Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Архітектурний стиль – класицизм

Название: Архітектурний стиль – класицизм
Раздел: Рефераты по строительству
Тип: реферат Добавлен 10:06:40 06 апреля 2007 Похожие работы
Просмотров: 4459 Комментариев: 5 Оценило: 2 человек Средний балл: 3.5 Оценка: неизвестно     Скачать

Архітектурний стиль – класицизм.

Зміст:

1. Загальна характеристика стилю класицизм

2. Інтер’єр і предмети внутрішнього убранства західно-європейського та російського класицизму.

3. Критична оцінка стилю класицизм

Класицизм був вираженням філософського раціоналізму, ідеологією і мистецтвом нового класу - буржуазії. Концепція класицизму полягала в використанні в архітектурі античних систем Формоутворення, що, однак, наповнялись новим змістом. Естетика простих античних форм і точний ордер ставилися в противажіль випадковості, и строгості архітектурних і художніх проявів світогляду відживаючий аристократії.

Класицизм стимулював археологічні дослідження, що призвели до дивним відкриттям і новим знанням про розвинені античні цивілізації. Результати роботи археологічних експедицій, узагальнені в просторих наукових дослідженнях. Заклали теоретичні основи руху, учасники якого вважали античну культуру вершиною досконалість в будівельному мистецтві, зразком абсолютної і вічної краси. Популяризації античних форм сприяли численні альбоми, утримуючі зображення архітектурних пам'ятників.

В авангарді розвитку архітектури класицизму стояла передусім Франція періоду Наполеона. Після цього протестантські Германію і Англія, а також перебуваюча під впливом європейських течій Росія. Рим став одним з головних теоретичних центрів класицизму.

Характер архітектури в більшості випадків залишився залежним від тектоніки муру ,що несе і зведення, що став більш плоским. Важливим пластичним елементом стає портик, в той час як стіни ззовні і з середини членуються дрібними пілястрами і карнизами. В композиції цілого і деталей, обсягів і планів преобладає симетрія. Кольорове рішення характеризується світлими пастельними тонами. Білий колір, як правило, служить для виявлення архітектурних елементів, що є символом активної тектоніки. Інтер'єр стає більш світлим, стриманим, меблі простій і легкий, при цьому проектувальники використали* єгипетські, грецькі або римські мотиви.

З класицизмом зв'язані найбільш значні містобудівні концепції і їхньої реалізації в натурі кінця XVIII і першої половини XIX в. В цей період закладаються нові міста, парки, курорти. Нову організацію розселення, направлену на подолання соціальної нерівності і на створення нової соціальної гармонії, пропонують в кінці XIX сторіччя социалісти-утопісти. Проекти житлових комун, фаланстерів (що реалізувалися, однак, в дуже незначній кількості) зберігали образ і просторові особливості, характерні для класицизму.

Центри розвитку архітектури класицизму

Класицизм був ведучим стилем передусім в Франції, де панував в всій художній творчості. Він є вираженням освітніх тенденцій французького суспільства того періоду. Французький конвент навіть проголосив класицизм стилем французької буржуазної революції. Він вніс зміни в планировочну і просторову систему міста, прорізав нерегулярну середньовічну структуру вулиць величним комплексом прямих проспектів і площ, а на пересіченнях їхніх осей розмістив архітектурні монументи. Раціоналізм мислення XVIII і XIX вв. Виявився в прагненні до створення єдиної містобудівної концепції, що влилось в 1793 г. В утворення Паризької художньо-планової комісії. Більшу роль грала і Паризька школа тонких мистецтв, студенти якої вивчали пам'ятники античної архітектури безпосередньо в Римі, а після закінчення школи працювали в багатьох європейських країнах і поза континентом. Світогляд класицизму виявляється вже в архітектурі східного крила Лувра (1667'-' 1678), що спроектувався К. Перро, одержавши верх над проектом в стилі бароко, виконаним італійцем Берніні. Подібним прикладом може служити і палац Малий Тріаноп в Версальському парку.

Почало французького класицизму зв'язане зі будівництвом храму св. Женевьєви в Парижі (пізніше він отримав назву Пантеона), спрощена форма якого свідчить про виникнення нового естетичного підходу. Храм був закладений на плані, що є форму рівностороннього хреста, з банею в центрі, що піднімаються до висоти майже 120 м. Інтер'єр ще носить риси Ренесансу. Зовнішні поверхні стін майже без прикраси вирішені з використанням класичного контрасту розчленованої і* нерасчленнованої мас. Автором Пантеону була архітектор Ж. Ж. Суффло, відомий також як творець Великого театру в Ліоні (1756) і автор великої дослідної роботи про античні храмах в Греції.

Прагнення використати античні зразки було реалізоване в початку XIX в., коли в Парижі виникла більша частина великих i будівель в стилі класицизму, а їхній вплив був посилений містобудівним рішенням. Вони стали художнім завершенням паризького діаметру; створили головні орієнтири на плані і в силуеті центру міста і композиційно замкнули перспективи вулиць. До античності більше всього наблизилася церква Мадле. Н, що будувалася, починаючи з 1764 г., по проекту П. Контана де Иврі і завершена архітектором П. Виньоном в період з 1806 по 1842 рр. в вигляді «грецького» храмового спорудження периптерального типу. Водночас споруджуються колона на Вандомской площі в подражание колоні Траяна в Римі і Триумфальная арка на площі Зірки, побудована в 1806-1836 рр. по проекту архітектора Ж. Ф. Шальгропа. Наприклад римських тріумфальних арок вона має скульптурне оформлення (Марсельєза), виконане скульптором Ф. Рюдом. Так, французький класицизм вже в самому початку свого розвитку став стилем пам'ятників, вираженням представительности і імператорської могутності Наполеона, що і знайшло відбивання в іншій назві цього стиля — ампір.

Ідеї класицизму творчі розвивали, зберігаючи при цьому стильову чистоту, Ш. Персье і П. Ф. Фонтэн, що, будучи архітекторами імператорського двору, стали найбільш видними представниками нового стиля. Вони брали участь в перебудові Лувра, спроектували арку Перемоги на площі Карусель (1806 г.) і численні парадні интер'єри. Їм вдалося добитися єдності рішень цілих вулиць. Типовим прикладом таких рішень стала вулиця Риволи в Парижі.

Зі часом класицизм перероджується в чистий академізм, втрачає спроможність реагувати на виникнення нових функціональних задач і досягнень техніки XIX в. Прикладом може служити будинок Паризької біржі (1808, А. Т. Броньяр) або Палац справедливості в Ліоні (В. Бальтар).

З періодом зрілого класицизму зв'язані ідеальні проекти будинків і міст, що своєї символікою простих геометричних форм без декору попередили вже на переломі XVIII і XIX вв. естетичні принципи сучасної архітектури. Передусім, це Є. Л. Булле - автор проекту мавзолею Ньютону (1784 г.) в вигляді пустотілого кулі, Ж. Лекен - автор проектів ідеальних споруд на революційну тематику. ИаиГюлсе значною особистістю був К. Н. Леду. В зв'язку з* пропозицією ідеального міста Шо (1785-1804) він спроектував кладовище в формі кола, собор і дім вартуючи в формі кулі. Подібно цьому і циліндр, з якого випливає водоспад, став в іншому його проекті архітектурним символом вдома керуючого ріки Лу.

В кінці XVIII в. До класицизму схиляється також і архітектура Англії, хоча її розвиток в цей період в однаковій мірі знаходився і під впливом романтизму. Близькість до класицизму виявляється вже в барочному кафедральному соборі св. Павла в Лондоні (1675-1710), проект якого разом з планом перебудови частини Лондона є роботою видатного англійського архітектора К. Ріпа. Класицизм в чистому вигляді в англійській архітектурі представляють будинок Королівського художнього суспільства Р. Адама і, Національний Банк в Лондоні (1788) Д. Соуна. Найбільший вклад в архітектуру і містобудівництво зробив Д. Нэш - автор реконструкції Риджент Стрит, Букингемского палацу, костелів і групи нових житлових будинків в Лондоні на Парк Крещент або Честер Терас (1825). Архітектурні комплекси, створені по проектам Нэша, примикають до парків і відрізняються архітектурною цілісністю, вишуканістю і строгістю форм, зрілостю культури організації житлової середи. Класицизм досягає свого розквіту в стильних і комфортабельних интер'єрах роботи Чиппендейла, Адамса і Шсратона. Вони вплинули на організацію житлової середи в Європі на тривалий період.

Однак при рішенні деяких споруджень деяких домів прийоми перетворюються в схеми, що поставило під сумнів їхню доцільність в таких значних будинках як Національна галерея (закінчена в 1838 г. по проекту У. Уилкинса) або Британський музей в Лондоні (1825-1847) і театр Ковент Гарден (1823) стосовний до пізнього класицизму (обидва будинку по проекту Р. Смерка). Зростаючий відрив концепцій класицизму від потреб життя відкрив в Англії шлях романтизму в архітектурі і мистецтві.

В Германію розповсюдженню класицизму сприяли дослідження античної архітектури. Передусім це археологічні відкриття і теоретичні роботи І. І. Винкельманна під назвою: «Міркування про наслідування грецьким творам» і «Історія мистецтва стародавності» (1764), що по свойому значенню далеко вийшли за межі Германію. Центрами класицизму в період правління прусських королів Фрідріха Вільгельма I і II були Берлін і Мюнхен.

З самого початку класицизм в Германії мав подвійний характер. З одного боку, як і в інших* країнах, він був стилем архітектурних монументів, однозначно підлеглих античним канонам, з іншого - виявляв прагнення до гармонійного рішення зв'язки між призначенням і формою. Перше направлення може бути уявлене твором раннього німецького класицизму - брапденбургскнми комірами в Берліні (1789, автор К. Г. Лангхапс), простий по формам архітектурою Д. Жіллн і Г. Гептце - авторів проекту Старого монетного двору в Берліні (1798-1800). Розвиток німецького класицизму і вплив берлінської Будівельної академії зберігаються в течію тривалого періоду. Пізній класицизм може бути уявлений роботами архітектора Л. Кленца, що в Мюнхені створив простору площу, обмежену Гліптотекою (музей античної скульптури). Пінакотекою (картини галерея) і Пропілеями (1816 — 1862).

Друге направлення може бути уявлене видатними творами К. Ф. Шинкеля, що працював в художній і будівельній Академії в Берліні, звідки вийшли найбільш видні творці архітектури XIX в. в Германію. Він був учнем Ф. Жилли, відомого своїми проектами пам'ятника Фрідріху Великому, а особливо Національного театру в Берліні (1797), яким показав зв'язок архітектурної форми з призначенням будівлі Шинкель розвинув цей раціональний підхід в теорії і практиці. Його берлінські будівлі-нова гауптвахта, Старий музеї, а особливо Драматичний театр з рідкісним за якістю інтер'єром в стилі класицизму - виникають на основі нових принципів, що сповіщають майбутній розвиток «модерна». Ці принципи були повністю реалізовані в його проектах торговельного дома

І обсерваторії в Бонні, маяка в Арконе, храму в Потсдамі і дрібних спорудженні в парку Сансусі, а також в інших будівлях 30-х років. З рідкої для першої половини XIX в. Послідовністю Шинкель дотримував в своїх роботах принципу взаємозалежності форми і функції.

З західної Європи класицизм розповсюджується в Росію, де вже на грані XVIII-XIX вв. приймає своєрідний характер. Настання класицизму знаходиться в прямому зв'язкуз політичними, господарськими і культурними реформами, що почалися при Петрі I і тривали в період царювання Катерини II . Основною рисою російського класицизму було створення численних містобудівних комплексів, використання великого просторового ордера, що застосовувався з надзвичайним почуттям і умов місцевої середи, і масштабу людини.

В російському класицизму віддалено виявилися відгуки давньоруської і византійскойї культури, а водночас і російського бароко, що був першим східцем зв'язку російської архітектури з європейськими течіями. В якості прикладу можна навести ранні роботи В. І. Баженова в Москві, такі як будинок Пашкова (1784-1787) і грандіозний проект перебудови Кремля. Прикладом може служити також риси і бароко, і класицизму архітектура ,що носить резиденцій в округах Петербурга - царське сіло (зараз м. Пушкіно) і Петродворець, в спорудження яких, включаючи просторі навколишні парки, великий вклад внесли італійці Б. Растрелли (автор проекту Зимового палацу в Петербурзі) і Д. Кваренги, шотландец Ч. Камерон і російський архітектор І. Старов. Головним представником класицизму в Москві був М. Ф. Казаков - автор проектів будинків Московського сенату в Кремлі, Голіцинскої лікарні (1801), Московського університету (1785) і ряду річних резиденцій в округах Москви.

Своєї вершини російський класицизм досяг в архітектурі нової столиці - Петербурга, що був закладений Петром Великим в 1703 г. Перший (нездійснений) план міста, ще «звернутого» в овальну ренесансну зірчасту систему (1717), розробив А. Леблон. Першими будівельниками Петербурга стали Еропкин, Зємцов і Коробов. Сьогодняшній образ міста визначився, однак, тільки в початку XIX в., коли виник основний композиційний скелет міста в формі трезуба і численні комплекси на Невськім проспекті, Васильевскому острові з Біржею (1805-1816) але проекту Тому де Томона, велике будинок Адміралтейства, архітектор якого А. Д. Захаров відноситься до найбільш значних представників російського класицизму, і комплекс Казанського собору (1801-1811) по проекту А. Н. Вороніхіна. Розвиток класицизму в Петербурзі досягає своєї кульмінації в роботах К. І. Россі, що завершує Палацову площу дугою будівлею Головного штабу (1819-1829) і Сенатську площу — будинком сенату і синоду. Він також автор проекту Михайлівського палацу і ансамблю Театральної вулиці і Александрівського театру. Прикладами останнього етапу розвитку класицизму тут служать монументальніі і стрункі Тріумфальні арки, створені архітектором В. П. Стасовим, і Исаакієвский собор, побудований по проекту А. Л. Монферана в другий чверті XIX в.

Класицизм в інших країнах і його пізні форми . Класицизм виявився в багатьох країнах. Під прямим французьким впливом виявилася Італія, де центром класицизму стали в XIX в. Мілан з його оперним театром «Ла Скеля» (архит. Пьермарині) і Неаполь, де була здійснена перебудова театру Сан Карло і зведений собор Сан Франческо де Паоло. Більш широкий відгук в Італії отримав романтизм, джерелами натхнення для якого в першій половині XIX в. Стали місцеві форми середньовічної і ренесансної архітектури.

Завдяки посередництву французьких архітекторів, класицизм з Європи влучає на американський континент, де в 1791 г. по проекту П. Ш. Ланфана був закладений Вашингтон. Місто має прямокутну основу вуличної мережі, розрізану широкими діагоналями бульварів. Той же принцип паніровки типовий для Детройту (1807), Нью-Йорка (1811) і інших американських міст. В 1793 г. був закладений перший камінь в фундамент будинку Капітолію (У. Сонтон). Остаточний вигляд йому придав Б. Латробэ - найбільш значний представник американського класицизму, що довів стилізацію форм грецької архітектури до найменьших деталей декору. Представниками класицизму були також Р. Миле і Д. Хобан, що розробили проект Білого Дому в Вашингтоні. Цей стиль став в Америці першим національним стилем під назвою «грецьке відродження». Деякі виразні елементи класицизму отримали в американській архітектурі більш широке розповсюдження, ніж в Європі. Вони зустрічаються навіть в XX в. І придають специфічний характер вигляду маленьких міст з їхні кам'яною і дерев'яною архітектурою.

Класицизм знайшов свій прояв і в своєрідній польській архітектурі, де на зміну німецьким впливам прийшло італійське (М. Бачиареллі, Д. Мерліні - створителі парку Лазейкі в Варшаві, 1779-1794). Головним архітектором Варшави був А. Корацці — автор проекту будинків Польського банку.

З класицизмом були зв'язані датчані X. Ф. Хансен і Т. Хансен, що працював головним чином в віденській Будівельній академії і відомий як автор проекту будинку парламенту в Відні 1883 г., Беседного дома і лікарні св. Анни в Брно. В стилі класицизму був побудований. Прадо - музей в Мадриді (архит. X. Де Виланева); кафедральний собор в Остржигоме (1822-1856) по проекту архит. І. Хилда; Національний музей в Будапешті (перша половина XIX в.) по проекту М. Поллака, і багато менш великі будівлі в інших європейських країнах. В відзнаку від класицизму його пізні форми відрізнялися композиційною складністю і багатством декору. Більш точний характер зберігала архітектура споруд громадянського призначення.

Інтер'єр і предмети внутрішніх шатів західноєвропейського класицизму

Інтер'єри французького класицизму і рококо, незважаючи на нею їхні контрастність, містили деякі обидно признаки. До обох случаях їхні оформлювалися в основному невеликі кімнати. Але внутрішніх відділках і того, і іншого, мур розчленовувався на орнаментально оброблені поля (пано), велике значення грають дзеркала, масштаб орнаменту - дрібний, колористична гама — м'яка, вибілена. Однак интер'єри класицизму (стиль Людовика XVI) містили і принципово нові риси. Більшість відрізняється простотою і ясністю декоративної композиції (мал. 179). Стіни прямокутних в плані приміщень відділяються від стель карнизами, або антаблементами, площини стін чітко розподіляються між собою. В більших приміщеннях муру рас членуються пілястрами і напівколоїдами. Стелі часто обробляються кесонами; застосовуються стрічкові десюденорти і фрізи.

Зразком надзвичайно чіткого, стриманого композиційного рішення, типового для стиля Людовика XVI, може служити приведений нами інтер'єр бібліотеки короля в Версальському палаці.

В орнаменті стиля Людовика XVI можна відзначити дві тенденції. Що відрізнялися тим: античні і ті, що зв'язані з природою і сільським побутом. Серед античних тем: дрібний акант. Маскарони. Міфічні образи і атрибути, факели, дикторські зв'язки, до. Колчани, луки, шоломи, мечи, щити, списи. Пасторальні мотиви: букети або гірлянди кольорів (часто в вазах), снопи, стрічки, музичні інструменти (гітара, сопілка):

Тваринні (барани, кози, їхні голови і лапи). Композиція орнаменту стиля Людовика XVI завжди симетрична, тло мало заповнене, прикраси розташуються але краям, але кутам і в центрі. Улюблена гама кольорів — білі, блакитні, рожеві, світло-зелені, кремові тона.

В орнаменті може бути відзначений ще так званий стиль Директорії — перехідний від стиля Людовика XVI до ампіру.

Стиль ампір, ведучими* майстрами якого були Персье і Фонтеп. Тематичні ґрунтується на античності з внесенням мотивів з помпейських розписів і почасти — єгипетського мистецтва. Елементи пасторальності, характерні для стиля Людовика XVI, зникають. Тематика ампіру початкового ступеня зв'язана з героїчними, тріумфальними мотивами. Застосовуються гірлянди і вінки, імператорські орли, військові римські лати, дрібний пізнеримский акант, античний геометричний орнамент (меандр і ін.), фігури в античних одежах, вази. Пальметти, ліра, маскарони, Ріг изобилия, наслідування помпейським канделяберним композиціям, ріже — мотиви фауни; єгипетські теми: сфінкси, мумії, обеліски. Композиція ампірного орнаменту близька до римських зразків. Відзначається дзеркальна симетрія. Тло заповнюється слабко, орнамент розташується але краям поверхні. Скульптурна обробка в інтер'єрах поступається місце мальовничої.

Кольорова гама ампіру різко відрізняється від колористичних рішень, характерних для XVIII сторіччя. Вводяться інтенсивні тону: пурпур, малиновий, синій, зелений, жовтий кольору. Широко застосовується позолота.

Для оформлення інтер'єрів вводяться, так же як і в XVIII сторіччі, шовкові тканини, якими обтягаються стіни (паперові шпалери, Що використалися і раніше, починають активно застосовуватися з 1830-х рр.).

В меблів перевага віддається червоному дереву з бронзовими визолоченими орнаментальними деталями.

Характерні риси ампірного інтер'єру були сприйняті і в інших країнах. Дуже типовий, в частковості, інтер'єр в стилі ампір в папській резиденції (Італія)

Досягнення Англії в області інтер'єру зв'язані з іменами братів Адам. Що приділяли внутрішньої опорядженню приміщень особливу увагу. Оформлення інтер’єрів складає найбільш сильну і значну сторону їхньої творчості. Культивуємий братами Адам стиль декоративної обробки приміщень складається з ряду елементів, в числі яких античний орнамент, помпейська декоративний живопис, сучасний їм французький класицизм. Продовжувала також відбиватися відома залежність від Палладіо, яку вони, але, завзято намагалися подолати. Англійський інтер'єр почала XIX сторіччя випробував на собі сильний вплив з боку Франції.

Те же саме слідує сказати і про німецький інтер'єр 1-і чверті XIX позову. Останній може бути краще всього охарактеризований міськими житловими будинками. Невеликі затишні кімнати мали гладкі стелі, обмежені карнизами, гладкі стіни, пофарбовані фарбою одного тону: меблі червоного дерева; на стінах симетрично розвішувались картини, літографії, малюнки в прямокутних рамах класицистичного характеру.

15 1820-х роках німецький варіант ампіру став переходити в стиль бидермайер, в якому класицистична раціональна стилістична основа стала «розбавлятися» вимогами побутового комфорту і бюргерського затишку.

До початку 1770-х років значно міняється вигляд французької меблів. Вона набуває рис класицизму (стиль Людовика XVI). Форми крісел, комодів, секретерів, столів і інших предметів набувають більш чіткого, конструктивного характеру. Виявляється структура речі, кожний елемент меблів має свої ясно окреслені кордони. Прийом «перетікання» форм з однієї конструктивної частини в іншу (наприклад, з ножек в сидіння — в кріслах, стільцях, або же з ніжок в закриту частину комода) поступово виходить з вживання. Зміцнення частин вже не «стираються» і не маскуються, все більшу роль грає прямий кут. Ніжки набувають круглого або квадратного перетину, вони стають прямими і стрункими. Меблі цього часу знаходиться під сильним впливом античних зразків і сучасної їй архітектури.

Поряд з технікою набору в меблях широко застосовується фаперовка. Звертається особлива увага на показ самої структури, текстури дерева, що виводиться назовні. Переважною увагою починає користуватися червоне дерево, але поряд з ним для опорядження використовуються палісандрове дерево, чорне і інші. Більші площини предметів обрамлялись тонко виконаними бронзовими накладними деталями-тягами з мотивами гірлянд, стрічок, пасторальними мотивами. Окрім бронзи в опорядженні меблях використовувались бісквітні і порцелянові медальйони, органічні що включалися в композицію предметів.

З течією часу стиль меблів набуває всіх більшої строгості, а деталі всі більше зв'язуються з античної орнаментацією — меандром, акантом, лавром, хоча ще часто продовжують зустрічатися і деталі криволінійних, вишуканих форм, в частковості квіткові мотиви, стрічки і інші.

Характерна меблі, створювана майстром Жакобом Демальте, в опорядження якої вводилися тонкі прямі тяги і обрамлення з золотистої латуні, накладаючись на поверхню червоного дерева або вробленою в нього (типу канелюр). Розповсюдження цієї меблів в самому кінці XVIII сторіччя дозволило говорити про особливий меблевий стиль жакоб. Серед інших відомих французьких мебельників слідує назвати найбільшого майстра Ж.-А. Ризенера і Е. Левассера.

Найбільш розповсюджені були порівняно низькі предмети — комоди, секретери, кабінетні бюро, дамські столики і інші.

Під впливом класицизму зазнають змін і декоративні тканини, передусім їхній орнаментальний лад. Малюнок стає більш точним, рапорти декілька зменшуються в масштабі. Зростає роль античних мотивів, в частковості помпейських, але водночас широке розповсюдження одержують натуралістичні теми - букети ,що трактувалися кольорів, вінки, зображення птаства, пейзажі.

Видатну роль в виробництві художніх тканин грає рисувальник, ліонский фабрикант Філіпп де Лассаль. Поряд з гобеленовими тканинами розповсюджується виробництво легких матерій, в частковості бавовняні. Продовжує розвиватися вироблення вишитих і кружевних виробів не тільки для опорядження костюмів, але і для декоративного оформлення інтер'єру.

Риси класицизму виявляються також і в виробах з срібла і бронзи. Користуються більшим розповсюдженням легкі люстри грушовидної форми з металевою бронзовою позолоченою основою, численними кришталевими підвісками і кольоровим склом, що використаються в основному для оформлення центрального стрижня типу балясини. Велике розповсюдження одержують жирандолі, бра. Серед різноманітних типів люстр особливу популярність набувають прозорі стеки - лляні ліхтарі циліндричної форми, декоративні кришталеві підвісками.

Значні масштаби набуває виробництва фаянсу і порцеляни, до частковості виробів з так званої бісквіта, не поливаної порцеляни. Великий розвиток одержують бісквітні групи, що зображають найчастіше персонажів античної міфології, а також пасторальні сцени. На всіх цих виробах лежить властива французькій культурі печатка вишуканості і витонченості. Твори прикладного мистецтва органічні входили в архітектурну середу інтер'єру, збагачували його.

Англійський інтер'єр, і раніше — в першій половині XVIII сторіччя — що відрізнявся великий стриманістю, тепер, в другій половині сторіччя, як відзначене, рішуче переходить на позиції послідовного класицизму. Стиль цей активно підтримується меблями і творами прикладного мистецтва.

Вище відзначалося розповсюдження в середині сторіччя в меблях стиля чіпнендейл. В ньому вже достатньо чітко виявилися риси раціоналізму і конструктивності. Ці признаки одержують ще більший розвиток в меблях останньої третини XVIII сторіччя. В відзнаку від французької меблів, в опорядженні англійської фактично будуть відсутні мотиви античного походження, однак основні принципи, зв'язані з класицизмом - структурна ясність і чіткість, функціональна обґрунтованість, ще дуже сильні. Англійська меблі цього часу поєднувала вимоги вигоди і елегантності. Найбільш відомим майстром меблярем цього часу був Томас Шератон, в виробах якого основними якостями були гармонійність, вишуканість

В шатах англійського інтер'єру більшу роль грали вироби з срібла, що відрізнялися великій елегантністю форм, а також фаянс і порцеляна. Срібні вироби в вигляді ваз античних типів, канделябрів, світильників, багатообразного столового посуду, в тому числі і парадних холодильників для охолодження вина, несли на собі також печатка захоплення класикою. Сервізи відрізнялися часом багатопредметністю, а в своєму опорядженні витонченістю і високою професійною майстерністю вироблення.

Англію можна вважати по праву класичною країною але виробництву керамічних виробів. Серед численних центрів на перший план висунулися керамічні заводи, належащі Джошуа Воджвуду. Фірма Веджвуда випускала столові сервізи, декоративні вази, кашпо, футляри для годин, предмети туалету і багато інше. Веджвудом створювалися вироби з «кремової» маси різноманітних відтінків, що наслідували завдяки забарвленню природному кам'яному матеріалу, в частковості базальтовій масі. Веджвудом зі часом стала застосовуватися бісквітна маса, пофарбована або цілком, або частково. Особливої вишуканістю відрізнялися вироби з рельєфами з білого тіста, що виступали на загальному нейтральному тлі, звичайно голубуватого або синього матового тонів. Самі рельєфи, що створилися скульпторами, наслідували античні композиції. Медальйонами* Веджвуда прикрашалися лицеві поверхні всілякого вигляду бюро і інші предмети меблів в якості вставок в основну дерев'яну поверхню.

Традиції меблевого виробництва другий половини XVIII сторіччя в Франції перейшли в першу чверть XIX сторіччя. Перехідна стадія звичайно називається, як відзначене, стилем Директорії (1790-е рр.). Строгість і прямолінійність зростають, з'являється і відома сухість в малюнку і в деталях. Стиль жакоб з його латунними деталями, виготовленими механічним засобом, набуває особливого розвитку. Меблі цю виробляє названий вище майстер Жакоб Демальте.

Стиль ампір в меблях збагачувався за рахунок ще великого наслідування, ніж раніше, зразкам античної меблів, що ставали відомими по зображенням на вазах. Сприяли цьому процесу походи Наполеона і розкопки ,що тривалися Помпеї.

Багато зробили для розвитку ампіру архітектори Иерсье і Фонтен, проекти ,що видавали обстановки і шатів, що отримали більшу відомість.

Найбільш розповсюдженим матеріалом залишається червоне дерево, гладку поверхню якого доповнювали деталі з золоченої бронзи. Вони являли собою, як було відзначене вище, античні фігури і рельєфи, сфінкси, різноманітного роду гірлянди, пальмети, зірки, розетки і ін. Характерно, що прагнення до строгості і «представницького» характеру меблів часом побуджало нехтувати вимогами вигоди вугоду декоративності.

В великій кількості виробляються книжні шафи, двірки яких оброблялися решітками, різноманітні по формі і декоративним шатам бюро, серванти, туалетні столики і письмові столи, крісла, стільці.

Майстрами прикладного мистецтва створюються самі різноманітні вироби з золоченої бронзи — настільні годинники, чорнильні прилади, канделябри, бра, люстри і інші. Образотворчі елементи і орнаментальні засоби в виробах з бронзи принципово не відрізнялися від тих, що застосовувались в меблях. Прославленим майстром - бронзівником є П. Томір, що працював в самому тісному контакті з Жакобом* Демальте і разом з ним що брав участь в здійсненні проектів Ш. Персьє і П. Фонтена. Інший, ніж раніше, характер набувають люстри. Кришталеві підвіски виходять з вживання, структурна основа і прикраси люстр повністю виконуються з бронзи.

Інтер'єр і предмети внутрішніх шатів російського класицизму

На всіх трьох етапах розвитку російського класицизму відзначається розквіт мистецтва інтер'єру, перебуваючого в повній стилістичній відповідності зі стилем і пластичною характеристикою зовнішнього вигляду споруд. Роботи архітекторів - класицистів підтримувалися творами монументального живопису і скульптури, високою досконалістю виробів прикладного мистецтва. На всіх етапах класицизму інтер’єри доповнювалися і збагачувалися досконалими витворами майстрів, що працювали в області порцеляни, художнього скла, бронзи, декоративних і шпалерно-драпіровочних тканин. Особливо тісні зв'язки між архітектурою і прикладними мистецтвами виникли в межах пізнього класицизму, коли зодчі (Вороніхін, Стасов, Россі і інші) цілісно вирішують питання шатів будинків, виконуючи малюнки для меблів і предметів художнього порядку.

Интер'єри раннього класицизму в багато чому відрізнялися від опорядження попереднього часу. Ще давав себе знати принцип анфіладного побудови палацових будинків, але самий характер парадних приміщень змінюється. Зберігаючи в основному урочистість, вони оформлюються вже іншими засобами. Характерні для бароко насиченість і динамічність поступають місце в оформленні дільниць стін, в деталях, врівноваженості, симетрії і чіткості вертикальних і горизонтальних ділень.

Точний класицизм остаточно усуває в интер'єрах підкресленого декоративізму. Пластичні елементи відбираються під кутом зору їхньої відповідності античним мотивам і загальній архитектурно-тектонічній структурі стін і стель. Загальна кількість їх скорочується. Меблювання підкоряється архітектурно-просторової струн туре приміщень.

Палацові і дворянські інтер’єри першої третини XIX сторіччя продовжують розвивати стиль кінця попереднього сторіччя, що особливо справедливо по відношенню до Москви. Для того щоб переконатися, в цьому, достатньо порівняти інтер’єри того же Казакова з опорядженням архітектора Є. Тюрина в садибі «Нескучное», стосовними до 1830-1840-м років.

Створені в великій кількості О. Бове, Д. Жилярди, Л. Григор’євим і іншими московськими архітекторами інтер’єри зали, вітальні, житлові кімнати — відрізнялися затишком і шляхетною простотою вигляду. В них — чисті, спокійні поверхні стін, колони, бездоганна по смаку і деталям, в основному дрібномасштабна ліпка карнизів, розписі, частково гризайльні. Меблювання і шати виконувалися в характері, надзвичайно близькому петербурзькій архітектурі.

Зіставлення російських і французьких інтер'єрів першої чверті XIX сторіччя говорить про наявність в них ряду загальних ознак і про вплив стиля французьких опорядження на російські. Звідси термін, що знайшов в свій час широке застосування — ампір. Однак його слідує застосовувати з відомими застереженнями, пам'ятуя про великі оригінальності і ірраціональна самостійність всієї російської архітектури даного періоду.

Термін: той правомірніше замінити іншим визначенням — російський класицизм першої чверті XIX сторіччя.

Монументальна живопис в інтер'єрах точного класицизму застосовувався в основному в вигляді розпису плафонові, головним чином орнаментальної. Арабескові розписи вводилися для покриття фільонок дверей, а такті пілястр. Поступово зникають плафонові композиції, вони поступають місце невеликим картинам в центрі стелі, замкнутими рамами. Інше поле заповнюється орнаментикою.

В розписах пізнього класицизму відчуваються більша графічність і силуетність. Орнаментація, як і раніше, будується на античних мотивах, ордерних деталях з включенням тріумфальної символіки — військових арматур, лаврових вінків, гірлянд, пальметт, зображень фігур.

Дверні полотна звичайно бували білими, в палацових же покоях найчастіше двері фанерувались цінними породами дерева, в тому числі і червоним деревом, хвилястою березою, з деталями з прочеканеної золоченої бронзи.

Паркетні підлоги в палацових будинках, в парадних приміщеннях настилались по індивідуально виконаним малюнкам. В лаві випадків, як, наприклад, у А. Ринальди в Китайському і Гатчинском палацах, вони самі по собі по досконалості,вишуканості і витонченості малюнку* набувають* значення справжніх творів мистецтва. І* подальшому, в* період точного* класицизму, композиції паркетів стають спокійними і* структурно більш* чіткими, хоча* і* зберігають* в* кожному окремому випадку своєрідність малюнку*.

Значну* роль в* шатах кімнат класицизму грають* печі і* каміни. «Вигляд» печей радикально міняється* приблизно з* 1760-х років. Стара система їхньої обліцовки, що зберігалася ще Ф.-Б. Растреллі і що полягалася в використанні в основному голландських сине-білих ізразців, виходить з вживання. Печі, а також отримавши в той час популярність каміни облицьовуються білими кахлями, частково лекальної форми. Поряд з ізразцами в опорядженні печів і камінів використовується білий мармур, вводиться інколи бронза (в вигляді рельєфів), фаянс. Печі в деяких випадках сподобляються якогось роду «архітектурним» спорудам прямокутної або круглої, ротондальної форми з ордерними елементами — карнизами, колонами або пілястрами. Печі поміщались головним чином в кутах приміщень, а каміни — на осі стін.

Художня освітлювальна арматура (люстри, бра, шандали) розвивається в відповідності з аналогічними предметами в країнах Західної Європи, хоча має і свої особливі риси композиційного і декоративного порядку.

В період точного класицизму загальні риси люстр найчастіше мали форми конуса. До ободів підвішувались гірлянди кришталевих страз. Стрижень, що виконувався звичайно з кольорового скла, варіював форму античних балясин. Застосовувались люстри типу циліндричних або призматичних ліхтарів.

До кінця XVIII сторіччя кришталевє вбрання в освітлювальних приладах поступово полегшується і поступає місце бронзі, що стала основним матеріалом в першій половині XIX сторіччя. Конструкції люстр набувають

більшу чіткість. Бронзові частини одержують надзвичайно тонку художню обробку з притягненням класичного орнаменту.

Меблі часу раннього класицизму в палацових резиденціях і багатих дворянських особнякахабо була привізною, з Франції і інших країн, або же виконувалася російськими майстрами, імена яких, нажаль, науці доки невідомі. В цілому існував безсумнівний зв'язок російської меблів раннього класицизму з французької, так званого стиля Людовика XVI.

Форми предметів міняються, вони набувають лінійності і чіткість, абрисів, хоча ще використовуються вигнуті підлокітники, ніжки, обвиті спіральними жолобками або стрічками; вводився мотив гірлянд. Більша частина меблів (крісла, дивани, стільці) виконувалася з дерева і по-давньому покривалася фарбою ніжних забілених тонів, злегка що доповнюються позолотою. В відповідності з цією гамою вибиралися і тканини для обтяжки м'яких деталеймеблів.

З течією часу, в межах наступного етапу, точного класицизму, форми меблів стають всі більш різноманітними. Загальне розповсюдження в цей час набувають різноманітні бюро і столи туалетні, ломберні, столики-бобики і інші. В той же час меблі набувють рис стриманості в малюнку і деталях. Але, мабуть, найголовніше — міняється відношення до основного матеріалу дереву. Воно не тільки не переховується, а, навпаки, служить головним засобом естетичного впливу. Значна частина меблів бюро, письмові столи, шафи і інші предмети — виконуються з цінних порід дерева (червоного, декілька пізнє-карельскої берези), (загальну популярність в цей час набуває наборе дерево — маркетри, інтарсія. Поряд з деревом для набору застосовували інші матеріали - тонкі пластини металу і кістки. В техніці набору найчастіше створювалися гармонійні орнаментальні композиції, складатися з ваз, квіткових гірлянд, а також трельяжних побудов. Серед російських митців, блискуче що оволоділи технікою набору, слідує назвати ім'я майстра кріпака М. Я. Веретенникова.

На рубіжі XVIII і XIX сторіччя типи меблів не зазнають принципових змін, але самі форми так званих павловских меблів стають декілька більш важкими. Червоне дерево, завоювавше більшу популярність ще в кінці XVIII сторіччя, застосовується в цей час в основному в вигляді фанеровки. Водночас велике розповсюдження одержують карельска береза і близьке до неї по кольору і текстурі так зване панельне дерево (тополь з чорними вкрапленнями), а також ясень. Водночас з використанням натурального дерева застосовувалося і забарвлення (найчастіше біле з золотому або суцільне золочення). В Росії в павловське час зустрічається меблі Жакоб Демальнті, що викликала численні наслідування.

В першій чверті XIX сторіччя меблі розвивається в колишньому направленні, але посилюється вплив античних форм. Разом з тим все ясніше виявлялися власні, самобутні національні якості і особливості. Для меблів так званого російського ампіру, або* александрівського класицизму — ці терміни виявляючи устойчивість — характерна підкреслена монументальність, виділення більших рівних площин, на яких виступали золочені рельєфні деталі, різьблені або гіпсові, в відзнаку від французьких-бронзових. форм в вигляді накладок в російській меблях вводилася порівняно рідко.

Мотивами для декорировки меблів служили вінки, пальметти, грифони, лебеді, орли, акант, рога изобілія, ліри, сфінкси і інші. Широко застосовувались і архітектурні мотиви — антаблементи, карнизи, фронтончики, колонки, герми, балюстради. Зображення тварин, реальних або фантастичних, а також мотиви герм використовувались головним чином для ніжок і підлокітників в кріслах і диванах.

В першій чверті XIX сторіччя виділяються значні майстри мебельники, що працювали в самому тісному контакті з ведучими архітекторами — А. Вороніхіним, В. Стасовим, К. Россі і іншими серед тих майстрів-мебелників. Найбільш відомі Г. Гамбс, А. Тур, В. Бабков. Що випускалася ними меблі відрізнялася високою майстерністю і першокласною якістю. Вона створювалася по замовленням і виконувалася з дорогих порід дерева.

В першій чвертіXIX сторіччя збільшилося виробництво меблів в провінції — в майстерних панських маєтків. В садибних меблях більше «безпосередності», «теплоти» і своєрідності. Тут застосовувались більш прості породи дерева, інколи мала місце імітація під червоне дерево.

Класицистичні меблі продовжували утримувати свої «позиції» в 1830-х і навіть в 1840-х роках, коли вони перейшли в той особливий стиль. Що по відношенню до Західної Європи прийняте називати бидермейером. Це був класицистичний стиль, «пристосований» до умов побуту і в відомій мірі що використав устоявшися раніше народні традиції. Якщо предмети меблів так званого александрівського класицизму містили риси відомої строгості і офіційності, що робило їх малопридатними в побуті, те меблі бидермейера якраз навпаки всіляко враховувала вимоги вигоди користування нею і чинник економічності.

Широко розповсюджені були в першій третині XIX сторіччя предмети з бронзи — настільні години, письмові прилади.

Для порцелянових ваз, посуду обиралися форми античних кратерів, амфор. В виробах з порцеляни широко використовувалася позолота в сполученні з зображеннями кольорів, архітектурних мотивів, пейзажів.

В початкуXIX сторіччя з'являється свинцевий кришталь, з якого часто створювалися цілі «ансамблі». Численні вироби з гранованого кришталю, від більших ваз до келехів, відрізнялися не тільки гармонією пропорцій, але і властивій ампіру холодної монументальністю. Кольорове скло в цей час займає надто скромне місце.

В освітлювальній арматурі — люстрах, бра і інших — найчастіше продовжувала застосовуватися золочена бронза.

Як і в інтер’єрах другий половини XVIII сторіччя, декоративні тканини займали видне місце. Ними обтягувались стіни, декорувались віконні, а інколи і дверні отвори. Колорит їх відрізнявся чистотою, інтенсивністю, використовувались локальні, чисті кольори — жовтий, рожевий, малиновий, зелений, синій; широко застосовувався і білий колір. В орнаменті перебували рослинні і антикизирующі мотиви.

Класицизм успадкував театральність бароко. В межах цього стиля барочна афектація знімалася: форма була підпорядкована догмам нормативній естетики і чітко правилам ,що сформулювалися композиції. Архітектурні елементи -

такі ж, власне, заміщення справжньою тектонічності її символічним вираженням перебувало в архітектурі Ренесансу; однак та, апелюючи до мудрості давніх, затверджувала власний ідеал і цінності власної культури. Змістовність же форми класицизму прочитувалася тільки через відсилання до джерел, через знання про чужу, античну культуру (а в випадку палладіанства — і ще більш складно — через античність,

Побачену і що розтлумачилася Високим Ренесансом і Палладио.

Так, зодчество московського ампіру втілювало пафос національного тріумфу, народженого перемогою над Наполеоном, і енергійного відродження Росії з її сподіваннями на гармонійне майбутнє. Але цей конкретний зміст втілювався через символіку, основану на образах античності і що вимагала немов би двох шарів тлумачення — безпосередньо «античної» алегорії і співвідношення її змісту з дійсністю почала XIX сторіччя. Таким же шляхом прочитується, наприклад, зміст алегорій знаменитої серії медальйонів на теми Вітчизняної війни 1812 року, яку виконав Ф. Товстої. Складність сприймання, основаного на знанні того культурного коду, яким стали антична література і міфологія, жорстко відділяла художню культуру класицизму від позастильового масиву народного мистецтва і закінчувала коло тих, грудці були доступних її цінності і хто могло розвивати їхній фонд. Класицизм не прагнув створювати в середі «видовища», відділені від повсякденного життя, розраховані на созерцанння ззовні. Свої норми упорядкованості він пропонував як модель поведінки людей в життєвих ситуаціях.

Формування середи як декорації вистави життя вимагало різноманіття варіантів стиля, що відповідає різноманіттю життєвих стереотипів. А така різноманітність в межах російського дворянського побуту кінця XVIII — почала XIX сторіччя була дуже велика —її задавала не тільки ієрархія табелі про ранги, заснованої

Мание Ю. Лотман, Він писав: «Театралізується епоха в цілому. Специфічні форми античності уходять з театрального майданчика і підпорядковуютьсобі життя». Театром в житті були ритуали двору наполеонівської Франції, рівно як і петербурзького або віденського двору. Та же ритуалізована театральність підпорядковувала побут різноманітних шарів дворянства. Декорацією для грандіозне

мистецтво класицизму придавало театралізований характер* самого життя.

Втілення значень, пов'язаних зі всіма можливими стереотипами, визначило внутрішню складність класицизму як “стиля епохи”. В його кордонах чітко виділяються національні школи, а в них в свою чергу місцеві варіанти, як в російській — петербурзький, московський, "провінційний" класицизм (останній при найближчому розгляді теж виявляється явищем достатньо складним, складеним). Далі, в московському класицизмі, наприклад, можна виявити безліч градацій між полюсами, що відзначені величними палацами на Яузі, з одного боку, і мініатюрними потенькованими “під камінь” затишними особнячками Староконюшеної — з іншої. Притаманне культурі початку XIX сторіччя прагнення створювати форми середи, адекватні їхньому життєвому наповненню, навело поступово до ситуації, яку в другій половині сторіччя американці — Х. Гриноу,аза ним Л. Салливен — охарактеризували афоризмом «форму визначає функція».

Вже в першій половині XIX сторіччя настанова на безпосереднє вираження вформі характеру життєвих ситуацій стала заходити в суперечність з жорсткістю формальних догм класицизму. В житті мінялося занадто багато — на перший план виходила буржуазія, зїї особливими потребами і стереотипами поведінки. З'являлися в містах ,що розбестять нові типи будинків, використовувались нові конструкції. Мінявся і панівний світогляд. Антикизированні форми зверталися в естетичну абстракцію, мертва мова, бути може, і прекрасна в своїй звучності, але вже непридатна для втілення нових смислів. Нове направлення — еклектизм — визволило архітектуру і декоративне мистецтво від нормативності класицизму. Просторово-конструктивна структура виявилася визволена від підпорядкування стереотипам художньої форми,її організація стала чисто раціональним процесом. Художнє значення стали накладувати на утилітарну основу як щось додаткове, що підкоряється заданим габаритам. Головним для “стиля вибору”, яким була еклектика, став пошук метафори, призначення будівлі ,що висловлює, пошук вираження функції.

Список використаної літератури.

1. Я. Станькова. И.Пекар. «Тысячелетнее развитие архитектуры» Москва Стройиздат. (стр. 151-163)

2. И. А. Бартнев В. И. Батажкова “Очерки истории архитектурных стилей” (стр. 160-169, 177-191)

3. SalonInterior частный интерьер (4(20)98) (стр. 158-165)

4. А. В. Иконников “Искуство, середа, время” (стр. 198-202)

5. “История искуств”

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:04:57 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
13:44:44 25 ноября 2015

Смотреть все комментарии (5)
Работы, похожие на Реферат: Архітектурний стиль – класицизм

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150330)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru