Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Статья: Альбрехт Дюрер

Название: Альбрехт Дюрер
Раздел: Рефераты по культуре и искусству
Тип: статья Добавлен 01:47:26 16 мая 2008 Похожие работы
Просмотров: 88 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

(1471-1528), німецький живописець, малювальник і гравер, один з найбільших майстрів західноєвропейського мистецтва.

Дюрер був проникливим дослідником природи й гарячим прихильником італійської (ренесансної) теорії мистецтва, однак у його творчості виявилися багато рис середньовічного містицизму. Дюрер із захопленням розповідав про своє життя, можливо, спонукуваний марнославством; він описував різні її аспекти в сімейній хроніці, у щоденнику, присвяченому поїздці в Нідерланди, і в декількох листах особистого характеру. Автопортрети Дюрера, ще більш, ніж його власні слова, виявляють постійне прагнення до самопізнання й формування власної особистості. Перший автопортрет художник створив у віці тринадцяти років. На цьому малюнку срібним олівцем він з'являється тонким чутливим юнаком. У такому ж ключі Дюрер зобразив себе на дуже камерному по характері "Автопортреті із гвоздикою" (1493, Лувр). Тут йому двадцять два роки. Витонченим і звивистим контурам його франтівського одягу вторять хвилясті лінії довгих світлих волось. На мадридському "Автопортреті" (1498, Прадо) Дюрер з'являється процвітаючою людиною. Його руки спочивають на парапеті, за спиною відкривається вид з вікна. Тут він уже показаний з бородою, одягненим у плаття багатого бюргера. У цьому портреті знайшов відбиття ренесансний підхід до трактування особистості художника, що відтепер повинен розглядатися не як скромний ремісник, а як особистість, що володіє високим інтелектуальним і професійним статусом. В 1500 році ці тенденції досягають кульмінації в "Автопортреті в образі Христа" (Мюнхен, Стара Пінакотека). Тут самозамилування майстра, помітне в його більше ранніх автопортретах, переміняється тверезою прямотою. Фігура строго фронтальна, ока приковують увага, тони карнации доповнені різноманітними відтінками коричневого, тло темний. У цьому добутку Дюрер, мабуть, прагнув передати думка, що художник, подібно Богові, є творцем.

Дюрер народився 21 травня 1471 у Нюрнберге, головному центрі німецького гуманізму. Його художнє дарування, ділові якості й світогляд формувалися під впливом трьох людей, що зіграли найбільш важливу роль у його житті: батька, угорського ювеліра; хрещеного Кобергера, що залишив ювелірне мистецтво й зайнялося видавничу справу; і найближчого друга Дюрера, Вилибальда Пиркхаймера - видатного гуманіста, що познайомив молодого художника з новими ренесансними ідеями й добутками італійських майстрів.

Дюрер освоїв основи живопису й ксилографії в майстерні художника Михаэля Вольгемута. Після декількох років навчання він в 1490 році поїхав у Кольмар, щоб познайомитися з великим гравером Мартіном Шонгауэром, але не застав його в живі. 1492-1494 роки він провів у Базелі, найбільшому центрі виробництва ілюстрованих книг. Тут молодий художник захопився ксилографією й гравюрою на міді; однак із численних гравюр, приписуваних цьому періоду творчості Дюрера, його добутком може вважатися тільки фронтиспис до видання послань св. Ієроніма 1492 року.

В 1494 році, після відвідування Страсбурга, Дюрер повернувся на батьківщину, але незабаром відправився у Венецію. По дорозі майстер виконав кілька чудових акварельних пейзажів, які є одними з перших добутків цього жанру в західноєвропейському мистецтві.

Повернувшись у Нюрнберг в 1495 році, художник відкрив власну майстерню й став робити малюнки, по яких його учні виготовляли ксилографії. Друкуючи значну кількість відбитків, Дюрер з 1497 року почав прибігати до послуг агентів, що продавала його гравюри по всій Європі. Таким чином, він став не тільки художником, але й видавцем; його славу усталило видання в 1498 році серії гравюр на дереві "Апокаліпсис". У гравюрі "Чотири вершники Апокаліпсиса" коні летять над тілами упалих людей. Емоційна напруженість досягається за допомогою протиставлення темного густого паралельного штрихування, більших плям чистого білого паперу й місць, де форми ледь позначені тонкими лініями; так створюється дивний скульптурний ефект. У цей час слава Дюрера, якому з 1496 року захищав курфюрст Саксонський Фрідріх, поширилася по всій Європі.

В 1503-1504 роках Дюрер створює чудові акварельні етюди тварин і рослин, з яких найбільш знаменитий "Великий шматок дерну" (1503, Відень, Художньо-історичний музей). Написані різними відтінками зеленого, рослини зображені з неперевершеною старанністю й точністю.

Виконана в 1504 році гравюра "Адам й Ева" відрізняється монументальністю й класичними тенденціями. Обидві фігури - плід досліджень пропорцій людського тіла, що займали Дюрера протягом всього . життя Тепер художник звернувся до гравюри на металі, що давав можливість оперувати більше тонкими й гнучкими лініями, чим ті, які можуть бути отримані в техніку ксилографії.

В 1506 році, можливо, рятуючись від чуми, Дюрер знову приїхав у Венецію. Відношення Дюрера до Венеції було двоїстим. Для нього це місто було одночасно й кублом шахраїв і злодіїв, і місцем "де я - пан, у той час як удома - усього лише паразит". У вівтарному образі для німецької церкви в Риальто "Свято чітке" (1506, Прага, Національна галерея) Дюрер використав традиційну італійську іконографію sacra conversazione (Мадонна на троні з майбутніми їй святими по сторонах). На цій картині Мадонні з Дитиною поклоняються імператор і папа римський, а за ними - юрба народу, у якій Дюрер зобразив багатьох своїх сучасників.

Повернувшись у Нюрнберг, Дюрер продовжував займатися гравюрою, однак серед його добутків 1507-1511 років більше важливе місце займають картини. Дюрера, очевидно, не залучав широке поширення в ці роки прийом сфумато (мрячна м'якість обрисів у живописі), і він продовжував писати у твердому лінеарному стилі. Для цього періоду характерні такі картини, як "Адам й Єва" (1507, Прадо). Гнучкі тіла подовжених пропорцій зі ознаками підлоги, поміщені на темному тлі, більше граціозні, чим Адам й Єва на гравюрі 1504 року. В 1508 році для домініканської церкви у Франкфурті Дюрер написав великий образ "Успение Богоматері" (не зберігся й відомий лише по копіях). У його композиції відбився вплив італійських двох'ярусних зображень Піднесення Богоматері. Завдяки використанню цієї схеми майстрові вдалося досягти разючої монументальності образа. В 1511 році за замовленням купця Маттеуса Ландауера Дюрер написав "Поклоніння Трійці" (Відень, Художньо-історичний музей). Це - найбільш амбіційне із всіх добутків художника. Трійця зображена на центральній осі (Святий Дух у вигляді голублячи, Бог Батько, увінчаний короною, і розп'ятий Христос); навколо - вклоняючи Божественному Престолу святі, утворюючі чотири групи: угорі ліворуч - мученики на чолі з Богоматір'ю; праворуч - пророки, пророчиці й сивіли під предводительством Іоанна Хрестителя; унизу ліворуч - діячі церкви, ведені двома папами, а праворуч - миряни на чолі з імператором і королем. Аж унизу зображений пейзаж з озером, на березі якого показана самотня фігура самого Дюрера в дошки з написом. Живопис твердої й суха, блискаючої фарби здаються майже металевими, тверді й щільні форми контрастують із м'якістю пейзажу й хмар.

Якщо в 1507-1511 роках Дюрер в основному займався живописом, то 1511-1514 роки були присвячені переважно гравюрі. Він випустив друге видання "Апокаліпсиса", цикл із двадцяти гравюр на дереві "Життя Марії", дванадцять гравюр серії "Більші Страсті" і тридцять сім гравюр на той же сюжет - "Малі Страсті". У цей період його стиль стає більше впевненим, контрасти світла й тіні сильніше, як, наприклад, у гравюрах "Узяття Христа під варту" (серія "Більші страсті") і "Чотири вершники Апокаліпсиса". В 1512 році Дюрер випустив третю серію гравюр "Страсті вишуканих і витончених по виконанню". В 1513-1514 роках він створив три самих знаменитих своїх аркуші: "Лицар, смерть і диявол"; "Св. Ієронім у келії" й "Меланхолія I". На першому з них лицар-християнин їде по гористій місцевості, супроводжуваний Смертю з пісковими годинниками й дияволом. Образ лицаря виник, можливо, під впливом трактату Еразма Роттердамского "Керівництво християнського воїна" (1504). Лицар - алегорія активного життя; він робить свої подвиги в боротьбі зі смертю. Аркуш "Св. Ієронім у келії", навпроти, є алегоричним зображенням споглядального способу життя. Старий сидить у пюпітра в глибині келії; на передньому плані розтягся лев. Крізь вікна в це мирне затишне житло ллється світло, однак і сюди вторгаються символи, що нагадують про смерті: череп і піскові годинники. На гравюрі "Меланхолія I" зображена крилата жіноча фігура, що сидить серед розкиданих безладно приладів й інструментів.

В 1514 році Дюрер став придворним художником імператора Максиміліана I. Разом зі своїми помічниками він створив гравюру (3х3,5 м), що зображує тріумфальну арку й урочисту процесію. Композиція була покликана прославити історію імператорської династії й подвиги імператора і його предків. Дюрер продовжував писати й картини, створивши чудовий "Портрет імператора Максиміліана" (Відень, Художньо-історичний музей) і образ "Богоматір з Дитиною й св. Ганною" (1519-1520, Метрополітен). Останній являє собою композицію, що складається із трьох щільно згрупованих фігур. Св. Ганна в замисленості опустила руку на плече юної Богоматері, що поклоняється Дитині Христу.

В 1519 році Максиміліан умер, і трон перейшов до Карла V. В 1520 році Дюрер відправився до двору нового імператора. Поїздка перетворилася в тривалу подорож по Нідерландам, докладно описане Дюрером у шляховому щоденнику. Художника скрізь зустрічали з почестями, по шляху він бачив самі різні твори мистецтва, від Гентского вівтаря ван Эйка до зразків мистецтва американських індіанців, привезених з Мексики супутниками Кортеса. Повернувшись у Німеччину, він приступився до теоретичного осмислення своїх спостережень і написав трактати про пропорції людського тіла й про перспективу - проблемах, що займали його ще із часів першої поїздки в Італію.

Питання про релігійні подання Дюрера залишається без відповіді. У сюжетах його картин можна знайти й католицькі, і протестантські відтінки. Він симпатизував Лютеру, з яким, однак, не був знаком. В 1526 році Дюрер створив "Портрет Эразма Роттердамского" (гравюра на міді), чиї помірні релігійні погляди, очевидно, збігалися з його власними. Диптих "Чотири апостоли" (1526, Мюнхен, Стара Пінакотека) був подарований Дюрером міській раді Нюрнберга. Можливо, чотири фігури апостолів у ріст були написані під впливом образів вівтаря Джованни Беллини з венеціанської церкви Фрари (1488). На лівій стулці настільки улюблений Лютером Іоанн Богослов поміщений перед Петром - каменем твердження католицизму; на правій стулці Павло, апостол Реформації, коштує спереду Марка. Можливо, цей добуток був створений спеціально для протестантським міста, що недавно стало; однак напис унизу можна розцінювати і як застереження проти будь-якого прояву релігійного фанатизму.

Вмер Дюрер у Нюрнберзі 6 квітня 1528.

Альбрехт Дюрер (Durer) (1471, Нюрнберг - 1528, там же), що видається німецький художник і теоретик мистецтва епохи Відродження.

Біографія. Син срібних справ майстри, вихідця з Угорщини. Учився спочатку в батька, потім у нюрнберзького живописця й гравера Михаэля Вольгемута (1486-1490). Обов'язкові для одержання звання майстри "роки мандрівок" (1490-1494) провів у містах Верхнього Рейну (Базель, Кольмар, Страсбург), де ввійшов у коло гуманістів і книгодрукувальників. У Кольмарі, не застав у живі М. Шонгауэра, у якого мав намір удосконалюватися в техніку гравюри на металі, вивчав його роботи, спілкуючись із його синами, також художниками. Повернувшись в 1494 році в Нюрнберг, женився на Агнесе Фрей і відкрив власну майстерню. Незабаром відправився в нову подорож, цього разу в Північну Італію (1494-1495; Венеція й Падуя). В 1505-1507 роках знову був у Венеції. Познайомившись в 1512 році з імператором Максиміліаном I, видимо, тоді ж почав на нього працювати (аж до його смерті в 1519 році). В 1520-1521 роках відвідав Нідерланди (Антверпен, Брюссель, Брюгге, Гент, Малин й інші міста). Працював у Нюрнберзі.

Творчість. Дюрер й Італія. Творчий шлях Дюрера збігся з кульмінацією німецького Відродження, складний, багато в чому дисгармонійний характер якого наклав відбиток на все його мистецтво. Воно акумулює в собі багатство й своєрідність німецьких художніх традицій, що постійно проявляються у вигляді персонажів Дюрера, далекому від класичного ідеалу краси, у перевазі острохарактерного, в увазі до індивідуальних деталей. У той же час величезне значення для Дюрера стикалося з італійським мистецтвом, таємницю гармонії й досконалості якого він намагався осягти. Він - єдиний майстер північного Відродження, що по спрямованості й багатогранності своїх інтересів, прагненню опанувати законами мистецтва, розробці зроблених пропорцій людської фігури й правил перспективної побудови може бути зіставлений з найбільшими майстрами італійського Відродження.

Малюнки. Дюрер був дорівнює обдарований як живописець, гравер і малювальник; малюнок і гравюра займають у нього велике, що часом навіть веде місце. Спадщина Дюрера-малювальщика, що нараховує більше 900 аркушів, по просторості й різноманіттю може бути зіставлено тільки зі спадщиною Леонардо да Винчи . Малювання було, видимо, частиною щоденного життя майстри. Він блискуче володів всіма відомими тоді графічними техніками - від срібного штифта й очеретяного пера до італійського олівця, вугілля, акварелі. Як і для майстрів Італії, малюнок став для нього найважливішим етапом роботи над композицією, що включає в себе ескізи, штудии голів, рук, ніг, драпірувань. Це інструмент вивчення характерних типів - селян, ошатних кавалерів, нюрнберзьких модниць. Його прославлені акварелі "Шматок дерну" й "Заєць" (Альбертина, Відень) виконані з такою пильністю й холоднуватої відстороненністю, що могли б ілюструвати наукові кодекси.

Творча зрілість. Живопис 1494-1514 років. Перша значна робота Дюрера - серія пейзажів (акварель із гуашшю, 1494-1495), виконаних під час подорожі в Італію. Ці продумані, ретельно збалансовані композиції із просторовими планами, що плавно чергуються, - перші "чисті" пейзажі в історії європейського мистецтва. Рівний, ясний настрій, прагнення до гармонійної рівноваги форм і ритмів визначають характер мальовничих робіт Дюрера кінця 15 століття - початку 2-го десятиліття 16 століття; такі невеликий вівтар "Різдво" ("Вівтар Паумгартнеров", близько 1498, Стара пінакотека, Мюнхен), "Поклоніння волхвів" (близько 1504, Уффици), де Дюрер поєднує групу, що складається з Мадонни й трьох волхвів, спокійним круговим ритмом, плавністю силуетів, підкресленої мотивом арки, що багаторазово повторюється в архітектурній декорації. Однієї з головних тем творчості Дюрера в 1500-х роках стає пошук ідеальних пропорцій людського тіла, секрети яких він шукає, малюючи оголені чоловічі й жіночі фігури (Дюрер першим у Німеччині звернувся до вивчення оголеної натури), підсумовуючи їх у гравюрі на міді "Адам й Єва " (1504) і однойменному великому мальовничому диптиху (близько 1507, Прадо). До років творчої зрілості Дюрера ставляться його самі складні, гармонічно впорядковані багатофігурні мальовничі композиції - виконаний для однієї з венеціанських церков "Свято чітке" (1506, Національна галерея, Прага) і "Поклоніння святий Трійці" (1511, Музей історії мистецтв, Відень). "Свято чітке" (точніше - "Свято вінків з роз") - одна із самих більших (161,5х192 див) і найбільш мажорна по інтонації мальовнича робота Дюрера; вона найбільш близька італійському мистецтву не тільки мотивами, але й життєвою силою, повнокров'ям образів (здебільшого портретних), фарб, широтою листа, рівновагою композиції. У невеликій вівтарній картині "Поклоніння святий Трійці" сонм святих, батьків Церкви, ангелів, що ширяють у небесах, поєднують, як в "Диспуті" Рафаеля, ритмічні півкруги, що перегукуються з арковим завершенням вівтаря.

Портрети й автопортрети. Найважливіше місце в мальовничій спадщині Дюрера займає портрет. Уже в ранньому портреті Освальда Креля (близько 1499, Стара пінакотека, Мюнхен) Дюрер з'являється як сформований майстер, що блискуче передає своєрідність характеру, внутрішню енергію моделі. Унікальність Дюрера й у тім, що провідне місце серед його ранніх портретів займає автопортрет. Тяга до самопізнання, що водила рукою 13-літнього хлопчика ("Автопортрет", 1484, малюнок срібним штифтом, Альбертина, Відень) одержує подальший розвиток у трьох перших мальовничих автопортретах (1493, Лувр; 1498, Прадо; 1500, Стара пінакотека, Мюнхен), причому в останньому з них майстер зображений строго у фас, і його правильна особа, обрамлена довгими волоссям й невеликою борідкою, нагадує про зображення Христа-Пантократора. Гравюри Дюрер однаково успішно працював й в області ксилографії (гравюра на дереві), і в області резцової гравюри на міді. Випливаючи за Шонгауером, він перетворив гравюру в один із провідних видів мистецтва. У його гравюрах одержав вираження неспокійний, бентежний дух його творчої натури, що хвилювали його драматичні моральні колізії. Різким контрастом раннім, спокійним й ясним мальовничим роботам стала вже його перша більша графічна серія - 15 гравюр на дереві на теми апокаліпсиса (1498). У своїх гравюрах Дюрер у набагато більшій мері, чим у мальовничих роботах, опирається на чисто німецькі традиції, що проявляються в надмірній експресії образів, напруженості різких, кутастих рухів, ритмі ламких складок, стрімких, що клубляться ліній. Грозний характер носить образ Фортуни на одній із кращих його резцових гравюр, що ввійшла в історію мистецтв за назвою "Немезида" (початок 1500-х років). Характерні для німецької художньої традиції достаток подробиць, інтерес до жанрових деталей помітні в самому спокійному і ясному по настрої графічному циклі Дюрера "Життя Марії" (близько 1502-1505, ксилографії). Драматичною експресією відрізняються два більших графічних цикли, присвячених страстям Христа, т.зв. "Більші страсті" (ксилографії, близько 1498-1510) і дві серії "Малих страстей" (гравюри на міді, 1507-1513 й 1509-1511); вони одержали найбільшу популярність у сучасників. Найважливіше місце у творчій спадщині Дюрера займають гравюри "Лицар, Смерть і Диявол" (1513), "Святий Ієронім у келії" (1514), "Меланхолія"(1514), що утворять своєрідний триптих. Виконані з віртуозною тонкістю в техніку резцовой гравюри на міді, що відрізняються лаконізмом і рідкою образною зосередженістю, вони, видимо, не були задумані як єдиний цикл, однак їх поєднує складний морально-філософський підтекст, тлумаченню якого присвячена велика література. Образ суворого літнього воїна, що рухається до невідомої мети на тлі дикого скелястого пейзажу, незважаючи на погрози Смерті й наступного по його п'ятах Диявола, навіяний, очевидно, трактатом Эразма Роттердамского "Керівництво християнського воїна". Святий Ієронім, що поглибився в учені заняття, з'являється як уособлення духовної самозаглибленості й споглядального життя. Велична, занурена в похмуре міркування крилата Меланхолія, оточена хаотичним накопиченням знарядь ремесла, символів наук і скороминучого часу, трактується звичайно як уособлення бентежного творчого духу людини (гуманісти епохи Відродження бачили в людях меланхолійного темпераменту втілення творчого початку, "божественної одержимості" генія).

Пізні роботи. Працюючи після 1514 року при дворі імператора Максиміліана I, Дюрер був завантажений офіційними замовленнями, самим трудомістким з яких було створення колосальної, видрукуваної на 192 дошках розфарбованої літографії "Арка Максиміліана I" (у роботі над нею, крім Дюрера, брала участь більша група художників). Початок нового творчого підйому пов'язане з поїздкою Дюрера в Нідерланди (1520-1521), де він, крім численних швидких замальовок, зробив ряд чудових графічних портретів ("Еразм Роттердамский", вугілля, 1520, Лувр; "Лука Лейденський", срібний олівець, Музей образотворчих мистецтв, Лілль; "Агнес Дюрер", металевий олівець, 1521, Гравюрний кабінет, Берлін, і ін.). В 1520-і роки портрет стає провідним жанром у творчості Дюрера й у гравюрі на міді (портрети найбільших гуманістів його часу - Пилипа Меланхтона, 1526, Виллибальда Пиркхеймера, 1524, Эразма Роттердамского, 1526), і в живописі ("Портрет парубка", 1521, Картинна галерея, Дрезден; "Чоловічий портрет", 1524, Прадо; "Ієронім Хольцшуэр", 1526, Картинна галерея, Берліном-Далем, і ін.). Ці невеликі портрети відрізняються класичної завершеністю, бездоганною композицією, карбованістю силуетів, ефектно ускладнених обрисами крислатих капелюхів або величезних оксамитових беретів. Композиційним центром у них є дане великим планом особа, виліплена тонкими переходами світла й тіней. У легкої, тільки-но помітній міміці, обрисах напіввідчинених або ледве вигнутих у посмішці губ, погляді широко розкритих очей, русі нахмурених брів, енергійному малюнку вилиць проступає відблиск напруженого духовного життя. Сила духу, відкрита Дюрером у його сучасниках, знаходить новий масштаб у його останній мальовничій роботі - великому диптиху "Чотири апостоли" (1526, Стара пінакотека, Мюнхен), написаному для нюрнберзької ратуші. Величезні фігури апостолів Іоанна, Петра й Павла, євангеліста Марка, що персоніфікують, за свідченням деяких сучасників Дюрера, чотири темпераменти, трактуються з такою монументальністю, що можуть бути зіставлені тільки з образами майстрів італійського Високого Відродження. В останні роки життя Дюрер видав свої теоретичні праці: "Керівництво до виміру циркулем і лінійкою" (1525), "Наставляння до зміцнення міст, замків і фортець" (1527), "Чотири книги про пропорції людини" (1528). Дюрер вплинув на розвиток німецького мистецтва 1-й половини 16 століття. В Італії гравюри Дюрера користувалися таким успіхом, що навіть випускалися їхні підробки; прямий вплив його гравюр випробували багато італійських художників, у тому числі Понтормо і Порденоне.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:11:07 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
14:08:45 25 ноября 2015

Работы, похожие на Статья: Альбрехт Дюрер

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150818)
Комментарии (1840)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru