторів ВДТ, то стіни приміщень бажано облицьовувати звуковбирними матеріалами.

Під час роботи з ВДТ і ПК у виробничих приміщеннях значення характеристик вібрації на робочих місцях не повинні перевищувати припустимих значень, визначених СН 3044-84 і ДСТ 12.1.012-90.

Для зниження вібрації устаткування і прилади необхідно встановлювати на спеціальні прокладки, що амортизують, передбаченими нормативними документами.

4.1.3 Електромагнітне випромінювання

Дисплеї на основи ЕЛТ є потенційним джерелом випромінювання декількох діапазонів електромагнітного спектра: рентгенівського, оптичного, радіочастотного (табл. 2). Кожен вид випромінювання відрізняється своїми визначеними характеристиками впливу на організм людини. Реальна інтенсивність кожного діапазону, частота й інші параметри залежать від технічної конструкції конкретного термінала, екранування й інших факторів.

Розглянемо особливості появи електромагнітних полів (ЕМП) різних діапазонів.

Діапазон 1. Рентгенівське випромінювання виникає усередині колби ЕЛТ, коли розігнані електрони швидко сповільнюються матеріалом екрана.

Діапазон 2 . Оптичні види випромінювання виникають завдяки взаємодії електронів із шаром люмінофора на екрані. До видимого спектра примикає випромінювання, близьке до ультрафіолетового й інфрачервоного діапазону.

Діапазон 3. Високочастотні ЕМП виникають під вплив електронного променя і зв'язані з частотою формування елемента зображення, а також з інтенсивністю лучачи (яскравість крапок на екрані) і ін.

Діапазон 4. Низькочастотні ЕМП виникають у систЕМВ горизонтального розгорнення (перетворювач горизонтального розгорнення, сполучні проводи й екран).

Діапазон 5. Поля СНЧ пов'язані з частотою регенерації (частота вертикального розгорнення) і безпосередньо залежать від системи вертикального розгорнення й інших факторів.

Діапазон 6. Електростатичні поля часто виникають у зв'язку з потенціалом розгону електронів у ЕЛТ і провідністю поверхні екрана.

Таблиця 2 – Характеристики електромагнітного спектра

Найменування Діапазон Випромінювання, верхня межа Стандарт
Іонізуюче випромінювання
Рентгенівське випромінювання Більш 1,2 кеВ Не виявлено (імовірно, набагато менше 0,1 меВ/ч) 5-10 меВ/год
Оптичне випромінювання

УФ-А

Видимий діапазон

Ближні

ІЧ-випромінювання

Далекі

ІЧ-випромінювання

315-400 нм

400-700 нм

700-1500 нм

1500 нм-1мм

0,1 Ут/м2

2,5 Ут/м2

127 Ут/м2

0,05 Ут/м2

4 Ут/м2

10 Ут/м2

1000 кд/м2

100 Ут/м2

10-100 Ут/м2

Електромагнітні випромінювання і полючи радіочастотного діапазону

ВЧ, ОВЧ

Е-поле

Н-поле

СЧ, НЧ, ОНЧ

Е-поле

Н-поле

СНЧ

3-300 Мгц

3 кгц-3 Мгц

0-3 кгц

0,05 В/м

0,0002 А/м

150 В/м

0,1 А/м

100 В/м

0,2 А/м

600 В/м

1,6 А/м

Е-поле 65 В/м 2-10 кв/м
Н-поле 0,2 А/м -
Електростатичні полючи
Електростатичне поле - 15 кв/м 20-60 кв/м

4.1.4 Рентгенівське випромінювання

В результаті проведення детальних і всебічних вимірів дослідники вважають, що відеотермінал не несе небезпеки для користувача з погляду рентгенівського випромінювання, тому що інтенсивність цього випромінювання значно нижче гранично припустимих норм.

Необхідно відзначити, що відповідно до Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) гранично припустима потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 5 см від екрана ВДТ за будь-яких положеннь регулюючих приладів складає 7,74 *10-12 А/кг, що відповідає еквівалентній дозі 0,1 мБер/рік (100 мкР/рік).

Однак необхідно приймати наступні запобіжні заходи: обмежити тривалість діяльності перед екраном, не розміщати ВДТ концентроване в робочій зоні, виключати ВДТ, якщо на ньому не працюють, але знаходяться недалеко від нього.

4.1.5 Оптичне випромінювання

Діапазон оптичного випромінювання включає ультрафіолетове (УФ), видиме й інфрачервоне (ІЧ) випромінювання.

Діапазон довжин хвиль від 100 до 400 нм, що відповідає УФ-випромінювання, поділяється на три діапазони:

- УФ-А (довгохвильове), довжина хвилі 400-320 нм;

- УФ-В (середньохвильове), довжина хвилі 320-280 нм;

- УФ-С (короткохвильове), довжина хвилі 280-100 нм.

Більшість біологічних ефектів, пов'язаних з УФ-випромінюванням, викликані актинічною областю УФ (довжина хвиль 200-315 нм). Це випромінювання впливає на шкіру й очі людини. Такий вплив на шкірі виявляється дуже швидко, а для очей характерним є схована дія. Велика частина актинічного УФ-випромінювання поглинається роговицею ока, і лише незначна частина надходить у хрусталик.

Рівень УФ-випромінювання значно залежить від виду використовуваного у ВДТ люмінофора. Так УФ-випромінювання частіше зв'язане з зелено-блакитними видами люмінофора, а не з жовто-жовтогарячими.

У 85 % проведених вимірів УФ-випромінювання не було виявлено. У тих випадках, коли його удалося виявити, рівень випромінювання складав у середньому 0,001 Ут/м2 (УФ-В) при припустимій межі 0,01 Ут/м2 .

Видиме випромінювання охоплює вузький діапазон частот 400-760 нм. Основним органом, на який впливає видиме випромінювання, є газ. Ці хвилі проходять з невеликим поглинанням через середовище газу і досягають сітківки. Медики вважають, що цей вид оптичного випромінювання не може заподіяти шкоду зоровому аналізатору. Вплив яскравих джерел світла може викликати стомлення очей, запалення райдужної оболонки і спазм вік. Однак ці симптоми швидко проходять і не викликають патологічних змін.

Проведені дослідження показали, що інтенсивність випромінювання видимого світла від ВДТ знаходиться в межах 0,1-2,5 Вт/м2 і залежить від відстані, тоді як припустима інтенсивність дорівнює 10 Вт/м2 для далекого випромінювання. Таким чином, проведені дослідження показали, що інтенсивності випромінювання в оптичному діапазоні значно нижче припустимих значень.

4.1.6 Випромінювання радіочастотного діапазону

Діапазон частот розділяється на мікрохвильовий піддіапазон, піддіапазон високих радіочастот (ВЧ, УВЧ), низьких радіочастот (СЧ, НЧ, ОНЧ) і вкрай низьких частот (КНЧ).

Незважаючи на значну кількість досліджень питання про механізм впливу випромінювання цього діапазону на біологічні системи залишається відкритим. Точно встановлене тільки теплова дія, а механізм і особливості впливу нетеплових форм біологічної дії ще не з'ясовані. Такий нетепловий вплив може бути викликано специфічним впливом випромінювання на деякі біофізичні явища:

біоелектричну активність, вібрацію субмікроскопічних структур, енергетичне порушення на молекулярному рівні. У деяких дослідженнях був виявлений вплив випромінювання на деякі хімічні та ферментні реакції, які порушують їх течію.

Деякі публікації вказують на те, що радіочастотне випромінювання, впливаючи на центральну нервову систему, є вагомим стрес-фактором.

Проведені виміри радіочастотного діапазону навколо ВДТ у діапазоні 300МГц-18ГТц показали, що в більшості випадків їхнього значення були нижче 1 Вт/м2 .

Отже, проведені експериментальні характеру й інтенсивності електромагнітного випромінювання ВДТ показали, що рівні його нижче припустимих значень, установлених відповідними нормами. Однак, однозначної думки про відсутність шкідливої дії електромагнітного випромінювання на користувача немає. Тільки після проведення ретельних і всеосяжних досліджень по комплексному вивченню впливу цих випромінювань на організм, можна остаточно визначитися в цьому питанні.

З метою профілактики шкідливого впливу на користувача необхідно:

§ установлювати відеотермінали, що відповідають сучасним вимогам захисту від випромінювань;

§ установити на ВДТ старій конструкції (випуску до 1995р.) заземлений приекранний фільтр;

§ не концентрувати в робочій зоні велике число радіоелектронних приладів;

§ обмежити тривалість роботи перед екраном;

§ виключати ВДТ, якщо на ньому не працюють, але знаходяться поблизу від нього.

4.1.7. Електростатичні поля

ВДТ на основі ЭЛТ є джерелом електростатичних зарядів. Тривале перебування в електричному полі, що створюється цими зарядами, може призвести до бронхо-легеневих захворювань, порушенню серцево-судинної системи, поразкам шкіри й ін.

Негативний вплив електростатичного поля виявляється в тім, що воно здатно притягати пил, бруд і інші частки, присутні у повітрі навколо ВДТ. Вивчався вплив електростатичного поля на інтенсивність осідання ізотопів радону на обличчя оператора. Установлено, що при концентрації радону в повітрі 100 Бк/м доза радіації за рік виросла приблизно на 50-60%.

Електростатичний заряд концентрується на екрані ВДТ. Індуктивним і контактним шляхом заряди накопичуються на користувачі, підвищуючи тим самим його електричний потенціал.

Як показали дослідження, напруженість електростатичного поля миттєво зростає до максимуму в момент включення ВДТ і поступово зменшується до стабільного рівня.

Відповідно до ДНАОП 0.00-1.31-99 поверхневий електричний потенціал ВДТ не повинний перевищувати 500В.

Напруженість електростатичного поля на робочих місцях, у тому числі і з ВДТ, не повинна перевищувати 20кв/м.

Для попередження створення значної напруженості полючи і захисту від статичної електрики необхідно:

· установити нейтралізатори статичної електрики;

· підтримувати в приміщенні з ВДТ відносну вологість не

· нижче 45-50%;

· застелити підлогу в приміщеннях із ВДТ антистатичним лінолеумом і проводити щоденне вологе збирання;

· протирати екран і робоче місце спеціальною антистатичною

· чи серветкою вологою тканиною;

· користувачам бажано носити одяг, особливо нижнього шару,

· з натуральних матеріалів;

- для "зняття" статичного заряду бажано кілька разів у день мити руки й обличчя водою чи час від часу торкатися металевих поверхонь.

4.1.8. Іонний склад повітря

Дослідження показали, що в процесі роботи ВДТ протягом зміни концентрація іонів у повітрі робочої зони значно змінюється. У 1 см3 чистого повітря міститься близько 1000 негативних і 1200 позитивних іонів. Оптимальним рівнем аероіонізації в зоні подиху користувача вважається зміст легень аероіонів обох знаків від 150 до 5000 у 1 см2 повітря. Однак уже через 5 хвилин роботи концентрація легких негативних іонів знижується в 5-10 разів (фонове значення їхньої концентрації складає 350-620 іонів/см3 ). Через 3 години роботи ця концентрація наближається до нуля. Істотно знижується концентрація середніх і важких негативних часток. У теж час концентрація позитивно заряджених іонів зростає і через 3 години роботи монітора в повітрі переважають позитивно заряджені частки всіх розмірів.

Збільшення числа позитивних іонів (особливо важких) може призвести до змін серцево-судинної (підвищення тиску, тахікардія, болі в області серця), бронхо-легенової (покахикування, підвищена чутливість до вірусних інфекцій), кровотворної (збільшення числа лейкоцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення числа еритроцитів), вегетативної нервовий (дратівливість, безсоння, стомлюваність головний біль і ін.) системах.

ДНАОП 0.03-3.06-80 «Санітарно-гігієнічні норми припустимих рівнів іонізації повітря виробничих приміщень» регламентує рівні іонізації повітря приміщень при роботі з ВДТ і ПК. (таблиця 3).

Таблиця 3 – Рівні іонізації повітря

Рівні Кількість іонів в 1 см3 повітря
n+ n-
Мінімально необхідні 400 600
Оптимальні 1500-3000 3000-5000
Максимально припустимі 50 000 50 000

Необхідні концентрації позитивних і негативних іонів у повітрі робочої зони можна забезпечити використанням:

·генераторів негативних іонів;

·установок локального зволоження;

·кондиціонерів;

·примусової вентиляції (провітрювання, системи загальобмінної приточно-витяжної вентиляції, пристосування місцевої вентиляції);

·захисних заземлених екранів.

4.1.9 Забруднення повітря на робочих місцях із ВДТ

Джерела аерозольних забруднень численні. Зовнішні джерела залежать від природних і антропогенних факторів наявність поблизу водойм із солоною водою, інтенсивності метеорологічних процесів. У багатьох районах у повітрі присутні продукти окислювання вуглеводнів, метали, нітрати й ін. Одним з основних внутрішніх забруднювачів є тютюновий дим. У приміщеннях, де не курили, концентрація шкідливих часток склала 12-40 мкг/см3 , де курили 150-450 мкг/см3

Більшість досліджень показали, що речовинами, концентрація яких перевищує припустиму на робочих місцях із ВДТ, є: озон, оксиди азоту, пил. Особливо шкідливий — озон, що є дратівним і канцерогенною речовиною. При великих концентраціях озону з'являється сухість і роздратування слизових оболонок, головні болі.

Основним джерелом озону є ЕЛТ і лазерні принтери. Для зменшення концентрації озону необхідно:

- виключати монітор, якщо він не використовується;

· лазерні принтери розташовувати якнайдалі від робочого

· місця;

· застосовувати приточно-витяжну вентиляцію.

Аналіз динаміки бактеріальної обсемененності повітря в приміщеннях із ВДТ показав, що кількість мікроорганізмів збільшується при відсутності вентиляції і залежить від тривалості роботи з ВДТ (за 3-4 години роботи їхня кількість збільшується до 2100-2500 мікробних тіл у 1м). У випадках, коли робота користувача зв'язана з прийомом відвідувачів, зміст мікроорганізмів у повітрі значно зростає і досягає 7000 мікробних тіл у 1м. Тому при такому режимі роботи вживають наступних заходів:

· вентиляція;

· обмеження числа і тривалості перебування відвідувачів;

· конструкція загороджувальних стін з віконцями для спілкування з відвідувачами.

Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 12.1.005-88 повітря, що надходить у робочі приміщення, повинне бути очищене від забруднень. Зміст озону не повинний перевищувати 0,1мг/м", оксидів азоту — 5мг/м, пилу - 4мг/м, загальна кількість колоній у 1м повітря не повинне перевищувати 1000 і цілком виключається наявність патогенної мікрофлори.

4.1.10 Природна вентиляція робочих приміщень з ВДТ

Однією з умов високопродуктивної праці і збереження здоров'я користувача ВДТ є забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату і зниження надходження шкідливих речовин у повітря виробничих приміщень.

До числа найбільш ефективних засобів, що дозволяють забезпечити нормальні санітарно-гігієнічні параметри повітря робочої зони у виробничих приміщеннях, належить вентиляція.

Вентиляція — система засобів і приладів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях, у робочій і зонах приміщень, що обслуговується, метеорологічних умов і частоти повітря, що відповідають гігієнічним і технічним умовам.

Розрізняють вентиляцію природну і механічну.

Природна вентиляція буває організованою і неорганізованою. Організована природна вентиляція (аерація) здійснюється за рахунок різниці гравітаційного тиску зовнішнього і внутрішнього повітря і дії вітру. При неорганізованій вентиляції повітря в приміщення надходить і виходить через щілини, вікна, двері т.д.

Якщо перЕМВщення повітря у вентиляційних системах здійснюється вентилятором, вентиляцію називають механічною.

4.1.11 Освітлення на робочому місці користувача

При проектуванні систем освітлення необхідно враховувати наступні вимоги у відповідності зі СНіП-І І-4-79: рівень освітленості робочих місць повинний відповідати характеру виконуваної зорової роботи, що визначається в залежності від мінімального розміру об'єкта розрізнення, характеристики фону і характеристики контрасту. У залежності від мінімального розміру об'єкта розрізнення всі зорові роботи поділені на 8 розрядів здорових робіт.

Робота оператора ЕОМ відноситься до III розряду високої точності (об'єкт розрізнення 0,3-0,5 мм). Тому для III розряду рівень освітленості комбінованого освітлення повинний складати від 700 до 1500 лк, а загального від 450 до 650 лк.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, що виключали б швидку стомлюваність очей, виникнення професійних захворювань і сприяли підвищенню продуктивності праці, виробниче приміщення повинне відповідати вимогам:

створювати на робочій поверхні освітлення, що відповідає характеру зорової роботи і знаходиться в межах установлених норм;

не створювати сліпучого ефекту, як від предметів у поле зору користувача, так і за ним.

створити достатню рівномірність і постійність рівня освітленості, щоб уникнути частої переадаптації здорового аналізатора;

не створювати на робочому місці різких і глибоких тіней;

обмежити до мінімуму пульсацію світлового потоку;

не зменшувати необхідний контраст фону й об'єктів, зображених на екрані ВДТ.

4.2 Захист від ЕОМ

4.2.1 Захисні фільтри

Якщо монітори з маркіруванням Low Radiation мають високий ступінь захисту і не вимагають спеціального дооснащення, то монітори старих моделей, як правило, випромінюють електромагнітні поля, що представляють відому небезпеку для користувача. Щоб відгородити себе від шкідливих впливів, самим правильним було б змінити морально застарілу по екологічним і ергономічним міркам техніку на сучасну, що володіє зниженим рівнем побічних випромінювань. Але змінити весь парк обчислювальної техніки доступно не багатьом. Найпростішим способом є використання вже готових конструктивних вузлів, що поставляються фірмами-виготовлювачами, - захисних фільтрів (ЗФ), призначених для встановлення на екран монітора.

ЗФ являють собою оптично прозору панель, що жорстко закріплюється на корпусі ПК за допомогою кронштейна поверх екрана дисплея. На панель нанесений тонкий провідний шар. Передбачається, що заземлення цього провідного шару дозволяє придушити електромагнітні випромінювання, що виходять від екрана дисплея в осьовому напрямку. Крім того, спеціальним вибором матеріалу підкладки і провідного шару можна в значній мірі послабити (а в ряді випадків і цілком придушити) оптичні випромінювання в ультрафіолетовій і інфрачервоній частинах спектру.

ЗФ, які випускаються мають стандартні розміри: 14', 15', 17', 2Г и т.д.'

Захисні фільтри:

·придушують відблиски, що з'являються на скляних елементах відеомонітора

·від освітлювальних приладів чи сонячних променів, що при тривалому

·впливі можуть уражати зір оператора;

·зменшують загальну яскравість екрана дисплея, у той же час деталі

·зображення з малою яскравістю прекрасно видимі, оскільки загальна

·контрастність збільшується. Фарби зображення стають більш

·соковитими, тому що захисний екран поглинає фоновий сірий колір;

·здійснюють захист від електростатичного й електромагнітного

·впливів.

Важливо, щоб різні моделі ЗФ використовувалися грамотно, у залежності

від бажаного ефекту захисту.

У залежності від конструкції ЗФ можна розділити на три основні групи:

1. Сітчасті, виготовляються з капронових чи дротяних сіток.

2. ЗФ на основі капронових сіток з покриттям чи без (як наприклад, вироби

3. тайваньской фірми Меgastаг) послабляють відблиски від зовнішнього освітлення і поліпшують контрастність зображення, що при інтенсивній роботі за

4. комп'ютером є дуже важливим чинником. ЗФ на основі дротяних

5. сіток (використовуються мідний чорнений дріт з покриттям матового

6. кольору) компенсують відбиті компоненти оптичного випромінювання й

7. екранують ЭМ поля. Занадто щільна сітка, що служить кращим

8. екраном, погіршує візуальне сприйняття. Тому, щоб компенсувати

9. утрати світлового потоку, треба збільшувати яскравість зображення на дисплеї, що, у принципі, при використанні ЗФ такого типу може

10. приводити до скорочення терміну служби ЕЛТ. Практично всі моделі дають

11. несприятливий муаровий ефект.

12.Плівкові. Можуть бути виконані на основі тонкої прозорої

13. підкладки— скляної чи із синтетичного матеріалу (наприклад,

14. акрилу). Плівкові ЗФ забезпечують більш оптимальні оптичні

15. властивості (підвищений контраст, придушення відблисків), значно

16. підвищують контрастність зображення, практично цілком поглинають

17. ультрафіолетове випромінювання і знижують рівень рентгенівського випромінювання,

18. але слабко захищають від статичної електрики.

3. Поляризаційні ЗФ. Вітчизняному користувачу відомі подібні фільтри фірми Роlагоid фірми СР-50. Структура поліефірної плівки ЗФ — багатошарова, з використанням покрить, що просвітлюють.

Антиблікові характеристики цих фільтрів досить високі. Для гасіння відблисків використовується інтерференція падаючого і відбитого променів світла. Промінь від освітлювального приладу проходить через лінійний поляризатор світла і спеціальне покриття, яке працює як чвертьвольтова пластина. Проходячи через це покриття, лінійно поляризоване світло набуває кругової поляризації. Світло з поляризацією потрапляє на екран ЕЛТ та відображається. При цьому напрямок обертання вектора поляризації змінюється на протилежний. Після проходження покриття та лінійного поляризатора лінійна поляризація світла поновлюється, а площина поляризації світла повертається на 90 градусів відносно початкового стану. Падаючий та відображаючий потоки інтерферирують. В результаті чого досягаються достатньо сильні гашення бліку. Але фільтри цього типу мають деякі суттєві недоліки. Вони мають дуже низьку механічну міцність і погану теплопроводимість за рахунок того, що в них використовується поліефірна плівка, що при експлуатації призводить до деформації ЗФ. Деякі користувачі помітили значну деградацію з часом антиблікових властивостей СР-50, очевидно, за причиною нестійкості чвертьхвильового покриття.

4.2.2 Розрахунок інтенсивності випромінювання монітора

Для визначення впливу ПК на організм людини розрахуємо інтенсивність електромагнітного випромінювання на відстані від монітора = 70 см.

f = 650 МГц,

r = 0.7 м

Визначимо довжину хвилі випромінювання:

Визначимо зону випромінювання:

Ближня зона:

Дальня зона:

Розрахуємо інтенсивність випромінювання в дальній зоні:

де:

Рср — середня потужність випромінювання, Вт;

Рімр потужність випромінювання в імпульсі, Вт;

r тривалість імпульсу, c;

Т — період проходження імпульсу, c;

σ— коефіцієнт підсилення антени.

Відповідно до ДСТ ССБТ 12.1.006-84 установлені ПДУ ППE в розмірі 10 Bт/м2 для приміщень з температурою 28°С і без джерел невикористаного рентгенівського випромінювання. Такі ж рівні випромінювання встановлені відповідно до документа «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин» (1998) і «Правила охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин». Таким чином, інтенсивність випромінювання не перевищує норми.

4.3 Електро- та пожаробезпека

4.3.1 Електробезпека

Вимоги електробезпеки у приміщеннях, де встановлені електронно-обчислювальні машини і персональні комп'ютери (далі — ЕОМ) відображені у ДНАОП 0.00-1.31-99. Відповідно до цього нормативного документу під час проектування систем електропостачання, монтажу основного електрообладнання та електричного освітлення будівель та приміщень для ЕОМ необхідно дотримуватись вимог Правил влаштування електроустановок (ПВЕ), ГОСТ 12.1.006-84, ГОСТ 12.1.019-79, ГОСТ 12.1.030-81, ГОСТ 12.1.045-84, ПТЕ, ПБЕ, ВСН 59-88 "Электрооборудование жилых и общественных зданий. Нормы проектирования", СН 357-77 "Инструкция по проектированию силового осветительного оборудования промышленных предприятий", Правил пожежної безпеки в Україні та інших нормативних документів, що стосуються штучного освітлення і електротехнічних пристроїв, а також вимог нормативно-технічної експлуатаційної документації заводу-виробника. ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ, інше устаткування (апарати управління, контрольно-вимірювальні прилади, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту мають відповідати класу зони за ПВЕ, мати апаратуру захисту від струму короткого замикання та інших аварійних режимів.

Під час монтажу та експлуатації ліній електромережі необхідно повністю унеможливити виникнення електричного джерела загорання внаслідок короткого замикання та перевантаження проводів, обмежувати застосування проводів з легкозаймистою ізоляцією і, за можливості, перейти на негорючу ізоляцію.

Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ виконується як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення (занулення) електроприймачів і прокладається від стійки групового розподільчого щита, розподільчого пункту до розеток живлення.

Використання нульового робочого провідника як нульового захисного провідника забороняється, а також не допускається підключення цих провідників на щиті до одного контактного затискача.

Площа перерізу нульового робочого та нульового захисного провідника в груповій трипровідній мережі повинна бути на менше площі перерізу фазового провідника. Усі провідники повинні відповідати номінальним параметрам мережі та навантаження, умовам навколишнього середовища, умовам розподілу провідників, температурному режиму та типам апаратури захисту, вимогам ПВЕ.

У приміщенні, де одночасно експлуатується або бслуговується більше п'яти персональних ЕОМ, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ повинні підключатися до електромережі тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань і електророзеток заводського виготовлення.

Штепсельні з'єднання та електророзетки крім контактів фазового та нульового робочого провідників повинні мати спеціальні контакти для підключення нульового захисного провідника. Конструкція їх має бути такою, щоб приєднання нульового захисного провідника відбувалося раніше -ніж приєднання фазового та нульового робочого провідників. Порядок роз'єднання при відключенні має бути зворотним. Необхідно унеможливити з'єднання контактів фазових провідників з контактами нульового захисного провідника.

Неприпустимим є підключення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ до звичайної двопровідної електромережі, в тому числі — з використанням перехідних пристроїв.

Електромережі штепсельних з'єднань та електророзеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ слід виконувати за магістральною схемою, по 3—6 з'єднань або електророзеток в одному колі.

Штепсельні з'єднання та електророзетки для напруги 12 В та 36 В за своєю конструкцією повинні відрізнятися від штепсельних з"єднань для напруги 127 В та 220 В. Окрім того вони мають бути пофарбовані в колір, який візуально значно відрізняється від кольору штепсельних з'єднань, розрахованих на напругу 127 В та 220 В.

Індивідуальні та групові штепсельні з'єднання та електророзетки необхідно монтувати на негорючих або важкогорючих пластинах з урахуванням вимог ПВЕ та Правил пожежної безпеки в Україні.

Електромережу штепсельних розеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ при розташуванні їх уздовж стін приміщення прокладають по підлозі поряд зі стінами приміщення, як правило, в металевих трубах і гнучких металевих рукавах з відводами відповідно до затвердженого плану розміщення обладнання та технічних характеристик обладнання.

При розташуванні в приміщенні за його периметром до 5 персональних ЕОМ, використанні трипровідникового захищеного проводу або кабелю в оболонці з негорючого або важкогорючого матеріалу дозволяється прокладання їх без металевих труб та гнучких металевих рукавів.

Електромережу штепсельних розеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ при розташуванні їх у центрі приміщення, прокладають у каналах або під знімною підлогою в металевих трубах або в гнучких металевих рукавах. При цьому не дозволяється застосовувати провід і кабель в ізоляції з вулканізованої гуми та інші матеріали, що містять сірку. Відкрита прокладка кабелів під підлогою забороняється.

Металеві труби та гнучкі металеві рукави повинні бути заземлені. Заземлення повинно відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів". Заземлені конструкції, що знаходяться у приміщеннях (батереї опалення, водопровідні труби, кабелі із заземленим відкритим екраном тощо), мають бути надійно захищені діелектричними щитками або сітками від випадкового дотику.

Конструкція знімної підлоги повинна бути такою, щоб забезпечувались:

—вільний доступ до кабельних комунікацій під час обслуговування;

—стійкість до горизонтальних зусиль при частково знятих плитах;

— вирівнювання поверхні підлоги за допомогою регулювальних

опорних елементів;

— взаємозамінюваність плит.

Отвори в плитах для прокладання кабелів електроживлення виконуються безпосередньо в місцях встановлення устаткування відповідно до затвердженого технологічного плану розміщення устаткування та його технічних характеристик.

Для підключення переносної електроапаратури застосовують гнучкі проводи в надійній ізоляції. Тимчасова електропроводка від переносних приладів до джерел живлення виконується найкоротшим шляхом без заплутування проводів у конструкціях машин, приладів та меблях. Доточувати проводи можна тільки шляхом паяння з наступним старанним ізолюванням місць з'єднання.

Є неприпустимими:

—експлуатація.кабелів та проводів з пошкодженою або такою, що

—втратила захисні властивості за час експлуатації, ізоляцією; залишення під

—напругою кабелів та проводів з неізольованими провідниками;

—застосування саморобних продовжувачів, які не відповідають

—вимогам ПВЕ до переносних електропроводок; і

—застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного)

—електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

—користування пошкодженими розетками, розгалужувальними та

—з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами,

—а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;

—підвішування світильників безпосередньо на струмопровідних проводах,

—обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими

—горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

— використання електроапаратури та приладів в умовах, що не

відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виготовлювачів.

На закінчення необхідно зазначити, що дотримання вищезазначених вимог значно підвищує електробезпеку, однак не може стовідсотково гарантувати неможливість ураження користувача електричним струмом. З огляду на це, необхідно знати і вміти правильно надавати першу допомогу при ураженні людини електричним струмом.

4.3.2 Пожежна безпека

Залежно від особливостей виробничого процесу, крім загальних вимог пожежної безпеки, здійснюються спеціальні протипожежні заходи для окремих видів виробництв, технологічних процесів та промислових об'єктів. Для споруд та приміщень, в яких експлуатуються відеотермінали та ЕОМ такі заходи визначені Правилами пожежної безпеки в Україні, ДНАОП 0.00-1.31-99 та іншими нормативними документами.

Будівлі і ті їх частини, в яких розташовуються ЕОМ, повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості. Над та під приміщеннями, де розташовуються ЕОМ, а також у суміжних з ними приміщеннях не дозволяється розташування приміщень категорій А і Б за вибухопожежною небезпекою. Приміщення категорії В слід відділяти від приміщень з ЕОМ протипожежними стінами.

Для всіх споруд і приміщень, в яких експлуатуються відеотермінали та ЕОМ, повинна бути визначена категорія з вибухопожежної і пожежної небезпеки відповідно до ОНТП 24-86 "Определения категорий помещений и зданий по взрьтопожарной и пожарной опасности", та клас зони згідно з Правилами влаштування електроустановок. Відповідні позначення повинні бути нанесені на вхідні двері приміщення.

Сховища інформації, приміщення для зберігання перфокарт, магнітних стрічок, пакетів магнітних дисків слід розміщати у відокремлених приміщеннях, обладнаних негорючими стелажами і шафами. Зберігати такі носії інформації на стелажах необхідно в металевих касетах. В приміщеннях ЕОМ слід зберігати лише ті носії інформації, які необхідні для поточної роботи.

Фальшпідлога у приміщеннях ЕОМ повинна бути виготовлена з негорючих матеріалів (або важкогорючих з межею вогнестійкості не менше 0,5 год.). Простір під знімною підлогою розділяють негорючими діафрагмами на відсіки площею не більше 250 м2 . Межа вогнестійкості ліафрагми повинна бути не меншою за 0,75 год. Комунікації прокладають крізь діафрагми в спеціальних обоймах із застосуванням негорючих ущільнювачів для запобігання проникненню вогню з одного відсіку в інший, а також з міжпідлогового простору в приміщення. Міжпідлоговий простір під знімною підлогою має бути оснащений системою автоматичної пожежної сигналізації та засобами пожежогасіння відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, СНиП 2.04.09-84, з використанням димових пожежних сповіщувачів.

Звукопоглинальне облицювання стін та стель у приміщеннях ЕОМ слід виготовляти з негорючих або важкогорючих матеріалів.

Для промивання деталей неодхідно застосовувати негорючі миючі препарати. Промивання чарунок та інших знімних пристроїв горючими рідинами дозволяється лише у спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією. У випадку необхідності проведення дрібного ремонту або технічного обслуговування ЕОМ безпосереньо в машинному залі та неможливості застосування негорючих миючих речовин дозволяється мати не більше 0,5 л легкозаймистої рідини у тарі, що не б'ється та щільно закривається.

Приміщення, в яких розташовуються персональні ЕОМ та дисплейні зали, повинні бути оснащені системою автоматичної пожежної сигналізації з димовими пожежними сповіщувачами та переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м2 площі приміщення з урахуванням гранично допустимих концентрацій вогнегасної речовини.

Не рідше одного разу на квартал необхідно очищати від пилу агрегати та вузли, кабельні канали та простір між підлогами.

ВИСНОВКИ

В дипломному проекті був проведений фінансовий аналіз роботи підприємства ТОВ "Гермес-Груп", аналіз підприємства як об’єкта керування, створена економіко-математична модель оптимізації об’ємів закупівель по підприємству, отримано максимальний прибуток, який підприємство може отримати при застосуванні нової економіко-математичної модел, розроблена інформаційна система підтримки прийняття рішень.

Фінансовий аналіз роботи показав, що підприємство в 2008 році перебуває в не найкращому стані. Підприємство є неплатоспроможним. Про це свідчить зменшення коеффіцієнтів грошової платоспроможності в порівнянні на початок і на кінець періоду. підприємство є неплатоспроможним. Про це свідчить зменшення коеффіцієнтів грошової платоспроможності в порівнянні на початок і на кінець періоду. Підприємство за перший та четвертий квартал може повністю погасити свої короткострокові зобов'язання, в другому кварталі воно не може погасити 0,15 тис. грн., в третьому - 0,03 тис. грн. Загалом підприємство має достатньо грошових коштів для повної ліквідації своїх довгострокових зобов'язань. Активи підприємства ООО "Гермес-Груп" є ліквідними - загрози попасти в тяжкий фінансовий стан не має. В першиму кварталі власні фінансові ресурси зменшилися на 4.5 тис. грн., в другому кварталі не змінилися, в третьму збільшилися на 3.7 тис. грн., а в четвертому кварталі ресурси не змінювалися. Значне збільшення залишку по статтям запасів та витрат не завжди свідчить про розширення виробництва. Це може бути визвано уповільненням обороту даних активів. В першому кварталі запаси оберталися 3.62 разів, через 9 місяців запаси обернулися 19 разів, а за рік - 32.5 раза. З коефіцієнта обертань дебіторської заборгованості видно, що гроші за відвантажений товар перераховуються не вчасно, тому підприємство не може правильно скоригувати свою діяльність, свої об'єми закупівель. Розрахунок коефіцієнта обертання активів за перший період на кожну гривню, вкладену в активи приходиться 1.65 гривень реалізації, за 9 місяців - 6.27 гривень, а за рік 7.79 гривень. Кожна гривня обєму реалізації приносить 0% прибутку за перший квартал, 5.5 % за 9 місяців діяльності підприємства, 3.5 % за рік в цілому.

Нова розроблена та розрахована економіко-математична модель.

З таблиці розрахунку задачі оптимізації видно, що максимальний прибуток підприємства за місяць буде встановлювати 5264,47 гривень. Тоді за рік прибуток буде дорівнювати 5264,47*12 = 63173,6 гривень.

Фінансовий результат попереднього 2008 року складав – 97000 гривень. Після проведення застосування методу оптимізації фінансовий результат 2009 року став складати 63173 гривень.

Дослідження відсотку втрат в закупівельній ціні може бути застосовано для підприємств оптової торгівлі. Закупівельні ціни можна використовувати як індикатор втрат, розуміючи під Сз закупівельні ціни плюс втрати.

Оптимальний об’єм закупівлі, який отримано шляхом вирішення задачі оптимізації дорівнює і продажам. Тобто при закупівлі обсягу продукції, який наведено в таблиці 2.5.4, підприємство одразу ж і продасть його. Це забезпечить підприємству ТОВ "Гермес-Груп" мінімальні втрати та максимальний прибуток.

Список використаних літературних джерел

1. Бандурка, Коробов, Орлов, Петрова – Фінансова діяльність підприємства – 2-е видання, перероб. І доп. – К.: Либідь, 2003. – 384 с.

2. Барановская Г. Г., И. Н. Любченко. Микрокалькуляторы в курсе высшей математики: Практикум/– К.: Вища шк. Головное издательство, 1987. – 288 с.

3. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Учебный курс.-К.: Ника-центр, Эльга, 2001.-528 с.

4. Бойко В. В. Економіка підприємств України: навчальний посібник.-2-е вид., переробл. І доп. – Дніпропетровськ: Національна гірнича академі України, 2002. – 535 с.

5. Бронштейн И. Н., Семендяев К. А. Справочник по математике для инженеров и учащихся вузов. – М.: Наука Главная редакция физико-математической литературі, 1981.

6. Бусленко Н.П. Моделирование сложных систем, Главная редакция физико-математической литературы изд-ва «Наука», М., 1988Ю 356 с.

7. Грачева Р. Е. О бухгалтерии по человечески. Издание третье, переработанное и дополненное. – К.: Галицькі контракти. – 2002.-256 с.

8. Под ред Дика В.В. Информационные системы в экономике: Учебник /М.: Финансы и статистика, 1996 – 272 с.

9. Кремер Н. Ш., Б.А. Путко, И.М. Тришин, М. Н. Фридман. Исследование операцій.- Под ред. проф. Кремера. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.-407 с.

10. Курицкий Б. Я. Оптимизация вокруг нас. – Л.: Машиностроение. Ленингр. Отд-ние, 1989 год. – 144 с.: ил.

11. Смірнов В.В /Методичні вказівки до виконання курсових робіт з дисципліни „Інформаційний менеджмент” для студентів денної та заочної форми навчання зі спеціальності 7.050102 Економічна кібернетика/..- Дніпропетровськ: НГУ,2003. – 50с.

12. Ситник В.Ф., Т.А.Писаревська, Н.В. Єрьоміна, О.С.Краєва; За ред. В.Ф.Ситника. Основи інформаційних систем: Навч.посібник вид. 2-ге перероб. і доп. /– К.:КНЕУ, 2001. – 420 с.

13. Соляник Л. Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник.- Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2003.-199 с.

14. Под ред. Г.А.Титаренко. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник /– М.:ЮНИТИ, 2000. – 400с.

15. Турчак Л. И. Основы целочисленных методов: Учеб. пособие. – М.: Наука. 1987.-320 с.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:22:44 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
14:34:50 25 ноября 2015

Работы, похожие на Дипломная работа: Економічна модель оптимізації закупівель та поставок кондитерських виробів на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Груп"

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151191)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru